Файл: Чернега П. І. Мінерали та гірські породи.pdf

поширеніша порода земної поверхні. Вона більше складена продуктами хімічного, аніж фізичного руйнування частинок гірських порід. Тому класифікаційна приналежність глин залишається дискусійною серед спеціалістів до сьогоднішнього дня. Деякі дослідники відносять глини до групи уламкових порід, а інші – до групи хемогенних. Типові мінерали глин – каолініт, монтморилоніт, слюдисті мінерали, оксиди заліза та інші. На колір глини різноманітні. Глини масні на дотик. Мають добру пластичність. При намоканні набрякають, утворюючи пластичну масу. Глини, що складаються із каолініту, гідратів оксиду алюмінію та слюди, називаються вогнетривкими (температура плавлення вище 1700° С).

Таблиця 5.

Найголовніші породи органічного і хімічного походження

асфальт

озокерит

бурштин * – породи змішаного походження

40

Хемогенні та органогенні породи. Хемогенні та органогенні породи в більшості випадків мають змішане (біохімічне) походження, тому їх характеристика дається разом (табл. 5, за Войлошниковим В.Д.).

За своїм складом група хемогенних та органогенних порід поділяється на підгрупи.

Карбонатні породи – найпоширеніші з порід даної групи. Вони представлені вапняками, доломітами, мергелями, сидеритами, магнезитами і т.п.

Кременисті породи можуть бути хімічного (кремінь, кременистий туф, трепел) і органічного походження (діатоміт, опока).

Залізисті породи утворюються в результаті вивітрювання основних магматичних і метаморфічних порід, що містять від 2 до 3% заліза. Найпоширенішою залізистою породою є лимоніт – механічна суміш гідрооксиду заліза з піщаним або глинистим матеріалом.

2.4 Метаморфічні гірські породи

Метаморфічні гірські породи утворюються в результаті перетворення (метаморфізму) магматичних, осадових, а також метаморфічних порід (що раніше утворились) під дією ендогенних процесів (високої температури, тиску тощо). Ці перетворення протікають у твердому стані і призводять до зміни мінерального, а іноді й хімічного складу, структури і текстури гірських порід. Мінералогічний склад зберігається рідко. Нові мінерали виявляються стійкішими від попередніх. Найчастіше метаморфічні породи мають сланцювату чи зернисто-сланцювату структури й тому їх, інколи, називають кристалічними сланцями.

Найвищою формою метаморфізму є гранітизація. Вона відбувається на значних глибинах земної кори. В процесі гранітизації магматичні, осадові та метаморфічні гірські породи змінюються і наближуються за складом та структурою до граніту. Проникаючі з надр Землі газові або рідинні розчини сприяють привносу одних і виносуінших речовин. Таке заміщення називають метасоматозом.

Процеси метаморфізму та гранітизації особливо активізуються під час горотворення. Вони відіграли вирішальну роль у формуванні гранітного шару материкової земної кори. Метаморфізм призводить до утворення гірських порід із новими якісними ознаками. Такі породи називаються метаморфічними (табл. 6, за Бондарчуком В.Г.).

41

Метаморфічні породи часто залягають на великій площі. З ними пов’язані родовища корисних копалин. Деякі метаморфічні породи є мінеральною сировиною.

Процес метаморфізму в його завершальній стадії призводить до утворення магматичної породи: глина – глинистий сланець – філіт – гнейс – граніт; мергель – зелений сланець – амфіболіт – норит тощо. Нижче подано характеристику деяких найбільш розповсюджених метаморфітів, а інші – в таблиці 6.

Гнейс – зернисто-сланцювата порода. Забарвлення сіре, темносіре, рожево-сіре. Складається з кварцу, польового шпату, слюди інколи рогової обманки. Пластинки слюди розміщені смужками і цим самим визначають сланцюватість гнейсу. Зерна кварцу, польового шпату розміщуються світлими пасмами між смужками слюди. Гнейси за мінералогічним складом подібні до гранітів і відрізняються від останніх зернисто-сланцюватою будовою. Утворюються гнейси з осадових порід (парагнейс), гранітів та кислих вулканогенних продуктів (ортогнейс). Через це серед гнейсів є багато різновидів, які розрізняють за мінералогічним складом. Найбільше зустрічаються в природі біотитовий, графітовий, силіманітовий гнейси.

Гнейси зустрічаються в межах Українського кристалічного щита. Відслонюються по долині Тетерева, на Побужжі, в Приазов’ї. Використовуються гнейси як бутовий камінь та для виготовлення щебеню.

Роговик утворюється з глини на контакті з магматичними породами. Спочатку глина обпалюється магматичним теплом, а потім переходить у спечену окремнілу масу. Роговик – дуже тверда порода, забарвлена в чорний або бурий колір. Має рáковистий злам, щільну будову, на загальному фоні якої помітні дрібні кристали плагіоклазу.

Слюдяний сланець – м’яка, масна на дотик сланцювата порода, як правило, світлого забарвлення. Інколи може бути буруватим до чорного. Складений, в основному, зі слюди або слюди і кварцу. Він подібний до гнейсу, але відрізняється від нього відсутністю зернистості. Розрізняють біотитовий, мусковітовий та двослюдистий (біотит-мусковітовий) сланці.

