Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

приймальній частині телефона – трансформуються у звук.

ТЕЛУР́, -у (рос. теллур; англ. tellurium), Te – хімічний елемент VІ групи періодичної системи елементів. Порядковий номер 52, ат. вага 127,6. У природі зустрічається у вигляді 8 стабільних ізотопів: Te120 (0,089 %), Te122 (2,46 %), Te123 (0,87 %), Te124 (4,61 %), Te125 (6,99 %), Te126 (18,71 %), Te128 (31,79 %), Te130 (34,39 %). Електронна конфігурація 4d105s25p4. У сполуках проявляє три валентності: -2, +4, +6.

ТЕМБР, -у (рос. тембр; англ. timbre). т. звука́ (рос. тембр звука; англ. timbre, tone quality) – визначувана на слух характеристика звука, яка залежить від його акустичного спектру, зокрема від кількості та розташування в спектрі стійких груп складових – формант. Т. з. дозволяє розрізняти звуки різноманітних джерел, наприклад, музичних

інструментів.

ТЕМПЕРАТУ́РА (рос. температура;

англ. temperature; temperature point) – термодинамічна величина, яка характеризує стан термодинамічної рівноваги макроскопічної системи. У класичній термодинаміці абсолютна т. пропорційна середній кінетичній енергії частинок тіла. У найзагальнішому випадку температуру означують як величину, обернену похідній від ентропії тіла за його енергією. Одиницею вимірювання т. у фізиці слугують градуси Кельвіна: 1К

відповідає 1,38×10-16 ерг. Про інші одини-

ці див. також шкали температурні́ .

т. абсолю́тна[температура́ термодинамічна́ ] (рос. температура абсолют-

ная, температура термодинамическая; англ. absolute temperature, Kelvin

temperature, thermodynamic temperature) – одне з основних понять термодинаміки, введене В. Томсоном (Кельвіном), 1848 [W. Thomson]. Т. а.по- в'язана з ентропією S, внутрішньою

639

енергією U і об'ємомV співвідношенням

1/T = (¶S/¶U)V, позначається буквою Т, виражаєтьсяв Кельвінах (К), відлічується від цілковитого (абсолютного) нуля температури і вимірюється за Міжнародною практичною температурною шкалою.

т.ви́родження(рос. температура вырождения; англ. degeneracytemperature)

– температура, нижче якої в газі починають проявлятися квантові властивості, зумовлені тотожністю його частинок (див. також газви́роджений). При т.в.довжина хвилі де Бройля, що відповідає енергії теплового руху частинок, стає за величиною порівнянною з середньою відстанню між ними. Для Бозе-газу т. в. визначається як температура, нижче якої відбувається конденсація Бозе-Eйнштейна – перехід деякої кількості частинок у стан із нульовим імпульсом. Для Фермі-газу т. в. дорівнює максимальній енергії частинок при абсолютному нулі температури (енергіїФермі), вираженій вградусах, тобто розділеній на k. Для електронів у металі

т.в.Т0 ~ 104 К.

т.від'є́мна(рос. температура отрицательная; англ. negativetemperature) – величина, зручна для термодинамічного опису нерівноважних станів квантових систем з обмеженимспектром енергії. Це можливо при високому ступені ізоляції системи від оточення ("термостата"), наприклад, для сукупності ядерних спінів у магнітному полі,які слабко взаємодіють із решіткою. У термодинаміці обернена абсолютнатемператураT–1 дорівнює похідній від ентропії S за середньою енергією U при сталості інших параметрів х: T-1 =

(¶S/¶U)x. Можливість т. в. означає, що ця похідна може бути від'ємною (зменшення ентропії зі збільшеннямсередньої енергії). У більш вузькому значенні т. в. – умовна величина, що характеризує ступінь інверсії заселеності двох вибраних рівнів енергії квантової системи. При впливі електромагнітного поля на підсистему при т. в. відбувається резонансне ви-

промінювання, пов'язане з процесом індукованоговипромінювання.

т. дебаївська́ [температура́ характеристична́ (Дебая́)] (рос. температура де-

баевская, температура характеристическая (Дебая); англ. Debye characteristic temperature) – характеристична

температура θD, яка вводиться в модель

твердого тіла Дебая і вказує для кожної речовини ту область, де стають суттєвими

квантові ефекти: θD=hνmax/k, де h – стала Планка, k – стала Больцмана, νmax –

найбільша частота пружних коливань даного твердого тіла.

