Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

надання поділкам шкали вимірювального прилада значень, що відповідають вимірюваній величині в прийнятих одиницях і з необхідною точністю. Якщо г. зроблено в результаті сукупних вимірювань (наприклад, визначення мас набору гир з абсолютного зважування всіх гир разом і однієї відносно іншої), то воно називається к а л і б р у в а н н я м .

ГРА́ЗЕР, -а [газер́ ] (рос. гразер, газер; англ. graser, gaser; абревіатура від англійської фрази "Gamma Ray Amplіfіcatіon by Stіmulated Emіssіon of Radіatіon"

– "підсилення γ-випромінювання за допомогою вимушеного випромінювання") – те саме, що гама́ -лазер́ .

ГРАМ, -а, г (рос. грамм, г; англ. gram)

– одиниця маси в СГС системі одиниць і частинна одиниця маси СІ кілограм: 1 г = 0,001 кг.

ГРАНИ́ЦЯ (рос. предел; англ. limit, limitation, lim, threshold, boundary, bound, tether, end, ultimate; (міра) measure; (найвища точка) height; (край) extreme; (робочого режиму) margin).

г. витривалості́ матеріалів́ (рос. предел выносливости материалов; англ. endurance limit of material, endurance strength of material) – те саме, що границя́ втоми́ матеріалів́.

г. втоми́ матеріалів́ [границя́ ви-́ тривалості матеріалів́ ] (рос. предел

усталости материалов, предел выносливости материалов; англ. fatigue limit of material [endurance limit, fatique point, fatique strength, endurance strength] of material) – при циклічному прикладанні навантаження (тобто при періодичній зміні від максимуму до мінімуму) найбільше напруження (що відповідає верхній межі циклу навантаження), яке може виникати в зразку невизначено велике число разів без його руйнування.

г. міцності́ матеріалу́ [тимчасовий́ опір́ матеріалу́ ] (рос. предел прочности

111

материала, временное сопротивление материала; англ. ultimate stress (limit) of material, ultimate strength of material, ultimate resistance of material) – напруження в матеріалі при різних видах деформації, що відповідає максимальному

(до руйнування зразка) значенню навантаження (міра міцності твердих тіл).

yield point [yield strength, yield stress] і n

починає розвиватися пластична деформація.

г. пропорційності́ матеріалу́ (рос.

предел пропорциональности материала; англ. proportional limit of material, limit of proportionality of material) – найбільше напруження при різних видах деформації матеріалів, при якій деформація ще залишається пропорційною напруженню.

г. пружності́ матеріалу́ ( рос. предел упругости материала; англ. elastic limit of material, limit of elasticity of material)

– найбільше напруження при різних видах деформації матеріалів, при якому ще не виявляється їх залишкова (пластична) деформація.

г. Роша́ (рос. предел Роша; англ.

Roche limit) – відстань від планети (зірки) до її супутника, ближче від якої супутник руйнується припливними силами. При русі супутника по орбіті навколо планети (зірки) сила її тяжіння, що діє на елемент супутника, компенсується відцентровою силою лише в його центрі мас. В усіх інших точках супутника такої рівності немає, що й зумовлює припливну силу.

ГРА́ТКА (рос. решётка; англ. grate (grass), grating, array, grid, latticework, rack, screen, trellis, web, webbing, grillwork; (крист.) lattice, latitude, matrix, pattern) – див. решітка́ .

ГРАФ, -а (рос. граф; англ. graph). графи́ Фейнмана́ (рос. графы

Фейнмана; англ. Feynmann graphs) – те саме, що діаграми́ Фейнмана́ .

ГРЕЙ, -я, Гр (рос. Грей, Гр; англ. Gray, Gy) – одиниця СІ поглинутої дози йонізувального випромінювання, а також і керми. Названа на честь Л. Грея [L. Gray]. 1 Гр. дорівнює такій дозі випромінювання, при поглинанні якої речовині масою 1 кг передається енергія 1 Дж. 1 Гр. = 1 Дж/кг = 104 ерг/м = 102 рад.

англ. gradіent-іndex) – те саме, що градан́.

ГРУ́ПА (рос. группа; англ. group) – множина, на якій визначена операція, що називається множенням і задовольняє спеціальні умови (групові аксіоми): у г. існує одиничний елемент; для кожного елемента групи існує обернений; операція множення асоціативна. Поняття "г." виникло як узагальнення при розгляді конкретних перетворень (взаємнооднозначних відображень множин на себе). Значна частина застосувань теорії груп пов'язана з тим, що в термінах груп природно виражається властивість симетрії тієї чи іншої фізичної системи або її математичної моделі. Група перетворень, що залишають властивості системи інваріантними, називається групою симетрії. З погляду групової структури, природа елементів г. не є істотною. Г. є заданою, якщо будь-яким способом описані всі її елементи і визначена групова операція над ними. Розрізняють топологічні, алгебричні типи г., групи Лі.

