Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

с-ми сторо́нні(рос. токи сторонние; англ. foreign currents) – електричні струми, не породжені даним електричним полем.

с-ми Фуко́[с-ми вихрові́] (рос. токи

Фуко, токи вихревые; англ. Foucault currents, eddy currents, whirling currents)

– електричні струми в суцільних провідних тілах, які виникають при зміні магнітного поля в часі або при русі тіл у неоднорідному магнітному полі. Названі за ім'ям Ж.Б.Л. Фуко [J.B.L. Foucault], 1855.

СТРУМІНЬ́ , -еня (рос. струя; англ. stream, jet, squirt, spout; (від двигуна) wash; (сильний) spurt; (потік) blast;

(рідини) flush; (забруднень) plume) – форма течії рідини, при якій рідина (газ) тече в навколишньому середовищі, заповненому рідиною (газом) з іншими, ніж у с. параметрами (швидкістю, температурою, густиною, складом та ін.). Прикладом струменевих течій є с., який витікає із сопла ракетного двигуна, ежектора тощо, струменеві течії в атмосфері.

с. адронний́ (рос. струя адронная; англ. hadron stream, hadron jet) – група адронів, народжена в одному акті взаємодії, для яких поздовжня відносно сумарного імпульсу компонента імпульсу кожного адрона набагато більша від

його поперечної компоненти.

с. турбуле́нтний (рос. струя турбулентная; англ. turbulent stream, turbulentjet) – струмінь, що утворюється при витіканні рідини або газу в середовище,з яким рідина або газ можуть змішуватися. Бокова поверхня с. т. нестійка, на її межі існує турбулентний межовий шар – динамічний, тепловий або дифузійний. С. т. виникає в реактивних двигунах, вентиляційних установках, промислових печах і т.п.

СТРУНА́(рос. струна; англ. string) – тонка натягнута гнучка нитка з рівномірно розподіленою по довжині

630

густиною. С. здатна здійснювати коливання, що можуть бути розкладені в спектр за гармонічними власними коливаннями с. У випадку струни, закріпленої з обох кінців, частоти fn власних коливань с. визначаються

співвідношенням fn = (n/2L) / , де n =

1, 2, 3, ..., L – довжинас., σ – механічне напруження матеріалу с. Див. також

зада́чакрайова́.

с. в акустиці (рос. струна в акустике; англ. string і n acoustі-

c s) – тонка, гнучка, сильно натягнена нитка з рівномірно розподіленою по довжині густиною, найпростіша коливна система з розподіленими параметрами. Малі поперечні зміщення точок с. від положення рівноваги описуються хвильовим рівнянням, розв'язок якого може бути представлекний у вигляді рухомих

хвиль.

с. релятивістська́ (рос. струнарелятивистская; англ. relativistic string) – теоретичний одновимірний протяжний релятивістський об'єкт, функціонал дії якого пропорційний площі світової поверхні, котру він замітає при русі у просторі-часі; уявлення про с. р. є основою струнної моделі адронів і застосовуються в космології. Дослідження свідчать, що при зниженні температури Всесвіту у процесі його розширення відбуваються послідовні фазові переходи, і за певних умов фаза з вищою симетрією може існувати у вигляді окремих точок (монополів) або одновимірних об'єктів –

космічних струн.

с-ни гетеротичні́ (рос. струны гетеротические; англ. heterotic strings) – моделі теорії струн, у яких ліві та праві ступені вільності на світовій поверхні належать різним конформним теоріям; є основою побудови реалістичних струнних моделей об'єднання взаємодій елементарних частинок. Див. також

суперструни́ .

СТУПІНЬ́ , -еня (рос. степень; англ. degree, grade, level, rate; (кількість) amount; (міра) extent).

с-ні вільності́ (рос. степени свободы; англ. degrees of freedom) – незалежні можливі зміни стану (зокрема, і положення) фізичної системи, зумовлені варіаціями її параметрів. У механіці с. в. відповідають незалежним переміщенням механічної системи, число яких визначається кількістю частинок, які утворюють систему, і числом накладених на неї зв'язків (див. також число́ ступенів́ вільності́ ).

СУББУРЯ́ (рос. суббуря; англ. substorm) – викликані змінами у сонячному вітрі збурення в магнітосфері Землі, що супроводжуються підвищеною дисипацією енергії сонячного вітру, яка надходить або вже надійшла в магнітосферу. С. може проявлятися у полярних сяйвах, магнітних варіаціях тощо.

СУБГАРМОНІКА́ (рос. субгармоника; англ. subharmonic, subfrequency) – гармонічне коливання з частотою, що дорівнює кратній частці основної частоти.

