Файл: Опрник по укр. яз..doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 07.10.2024

Просмотров: 24

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Тема I: «Українська мова – національна мова українського народу».

План

  1. Державотворча роль мови.

  2. Що таке мова. Форми її вираження.

  3. Функції мови.

  4. Мовні обов’язки громадян.

  5. Літературна мова та її норми.

  6. Українська мова в системі слов’янських мов.

  7. Скорботний календар української мови.

  8. Розвиток української мови, її престиж і перспективи розвитку.

Словникова робота

Етнос – народ;

білінгвізм – двомовність;

аналіз – розчленування цілого на частини;

синтез – поєднання результатів аналізу;

індуктивний метод – передбачає перехід від часткового до загального;

дедуктивний метод – перехід від загального до окремих висновків;

1. Державотворча роль мови.

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 травня 1996 року.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 12.

Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Рішенням конституційного суду України від 14 грудня 1999 року:

«Положення Конституції України зобов’язане застосовувати українську мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб…»

2. Що таке мова.

Мова – найважливіший засіб людського спілкування, це пізнання світу, обмін думками, передача досвіду іншим поколінням.

Мова – явище суспільно-соціальне.

Національна мова охоплює загальнонародну українську мову: літературну, розмовну, жаргонну, діалектну.


Мова живе і функціонує тільки в мовленні. Мова тісно зв’язана з думками, без мови їх просто не буде.

Існує дві форми вираження мови: усна і писемна.

3. Функції мови:

  • комунікативна – для спілкування;

  • мислетворча – оформляємо думки;

  • пізнавальна(гносеологічна) – пізнавальна;

  • номінативна – називаємо все що нас оточує;

  • емоційна – через мову виявляємо емоції;

  • виражальна – через мову виражаємо коефіцієнт інтелекту;

  • об’єднуюча – через мову об’єднує людей за видами діяльності;

Українська мова – державна мова України, вона рідна майже 50 мільйонів чоловік, в ній близько 135 тисяч слів и понад 300 тисяч пісень.

4. Мовні обов’язки громадян.

Кожен з нас повинен пам’ятати свої обов’язки:

вивчати мову все своє життя, вивчати її слухати радіо, допомагати вивчати мову тим, хто бажає її знати, поважати і цінувати інші мови. Ставлення до рідної мови повинне бути як до рідної матері, а саме: її любити не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона – мати.

5. Літературна мова та її норми.

Літературна мова – це вища форма вияву української національної мови, відшліфована форма загальної народної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормований стиль, стандартність, розвинена система слів.

Іван Петрович Котляревський вважається основоположником , зачинателем української літературної мови, а сучасної Тарас Шевченко.

6. Українська мова в системі слов’янських мов.

7. Скорботний календар української мови

Скорботний календар української мови

1654 рік

Відразу після Переяславської Ради царський уряд розпочав наступ на українську духовність, вважаючи її ліквідацію запорукою знищення української нації

1720 рік

Петро І заборонив книгодрукування українською мовою

1729 рік

Петро ІІІ звелів переписати всі державні постанови і розпорядження українською мовою

1763 рік

Катерина ІІ заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській Академії

1863 рік

Валуєвський циркуляр про заборону друкування і розвиток українського театру

1876 рік

Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури

1888 рік

Указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами

1895 рік

Заборона друкувати дитячі книги

1933 рік

Телеграма Сталіна про припинення “українізації”

1958 рік

Закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів

1983 рік

Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР “Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік”(“Андроповський указ”)

1990 рік

Прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної



8. Розвиток української мови, її престиж і перспективи розвитку.

Державність української мови є ключовим чинником консолідації українського суспільства на всій території України, формування сучасної української політичної нації, символічним уособленням української державності, гарантією збереження національної ідентичності українського етносу і державної єдності України. З огляду на це українська нація і держава мають забезпечувати відродження і захист української мови, якісну розбудову українського мовного простору.

Принципове значення для майбутнього української мови і української держави має національна мовна свідомість і мовна гідність. У їхньому формуванні чільну роль має відігравати українська інтелектуальна еліта, насамперед вище керівництво держави, яке своїм особистим прикладом і зусиллями має утверджувати престиж української мови, української нації і держави. Вільне володіння державною мовою юридичний обов'язок кожного громадянина України.

Занепокоєння науковців і широкої громадськості викликає якість українського мовлення та масове поширення такого загрозливого для української мови явища як суржик, необґрунтоване вживання іншомовних слів, коли їм є цілком повноцінні відповідники в українській мові. Одне з першочергових завдань мовної політики — очистити мову від негативних нашарувань, вберегти її від засмічення та деградації. Особливого значення це набуває в тих сферах діяльності, які пов'язані з загрозою масового тиражування недоброякісних мовних зразків. Мовлення дикторів і журналістів теле- і радіостудій в ефірі, дублювання та титрування фільмів мають бути еталонними. Виконання нормативних вимог до якості мови стане обов'язковою умовою отримання дозволу на право займатися освітньою, медичною чи рекламною діяльністю, а систематичне їх порушення передумовою для позбавлення ліцензії.

Існують спроби культивувати в суспільстві уявлення про українську мову як ущербну й непрестижну. Насправді її пізнавальний, виражальний і комунікативний потенціал надзвичайно потужний. Український словник один з найбагатших у світі. Українська мова входить до третього десятка демографічно найпоширеніших мов світу і за цим параметром друга серед слов'янських. Значна частина її словника значно старша за майже півторатисячолітню історію її вживання в різних сферах громадського й культурного життя.


Домашнє завдання.

Записати й вивчити три висловлювання про мову.

Тема ІІ. Фонетика і графіка. Орфоепія. Звуки і букви. Алфавіт. Склад і наголос.

План

  1. Фонетика – мовознавча наука і звукова будова мови. Звуки мови. Класифікація приголосних.

  2. Особливості української графіки. Відповідність між буквами і звуками. Алфавіт (абетка, азбука).

  3. Орфоепія – наука про правила нормативної літературної вимови.

  4. Склад і наголос (відкритий і закритий, наголошений, ненаголошений). Перенос слів.

  1. Фонетика (від гр. phonetikos - звуковий) – розділ мовознавства, у якому вивчається звукова система мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються в мовному потоці.

Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.

Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

За способом творення звуки поділяються на голосні та приголосні.

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.

Голосних звуків шість: голосні [і], [и], [е], [у], [о], [а]

Голосні звуки можуть бути:

1. переднього і заднього ряду

2. низького, середнього і високого підняття

3. огублені і неогублені

4. ненаголошені і наголошені

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.

В українській мові 32 приголосних звука: приголосні [б], [п], [д], [д' ], [т], [т' ], [ґ ], [к], [ф], [ж], [з], [з' ], [ш], [с], [с' ], [г], [х], [дж], [дз], [дз' ], [ч], [ц], [ц' ], [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]

Приголосні звуки можуть бути:

1. Сонорні приголосні (від лат. sonorus - звучний) - це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові дев'ять: сонорні приголосні [в], [й], [м], [н], [н' ], [л], [л' ], [р], [р' ]