Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

стабільних ізотопів: Sb121 (57, 25 %), Sb123 (42, 75%). Електронна конфігурація 4d105s25p3. C. існує за звичайних умов у кристалічній формі.

СУРЯДНІ́ , -их, мн. (рос. координаты; англ. coordinates) – див. координати́ .

СУСПЕНЗIЯ́ (рос. суспензия; англ. suspension,slurry,pulp,slip) – дисперсна система, що складається з частинок твердого тіла, розподілених у рідкому середовищі. С. отримують при виділенні твердої фази з пересиченого розчину або з переохолодженого розплаву, при коагуляції,диспергуванні.

СУШІННЯ́ (рос. сушка; англ. drying, dehydration, dehumidification, cure, curing; (фоторезисту) bake, baking) – процес вилучення вологи з вогких твердих матеріалів, що супроводжується тепло- і масообміном. С. здійснюється в спеціальних апаратах – сушилках, споряджених регулятором підведення тепла при певних робочих параметрах – температурі, тиску, швидкості сушки тощо.

СФЕРА́ (рос. сфера; англ. sphere, round; (область) area, domain, circle;

(область дослідження чи застосування)

field; (область науки чи знань) territory).

с. дії́Землі́(рос. сфера действия Земли; англ. Earth action area, Earth action incidence) – область простору навколо Землі, в якій характеррухубудьякого тіла (напр., космічного зонда) визначається переважно гравітаційним полем Землі, а за його межами – здебільшого гравітаційним полем Сонця. Радіус с. д.З.складає0,93 млн. км.

с. розсія́ ння(рос. сферарассеяния;

англ. dissipation sphere) – те саме, що

екзосфе́ра.

СФЕРОЛIТ́ , -у (рос. сферолит; англ. spherolith).

634

с-ти криста́лів (рос. сферолиты кристаллов; англ. crystal spheroliths) – кристалічні утворення сферичної форми, що складаються з окремих кристаликів, витягнутих у радіальному напрямку відносно їх загального початкового центру росту.

СФЕРОМЕТР́ , -а (рос. сферометр;

англ. spherometer) – механічний прилад для вимірювання радіусів кривизни сферичних поверхонь лінз, деталей машин та інших виробів. Радіус кривизни знаходять, вимірюючи стрілку прогину сферичної поверхні за допомогою с., основною частиною якого є рухомий стержень, приведений у контакт із досліджуваною поверхнею, і шкала з ноніусом.

СХЕМА́ (рос. схема; англ. (радіотехн.) circuit, net(work), connection,

device,element,model,setup,structure, diagram,sheet;(кресленик) scheme,chart,

design, diagram, drawing, outline, pattern, plan, plot, project, schematic;

(логічна) gate; (логічна структура даних) schema; (стат.) breakdown; (у теорії

груп)

tableau).

с. двота́ктна(рос. схема двухтактная; англ. push-pull circuit) – схема з однакових електричних кіл, сполучених так, що струми, які в них протікають, однакові за величиною, але протилежні за фазою. Застосовується у підсилювачах і генераторах.

с.диференціюва́льна(рос. схемадифференцирующая; англ. differentiating circuit,differentiatingnetwork) – див. ко́- ладиференціюва́льні.

с.еквівале́нтна(у радіотехніці) (рос. эквивалентная(в радиотехни-

ке); англ. equivalent (circuit), equivalent

network, circuit representation, analog(ous) circuit [ і n radіo engіneerіng]) – модель реального при-

строю, яка відтворює деякі з його властивостей. Конструюванняс. е.здійснюється або моделюванням рівняння, що описує властивості даного пристрою, або на основі якісних міркуваньпро його роботу з наступним експериментальнимвизначенням параметрів с. е.

с. збіѓ у(рос. схемасовпадения; англ. coincidence circuit, match(ing) circuit, matching network) – пристрій ядерної електроніки, що створює вихідний електричний сигнал при одночасній наявності на його входах двох і більше імпульсів.

