т. Пойнтінга́ (рос. теорема Пойнтинга; англ. Poynting theorem) – теорема, яка описує закон збереження енергії електромагнітного поля. Теорема була доведена у 1884 р. Дж. Пойнтінгом [J.H. Poyntіng]. Якщо продиференціювати за часом густину енергії електромагнітного поля в стаціонарному середовищі
без дисперсії, w = (DE + BH)/(8π), з урахуванням рівнянь Максвелла одержи-
|
мо: |
w |
jE S , де S = (c/4π)[EH] – |
|
t |
|
|
|
вектор Пойнтінга, j – густина струму, E, H і D, B – напруженості та індукції
електричного і магнітного полів.
т. Померанчука́у фізиці високих
енергій (рос. теорема Померанчука
в физике высоких энергий; англ.
Pomeranchuk theorem іn hіgh energy physіcs) – встановлює асимптотичну рі-
вність повних перерізів (σповн) взаємодії частинок а та античастинок a з однією й тією ж довільною мішенню b за умови, що енергія частинок Е прямує до нескінчен-
ності: Elim повнab% E |
повнab E 1 . |
т. Пригожина́ |
(рос. теорема Приго- |
жина; англ. Prigozhin theorem) – теорема термодинаміки нерівноважних процесів, відповідно до якої при даних зовнішніх умовах, що перешкоджають досягненню системою рівноважного стану, стаціонарному (нерівноважному, але незмінному в часі) стану відповідає мінімум виробництва ентропії.
т. Пуанкаре́ про повернення
(рос. теорема Пуанкаре о возвращении; англ. Poincare theorem) – одна з основних теорем, що характеризують
поведінку динамічної системи з інваріантною мірою. Прикладом такої системи є гамільтонова система, еволюція якої
описується |
розв'язками рівнянь |
Га- |
мільтона |
q& ”H / p , p& •H / q |
i [qі і |
i |
i i |
pі – канонічні координати й імпульси; і = 1, …, n; H = H(p, q) – функція Гамільтона; крапкою позначене диференціювання за часом t]. Інваріантною мірою слу-
649
|
n |
гує об'єм |
dpi dqi області А у фазовому |
|
A i 1 |
просторі М, що зберігається відповідно до теореми Ліувілля. Згідно з т. П., через будь-який окіл U будь-якої точки x = (pі, qі), що належить інваріантній множині скінченної позитивної міри з М, проходить траєкторія, яка повертається в
U.
т. Стокса́ (рос. теорема Стокса; англ.
Stokes theorem) – твердження про те, що інтеграл від зовнішнього диференціала dω диференціальної форми по орієнтованому компактному багатовиду М дорівнює інтегралові від самої форми по
орієнтованому краю ∂Μ багатовиду Мd . Частинними випадками т. С.
MM
єформула Гаусса–Остроградського, формули Гріна.
т.Шеннона́ (рос. теорема Шеннона; англ. Shannon's theorem) – одна з
основних теорем теорії інформації, стосується передачі сигналів по каналах зв'язку за наявності завад, які призводять до спотворень у процесі передачі.
т. Якобі́ (рос. теорема Якоби; англ.
Jacobi theorem) – встановлює, що якщо для голономної механічної системи з s ступенями вільності інтеграл рівняння Га- мільтона-Якобі відомий, то закон руху цієї системи визначається із системи алгебри-
|
|
|
|
|
|
|
|
чних |
|
|
|
рівнянь |
|
S |
|
i , |
S |
pi (i 1, 2, ..., s), |
де S(t, qі, |
|
|
i |
q |
|
|
|
|
|
|
|
i |
|
|
αі) – вказаний повний інтеграл, який називають дією, αі і βі – сталі інтегруван-
ня, рі – узагальнені імпульси системи.
т. Яна́ –Теллера́ (рос. теорема Яна– Теллера; англ. Jan–Teller theorem) – визначає умови стійкості симетричних конфігурацій молекул, згідно з якими у нелінійних багатоатомних молекул із симетричним розташуванням ядер вироджені електронні стани є нестійкими. Зокрема, основним електронним термом