Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

пластинки, яка застосовується в світловій оптиці і слугує для підсилення фазового контрасту.

ФАЗОМЕТР́ , -а (рос. фазометр; англ. phasemeter, phase(-angle) meter, phase indicator) – прилад для вимірювання різниці фаз двох електричних коливань. Для низьких частот ф. будується за принципом електровимірювальних приладів, у яких відхил рухомої системи залежить від зсуву фаз між струмами. Для високих частот застосовуються опосередковані методи вимірювання різниці фаз, наприклад, за формою фігур Ліссажу або за допомогою фазового детектора.

ФАЗООБЕРТАЧ́ , -а́[фазоповерт́ч,

коло́ фазооберта́льне, коло́ фазоповерта́льне] (рос. фазовращатель, цепь фазовращающая; англ. phaser, phase shifter, phase-shift(ing) circuit, phase-inverting network, phase-shift network,shifter,phase-shiftingunit,phase changer) – радіотехнічний пристрій для плавної зміни фазового зсуву електричних сигналів. Найпростішим ф. є послідовно з'єднані активний і реактивний опори; диференціювальні кола; інтегрувальні кола. Ф. широко застосовують у вимірювальній техніці, для фазової модуляції коливань, при скануванні діаграм напрямленості багатоелементних антенних систем і т.д.

ФАЗОПОВЕРТАЧ́ , -а́ (рос.

фазовращатель; англ. phaser, phase shifter, phase-shift(ing) circuit, phaseinverting network, phase-shift network, shifter, phase-shifting unit, phase changer) – те саме, що фазооберта́ч.

ФАЗОТРОН́ , -а [синхроциклотро́н] (рос. фазотрон,синхроциклотрон; англ.

phasotron, synchrocyclotron) – циклічний резонансний прискорювач важких заряджених частинок (протонів,

689

дейтронів і α-частинок) до енергії 1 ГеВ, у якому прискорення забезпечується високочастотним електричним полем із частотою, що змінюється пропорційно зростанню маси прискорюваної частинки, а просторова стійкість у процесі прискорення забезпечується стаціонарним магнітним полем.

ФАЗУВАННЯ́ (рос. фазировка, фазирование; англ. phasing).

ф. знакозмін́ не(рос. фазировка

знакопеременная, фазирование знакопеременное; англ. alternating phasing) – метод забезпечення стійкості фазового руху в лінійному прискорювачі, при якому прискорювальні проміжки розташовані вздовжприскорювачатак, що частинки потрапляють по черзі то у стійку, то у нестійку рівноважну фазу. Такий вплив може призвести до стійкого руху частинок за фазою – автофазування.

ФАКТОР́ , -а (рос. фактор; англ. (множник) factor, coefficient; (чинник) factor).

g-фактор́ (рос. g-фактор; англ. Lande factor) – те саме, що мно́жникЛа́нде.

ф. а́томний(рос. фактор атомный;

англ. atomic factor) – величина, що характеризує спроможність ізольованого атома або йона когерентно розсіювати рентгенівське випромінювання,

електрони, нейтрони. Величина ф. а. та його залежність від кута θ розсіяння і довжини хвилі випромінювання λ визначаютьсяфізичною природою взаємодії випромінювання з атомом. Ф. а. визначає інтенсивності дифракційних максимумів і їхньої залежності від θ і λ (див. також

дифра́кціярентге́нівськогопромін́ ня, дифра́кціячасти́нок), він відіграє важливу роль у рентгенівському структурному аналізі, електронографії, нейтронографії.

ф. геометри́чний(рос. фактор геометрический; англ. geometricalfactor) – величина, що визначає геометрію пучка випромінювання; використовується у фотометрії, космофізиці при реєстрації випромінювань і потоків частинок. Геометричний фактор G залежитьвід розмірів і взаємного розташування діафрагм, які спільно виділяють із усіх можливих прямих ту множину напрямків, яка визначається пучком випромінювання і кутовою апертурою приймача випромінювання. Ф. г. інваріантний відносно будьяких поверхонь, які перетинаються прямими, що входять у дану множину напрямків, і приймається за міру цієї множини (поняття про міру множини променів уперше введене А.А. Гершуном у 30-х роках 20 століття).

ф. Дебая́–Воллера́ (рос. факторДе- бая–Уоллера; англ. Debye–Waller factor)

– безрозмірний коефіцієнт W, який характеризує вплив коливань кристалічної решітки на процеси розсіяння або випромінювання без віддачі в кристалі. Обчислюється відповідно до моделі твердого

тіла Дебая.