СУБЛІМАЦІЯ́ (рос. сублимация; англ. sublimation) – те саме, що визгін́ .

СУМА́ (рос. сумма; англ. sum,total, amount).

с. світлова́(рос. сумма световая;

англ. lightsum) – енергія, запасенау люмінофорі при його збудженні; число йонізованихцентрів люмінесценції або рівне йому число електронів, захоплених у пастках.

с. статисти́чна (рос. сумма статистическая; англ. statistical sum) –

поняття статистичної фізики, що є нормувальним множником, який входить у вираз для статистичної матриці канонічного розподілу у квантовому випадку. Вирази для с. с. різні для

631

системи із заданою кількістю частинок (див. також розпо́діл Гіб́ бса каноніч́ ний) і для укладу зі змінним числом частинок (див. також розпо́діл Гіб́ бсаканоніч́ нийвели́кий).

СУМІШ́ , -і (рос. смесь; англ. mix(ture), composition, compound, blend,commixture,temper,stock).

с. ста́нів(рос. смесьсостояний; англ. mixtureof states) – стан квантовомеханічної системи, що описується не хвильовою функцією, а матрицею густини, або статистичним оператором. У змішаному стані, на відміну від чистого стану, який описується хвильовою функцією, не задано повного набору значень динамічних змінних, що визначають квантовомеханічну систему. У ньому визначені лише ймовірності w1, w2, … знайти систему в різноманітних квантових станах, які описуються хвильовими фу-

нкціями ψ1, ψ2, …

с-ші азеотро́пні (рос. смеси азеотропные; англ. azeotropic mixtures, azeotropes, singular solutions) – рідкі суміші, які мають у стані рівноваги однаковий склад рідкої та парової фази. При перегінці с. а. утворюється конденсат того самого складу, що й початковарідина.

СУПЕРАЕРОДИНАМІКА́ (рос.

супераэродинамика; англ. superaerodynamics) – див. аеродина́міка розрід́ женихга́зів.

СУПЕРГЕНЕРАТОР́ , -а (рос. супергенератор; англ. supergenerator) – те саме, що надгенератор́ .

СУПЕРГЕТЕРОДИН́ , -а [прийма́ч

супергетероди́нний] (рос.

супергетеродин, приёмник супергетеродинный; англ. superhet[erodyne]) – радіоприймальний пристрій, у якому підсилення сприймуваного сигналу здійснюється на проміжній частоті, що дорівнює сумі або

різниці частот сприймуваного визнаку та сигналу гетеродина, який є допоміжним генератором радіосигналів (див. також

при́строїрадіоприйма́льні).

СУПЕРГРАВІТАЦІЯ́ (рос. супергравитация; англ. supergavitation)

– теорія тяжіння Ейнштейна для такої системи матеріальних полів, для якої здійснюється інваріантність відносно перетворень простої (N = 1) або

розширеної (N > 1) суперсиметрії, де N –

суперрешётка; англ. superlattice) – те саме, що надрешітка́ .

СУПЕРІКОНОСКОП́ , -а (рос.

супериконоскоп; англ. imageiconoscope)

– тип передавальної телевізійної трубки, в якій оптичний образ, утворений на фотокатоді, перетворюється в електронний за рахунок накопичення електричного заряду на спеціальній діелектричній мішені емітованими з фотокатода електронами. Електронний образ зчитується з мішені сканувальним електронним променем. Чутливість с. вища, ніж в іконоскопа, при-близно в 4 рази.

СУПЕРМУЛЬТИПЛЕТ́ , -у (рос. супермультиплет; англ. supermultiplet)

– незвідне представлення суперсиметрії, що містить ферміони та бозони; число бозонних ступеней вільності у c. дорівнює числу ферміонних. С. відповідають об'єднанням фундаментальних частинок у рамках теорії супергравітації.

СУПЕРОБ'ЄДНАННЯ́ (рос. суперобъединение; англ. superunification) – об'єднання сильної, електромагнітної, слабкої і, можливо, гравітаційної взаємодій у рамках теорії суперсиметрії.

632

СУПЕРОПТИКОН́ , -а (рос.

супероптикон; англ. image opticon) –

тип передавальної телевізійної трубки, в якій оптичний образ, утворений на фотокатоді, переноситься потоком емітованих із фотокатода електронів на мішень у вигляді тонкої скляної плівки з розташованою поблизу дрібноструктурною сіткою, у результаті чого на плівці утворюється рельєф потенціалу, який відповідає розподілу освітленості на фотокатоді. Одержаний електронний образ зчитується електронним променем, що періодично оббігає поверхню мішені.

СУПЕРПАРАМАГНЕТИЗМ́ , -у (рос.