с.інтегра́льна[мікросхема,́ чіп] (рос. схемаинтегральная,микросхема, чип;

англ. integrated circuit, IC device, IC element, microelectronic circuit, electronic chip, microcircuit chip,

integrated(-circuit) component, chip) – твердотільний пристрій, який містить групу приладів і їхні з'єднання (зв'язки), виконаний на єдиній пластині (підкладинці). У с. і. інтегруються пасивні елементи (ємності, опори) та активні елементи, дія яких заснована на різноманітних фізичних явищах. С. і. використовуються в мікроелектроні-

ці.с. ма́трична(рос. схемаматричная;

англ. matrix (circuit), matrixer, circuit array, matrix) – пристрій, що складається з великої кількості ідентичних елементів (електронних, розрядних або напівпровідникових приладів, феритових осердь і т. п.), розташованих у площині у вигляді матриць.

с. перерахунко́ва(рос. схемапересчётная; англ. scaling circuit, scaler, counter,divider) – електронний пристрій, у якого число імпульсів на виході в N раз менше числа імпульсів, що подаються на вхід; N називається коефіцієнтом кратності перерахунку перерахункової схеми.

с. спускова́(рос. схема спусковая; англ. trigger(ing) circuit) – електронний пристрій із двома стійкими станами рівноваги, в якому під впливом вхідного ім-пульсу виникає регенераційний про-

635

цес (див. також регенера́ція), що переводить систему з одного стану рівноваги в інший. С. с. містить нелінійний елемент, вольтамперна характеристика якого має спадну ділянку (див. також

характери́стикаспадна́). Нелінійними елементами можуть бути різноманітні електронні пристрої: електронні лампи, напівпровідникові тріоди, тунельні діоди, напівпровідникові діоди, що мають спадну ділянку вольтамперної характеристики. С. с. широко застосовуються в ядерній фізиці, імпульсній техніці (див. також схе́ма перерахунко́ва), в обчислювальній техніці для запису чисел у двійковій системі лічби.

с. Ю́нга (рос. схема Юнга; англ.

Young tableau) – в теорії груп визначає незвідні представлення групи перестановок, у фізиці – типи симетрії хвильової функції системи тотожних частинок стосовно перестановок змінних, які характеризуютьстани цих частинок.

схе́ми логіч́ ні (рос. схемы логические; англ. logic [circuitry]) – фізичні при-

строї, що реалізують функції математичної логіки. С. л. підрозділяють на 2 класи: комбінаційні схеми (с. л. без пам'яті) і послідовнісні схеми (с. л. з пам'яттю). С. л. – основа будьяких систем обробки дискретної інформації. С. л. може бути подана у вигляді багатополюсника, до якого надходить n вхідних сигналів і з якого знімається k вихідних визнаків. Найбільш поширені т. зв. двійкові с. л., для яких уся множина сигналів обмежена двома значеннями, що відмічаються символами 1 і 0 і підкоряються умові: а = 1, якщо а

¹ 0і а =0,якщо а ¹ 1.

Т

ТАЙПОТРО́Н, -а (рос. тайпотрон; англ. typotron) – див. трубка́ знакодрукувальна́ .

ТАКСОНО́МІЯ́ (рос. таксономия; англ. taxonomy) – див. систематика́ .

ТА́ЛІЙ, -ю (рос. таллий; англ. thallium), Tl – хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів. Ат. вага 204,37, порядковий номер 81. У природі поширений у вигляді 2 стабільних ізотопів: Tl203 (29,5 %) і Tl205 (70,5 %). Електронна конфігурація 6s26p1. В сполуках 1- і 3-валентний.

636

сцинтиляційному лічильнику для реєстраці випромінювань.

СЦИНТИЛЯЦІЯ́ (рос.

сцинтилляция; англ. scintillation) – короткочасний (10-4-10-9 сек.) спалах світла, що виникає при проходженні крізь деякі речовини (сцинтилятори) зарядженої частинки. При с. атоми або молекули речовини збуджуються частинкою, а світловий спалах виникає при зворотному переході атома або молекули зі збудженого стану в нормальний.

СЯЙВО́ (рос. сияние; англ. gloriole, glory, halo, corona; (полярне) aurora (polaris),streamers).

