Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

radіatіon theory) – те саме, що тіл́ о цілкови́точо́рне.

т. жо́рстко-пласти́чне(рос. теложё- стко-пластическое; англ. rigid plastic body) – абстрактна(математична) модель пластичного тіла, заснованана можливості знехтувати у ряді випадків пружними деформаціями тіла порівняно зпластичними.

т. ідеа́льнопласти́чне(рос. тело идеально пластическое; англ. perfectly plastic body) – абстрактна математична модель пластичного тіла, в якій не враховується зміцнення матеріалів у процесі деформування.

т. сіре́ (рос. тело серое; англ. graybody) – тіло, коефіцієнт поглинання якого менший за 1 і не залежить від

довжини хвилі випромінювання λ і абсо-

лютної температури. Реальні тіла можна вважати

сірими лише в деякому інтервалі довжин хвиль і температур. Сіре тіло є джерелом т. зв. сірого випромінювання, що має меншу енергетичну яскравість порівняно з випромінюванням цілковито чорного тіла. До сірого випромінювання можна застосовувати закони випромінювання

абсолютно чорного тіла.

т. тверде́(рос. тело твёрдое; англ. solid [body]) – стан речовини, який характеризується стабільністю форми, а також тим, що атоми в ньому здійснюють малі коливання відносно положень рівноваги. Т. т. підрозділяються на кристалічні, в яких атоми утворюють упорядковану кристалічну структуру, та аморфні, атоми яких коливаються відносно хаотично розташованих точок. Із термодинамічної точки зору аморфні тіла можна розглядати як такі, що перебувають у нерівноважному стані з великим

часом переходу в кристалічний стан.

т. цілкови́точо́рне[тіл́ оабсолю́тно

чо́рне, тіл́ очо́рне, випромін́ ювачпо́- вний, випромін́ ювачідеа́льний,випромін́ ювачПла́нка] у теорії теплового випромінювання (рос.

тело абсолютно чёрное [излучатель

полный, излучательидеальный, излу-

671

чатель Планка] в теории теплового излучения; англ. blackbody

(radiator) [full radiator, ideal radiator, Planck(ian) radiator] і n heat radіatіon theory) – тіло, яке цілком поглинає будь-яке електромагнітне випромінювання, що падає на його поверхню, незалежно від температури цього тіла. Для т. ц. ч. поглинальна спроможність дорівнює 1 на всіх частотах, напрямках поширення випромінювання і для довільних поляризацій випромінювання. Густина енергії та спектральний склад випромінювання, що висилається одиницею поверхні т. ц. ч., залежатьтільки від його температури.

т. чорне́ у теорії теплового випромінювання (рос. телочёрное в теории теплового излуче-

ния; англ. blackbody (radiator) і n heat radіatіon theory) – те саме, що тіл́ цілковито́ чорне́ .

ТОВЩИНА́ (рос. толщина; англ. thickness;(шару; хмарності) depth;(листового металу) ga(u)ge; (паперу, картону) caliper; (зварювального шва) throat).

т. опти́чнашару (рос. толщина оптическаяслоя; англ. opticalthickness o f a l ayer) – те саме, що густина́ опти́чна.

ТОМОГРАФІЯ́ (рос. томография; англ. tomography, body-section radiography).

т. рентгенівська́ (рос. томография рентгеновская; англ. X-ray tomography)

– метод пошарового дослідження структури неоднорідних об'єктів у рентгенівському випромінюванні, заснований на залежності лінійного коефіцієнта поглинання μ у рентгенівському діапазоні від складу та густини речовини; один із методів обчислювальної томографії.

ТОН, -у (рос. тон; англ. tone, shade, colo(u)r; (радіо) note) – акустичний

сигнал певної висоти. Висота тону визначається основною частотою звука (див. також тон основни́й), тембральне забарвлення залежить від вмісту складових

частот.

