Файл: 3. Стереотипи та упередження.doc

Вперше термін «стереотип» використав класик американської журналістики Уолтер Ліппман, якийм у 1922 році опублікував книгу «Суспільна думка». Цим словом він намагався описати метод, за допомогою якого суспільство намагається категоризувати людей. Як правило, громадська думка просто ставить «штамп» на підставі деяких характеристик.

Стереотипи є складовою частиною масової культури. Вони можуть формуватися на основі віку, статі, раси, релігії, професії і національності. Існують також стереотипи географічні, речові.

У. Ліппман виділив чотири аспекти стереотипів:

Стереотипи завжди простіші, ніж реальність.
Люди набувають стереотипів, а не формулюють їх самостійно на основі особистого досвіду.
Усі стереотипи більшою чи меншою мірою помилкові. Вони завжди приписують конкретній людині риси, якими вона зобов’язана володіти лише через свою належність до певної групи. Навіть якщо люди переконуються в тому, що стереотип не відповідає дійсності, вони схильні не відмовитися від нього, а стверджувати, що виняток лише підтверджує правило.
Стереотип може змінитися й бути перенесений на іншу групу населення.

Причини виникнення стереотипів:

відсутність життєвого дсвіду;
емоційне сприйняття та упереджене ставлення;
отримана інформація;
відсутність достатньої кількості фактів.

Толерантність – здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших; терпимість до іншого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань.

Генеральною конференцією ЮНЕСКО 1995 року була прйнята Декларація толерантності. В Декларації йдеться про те, що:

Толерантність значає поважання, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у розманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.
Толерантність – не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням зазіхання на ці основні цінності. Толерантність повинна повинна виявляти кожна людина, групи людей та держави.
Толерантність – це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, рлюралізму, демократії, правопорядку. Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму й абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у галузі прав людини.

Термін виник як формула терпимості щодо релігійних меншин і сект внаслідок протестантської Реформації. В історичному плані він означає заборону релігійної дискримінації, до якої пізніше додалась заборона на етнічну дискримінацію. В наш час цей термін використовується для позначення широкого кола терпимого ставлення до діяльності, способу життя соціальних груп, політичних партій, неприйнятних кимось ідей тощо.

Толерантність виражається у позиціях:

Державного патерналізму (терпимість держави до релігійних та інших груп).
Християнська терпимість.
Відділення церкви від держави.
Універсальність прав лдини, конституційної демократіі та громадянської рівності всії людей у їхній свободі та гідності.

Риси толерантної особистості:

повага до думки інших;
доброзичливість;
бажанняч будь-що робити разом;
розуміння і сприйняття;
чуйність;
допитливість;
поблажливість;
довіра;
гуманізм.

Стереотипи по-різному впливають на життя суспільства. Якщо вони позитивні, то цей вплив буде також позитивним. А якщо ні? Стереотипи в більшості випадків мають нейтральний характер, проте при їх перенесенні від конкретної людини на групу людей часто набувають негативного відтінку. Саме на стереотипах грунтуються такі явища, як расизм, сексизм, ісламофобія.

Негативні стереотипи, якщо вони впливають на мислення суспільства, можуть призвести до виникнення упереджень – необєктивного ставлення до кого-небудь або чого-небудь, дискримінації – обмеження прав людини й утиск її гідності за ознаками раси, національності, статі, релігії, переконання, майнового становища тощо, або геноциду – навмисного й систематичного знищення расових або національних груп цивільного населення з метою ліквідувати певні раси, національні та релігійні групи.

Забобон – негативне ставлення до людини чи будь-якої групи людей, про яких ви насправді нічого не знаєте. Це також негативне (упереджене) ставлення на підставі не особистого знайомства з людиною, а думки з приводу групи, до якої він належить.

Існують різні види забобонів. Вони можуть бути пов’язані зі статтю, віком, національною приналежністю, прихильністю до певної релігії, походженням, рівнем доходу, сексуальною орієнтацією або інвалідністю людини.

Ксенофобія ( від грецької означає «чужинець», «незнайомець», «страх»)– певний стан людини, що виявляється у навязливому страху щодо чужинців чи просто чогось незнайомого або страх перед чужоземцями та ненависть до них.