ф. каламу́тності(рос. фактор мутности; англ. turbidityfactor) – одна з кількісних характеристик прозорості атмосфери для оптичного короткохвильового випромінювання.

ф. магнітного́ розщеплення́ (рос. фа-

ктор магнитного расщепления; англ.

Lande factor) – те саме, що мно́жникЛа-́ нде).

690

ф.масшта́бний[фа́кторозши́рення] (рос. фактормасштабный, фактор расширения; англ. scalefactor,extension factor) – у релятивістській космології величинаR(t), що показує, як із часом t змінюється відстань між фіксованими частинками у Всесвіті, що деформується (розширюється). Див. також моде́лі космологіч́ ні.

ф.розмагніч́ увальний[коефіціє́нт розмагніч́ ення] (рос. факторразмагни-

чивающий, коэффициент размагничивания; англ. demagnetizationcoefficient)

–відношення розмагнічувального магнітного поля H0 в намагніченому тілі до намагніченості M цього тіла.

ф.розши́рення(рос. факторрасширения; англ. extensionfactor) – те саме, що фактор́ масшта́бний.

ф.стери́чний(рос. факторстерический; англ. steric factor) – емпіричний коефіцієнт у рівнянні для швидкості хімічної реакції,який вводитьсядля пояснення відхилів спостережуваної швидкості реакції від обчисленої за числом активних співударів на основі хімічної кінетики.

ф.структурний́ (рос. фактор

структурный; англ. structure factor, geometrical structure factor) – величина, що характеризує спроможність елементарної комірки кристала когерентно розсіювати рентгенівське випромінювання залежно від числа атомів у комірці, їх кординат і атомних факторів. Визначається як су-

ма атомних факторів fі з урахуванням просторових зсувів фаз між хвилями, розсіяними різними атомами решітки

t h e o r y ) – функція, яка описує вплив протяжності частинки на її взаємодію з іншими частинками та полями. У нелокальній квантовій теорії поля ф.-ф. описує реальне розмазування частинки. У послідовній релятивістській локальній теорії розрізняють електромагнітний ф.- ф., мезонний ф.-ф., які описують відповідні типи взаємодій.

шум-фактор́ [коефіціє́нтшу́му] (рос. шум-фактор,коэффициентшума; англ. noisefactor,noiserating,noisefigure) – числова характеристика радіоелектронних приладів і пристроїв, яка визначає погіршення їх чутливості за рахунок шумів, що вносяться ними ж у корисний сигналу процесі його обробки.

ФАНТАСТРОН́ , -а (рос.

фантастрон; англ. phantastron) – генератор пилкоподібної напруги з від'ємним зворотним зв'язком, виконаний на електронній лампі пентод. Ф. застосовується для розгортки електронного променя в електроннопроменевих осцилографах із очікувальною розгорткою, у блоках далекості радіолокаційних станцій та інших імпульсних схемах.

ФАРАДА́ , Ф (рос. Фарада, Ф; англ.

Farad, F) – одиниця вимірювання електричної ємності в системі одиниць МКСА і в Міжнародній системі одиниць. 1 Ф. дорівнює електричній ємності провідника, потенціал якого підвищується на 1 В при передачі йому

електричного заряду в 1 К. 1 Ф = 9×1011 см (одиниць електричної ємності в системі одиниць СГС.

ФАРАДЕЙ́ , -я (рос. Фарадей; англ.

Faraday) – позасистемна одиниця кількості електрики, яка застосовується в

електрохімії. 1 Ф. = 9,64914×104 Кл, тобто чи-сельно збігаєтьсязі сталою Фарадея.

ФАРАДМЕТР́ , -а (рос. фарадметр;

англ. faradmeter) – електровимірювальний прилад

691

електромеханічної групи (безпосереднього оцінювання) для вимірювання електричної ємності на змінному струмі. Ф. можуть бути приладами електродинамічної, феродинамічної, електро-магнітної, детекторної систем. Див. також

лого́метр, систе́ма вимір́ ювальна електродинаміч́ на.

ФЕДІНҐ́ , -у (рос. фединг; англ. fading)

– див. завмирання́ .

ФЕП, -а (рос. ФЭУ; англ. photomultiplier, photoelectric multiplier, multiplier photocell, multiplier

phototube, electron-multiplier phototube)

– те саме, що фотопомножувач́ .

ФЕР, -у (рос. ФЭР; англ. REP) – те саме, що еквівале́нтРентге́нафізи́чний.

