Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

трубки́ годоскопічні́ (рос. трубки

годоскопические; англ. hodoscopic tubes) – те саме, що тру́бкирозря́дні.

трубки́ електроннопроме́неві[при́- ладиелектроннопромене́ві] (рос. труб-

ки электроннолучевые, приборы электроннолучевые; англ. electron-beam

tubes, electron-beam devices) –

електровакуумні прилади, призначені для перетворення електричних сигналів у світлові (осцилографічні трубки, індикаторні радіолокаційні трубки, кінескопи, знакодрукувальні трубки); світлових в електричні (передавальні телевізійні трубки); електричних визнаків в електричні (запам'ятовувальні трубки, кодувальні трубки тощо). Дія т. е. заснованана різноманітних фізичних явищах, пов'язаних з емісією електронів або зі зміною властивостей речовини при її опроміненні електронним потоком.

трубки́ електроннопроменеві́ передавальні́ (телевізійні́ ) (рос. трубкиэле-

ктроннолучевые передающие (телевизионные); англ. camera tubes, pickup tubes, image camera tubes, image pickup tubes, television tubes) – група електроннопроменевих приладів, призначених для перетворення рухомих зображень і нерухомих об'єктів у світловому, інфрачервоному, рентгенівському та іншому промінні у послідовність електричних сигналів на передавальному кінці телевізійних систем (трансляційних, промислових, медичних, дефектоскопічних та інших). Специфічним елементом т. е. п. є двовимірний фоточутливий шар, на який проєктується передаване зображення. Залежно від виду використовуваного фотоелектричного явища, розрізняють шари, які мають здатність висилати електрони під впливом електромагнітного випромінювання (див. також

фотоефект́ зовнішній) і називаються фотокатодами, і шари, у яких випромінювання призводить до зміни їхнього опору

680

(див. також фотоефект́ внутрішній,́ фотопровідність́ ).

трубки́ електроннопроменеві́ приймальні́ (рос. трубки электроннолучевые приёмные; англ. receiving tubes) – клас електроннопроменевих приладів, призначених для візуального відображення інформації, що надходить у вигляді

електричних сигналів.

трубки́ Конве́рсі (рос. трубки Конверси; англ. Conversi tubes) – те саме, що тру́бкирозря́дні.

трубки́ пам'яті́ електроннопромене́- ві (рос. трубки памяти электроннолучевые; англ. electron-beam memory tubes) – див. трубка́ запам'ятовувальна́ .

трубки́ пневмометричні́ (рос. трубки пневмометрические; англ. pneumometric tubes) – прилади для вимірювання величини та напрямку швидкості, а також витрати рідини чи газу, засновані на вимірюванні статичного і динамічного тисків у

потоці.

трубки́ розрядні́ [тру́бкиКонверсі,́

тру́бки годоскопічні́ ] (рос. трубки

разрядные, трубки Конверси, трубки годоскопические; англ. discharge tubes, Conversi tubes, hodoscopic tubes) – керовані газорозрядні координатні

детектори йонізувальних частинок.

трубки́ стримерні́ (рос. трубкистримерные; англ. streamer tubes) – система газорозрядних детекторів, які використовуються для реєстрації та вимірювання координат точок траєкторії швидких іонізувальних частинок.

ТУЛІЙ́ , -ю (рос. тулий; англ. thulium), Tu – хімічний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів, належить до рідкісноземельних елементів. Порядковий номер 69, ат. вага 168,94. В природі існує 1 стабільний ізотоп Tu169. Електронна конфігурація 4f136s2. Т. – сріблястий метал, у хімічних сполуках тривалентний.

дженого газу з домішкою пилових частинок у міжзоряному просторі. Існують т. планетарні, які містять у центрі дуже гарячу зірку, т. дифузні – йонізовані хмари міжзоряного газу, темні т. – хмари темного, холодного та густого міжзоряного газу, відбивальні т. – світлі утворення навколо яскравих зірок, помітні завдяки

розсіянню світла на пилових частинках.

т. крабови́дна(рос. туманность крабовидная; англ. crab nebula) – те саме, що туманністькрабоподіб́ на.

т. крабоподіб́ на[тума́нність крабува́та,тума́нність крабови́дна] (рос.

туманность крабовидная; англ. crab nebula) – залишок спалаху наднової зірки, що спалахнула в нашій Галактиці і спостерігалася у 1054. Оптичне випромінювання т. к. характеризується надзвичайно потужним неперервним степеневим спектром, на який накладаються емісійні лінії, а лінії поглинання відсутні. Інтенсивність неперервного спектру в багато разів перевищує сумарну інтенсивність емісійних ліній, що істотно відрізняє т.к. від інших туманностей.