т. норма́льний (рос. тон нормальный; англ. normal tone) –

основний тон музичного настроєння (налаштування). За т. н. прийнято звук "ля" першої октави з частотою 440 Гц. Він відтворюється еталонним камертоном. За цим тоном установлюють музичний лад інструмента.

т. основни́й(рос. тон основной; англ.

eigentone, fundamental tone; (мовлення) pitch) – тон, що створює акустична система, коли коливається з найнижчою можливою для неї частотою. Висота т. о. визначається частотою основного власного коливання системи (отже, природою самоїсистеми).

т. різницевий́ (рос. тон разностный;

англ. difference tone) – комбінаційний тон із частотою ω1 – ω2, що виникає в нелінійній акустичній системі при дії на неї двох звукових коливань із частотами ω1 і ω2.

т. сумовий́ (рос. тон суммовой; англ. sum tone) – комбінаційний тон із частотою ω1 + ω2, який виникає в нелінійній акустичній системі при дії на неї двох звукових коливань із частотами ω1 і ω2.

Див. також коливання́ комбінаційні́ .

тони́комбінацій́ ні(рос. тона комбинационные; англ. combination tones) – тони, що виникають у нелінійній акустичній системі за наявності двох або кількох синусоїдних звукових коливань. Якщо ω1 і ω2 – частоти двох первинних синусоїдних тонів, то т. к. мають частоти

nω1 ± mω2, деn і m– будь-які цілі числа. Амплітуда т. к. являє собою добуток амплітуд первинних тонів, тому т. к. стають помітними тільки при достатньо великій інтенсивності звуку.

тони́ суб'єктивні́ (рос. тона субъективные; англ. subjective tones) – комбінаційні тони, які виникають у

672

слуховому апараті людини при дії на нього звуку великої інтенсивності.

ТОПОГРАФІЯ́ (рос. топография; англ. topography).

т. рентгенівська́ (рос. топография рентгеновская; англ. X-ray topography)

– сукупність методів одержання зображень дефектів у кристалах за допомогою ди-фракції рентгенівського проміння.

ТОР, -а 1 (рос. тор; англ. tore) – позасистемна одиниця вимірювання тиску, яка дорівнює 1 мм рт. ст.

ТОР, -а 2; 3 (рос. тор; англ. (мат.; арх.) torus).

ТОРІЙ́ , -ю (рос. торий; англ. thorium), Th – радіоактивний хімічний елемент родини актиноїдів. Порядковий номер 90, ат. вага 232,05. Т. – практично чистий ізотоп Th232. Відомі ізотопи т., які довго існують: Th229 (7540 років), Th230 (8·104 років), Th232 (1,45·1010 років).

ТОРСІОГРАФ́ , -а (рос. торсиограф;

англ. torsiograph) – прилад для запису кінематичних параметрів крутильних коливань валів силових установок, трансмісій і т.п.

ТОРСІОМЕТР́ , -а [динамометр́ крутильний́ ] (рос. торсиометр, динамометр крутильный; англ. torsiometer, torsion meter) – прилад для запису крутильного моменту на валу силової установки, трансмісії шляхом вимірювання кутових деформацій ділянки вала, який передає цей момент.

ТОЧКА́ (рос. точка; англ. point;

(осередок) site; (цятка) spot).

λ-то́чка у загальнотермоди-

sense) – те саме, що то́чкаКюрі́.

лямбда́ -точка́ та лямбда́ -лінія́ в рідкому́ гелії́ (рос. лямбда-точка и лямбда-линия в жидком гелии; англ. lambda point and lambda line in the liquid helium). При вимірюванні теплоємності рідкого гелію, що перебуває у рівновазі з парою, одержали криву залежності теплоємності від температури, що нагадує своїм виглядом грецьку букву λ. У λ-точці відбувається фазовий перехід другого роду. Вище цієї точки гелій являє собою рідину, що має

малу в'язкість і густину.

т. Бло́ха[то́чкабло́хівська] (рос. точка Блоха, точка блоховская; англ.

