Файл: Опорні конспекти з філософії.doc

2. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ.

БУДДИЗМ виник понад 2,5 тис. років тому (в VI—V ст. до н. е.) в Індії. Сіддхартха Гаутама.

Основи віровчення «Чотири благородні істини». В основу буддизму покладено вчення про «чотири благородні істини». Перша істина: жити — означає страждати. Друга істина: є причина страждання. Вона таїться в самій людині, яка має різні бажання. Третя істина: можна припинити страждання шляхом вивільнення від бажань. Повне викоренення і добрих, і поганих бажань відповідає стану нірвани, в якому сильних почуттів немає. Четверта істина стверджує: є шлях до припинення страждань - «Шлях восьми сходинок». праведне знання, праведне знання, праведне прагнення, праведна мова; праведна поведінка: не шкодити живим істотам; не брати чужого; утримуватися від заборонених статевих контактів; не виголошувати марних і оманливих промов; не вживати хмільних напоїв; праведний спосіб життя, праведні зусилля, праведна концентрація, праведна техніка медитації.

Релігійні тексти. Трипітака: Віная-пітака містить правила, яких необхідно дотримуватися, зокрема буддійським ченцям, Сутта-пїтака - викладено основні положення буддизму, Абхідхарма-пітака - розглядаються філософські, етичні питання, що турбували самого Будду. Канонічними книгами вважаються також Суттаніпата — збірка поем про Будду і його учнів та Джатакі.

Напрями. Хінаяна (мала колісниця). Цей напрям має ще й другу назву — тхеравада («школа старої мудрості»). Акцент ставиться на особистому спасінні. Послідовники хінаяни відмовляються від усього мирського, вважаючи, що досягти святості та нірвани можливо лише через чернецтво, шляхом багатьох перероджень. Вважають Будду земною істотою. Махаяна (велика колісниця). Нагараджуна (II—III ст. н. е.). Досягти нірвани тут може не тільки чернець, а й мирянин. В махаяні Будда — Бог, з'являється декілька: Будда Амітабха («володар раю»), Адибудда («творець світу»), Будда Майтрєйя («Будда майбутнього»). У вченні махаяни з'являються судження про рай та пекло.

ХРИСТИЯНСТВО. Центральною постаттю християнства є Ісус Христос (месія, рятівник). Згідно з християнським ученням Ісус Христос — Син Божий, який з волі Бога-Отця заради спасіння людства зійшов із небес на землю, олюднився через народження його Дівою Марією, ставши Боголюдиною, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв мученицьку смерть (через розп'яття) з метою спокутування вродженого гріха та гріхів людства. На третій день після поховання Христос воскрес, а потім вознісся на небо і як невід'ємна іпостась Святої Трійці зайняв місце справа від Отця. Християни вірять, що Ісус Христос прийде вдруге і почне судити всіх живих і мертвих за заслугами, після чого настане царство Боже.

Символ віри.

• існує один всемогутній Бог, який своїм словом усе створив, всім керує та існує вічно;

• Бог є справедливий суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає;-

• Бог — один, але в трьох іпостасях (особах): Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий;

• Син Божий став людиною, страждав, помер і воскрес задля спасіння людей;

• Ісус Христос заснував єдину соборну й апостольську церкву, в якій відбувається спасіння людини Божою благодаттю;

• є вічне життя і воскресіння мертвих.

Сім святих таїнств (православ’я, католицизм): хрещення, миропомазання, сповідь, євхаристія (причастя), священство, шлюб, соборування.

Серед інших культових дій у християнстві поширеними є молитва; іконовшанування; вшанування хреста, реліквій святих та священних місць; богослужіння, пости.

Священною книгою християн (Святим Письмом) є Біблія, формувалася протягом І тис. до н. е. — II ст. н. е. шляхом відбору, редагування та канонізації текстів, які іудейська, а згодом і християнська традиції вважали богонатхненними. Біблія складається з двох частин: Старого і Нового Завіту.

Напрями.

Православ'я дотримуються юліанського календаря, православне хрещення здійснюється потрійним зануренням у воду, а не простим нанесенням на лоб кількох крапель води, як це роблять католики. Миропомазання відбувається відразу ж після хрещення. Причастя мирян проводиться звичайно квасним хлібом. Діти можуть причащатися відразу після моменту хрещення, а не чекати досягнення 7—12 років, як у католиків. Православне богослужіння супроводжується хоровим співом, а не музичним супроводом. До духовного сану у православ'ї допускаються одружені чоловіки. Ченці обов'язково мусять бути неодруженими. Православні не визнають філіокве. Культова система православ'я, окрім таїнств, передбачає молитви, поклоніння хресту, іконам, мощам і святим.

Католицизм Католицизм остаточно сформувався як віровчення і церковна організація після поділу церков 1054 р. У питаннях віровчення католицизм має багато спільного з православ'ям: його віровчення ґрунтується на двох основних джерелах — Святому Письмі (Біблії) і переказах отців церкви; обидві гілки християнства єднає віра у Святу Трійцю, у рятівну силу церкви, у наявність безсмертної душі, у потойбічне життя тощо. Водночас має низку особливостей: право тлумачити Біблію у католицизмі визначається за віронавчальною владою церкви на чолі з папою римським, філіокве, вірять в існування чистилища, Церква, користуючись запасом добрих справ» може скоротити перебування грішників у чистилищі, догмати про непорочне зачаття Діви Марії, вільної від первородного гріха, про її тілесне вознесіння на небо, догмат про непогрішимість папи, таїнство євхаристії відправляється на прісному хлібі, при цьому лише духовенство може причащатися хлібом і вином, миряни ж — лише хлібом. У католицизмі виокремлено особливу групу — кардинали. Для всіх церковнослужителів введено обов'язкову безшлюбність — целібат.