т. крабува́та (рос. туманность крабовидная; англ. crab nebula) – те саме, що тума́нністькрабоподіб́ на.

т-сті планетарні́ (рос. туманности планетарные; англ. planetary nebulae) –

проте доволі компактну газову світну хмару, яка оточує гарячу зірку, що розташовується зазвичай у центрі хмари

ТУНЕЛЮВАННЯ́ [перехід́ тунельний́ ] (рос. туннелирование, переход туннельный; англ. tunneling).

т. міжзо́нне[пробій́ зінерівський́ ] (рос. туннелирование межзонное, пробойзинеровский; англ. band-to-band

681

турбидиметр; англ. turbidimeter) – те саме, що нефелометр́ .

ТУРБІДІМЕТРІЯ́ ́ (рос. турбидиметрия; англ. turbidimetry) – те саме, що нефелометрія́ ́.

ТУРБУЛЕНТНІСТЬ́ , -ості (рос. турбулентность; англ. turbulence, vorticity) – явище, спостережуване в потоках рідини або газу, яке полягає в тому, що гідродинамічні та термодинамічні характеристики потоку (швидкість, температура, тиск, густина) зазнають хаотичних флуктуацій і змінюються від точки до точки та в часі невпорядковано. Т. виникає за певних умов унаслідок гідродинамічної нестійкості ламінарних течій. У більшості випадків течія рідин і газів, як у природі (повітря, вода в ріках і морях, газ в атмосферах Сонця та зірок і т. п.), так і в технічних пристроях (у трубах, каналах, струменях, межових шарах тощо) виявляється турбулентною. Див. також турбулентність́ атмосфери́ .

т. атмосфери́ (рос. турбулентность атмосферы; англ. atmospheric turbulence) – явище турбулентності, яке проявляється в багатьох атмосферних процесах – в обміні енергією між атмосферою і поверхнею Землі, в перенесенні тепла і вологи, у випаровуванні з земної поверхні та поверхні водойм, у дифузії атмосферних забруднень, у зародженні вітрових хвиль і течій у морях, у флуктуаціях амплітуди та фази звукових, світлових хвиль, радіохвиль тощо.

ТУРМАЛІН́ , -у (рос. турмалин; англ. tourmalin(e)) – мінерал, який має несталий хі-мічний склад (Na, Ca)

(RAl)6[Sі6Al3B3(O,OH)30], де R = Mg, Fe, Mn, Cr, Lі. Полярність структури

мінералу визначає різко виражену анізотропію його електричних та оптичних властивостей. Зокрема, для т. характерні такі полярні електричні явища, як піроелектрика, п'єзоелектрика, він є оптично одновісним кристалом із яскраво вираженим плеохроїзмом – залежністю коефіцієнта поглинання від поляризації світлової хвилі.

ТЯГА́ (рос. тяга; англ. propulsion, propulsive effort, propulsive power, motivepower, drive, pull,thrust(power), traction, tug, draft, draw, dragging, haul(ing); (сила) force; (штукатурна) cornice;(стержень) drawbar,shaft,rod, pullstud).

т. реакти́вна(рос. тяга реактивная; англ. reactive force, reacting force, У

УДАР́ , -у (рос. удар; англ. impact,hit, strike, stroke; (поштовх) shock, kick, knock,blow, bump,brunt, beat,thrust;

(стук) bang).

у.гідравліч́ ний(рос. ударгидравлический; англ. water hammer, hydraulic impact, hydraulic shock, hydraulic hammer,waterram,surge) – різке підвищення тиску в трубопроводі з рідиною, що рухається, яке виникає при швидкому перекритті запірних пристроїв, і поширюється трубопроводом у вигляді пружної хвилі зі швидкістю а. У. г. може викликати розрив стінок труб і пошкодження арматури трубопроводу. Основи теорії у. г. розробивМ.Е. Жуковський (1898).

у. тверди́хтіл (рос. удар твёрдых тел; англ. impactof solids) – сукупність явищ (зміна швидкостей тіл, поява де-

682

reaction force) – те саме, що си́ла реакти́вна.

ТЯЖІННЯ́ (рос. тяготение; англ. gravitation) – у нерелятивістській класичній фізиці явище притягання двох тіл, що описується законом тяжіння Ньютона, згідно з яким сила т., що діє з боку точкового тіла b на точкове тіло а,

радіус-вектор

із точки b в точку а, ma і mb – маси тіл, k – універсальна гравітаційна стала:

k = 6,67×10–8 см3г–1сек–2. Загальна теорія

відносності Ейнштейна встановлює еквівалентність поля т. неінерційності системи відліку, в зв'язку з чим існує аналогія між рухом тіл у полі т. і вільним рухом тіл, який спостерігається у неінерційній системі відліку. Квантова теорія поля розглядає т. як релятивістську теорію тензорного поля.