суперпарамагнетизм; англ. superparamagnetism) – квазіпарамагнітна поведінка систем із сукупності дуже малих фероабо феримагнітних частинок, яка полягає в тому, що частинки переходять в однодоменний стан (див. також части́нки феромагніт́ ні однодоменні́ ) з однорідною самочинною намагніченістю по всьому об'єму частинки.

СУПЕРПЕРМАЛОЙ́ , -ю (рос. суперпермаллой; англ. superpermalloy) –

магнітном'який матеріал, який має особливо високі значення магнітної проникності в слабких магнітних полях.

Див. також пермало́й.

СУПЕРПРОВІДНИЌ́, -а́ (рос.

суперпроводник; англ. superconductor). с-ки́іо́нні(с-ки́йо́нні) [електроліти́

тверді]́ (рос. суперпроводникиионные, твёрдые электролиты; англ. ionic superconductors,solid(-state) electrolytes, superionic conductors) – речовини, які відзначаються у твердому стані високою

йонною провідністю σ, порівнянною з провідністю рідких електролітів і розплавів солей (10-1 – 10-3 Ом-1 см-1). С. і. можна розділити на 2 типи: 1) іонні кристали, здатні перебувати, залежно від

температури, у двох станах, з яких низькотемпературний характеризується малою провідністю (діелектрик або напівпровідник), а високотемпературний

– аномально високою провідністю (суперіонний стан); 2)сполуки з великою концентрацією домішкових іонів. Для с. і. характерна пухкість структури з великим числом вільних позицій для рухливих іонів. Іонна провідність визначає електричні властивості с. і. до частот порядку 1012 Гц; в області оптичних частот с. і. поводяться як напівпровідники або діелектрики.

СУПЕРПРОСТІР́ , -ору (рос. суперпространство; англ. superspace) –

розширений простір у теорії суперсиметрії, який окрім звичайних просторово-часових координат включає також спінорні координати. Концепція с. відіграє ключову роль у суперсиметрії: група перетворень суперсиметрії має природню реалізацію в с. як група його рухів, а відповідні супермультиплети компактно зображаються суперполями – функціями, заданими на суперпросторі.

СУПЕРРЕШІТКА́ (рос. суперрешётка; англ. superlattice) – те саме, що надрешітка́ .

СУПЕРСИМЕТРІЯ́ [суперспівпомір́ ] (рос. суперсимметрия;

англ. supersymmetry) – симетрія фізичної системи, що об'єднує стани, які підкоряються різним статистикам – статистиці Бозе-Ейнштейна (бозони) та статистиці Фермі-Дірака (ферміони). Застосовується головним чином у квантовій теорії поля, зокрема в теорії квантованого гравітаційного поля (див. також супергравітація́ ) і в теорії струн (див. також суперстру́ни). Подібно до інших типів симетрії у фізиці, с. формулюється в термінах деякої групи перетворень, що діють на стан системи, переводять ферміонні стани в бозонні і навпаки.

633

СУПЕРСПІВПОМІР́ , -у (рос. суперсимметрия; англ. supersymmetry) – те саме, що суперсиметрія́ .

СУПЕРСТРУНИ́ , -стру́н, мн. (рос. суперструны; англ. superstrings) – релятивістські суперсиметричні протяжні об'єкти, які є узагальненням поняття бозонної релятивістської струни (див. також струна́ релятивістська́ ) із включенням ферміонних ступенів вільності.

СУПУТНИЌ , -а (рос. спутник; англ. satellite).

с-ки Землі́шту́чні(рос. спутники Землиискусственные; англ. satellites) – космічні пристрої, запущені на навколоземні орбіти з різноманітними науковими та прикладними цілями. С. З. ш.виводять на орбіти, що відрізняються розміром, формою, нахилом та іншими елементами орбіти, чого досягають відповідним вибором напрямку, величини початкової швидкості запуску і точки виводу на орбіту. Залежно від поставленого завдання, роз-різняють такі с. З. ш.: науководослідницькі, метеорологічні, зв'язкові, навігаційні, геодезичні, супутники-роз- відники тощо. Кожному типу с. З. ш.притаманні свої параметри орбіти і умови орбітальногоруху.

с-ки плане́т(рос. спутники планет;

англ. moons) – небесні тіла, що обертаються навколо планет. Супутники мають усі планетиСонячноїсистеми. Рух с. п. здійснюється під дією притягання відповідної планети і в першому наближенні підлягає законам Кеплера. У більшості випадків орбіти с. п. мають невеликий нахил відносно екватора відповідної планети. Внаслідок малої маси більшість с. п. не має атмосфери.

СУРМА́(рос. сурьма; англ. stibium), Sb – хімічний елемент 5 групи періодичної системи елементів. Розповсюджений у природі у вигляді 2