Протестантизм Мартін Лютер (1483— 1546), Жан Кальвін (1509—1564) і Цвінглі (1484— 1531).

Протестантизм оголосив особисту віру єдиним шляхом спасіння, Біблію — єдиним джерелом одкровення, спростувавши священні перекази, принцип загального священства віруючих, відкинуто інститут чернецтва, впроваджено виборність і підзвітність священика, із таїнств визнають лише хрещення і євхаристію, оздоблення церков спрощено, богослужіння зведено до проповідей, молитов, співу, відкинуто поклоніння іконам, мощам та святим.

ІСЛАМ. - «покірність». VII ст. Віровчення: Бог єдиний і всемогутній, він подарував людям своє одкровення — Коран, який передав через Мухаммеда.

Коран (читання) є «копією» «матері-книги», яка існує на небі одвічно. У ній записано всі Божі веління та всі події, що відбуваються і мають відбутися. Архангел Джебраїл переповів цю книгу Мухаммеду.

Культ Кожен мусульманин знає, що бути правовірним — це 1) сповідувати та визнавати пророчу місію Мухаммеда; 2) здійснювати щоденну п'ятиразову молитву — намаз 3) паломництво до Мекки; 4) дотримуватися посту в місяць рамадан (рамазан); 5) чинити благі справи на користь бідних та нужденних.

Релігійні напрями.

Сунізм — релігійно-філософська система ортодоксального ісламу. Вони шанують не лише Коран, а й святість Суни, яка є сукупністю розповідей про висловлювання та діяльність пророка Мухаммеда. Формально сунітом вважається той, хто визнає перших чотирьох правовірних халіфів і правдивість збірок хадисів. У сфері теології не визнають можливості посередництва між Аллахом і людьми після смерті Мухаммеда, заперечують ідею про особливу природу двоюрідного брата пророка Алі й право його нащадків на імамат — управління громадою. Світського і духовного главу повинні, на їх думку, обирати члени громади. Сунізму притаманні також свої особливості у деяких принципах юридичних рішень, характері свят, ставленні до іновірців, у деталях молитви.

Шиїзм Алі ібн Абі. Вірять, що Алі та його нащадки є єдиними законними спадкоємцями пророка Мухаммеда, визнають лише 12 імамів з усіх потомків Алі. Дванадцятий законний імам («Махді — обіцяний»), на їх думку, народився у 873 р. Після смерті свого батька, одинадцятого імама Хасан бен Алі (Аськарі), він таємниче зник, та має ще з волі Аллаха з'явитися у ролі спасителя.

2. Національні релігії.

ІУДАЇЗМ — одна з найдавніших етнонаціональних релігій, яка започатковує ідею єдиного Бога-творця й володаря Всесвіту, очікування приходу спасителя, віра в страшний суд, впевненість в своїй обраності.

КОНФУЦІАНСТВО — комплекс давньокитайських філософських, релігійних, етичних доктрин, сформованих Конфуцієм (551— 479 до н. е.). У їх основі — питання моральної природи людини, її життя в родині, державі, суспільстві.

ІНДУЇЗМ — поширена в сучасній Індії релігія, в основі віровчення якої лежать релігійно-філософські ідеї брахманізму та ведичні традиції. Релігія для індуса — це відчуття себе частиною Космосу, слідування його вселенським законам. Людина розглядається у нерозривному зв'язку з усією, живою і неживою, природою. І людина, і природа виступають як форми вияву божественного. Вчення про перенародження та карму.

Закріплення вивченого матеріалу:

1. Вміти давати відповіді на питання:

Поняття і сутність релігії. Релігія - складне духовне утворення.

Соціальні, гносеологічні, онтологічні та психічні чинники релігії.

Функції релігії.

Класифікація релігії та її географія.

Виникнення буддизму. Життя Будди.

Основні принципи віросповідання.

Моральне вчення буддизму.

Течії в буддизмі.

Виникнення християнства.. Життя Ісуса Христа..

Основні принципи віросповідання.

Розкол християнської церкви на католицизм та православ'я.

Відмінності між католицизмом та православ'ям.

Церковна Реформація і виникнення протестантизму

Особливості протестантських церков.

Виникнення ісламу. Життя Мухаммеда.

Основні принципи віросповідання.

Течії в ісламі.

Особливості походження та віровчення іудаїзму.

Конфуціанство.

Особливості релігій Індії.

2. Вміти аналізувати:

Відмінності між світовими та національними релігіями.

Вплив історичних умов формування на особливості релігійних переконань.

Соціальна функція релігії.

3. Підготувати доповіді:

Місце та роль релігії в сучасному світі.

Релігія, як виразник характерних тенденцій розвитку світу.

Рекомендована література

Академічне релігієзнавство. — К., 2000.

Джеймс У. Многообразие религиозного опьіта. — СПб., 1993.

Доусон К. Г. Религия й культура. — СПб., 2000.

Колодний А. Феномен релігії. — К., 1999.

Малерб М. Религии человечества. — М., 1997.

Фромм 3. Душа человека. — М., 1992.

Черній А. М. Онтологія духовності: Антропологічна цілісність у релігієзнавчому вимірі. — К.,

1996.

Релігієзнавство/ за ред. В.І.Лубського - К., 2000.

Черний А. Релігієзнавство - Академія, 2003.