с. поля́рне(рос. сияние полярное; англ. aurora(polaris), streamers) – світіння верхніх шарів атмосфери, викликане збудженням атомів і молекул на висотах 90–1000 км потоками електронів і протонів з енергіями від сотеньеВдо десятків кеВ, що вторгаються в атмосферу з космосу.

ТАЛЬК, -у (рос. тальк; англ. talcum)

– мінерал хімічного складу Mg3[Sі4O10] [OH]2, належить до шаруватих силікатів. Оптично двовісний, від'ємний.

ТАНДЕ́М, -а у фізиці елементарних частинок (рос.

тандем; англ. tandem) – те саме, що приско́рювачперезаря́дний.

ТАНТА́Л, -у (рос. тантал; англ. tantalum), Ta – хімічний елемент V групи періодичної системи елементів. Ат. вага 180,95, порядковий номер 73. В природі розповсюджений у вигляді 2 стабільних ізотопів: Ta180 (0,0123 %) і Ta181 (99,9877 %). Електронна конфігурація

5d36s2. Валентність 5. Метал сірого кольору, винятково стійкий до кислот.

ТАУМЕ́ТР, -а (рос. тауметр; англ. taumeter) – прилад для дослідження процесів розгоряння та загасання люмінесценції, а також для визначення часу

релаксації (τ) фотопровідності, газового

розряду, поляризації діелектриків та інших фізичних процесів. Принцип роботи т. полягає у спостереженні часової поведінки досліджуваного процесу на екрані осцилографа при збудженні цього процесу П-подібними імпульсами збуджувача (світла, електричної напруги тощо).

ТАХО́МЕТР, -а (рос. тахометр; англ. tachometer) – прилад для вимірювання кутової швидкості обертання.

ТВЕ́РДІСТЬ, -ості (рос. твёрдость;

англ. hardness) – властивість матеріалів до опору вдавлюванню або дряпанню, яка складним чином залежить від міцності, пластичності, структури матеріалу, а також від методу вимірювання. У методі вдавлювання величина т. дорівнює навантаженню, віднесеному до площі поверхні відбитка, або обернено пропорційна глибині відбитка при деякому фіксованому навантаженні. При оцінці т. методом дряпання визначають, які з мінералів шкали Мооса, що відрізняються за твердістю, залишають подряпину на досліджуваному матеріалі.

ТЕКСТОЛІТ́, -у (рос. текстолит;

англ. textolite) – шарувата пластмаса, яка складається з почережних шарів листового наповнювача (бавовняна тканина) і сполучального наповнювача (синтетична смола). Т. використовується як електроізоляційний матеріал і для виготовлення механічних деталей – вкладнів для підшипників, передавальних шестерень тощо.

637

ТЕКСТУ́РА (рос. текстура; англ. texture) – полікристалічне або аморфне середовище з кристаликів чи молекул із переважною орієнтацією, яка має анізотропію фізичних властивостей. Т. одержують, використовуючи орієнтувальну дію механічних, електричних чи теплових полів. Прикладом т. є металеві дроти, електролітично осаджені шари, деформовані кристалічні полімери, рідкі кри-

стали, електрети.

т. магніт́ на(рос. текстура магнитная; англ. magnetic texture) – переважна орієнтація осей легкого намагнічення в полікристалічному ферочи феримагнітному матеріалі. Наявність т. м. призводить до анізотропії магнітних властивостей матеріалу (див. також анізотропія́магні́- тна). При орієнтації векторів Мs спонтанної намагніченості магнітних доменів уздовж виділеної осі т. м. називається осьовою ( поздовжньою), при їхній орієнтації перпендикулярно до цієї осі – площинною ( поперечною). Розповсюдженимспособом створеннят. м. є термомагнітнаабо термомеханічнаобробка.