Вперше цей термін зустрічаєтсья у словнику Вебстера, виданого у 1841 році в США.

Розрізняють дві основні форми ксенофобії:

Форма ксенофобії, спрямована на групу всередині суспільства, що вважається чужою і шкідливою для суспільства (наприклад, нові іммігранти, біженці, трудові мігранти, євреї, цигани, гомосексуалісти).
Форма ксенофобії, об’єктом якої є переважно культурні елементи, що вважаютсья чужими (наприклад, поширення нетрадиційної для даної країни релігії).

Расизм у загальному випадку розглядають як форму ксенофобії. Ксенофобія передбачає віру в те, що об’єкт ворожості є чужим.

Расизм – світогляд, а також політичні теорії і практики, що грунтуються на расовій дискримінації, на уявленні про поділ людей на біологічно різні групи, тобто на раси на основі особливостей зовнішнього вигляду, як-от: колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличя, будова тіла тощо, і різному ставленні до людей та їх спільностей залежно від їх приналежності до цих груп (рас).

Згідно з расистськими теоріями ,люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Тобто до зовнішніх ознак приєднують важливі психологічні, розумові та фізичні особливості.

Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.

Дискримінація має дві основні форми:

правова (закріплена в законах);
неофіційна (усталена в соціальних звичаях).

Існує пряма і непряма дискримінація. Пряма характеризується як намір дискримінувати особу чи групу. Непряма зумовлена впливом політики або конкретних заходів.

Існує позитивна дискримінація – політичні заходи, спрямовані на врахувння статі, раси або етнічної належності суб’єкта з метою забезпечення рівності можливостей для представників груп населення, які зазнають або зазнавали раніше дискримінації (наприклад, подолання гендерної, національної нерівності).

У міжнародних конвенціях із прав людини передбачається, що країна, яка ратифікувала їх, зобов’язана шанувати й забезпечити всьому населенню права людини без будь-яких відмінностей, таких як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні та інші погляди, національне або соціальне походження, власність, народження або інший статус.

ООН виключає расову, політичну, релігійну й інші види дискримінації в міжнародних відносинах. У 1948р. Загальна Декларація прав людини заборонила всі форми расової й іншої дискримінації.

Гендерний стереотип – це невід’ємний атрибут повсякденного мислення, самоусвідомлення та взаємодії індивідів у соціальному просторі.

У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять «чоловіче» та «жіноче».

Групи гендерних стереотипів:

стереотипи маскулінності-фемінності;
стереотипи, що містять уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками й жінками;
стереотипи, що визначають специфіку змісту праці.

Гендерні стереотипи можна поділити на: традиційні, нові, актуалізовані.

Традиційні – передають вікові уявлення народу про характер і призначення чоловіка та жінки в соціумі.

Нові – з’явилися відносно недавно і спираються на сьогоденні реалії життя та нову предметність (пристрасть жінок до покупок, гонитви за модою).

Актуалізовані – традиційні стереотипні найменування, синхронізовані в сучасний дискурс з урахувнням нових семантичних характеристик (партнерські стосунки між чоловіками й жінками).

Соціальна роль – це набір норм, що визначають, як мають поводитися люди в даній соціальній ситуації.

Ролі, виконання яких залежить від статі(гендеру), називають статеві, гендерні ролі.

Гендерна роль – набір очікуваних зразків поведінки для чоловіків і жінок, що випливають з понять, пов’язаних з гендером, а також поведінки у вигляді мовлення, манер і жестів.

Гендерна роль очевидна в поділі праці на чоловічу і жіночу.

Гендерна роль – диференціація діяльності, статусів, прав та обов’язків індивідів в залежності від їх статевої приналежності.

Гендерні ролі – вид соціальних ролей, вони висловлюють певні очікування, проявляються в поведінці. На рівні культури вони існують у контексті певної системи статевої символіки і стереотипів маскулінності і фемінності.

Гендерні ролі поділяються на:

Загально-професійні;
Сімейні;
Сексуальні.

Отже, основна шкода від суспільних стереотипів полягає в тому, що вони зводять штучні кордони мислення людини і обмежують можливості для її діяльності виключно бажаними для суспільства варіантами. Будь-яке відкриття чи винахід – це подолання будь-якого стереотипу; ніяка творчість у межах стереотипів неможлива.