Bloch point) – сингулярнаточка на блохівській лінії (див. також лін́ іяБло́ха), що відокремлює дві ділянки цієї лінії з протилежними напрямками розвороту векторанамагніченості М на них.Т. Б. відіграє важливу роль у теорії доменних стінок.

т. бло́хівська (рос. точка блоховская; англ. Bloch point) – те саме, що то́чкаБло́ха.

т. Бо́йля(рос. точка Бойля; англ.

Boylepoint) – точка мінімуму на ізотермі реального газу в координатах p – pV. Названа на честь Р. Бойля [R. Boyle]. Поблизу т. Б. невеликі ділянки ізотерм реального газу можна приблизно розглядати як відрізки горизонтальних прямих, що представляють, відповідно до рівняння Клапейрона, ізотерми ідеального газу (але зі зміненим значенням газової сталої). Лінія, яка з'єднує точки Бойля окремих ізотерм, називається кривою Бойля.

т. крити́чна(рос. точка критическая; англ. criticalpoint) – точка на діаграмі стану речовини, що відповідає критичному станові, у якому дві (або більше) фази, які перебувають у термодинамічній рівновазі, стають тотожними за своїми властивостями. Зокрема, з наближенням до критичного стану відмінності у густині, складі й інших властивостях співісновних фаз, а також теплота фазового переходу і міжфазний

673

поверхневий натяг зменшуються, ав т. к. дорівнюють нулю.

т.Кюрі́[температу́раКюрі,́λ-то́чка]

узагальнотермодинамічному розумінні (рос. точка Кюри

[температу́раКюри, λ-точка] в общетермодинамическом с мы-

температури до 260 К. Спін-переорієнта- ційні переходи Моріна спостерігалися та-

polycritical point, multicritical point) –

особлива точка на діаграмі стану фізичної системи, що допускає існування кількох

упорядкованих фаз.

т. потрійна́ (рос. точка тройная;

англ. triple point) – точка перетину кривих фазової рівноваги на плоскій діаграмі стану речовини, яка відповідає стійкій рі-

вновазі трьох фаз.

т. потрійна́ води́ (рос. точкатройная воды; англ. water triple point) – точка

674

фазової рівноваги льоду, води та водяної пари. Т. п. в. є основною реперною точкою абсолютної термодинамічної шкали температури (див. також шкали́ температурні́ ), їй відповідає температура

273,16°К, тиск 4,58 мм рт. ст.

т. розм'якшення́ (рос. точкаразмягчения; англ. softening point) – те саме,

що температура́ розм'якшення́ .

т. роси́(рос. точка росы; англ. dew point, dew-point temperature,

condensation point) – температура (τ), до

якої повинно охолонути повітря, щоб водяна пара, яка перебуває в ньому, досягла стану насичення (при даній вологості повітря і незмінному тиску). При досягненні т. р. в повітрі або на предметах, із якими воно стикається, починається конденсація водяної пари. Т. р. може бути обчислена за значеннями температури та вологості повітря або визначена безпосередньо конденсаційним

гігрометром.

то́чки опти́чноїсисте́микардина́- льні (рос. точки оптической системы кардинальные; англ. cardinal points of optical system) – точки на оптичній осі центрованої оптичної системи, що дозволяють будувати зображення довільної точки простору об'єктів у параксіальній області (поблизу оптичної осі). Є чотири т. о. с. к.: передній і задній фокуси, передня та задня головні точки (або передня та задня вузлові точки). Задній фокус – зображення нескінченно віддаленої точки, розташованої на оптичній осі в просторі об'єктів, передній фокус – зображенняв просторі об'єктів нескінченно віддаленої точки простору зображень;головні точки є точками перетину з оптичною віссю головних площин – спряжених площин, для яких лінійне збільшення дорівнює 1; вузлові точки – це спряжені точки на оптичній осі, кутове збільшення в яких дорівнює одиниці.

то́чки особли́ві(у математиці) (рос. точкиособые(в математике);

англ. 1-2) criticalpoints,singularpoints,