ТЕЛЕБАЧЕННЯ́ (рос. телевидение;

англ. television) – передача зображень або інформації про них на відстань за допомогою електричних сигналів. Принцип т. полягає у перетворенні просторового розподілу яскравості об'- єкта в електричний рельєф (розподіл зарядів, потенціалів тощо), який потім зчитується електронним променем для послідовної передачі електричних визнаків на приймальний пристрій, де відбувається відновлення зображення або інша обробка сигналів. Система візуального спостереження складається з передавальної телевізійної трубки, яка перетворює образ, створений об'єктивом на її фоточутливому шарі, в електричний рельєф на мішені трубки і потім за допомогою сканувального променя перетворює цей рельєф у ряд послідовних електричних імпульсів (відеоімпульсів),

що відтворюють яскравість передаваного зображення. У приймальному пристрої прийняті антеною відеосигнали потрапляють на керувальний електрод кінескопа і модулюють інтенсивність електронного променя, що обігає екран кінескопа за тим же законом, що й промінь передавальної трубки, в результаті чого на екрані відтворюється передаваний образ предмета. Крім візуального т., реєстрація прийнятих зображень здійснюється фотографуванням з екрана, магнітним записом зображення, запам'ятовуванням у запам'ятовувальній трубці.

ТЕЛЕМЕХА́НІКА (рос. телемеханика; англ. telemechanics) – галузь техніки, присвячена теорії і технічним засобам автоматичної передачі на відстань повідомлень про стан об'єктів керування та керувальних команд. У теорії т. розглядаються структури та технічні засоби для передачі інформації і вивчається передача інформації при заданій структурі.

ТЕЛЕОБ'ЄКТИ́В, -а (рос. телеобъектив; англ. teleobjective) – довгофокусний фотографічний об'єктив, довжина якого менша за його фокусну відстань. Укорочення довжини в т. досягається тим, що головні площини об'єктива містяться перед об'єктивом. Для досягнення цієї мети використовуються двокомпонентні лінзові системи, в яких перший компонент має додатню оптичну силу, а другий – від'ємну. Дзеркально-лі- нзові т. дозволяють досягти ще більшого зменшення довжини при заданій фокусній відстані. Т. застосовуються для зйомки віддалених предметів у великому масштабі.

ТЕЛЕСКО́П, -а (рос. телескоп; англ. telescope) – астрономічний оптичний прилад для спостереження небесних об'- єктів. Існують лінзові (рефрактори), дзеркальні (рефлектори) та дзеркально-лі-

638

нзові (меніскові системи, камера Шмідта).

т. лічильників́ (рос. телескоп счётчиков; англ. counter telescope) – пристрій для реєстрації і виділення мікрочастинок високих енергій, які летять у певному напрямку. Т. л. складається з двох або більшого числа лічильників заряджених частинок, розташованих один за одним уздовж напрямку руху частинки і включених в електронну схему часових збігів-антизбігів, яка дозволяє виділити імпульси, спричинені досліджуваною частинкою, що пройшла через т. л., з імпу-

льсів інших частинок.

т. Максу́това (рос. телескоп Максутова; англ. Maksutovtelescope) – те саме, що телеско́пмені́сковий.

т. меніс́ ковий[телескоп́ Максу́това] (рос. телескоп менисковый, телескоп

Максутова; англ. meniscus telescope, convex(o)-concave telescope, Maksutov telescope) – астрономічний дзеркально-лі- нзовий телескоп, виконаний на основі меніскової системи. Т. м. широко застосовуються в астрономічній практиці як стаціонарні, експедиційні, шкільні інструменти. Найбільший т. м. установлений в Абастумванській обсерваторії (Грузія).

ТЕЛЕФО́Н, -а (рос. телефон; англ. telephone) – електроакустичний перетворювач, розташований на приймальному кінці лінії зв'язку, який дозволяє перетворювати електричні сигнали в звукові. За принципом дії т. найчастіше бувають електромагнітними, в яких електричні визнаки викликають змінне намагнічення осердя і створюють коливання розташованої перед осердям мем-

брани.

т. опти́чний(рос. телефон оптический; англ. optical telephone) – прилад, що здійснює телефонний зв'язок за допомогою світлового пучка. Звукові коливання в оптичному телефоні перетворюються тим чи іншим способом вколивання яскравості світлового пучка, а в