т. Дінгла́ (рос. температура Дингла;

англ. Dingle temperature) – параметр із розмірністю температури, який характеризує розмиття рівнів Ландау і визначає амплітуду квантових осциляцій у магніт-

температура насыщения; англ. boiling temperature, boiling point, saturation temperature, saturation point) – температура рідини, при якій тиск її насиченої пари над плоскою поверхнею розділу фаз дорівнює зовнішньому тиску.

Див. також кипіння́ .

т. крити́чна(рос. температура критическая; англ. critical temperature, thermalcriticalpoint) – температура, що відповідає критичній точці або точці фазового переходу 2-городу.

т. Кюрі́ у загальнотермодинамічному розумінні (рос.

температура Кюри в общете-

рмодинамическом смысле;

640

англ. curie point іn common thermodynamіcal sense) – те саме, що то́чкаКюрі́.

т.насичення́ (рос. температура насыщения; англ. saturation

temperature, saturation point) – те саме, що температура́ кипіння́ .

т.плавлення́ (рос. температура пла-

вления; англ. melting temperature) – температура фазового переходу твердого кристалічного тіла в рідкий стан. Див. також плавлення́ .

т.радіаційна́ (рос. температура

радиационная; англ. radiant temperature, radiation temperature) – фізична величина Tr, як визначає сумарну (по всьому спектру) енергетичну яскравість Bе теплового випромінювання тіла при температурі T; дорівнює температурі Tа цілковито чорного тіла, при якій його сумарна енергетична

яскравість Bе0 = Bе.

т. розм'якшення́ [точка́ розм'я́кшення] (рос. температура размягчения, точка размягчения; англ. softening temperature, softening point) – температура, при якій склоподібна (склиста) речовина починає втрачати крихкість і набувати пластичності, а в'язкість речовини стає нижчою 1013 – 1014 Пуазів.

Див. також стан склоподібний́ .

т. склування́ (рос. температура стеклования; англ. vitrification temperature, vitrifying point, glasstransition temperature, transformation point) – одна з температур інтервалу склування, в якому в'язка переохолоджена рідина переходить у склоподібний (склистий) стан. Т. с. визначається за особливою точкою температурної залежності якої-небудь фізичної характеристики речовини.

т. спінова́ (рос. температура спиновая; англ. spin temperature) – термодинамічна величина, що характеризує стан внутрішньої квазірівноваги у підсистемі спінових ступенів вільності речовини, напр., у випадку електронних і

ядерних парамагнетиків т. с. Тs визначає ймовірність Wі перебування системи частинок зі спіном у стаціонарному стані з енергією εі: Wі=Z-1exp(-εі/kTs), де Z – статистична сума.

т. термодинамічна́ (рос. температура термодинамическая; англ. thermodynamic temperature) – те саме, що температура́ абсолютна́ .

т. характеристична́ (Дебая́) (рос. температура характеристическая (Дебая); англ. Debye characteristic temperature) – див. температура́ дебаї́- вська.

т. шумова́[температура́ еквівалент́ - на] (рос. температура шумовая, температура эквивалентная; англ. noise temperature, equivalent temperature) – ефективна величина, яка є відносною мірою спектральної густини потужності електромагнітного випромінювання джерел шумів. Поняттям т. ш. широко користуються у радіотехніці для оцінювання шумових властивостей електровакуумних і напівпровідникових приладів, призначених для підсилення та перетворення електричних сигналів, а також у радіоастрономії для опису джерел космічного радіовипромінювання.

т-ри високі́ (рос. температуры высокие; англ. warm temperatures) – температури, що істотно перевищують деяку характеристичну температуру, якій відповідає енергія збудження того чи іншого ступеня вільності розглядуваної системи. Прикладами характеристичної температури є дебаївська температура, температура виродження – температури, вище яких не проявляються квантові ефекти, температура критичного стану, що визначає верхню межу існування парової та рідкої фаз речовини. У вузькому розумінні високими називають

температури, вищі за кімнатну.

т-ри крiоге́нні(рос. температуры криогенные; англ. cold temperatures,

cryogenic temperatures) – те саме, що

температу́ринизькі.́

641

т-ри низькі́[температури́ крiоге́нні]

(рос. температуры низкие, температуры криогенные; англ. cold

temperatures, cryogenic temperatures) –

температури, що лежатьнижче точки кипіння рідкого повітря (близько 80 К). Відповідно до рекомендації, прийнятої на 13-му конгресі Міжнародним інститутом холоду (1971), кріогенними температурами слід називати температуринижче 120 K.

