ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 03.05.2024

Просмотров: 27

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Основні теоретичні поняття криптології План

  1. Основні терміни, визначення та предмет науки «криптологія»

  2. Криптоаналіз

1 Основні терміни, визначення та предмет науки «криптологія»

Бажання людини сховати інформацію, що передається, привело до виникнення науки «криптологія».

Існує кілька підходів до визначення науки “криптологія” та її предмета.

Один з підходів до визначення терміна “криптологія” та предмета науки “криптологія” був розроблений і запропонований у СРСР в 1985 році.

Автори цього наукового напрямку В. Кузьменко й С. Іванов за підтримки Державного комітету з науки та техніки СРСР, створили “Центр криптології”, що припинив своє існування разом з розпадом СРСР.

Відповідно до вищезазначених авторів криптологія - це наука, що вивчає аномальні явища в навколишньому середовищі, у всіх галузях їхніх проявів, проти яких безсиле людське пізнання.

Пріоритетними галузями досліджень криптології вважаються:

  • енергія та енергетика;

  • способи пересування в просторі;

  • біологія та зоологія;

  • психологія;

  • фармакологія;

  • палеотехнологія (наука досліджує загадкові технології древніх цивілізацій, які коли-небудь існували на планеті).

Однак дослідження в галузі криптології обмежуються не тільки зазначеними напрямками. Всі галузі сучасних природничих наук мають глибокий взаємозв'язок один з одним і розуміння суті та природи аномального явища в одній з галузей науки, може дати поштовх у розвитку всієї науки в цілому. Криптологія поєднує в собі всі знання накопичені людством і направляє їх на дослідження таємниць, розгадка, яких розширить знання про навколишній світ і прискорить розвиток наукового й технічного прогресу людства.

Інший підхід визначає криптологію як науку, що складається із двох галузей: криптографії та криптоаналізу.

Криптографія – наука про способи перетворення (шифрування) інформації з метою її захисту від незаконних користувачів.

Криптоаналіз – наука (і практика її застосування) про методи та способи розкриття шифрів.

Предмет науки криптології (від греч. “криптос” – таємний і “логос” – знання) становить шифрування та розшифрування повідомлень, що виконуються криптографами, а також розроблення та розкриття шифрів криптоаналітиками.


Криптографія пов’язана із зашифруванням і розшифруванням конфіденційної інформації в каналах комунікації, застосовується для визначення походження інформації та запобігання від можливих перекручувань інформації.

Криптоаналіз займається в основному розкриттям зашифрованих повідомлень без знання ключа та використаної системи шифрування.

Це, по суті, дві протилежні галузі, що протистоять одна одній: якщо криптографи намагаються забезпечити таємність інформації, то криптоаналітики прагнуть всіма засобами її зламати.

Незважаючи на існування подібного поділу, він досить умовний і подібну термінологію не можна вважати усталеною. Проблемою є також і те, що людина, яка створює криптографічні системи, швидше за все, здатна зламувати аналогічні. Це означає, що поділ на криптографів і криптоаналітиків досить умовний, тому часто це ті самі люди. У той самий час, якщо криптографія є скоріше теоретичною дисципліною, то криптоаналіз містить значно більше елементів практики.

Аналізуючи все вищезазначене можна помилково вважати, що криптографія – це наука про шифри. Насправді можливості криптографії значно ширші:

    • шифрування переданих повідомлень і збережених даних для захисту їх від витоку інформації;

    • контроль цілісності переданих повідомлень і збережених даних з метою виявлення випадкових або навмисних перекручувань, тобто захист від модифікації інформації;

    • аутентифікація (перевірка дійсності) переданих повідомлень, тобто захист від нав'язування фальсифікованої інформації та забезпечення юридичної значущості електронних документів; аутентифікація технічних засобів, користувачів і носіїв інформації;

    • захист програм від несанкціонованого копіювання та поширення;

    • організація парольних систем та ін.

Сучасна криптографія містить у собі такі основні розділи:

  1. Криптосистеми з секретним ключем (класична криптографія).

  2. Криптосистеми з відкритим ключем.

  3. Криптографічні протоколи.

  4. Керування ключами.

Введемо деякі поняття, необхідні в подальшому розгляді курсу криптології:

Алфавіт – кінцева множина використовуваних для шифрування інформації знаків.


Текст – упорядкований набір з елементів алфавіту.

Шифр або криптографічний алгоритм – сукупність оборотних перетворень множини відкритих даних на множину зашифрованих даних, заданих алгоритмом криптографічного перетворення. Інакше кажучи, криптоалгоритм – це математична функція, що використовується для шифрування та розшифрування інформації.

Зашифрування – перетворення відкритих даних у закриті (зашифровані) за допомогою певних правил, які визначені в шифрі.

Розшифрування – процес, зворотний зашифруванню.

Розкриття (зламування) шифру – процес перетворення закритих даних у відкриті при невідомому ключі й (або) невідомому алгоритмі.

Ключ – це змінний елемент шифру, який застосовують для закриття окремого повідомлення. Інакше кажучи, ключ – це конкретний секретний стан параметрів криптоалгоритма, що забезпечує вибір одного варіанта перетворення із сукупності можливих.