Філіт – тонкосланцювата метаморфічна порода. Забарвлення – зелене, сіре, червоне, буре або чорного кольору. По поверхнях сланцюватості має шовковистий блиск за рахунок лусочок слюди. Складається з кварцу, серициту, біотиту, хлориту, іноді гранату.

42

Утворюється з глинистих сланців, з якими, так само як і слюдяним сланцем, пов’язаний переходами. Дуже поширена порода.

Пірофілітовий сланець. Утворився в результаті метаморфізму осадово-вулканогенних відкладів. Це м’яка сланцювата порода красивого світло-рожевого забарвлення з різними відтінками. Родовища пірофілітового сланцю здавна відомі на Овруцькому кряжі. З нього виробляли архітектурні прикраси, саркофаги тощо.

Тальковий сланець – м’яка, масна на дотик порода. Колір зеленявий, іноді сірий або білий. Має дрібнолусочкову будову. Сланцюватий. Складається переважно з одного мінералу – тальку. Іноді включає магнетит. Поклади талькового сланцю відомі в Кривому Розі.

Кварцит. Процеси метаморфізму перетворюють дуже поширену породу – пісок та пісковик – на кварцит. Це суцільна порода з кварцу з ледве помітною домішкою інших мінералів. Іноді кварцит зберігає ознаки того пісковику, з якого він утворився. Так, на Житомирщині зустрічаються майже білі кварцити, які утворилися

зпіску, що відкладався в морських заводях. У ньому зустрічаються численні скам'янілі рештки: скам’янілі рештки дерев, відбитки листя (зокрема листя пальм), які росли на території України близько 25 мільйонів років тому. На Овруцькому кряжі залягають дуже міцні рожеві і червоні кварцити.

Мармур, або кристалічний вапняк, утворюється в результаті метаморфізму вапняку та доломіту. Має кристалічно-зернисту структуру. Бурхливо реагує з розбавленою соляною кислотою. М‘який – не подряпує скла. Залягання масивне або верствувате. Складається цілком з кальциту. Інколи має включення доломіту та інші мінерали. Буває білий, чорний, рожевий, сірий, смугастий

зрізними відтінками. Чорні відтінки зумовлені присутністю графіту, зелені – хлориту, червоні та жовті – оксидами заліза. Інколи мармури можна сплутати з кварцитом чи яшмою, але останні не реагують з розбавленою HCl і мають більшу твердість (подряпують скло). Мармури використовують як облицювальний, декоративний і скульптурний матеріал. Також застосовують у металургії, скляному виробництві та електротехніці. Можна отримувати добрива для сільського господарства й випалювати вапно.

На Україні він залягає в басейні річки Тетерів, на Побужжі, в Криму, Карпатах.

43

ЗАПИТАНЯ ДО РОЗДІЛУ 2

1.Дати визначення поняття «гірські породи».

2.Назвати класи мінералів за походженням і охарактеризувати умови їх формування.

3.Охарактеризувати найголовніших представників класу магматичних гірських порід.

4.Проаналізувати основні групи класу осадових гірських порід.

5.Вказати головні характеристики метаморфічних гірських порід і охарактеризувати найтиповіших представників цього класу.

45

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Берри Л., Мейсон Б., Дитрих Р. Минералогия: Теоретические основы. Описание минералов. Диагностические таблицы / Пер. с англ. – М.: Мир, 1987.

2.Біленко Д.К. Основи геології та мінералогії. Вид. – 3-тє. К.:

Вища шк.., 1973.

3.Бондарев В.П. Основы минералогии и кристаллографии – М.: Высшая шк., 1978.

4.Бондарчук В.Г. Геологія для всіх. – К.: Рад. шк., 1970.

5.Войлошников В.Д. Полевая практика по геологии: Учебное пособие для ст. пед. и-ов по геогр. спец. – М.: Просвеще-

ние,1984.

6.Загальна та історична геологія. Методичні вказівки до проведення лабораторних занять. Частина 1 /Укл. Чернега П.І. – Чернівці: ЧДУ, 1998..

7.Иванова М.Ф. Общая геология с основами исторической геологии: Уч. – 4-е изд., перераб. и допол. – М.: Высшая школа, 1980.

8.Кантор Б.З. Коллекционирование минералов. 2-е изд. перераб. и доп. – 1991.

9.Куликов Б.Ф., Буканов В.В. Словарь камней-самоцветов. – 2-е изд., перераб. и доп. – Ленинград: Недра, 1988.

10.Лазаренко Є.К., Винар О.М. Мінералогічний словник. – К.: Наук. думка, 1975.

11.Минералогическая энциклопедия / Под ред. К. Фрея. Пер. с англ. – Л.: Недра, 1985.

12.Митчел Р.С. Названия минералов. Что они означают? Пер. с

англ. – М.: Мир, 1982.

13.Музафаров В.Г. Определитель минералов, горных пород и окаменелостей. – М.: Недра, 1979.

14.Пособие к лабораторным занятиям по общей геологии / Павлинов В.А., Михайлов А.Е. и др. – 4-е изд., перераб. и допол.

– М.: Недра, 1988.

15.Соболевский В.И. Замечательные минералы: Кн. Для уч. 2-е изд., доп. – М.: Просвещение, 1983.

16.Шуман В. Мир камня. В 2 томах. – М.: Мир, 1986.

46