ФЕРИМАГНЕТИЗМ́ , -у

[антиферомагнети́зм нескомпенсо́ваний] (рос. ферримагнетизм,

антиферромагнетизм нескомпенсированный; англ. ferrimagnetism) – сукупність магнітних властивостей речовин (феримагнетиків) у твердому (кристалічному) стані, які зводяться до того, що при відсутності магнітного поля в області температур нижче точки Неєля у ферримагнетиках встановлюється упорядкована магнітна атомна структура, при якій феримагнетик розбивається на дві (або більше) магнітні підрешітки, кожна з яких має парціальну самочинну намагніченість, причому сумарнанамагніченість не дорівнює нулю. Ф. зумовлений наявністю всередині тіла міжелектронної магнітної взаємодії, яка прагне створити антипаралельну орієнтацію сусідніх атомних магнітних моментів. Ф. знайшов широке практичне застосування в електро- і радіотехніці та електроніці, що зумовлене співіснуванням ферримагнетизму і напівпровідникових властивостей.

ФЕРИМАГНЕТИКИ́ , -ів, мн. (рос.

ферримагнетики; англ. ferrimagnetics) – речовини, які мають феримагнітні властивості (див. також

феримагнети́зм). До ф. належать головним чином іонні сполуки перехідних хімічних елементів, зокрема різноманітні окиси – ферити зі структурою шпінелі, гранату, перовскіту, манганіти, хроміти тощо.

ФЕРИТИ́ , -ів, мн. (рос. ферриты;

англ. ferrites) – хімічні сполуки окису заліза зокисами інших металів, які мають як феромагнітні, так і напівпровідникові властивості. Склад ф. може бути виражений формулою: (Mek+O2-)m/2(Fe23+ O32–), де Ме – характеризувальний метал, k – його валентність, m і n – цілі числа. Внаслідок обмінної взаємодії у ф. проявляється сильна тенденція до антиферомагнетизму, серед них також є феримагнетики. Ф. застосовуються як осердя котушок, дроселів, трансформаторів, магнітних антен та інших магнітопроводів, у приладах для керування електромагнітними коливанняминадвисокої частоти.

ФЕРМІ́ (рос. Ферми; англ. Fermi) – позасистемна одиниця довжини, яка дорівнює 10-13 см, застосовується у ядерній фізиці.

ФЕРМІЙ́ , -ю (рос. фермий; англ. fermium), Fm – штучний радіоактивний хімічний елементродини актиноїдів. Порядковий номер 100. Відомі ізотопи ф. з масовими числами 248 – 258. Найдовше існує ізотоп Fm257 (79 діб).

ФЕРМІОН́ , -а [Фе́рмі-части́нка] (рос. фермион, Ферми-частица; англ. fermion, Fermi particle) – елементарна частинка або квазічастинка, яка підкоряється принципу Паулі та заснованій на цьому принципі статистиці Фермі-Дірака.

692

ф.голдсто́унівський[голдсти́но] (рос. фермион голдстоуновский, голдстино; англ. Goldstone fermion, goldstino) – гіпотетична електрично нейтральна частинка зі спіном 1/2, яка виникає при спонтанному порушенні суперсиметрії. При відсутності індукованого порушення суперсиметрії ф. г. має нульову масу спокою. Як і для голд-стоунівських бозонів, для ф. г. справедливими є т. зв. низькоенергетичні теореми.

ФЕРОДІЕЛЕКТРИКИ́ , -ів, мн. (рос.

ферродиэлектрики; англ. ferrodielectrics)

– речовини, які поєднують феромагнітні та діелектричні властивості. До них належать ферити та магнітодіелектрики. Ф. широко застосовуються як феромагнітні матеріали для високочастотної та імпульсної техніки.

ФЕРОЕЛАСТИКИ́ , -ів, мн. (рос.

ферроэластики; англ. ferroelastics) – те саме, що сегнетоеластики́ .

ФЕРОЕЛЕКТРИКИ́ , -ів, мн. (рос.

ферроэлектрики; англ. ferroelectrics) – див. сегнетоеле́ктрики.

ФЕРОЗОНД́ , -а [да́тник магнітомодуляцій́ ний] (рос. феррозонд, датчик магнитомодуляционный; англ. fluxgate,flux-gatemeter) – пристрій для вимірювання напруженості магнітного поля, заснований на нелінійності кривих перемагнічення осердь із магнітном'яких феромагнетиків. Найпростіший ф. складаєтьсяз прямого осердя, яке тримає збуджувальнута індикаторну намотки.

ФЕРОКСДЮРИ́ , -ів, мн. (рос.

ферроксдюры; англ. ferroxdurs) – прийнята в Англії та Нідерландах фірмова назва

магнітножорстки́х сполук висококоерцитивних феритів складу BaO(Fe2O3)6. Ф. застосовуються як матеріали для постійних магнітів. Див.