формацій у тілах, нагрівання, виникнення звукових хвиль тощо), які виникають при зіткненні рухомих тіл, а також при деяких видах взаємодії твердого тіла з рідиною або газом – удар струменя обтіло, удар тіла об поверхню рідини, гідравлічний удар, дія вибуху чиударної хвилі на тверде тіло тощо. Удар називається центральним, якщо центри мас тіл, які ударяються, лежать на лінії удару – спільній нормалі до поверхонь тіл у точці їх дотику. Удар називається прямим, якщо швидкості центрів мас тіл до удару паралельні лінії удару. Найбільш розроблена теорія удару цілковито пружних тіл, у якій покладається, що тіла протягом часу удару підпорядковані законам пружної взаємодії і в них не з'являються залишкові деформації.

у. тіл́ аоб пове́рхнюрідини́(рос. удар тела о поверхность жидкости; англ. bodyimpacton a liquid surface) – граничний випадок швидкого занурення тіла, що подає на поверхню або плаває на ній, коли зміну швидкостей тіла і рідини можна вважати миттєвою. У теорії у. т. обп. р. визначаютьсяімпульси, які подіяли на тіло при ударі, та їх моменти. Знання цих величин потрібне для розрахунку міцнісних характеристик тіла і для розрахунку його подальшого руху. Див. також уда́р.

удари́ дру́гогоро́ду(рос. удары второгорода; англ. impactsof a second kind) – непружні процеси взаємодії атомних частинок (атомів, молекул, іонів, електронів), у результаті яких сумарна кінетична енергія взаємодійних партнерів збільшується за рахунок зменшення їх внутрішньої енергії.

УЗГОДЖЕННЯ́ (рос. согласование; англ. match(ing), adapting, compliance, conformance, conformation, coordination, interfacing, interface, balancing;(обч.) negotiation).

у. наванта́ження(рос. согласование нагрузки; англ. load matching) 1) В електротехніці й радіотехніці – рівність вхідного опору навантаження внутрішньому опору джерела. Таке навантаження відбирає від джерела найбільшу потужність. 2)У лініях передачі високих і надвисоких частот – рівність повного опору навантаження хвильовому опору лінії. Ця умова забезпечує режим рухомої хвилі в лінії (відсутність відбивання).

УКЛАД́ , -у (рос. система, уклад; англ. system; (збірнота) assembly; (мережа) chain,(установка) installation;

(структура) structure; (комплекс) complex; (спосіб) method; (обч.) repertoire,repertory) – див. систе́ма.

УКХ (рос. УКВ; англ. ultrashort waves)

– те саме, що хви́ліультракоро́ткі.

683

УЛАМКИ́ , -ів, мн. 1 (рос. обломки; англ. debris,pieces,fractions,fragments, splinters,chips).

УЛАМКИ́ , -ів, мн. 2 [оско́лки, -ів] (рос. осколки; англ. fragments,splinters, chips, pieces, fractions, grit; (ділення ядра) fragments,debris).

у. діл́ ення(рос. осколки деления; англ. fissionfragments) – атоми та ядра, що утворюються в результаті ділення ядер і наступних перетворень. Ділення усіх важких ядер (235U, 239Pu, 233U, 238U, 232Th) під дією нейтронів характеризується приблизно однаковим розподілом у. д. за масами. Діапазон масових чисел А від 70 до 165. Періоди напіврозпаду радіоактивних у. д. від декількох секунд до 106 років. Енергія, випромінюванау. д., – від сотень кеВ до декількох МеВ. У момент утворення уламки перебуваютьу збудженому стані.

УЛО́ВЛЮВАЧ, -а (рос. уловитель;

англ. trap; (пристосування) catcher) –

див. вло́влювач.

УЛЬТРАЗВУЌ , -у (рос. ультразвук; англ. ultrasound, ultra(-audible) sound, ultrasonicsound) – пружні коливання та хвилі, частотаяких перевищує10 – 15кГц і які не сприймаються слуховим апаратом людини. Найвищі частоти, які вдалося збудити та прийняти акустичними

методами, становлять 3×109 Гц у рідині і 8×1010 Гц у твердих тілах (гіперзвуки).

УЛЬТРАМІКРОСКОП́ , -а (рос.

ультрамикроскоп; англ. ultramicroscope) – мікроскоп для спостереження дрібних об'єктів за допомогою розсіяного ними світла. У. має у своєму складі джерело світла, що створює за допомогою освітлювальної системи потужне світлове поле у кюветі, де міститься спостережуваний препарат, на дрібних частинках якого дифрагує світло. Спостереження препарату