Саме ключем визначається в першу чергу безпека інформації, що шифрується, і саме тому перетворення, які застосовуються в надійних шифрах, залежать від ключа. А функції зашифрування та розшифрування мають такий вигляд:

EK(M)=C, (1)

DK(M)=M, (2)

де

М – відкритий текст повідомлення;

ЕК – процес зашифрування із ключем K.

DК – процес розшифрування із ключем К.

При цьому справедлива така рівність

DK(EK(M))=М; (3)

Рівності 1-3 справедливі для симетричних криптосистем або криптосистем із закритим ключем. Ці алгоритми вимагають, щоб перед початком передачі таємних повідомлень учасники обміну погодили, який ключ буде використаний.

Захист інформації в даних криптосистемах забезпечується таємністю ключа. Це означає, що як тільки ключ буде розкритий, секретною інформацією може скористатися будь-хто. Процес зашифрування та розшифрування в симетричних криптосистемах виглядає так, як показано на рис 1.

Рисунок 1 – Симетричні криптосистеми

В асиметричних криптосистемах для шифрування та розшифрування використовуються різні ключі. Для асиметричних криптосистем справедливі рівності 4-6:


(4)

(5)

При цьому справедлива така рівність:

, (6)

де

– ключ шифрування;

– ключ розшифрування.

Процес зашифрування та розшифрування в асиметричних криптосистемах виглядає так, як показано на рис 2

Рисунок 2 – Асиметричні криптосистеми

Шифрування процес зашифрування або розшифрування.

Криптосистема складається із простору ключів, простору відкритих текстів, простору шифротекстів та алгоритмів зашифрування і розшифрування.

Розкриття криптоалгоритмарезультат роботи криптоаналітика, що приводить до можливості ефективного визначення будь-якого зашифрованого за допомогою даного алгоритму відкритого тексту.

Стійкість криптоалгоритма здатність шифру протистояти всіляким спробам його розкриття, тобто атакам на нього.

Усі сучасні шифри базуються на принципі Кірхгофа, відповідно до якого таємність шифру забезпечується таємністю ключа, а не таємністю алгоритму шифрування.

Якщо захист інформації, що забезпечується алгоритмом, засновано на таємності самого алгоритму, то криптоалгоритм називають обмеженим. Такі алгоритми мають масу недоліків, так, наприклад, алгоритм повинен бути замінений:

  • при виході користувача із групи, якщо група використає такий алгоритм;

  • якщо сторонній випадково довідається секрет групи.

Групи, що використовують обмежені алгоритми, не можуть використовувати відкриті апаратні або програмні продукти, оскільки зловмисник може придбати такий продукт і розкрити секрет. Крім того, такі алгоритми погано піддаються стандартизації та контролю, вони звичайно не проходять оцінки надійності й т.д. Але, незважаючи на це, такі алгоритми дуже популярні в програмних додатках з низьким рівнем захисту.


Тому аналіз надійності таких систем завжди повинен проводитися виходячи з того, що супротивник має всю інформацію про криптоалгоритм, який був застосований, і для нього невідомо тільки значення реально використаного ключа. У зв’язку з вищевикладеним можна сформулювати загальне правило: при створенні або при аналізі стійкості криптосистем не слід недооцінювати можливості супротивника.

До найбільш часто використовуваних на практиці методів оцінки якості криптоалгоритмів можна віднести:

  • будь-які спроби розкриття криптоалгоритмів. Тут багато чого залежить від кваліфікації, досвіду, інтуїції криптоаналітика і від правильної оцінки можливостей супротивника;

  • аналіз складності алгоритму дешифрування. Складність обчислювальних алгоритмів можна оцінювати числом виконуваних елементарних операцій при цьому природно, необхідно враховувати їхню вартість і витрати на їхнє виконання. Якісний шифр неможливо розкрити способом більш ефективним, ніж повний перебір по всьому ключовому простору. При цьому криптограф повинен розраховувати тільки на те, що в супротивника не вистачить ні часу, ні ресурсів, щоб це зробити;

  • оцінка статистичної безпеки шифру. Надійна криптосистема з погляду супротивника є "чорним ящиком", вхідна та вихідна інформаційні послідовності якого взаємно незалежні, при цьому вихідна зашифрована послідовність є псевдовипадковою. Тому зміст випробувань полягає в проведенні статистичних тестів, що встановлюють залежність змін у зашифрованому тексті від змін символів або бітів у вихідному тексті, або ключі, а також аналізують, наскільки вихідна зашифрована послідовність за своїми статистичними властивостями наближається до істинно випадкової послідовності.

Відзначимо необхідні умови стійкості будь-якої криптосистеми, що перевіряють статистичними методами:

  • відсутність статистичної залежності між вхідною та вихідною послідовностями;

  • вихідна послідовність за своїми статистичними властивостями повинна бути схожа на істинно випадкову послідовність;

  • при незмінній вхідній інформаційній послідовності незначна зміна ключа повинна приводити до істотної зміни вихідної послідовності;

  • при незмінному ключі незначна зміна вхідної послідовності повинна приводити до істотної зміни вихідної послідовності;

  • відсутність залежності між ключами, які послідовно використовуються в процесі шифрування.