г. абелева́ [група́ комутативна]́ (рос.

группа абелева, группа коммутати-

112

вная; англ. Abelian group, abelianized group, commutative group) – група, множення в якій є комутативним (пере-

становним).

г. де Сіттера́ (рос. группа де Ситтера; англ. deSittergroup) – група перемі-

щень (перетворень, що зберігають метрику) простору-часу сталої кривизни, т. зв. простору де Сіттера (див. також про́- стір-час де Сіттера́ ).

г. комутативна́ (рос. группа коммутативная; англ. commutative group) – те саме, що група́ абелева́́ .

г. Лоренца́ (рос. группа Лоренца; англ. Lorentz group, three-dimensional rotation group) – група дійсних лінійних

однорідних перетворень 4-векторів х = хμ = {xo, x1, x2, x3} простору Мінковського М4, що зберігають (індефінітний) скалярний добуток ху = х0у0 – х1у1 – х2у2 – х3у3 =

gμν хμуν = хμуμ, де g = gμν – метричний тензор у М4 (мається на увазі під-

сумовування за повторюваними індексами). Названа за іменем Х.А. Лоренца.

г. Лоренца́ неоднорідна́ (рос. группа Лоренца неоднородная; англ. nonuniform Lorentz group) – те саме, що група́ Пуанкаре́.

г. обертань́ (рос. группа вращений;

англ. rotation group) – неперервна група перетворень простору з фіксованою нерухомою точкою (центром обертань), що залишають незмінною відстань між двома довільними векторами. Для г. о. прийняте позначення O(n), де n – розмірність простору. У групу обертання тривимірного простору О(3) виділяють власну групу обертань SO(3), яка, крім зазначених вище властивостей, зберігає орієнтацію простору (координатних осей). Повна г.

о.розкладається на прямий добуток власної г. о. і групи відображень (із двох елементів). Група О(4) виявилася корисною при класифікації станів атома водню. При спробах побудови єдиної квантової теорії поля використовують г.

о.аж до О(32).

англ. permutation group o f d e g r e e n )

– множина S(n) перестановок n "предметів". Г. п. також називається с и - м е т р и ч н о ю г р у п о ю . Нехай дані предмети розміщені на n занумерованих

позначає перестановку, що полягає в переміщенні предмета з місця іk на місце jk (переміщення вниз). Г. п. є скінченною групою порядку n!.

г. Пуанкаре́ [група́ Лоренца́ неоднорідна́ ] (рос. группа Пуанкаре, группа Лоренца неоднородная; англ.

Poincare group, nonuniform Lorentz group) – група всіх дійсних перетворень

4-вимірних векторів x = xμ = {x0, x1, x2, x3} простору Мінковського M4 вигляду

x x a , де Λ – перетворення з

групи Лоренца, а аμ – 4-вимірний вектор

зміщення (трансляції).

г. ренормалізаційна́ [ренормгрупа́ ] в т е о р е т и ч н і й ф і з и ц і (рос. груп-

па ренормализационная, ренормгруппа

однопараметрична група перетворень, що полягають у зміні масштабу (чи операції зсуву) однієї з фізичних величин (аргумента) і в одночасній зміні функційної залежності від неї інших фізичних величин. Г. р. виникає, коли математичний опис фізичної задачі містить вибір частинного розв'язку, що задовольняє граничну умову при певному значенні аргумента (в деякій точці нормування), а інваріантність щодо перетворень г. р. відображає незалежність фізичного змісту від вибору точки нормування.

г. симплектична́ (рос. группа симплектическая; англ. symplectic group;

від лат. sіmplex – простий) – група лі-

113

форму. Простір, у якому є кососкалярний добуток, називають с и м п л е к т и ч н и м. Роль г. с. в симплектичному просторі аналогічна ролі ортогональної групи в евклідовому просторі.

гру́пи просторові́ (рос. группы пространственные; англ. space groups) – групи симетрії, що містять як підгрупу тривимірну групу скінченних перенесень (див. також решітка́ Браве)́. Г. п. описують симетрію кристалічних структур.

гру́пи точкові́ симетрії́ к р и с т а л і в [клас кристалів́ ] (рос. группы точечные симметрии к р и с т а л л о в , класс кристаллов; англ. point symmetry groups o f c r y s t a l s , crystal class) – сукупність операцій симетрії, які суміщають кристал із самим собою, при яких принаймні одна точка кристала залишається нерухомою. Г. т. с. описують зовнішню форму (огранку) кристалів. Існує 32 г. т. с.

англ. bunching) – див. банчування́ .

ГРУПУВА́Ч, -а́(рос. группирователь; англ. buncher) – див. банчер́ .

ГУ́МА (рос. резина; англ. rubber, compounded rubber, vulcanizate) – матеріал, здатний до великих (до 800–1000 %) зворотливих високоеластичних деформацій. Г. – просторовий полімер, який одержують у результаті вулканізації каучуку (зшиванням його макромолекул поперечними хімічними зв'язками) і який містить наповнювачі, пластифікатори та хімічно активні речовини специфічної дії.