ТЕМПЕРА́ТУРА в астрофізиці

(рос. температура в астрофизике; англ. temperature і n astrophysіcs)

– параметр, який характеризує випромінювання і стан речовини космічних об'єктів. Термодинамічний стан об'єктів астрофізики описують за допомогою кількох температур. Під ефективною т. розуміють температуру цілковито чорного тіла тих же розмірів і світності, що й дане тіло. Яскравісна т. – це така температура абсолютно чорного тіла, при якій світність даного тіла в певному спектральному інтервалі дорівнює світності чорного тіла. Колірна т. – температура такого цілковито чорного тіла, яке має такий же розподіл енергії в даному спектральному інтервалі, як і розглядуваний об'єкт. Кінетична т. визначається як параметр максвеллівського розподілу швидкостей частинок. Іонізаційна т. описує ступінь іонізації речовини. Т. збудження характеризує ступінь заселеності збуджених рівнів атомів або молекул речовини.

т. колірна́ (рос. температура цветовая; англ. colo(u)r temperature) – параметр, який застосовується для наближеного опису відносного розподілу інтенсивності за довжинами хвиль у видимій області спектру випромінювання тіл, що не надто відрізняються від сірих тіл. Т. к. вимірюється за допомогою колірних пірометрів. Див. також пірометрія́ ́

оптична́ .

т. яскравісна́ (рос. температура яркостная; англ. luminance temperature, radiance temperature, brightness temperature) – параметр будь-якого на-

грітого тіла, що випромінює суцільний спектр, який дорівнює такій температурі цілковито чорного тіла, при якій спектральна густина його енергетичної яскравості дорівнює спектральній густині енергетичної яскравості даного тіла (при

одній і тій же довжині хвилі).

ТЕМПЕРАТУРОПРОВІД́НІСТЬ, -ості

(рос. температуропроводность; англ. thermal diffusivity) – коефіцієнт, який характеризує швидкість вирівнювання температури при нестаціонарній теплопровідності і який чисельно дорівнює відношенню коефіцієнта теплопровідності до питомої об'ємної теплоємності.

Див. також теплопровідність́ .

ТЕМПОСКОПIЯ́ (рос. темпоскопия;

англ. temposcopy) – галузь науки, що розглядає засоби та способи спостереження швидких або повільних процесів. У т. зазвичай застосовуються пристрої, спроможні фіксувати різноманітні фази явища з відповідною швидкістю і з наступним відтворенням одержаної інформації в зміненому темпі, що дозволяє візуально спостерігати розвиток явища. До таких засобів належать уповільнена кінозйомка, швидкісна кінозйомка, стробоскопічний ефект, оптична розгортка.

ТЕНЗОДА́ТНИК, -а (рос.

тензодатчик; англ. strain sensor, strain ga(u)ge, strain (ga(u)ge) indicator, strain meter, pickoff, cell load) – чутливий елемент термометра, який перетворює вимірюване лінійне переміщення або деформацію в який-небудь вихідний параметр – опір, індуктивність, ємність, частоту тощо.

ТЕНЗО́МЕТР, -а (рос. тензометр;

англ. tensometer) – прилад для виявлення та вимірювання лінійних переміщень і деформацій, що виникають при зовнішніх впливах у механічних системах. Існують механічні, оптикомеханічні, оптичні, електромеханічні та інші т.

642

ТЕ́НЗОР, -а (рос. тензор; англ. tensor)

– багатокомпонентна величина, компоненти якої в новій системі координат лінійно і однорідно виражаються через його складові в старій системі. Скаляр і вектор – частинні випадки тензорів, у яких перетворення координат зачіпає більшу кількість компонент. Прикладом т. є тензор деформації, тензор діелектричної проникності, які мають по 9

компонент.

т. абсолю́тноантисиметри́чний(рос. тензор абсолютноантисимметричный;

англ. absolutely antisymmetric tensor) –

те саме, що си́мволЛе́ві–Чівіт́ .и т. відно́сний (рос. тензор

относительный; англ. relativetensor) – те саме, що псевдоте́нзор.

т. кривизни́[тензор́ Рі́мана] (рос. тензор кривизны,тензор Римана; англ. curvaturetensor,Riemanntensor) – локальна характеристика кривизни в рімановій геометрії. Т. к. визначають за допомогою процедури паралельного перенесення вектора вздовж замкнутої кривої в рімановому просторі. Коваріантні компоненти т.к. мають вигляд

Rіklm = 2-1(∂2gіm/∂xk∂xl + ∂2gkl/∂xі∂xm –

–∂2gіl/∂xk∂xm – ∂2gkm/∂xі∂xl) + + gnp( nkl imp – nkm ilp );

компоненти електричногоЕ та магнітного Н полів у вакуумі, δαβ – символ Кронекера,

α, β = 1, 2, 3 (Дж.К.Максвелл [J.C. Maxwell], 1861). Якщо відомі поля Е та Н за межами тіла, що перебуває у