ГУСТИНА́ (рос. плотность; англ. density).

г. еквівалентно́ сіра́ (рос. плотность эквивалентно серая; англ. equivalent

(neutral) density) – у випадку багатошарових кольорових фотографічних

матеріалів нею є оптична густина такого сірого поля, яке утвориться, якщо до елементарного шару з даним барвником додати барвники решти двох шарів у необхідних і єдино можливих для створення даного поля кількостях.

к л а с с и ч е с к о й э л е к т р о д и н а м и -

розподіленого в деякій області простору, об'ємна густина електричного заряду r в точці з координатами (x, y, z) дорівнює

де De – величина заряду, що міститься в

об'ємі DV в околі точки (x, y, z) в момент

часу t. Якщо електричний заряд знаходиться в шарі, товщиною якого можна знехтувати порівняно з характерною відстанню, на якій розглядається поле, то визначають поверхневу густину електри-

ность электрического тока; англ. electric current density, current electricity density, dynamic electricity density) – величина, яка визначає кількість електричного заряду dІ, що протікає за одиницю часу крізь довільно орієнтований елемент

поверхні dS: dІ = j×dS. Г. е. с. j = r×v, r –

об'ємна густина зарядів, v – швидкість руху зарядів.

г. заряду́ поверхнева́ (рос. плотность заряда поверхностная; англ. surface

charge density) – див. густина́електри́-

чного заряду́ .

г. опти́чна[товщина́ опти́чна] (рос.

плотность оптическая,толщина оптическая; англ. optical density, image

density, density, absorbance, absorbency, coverage, opticalthickness), D – міра непрозорості шару речовини товщиною l для світлового проміння; характеризує ослаблення оптичного випромінювання в шарах різних речовин (барвниках, світлофільтрах, розчинах, газах і т.п.) за рахунок поглинання та розсіяння. Г. о. може бути визначена як логарифм величини, оберненої коефіцієнту пропускання шару речовини. Г. о. суміші речовин, які не реагуть між собою, дорівнює сумі г. о. окремих компонентів. Той самий шар речовини може бути оптично товстим для одного виду випромінювання й оптично тонким для іншого. Г. о. безхмарної

атмосфери(для l = 0,55 мкм) дорівнює ~

probability density (function), frequency function [ o f a r a n d o m q u a n t і t y X ] ) – функція p(x) така, що

p(x) 0, p(x)dx 1

і при будь-яких a < b імовірність події a < X < b дорівнює

b

p(x)dx .

a

винення часових кореляційних функцій в інтеграл Фур'є.

density, spectrum, Fourier density) – дисперсія випадкової амплітуди тієї чи іншої гармоніки, що входить у спектральний (гармонічний) розклад.

г. спектральна́ о п т и ч н о ї в е л и - ч и н и Х , щ о х а р а к т е р и з у є в и -

spectrum, spectral concentration) – відношення величини dX, взятої у нескінченно

малому спектральному інтервалі dλ, який містить дану довжину хвилі λ, до ширини

цього інтервалу Хλ = dX/dλ. Г. с. може бути утворена також у шкалі частот, хвильових чисел, їх логарифмів.

ГУСТИНА́р е ч о в и н и (рос. плотность в е щ е с т в а ; англ. density), ρ – величина, що визначається для однорі-

дної речовини її масою в одиниці об'єму.

г. Все́світу крити́чна(рос. плотность Вселенной критическая; англ. criticaldensityof theUniverse) – значення густини речовини у Всесвіті, що визначається виразом ρс = 3Н2/(8πG), де Н – стала Хаббла (див. також зако́н Ха́ббла), G – сталатяжіння Ньютона. В однорідних ізотропних моделях Всесвіту з рівною нулю космологічною сталою величина ρс є критичним значенням густини, що відокремлює модель замкнутого Всесвіту (ρ > ρс, де ρ – реальна середня густина всіх видів матерії) від моделі відкритого Всесвіту

(ρ < ρс).

ГУСТИНОМІ́Р, -а [денсиметр]́ (рос. плотномер, денсиметр; англ. densi(to)- meter, density meter, density ga(u)ge,

115

con-solidometer) – прилад для вимірювання густини речовин.

ГУСТОТА́(рос. плотность, густота; англ. density, denseness).

г. станів́ (рос. плотность состояний; англ. density of states, denseness of states) – те саме, що щільність́ станів́ .

ГУ́ЧНІСТЬ, -ості (рос. громкость; англ. loudness, volume, magnitude, level).

г. звуку́ (рос. громкость звука; англ. sound loudness, sound volume, sound magnitude, sound level) – суб'єктивна якість слухового відчуття, що дозволяє розташовувати всі звуки за шкалою від тихих до гучних. Г. з. залежить головним чином від інтенсивності звуку, але також

і