Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

ДЕСТИЛЯ́ЦІЯ (рос. дистилляция;

англ. distillation) – те саме, що дистиля́- ція.

ДЕСТРУ́КЦІЯ (рос. деструкция;

англ. destruction) – руйнування.

д. полімерів́ (рос. деструкция полимеров; англ. polymer destruction) – руйнування макромолекул полімерів, яке супроводжується зниженням їх молекулярної ваги і призводить до зміни їх складу, а також фізико-хімічних, механічних, електричних та ін. властивостей.

ДЕТАНДЕР́ , -а (рос. детандер; англ. expander, expansion engine, cryogenic gas expansion, expansion refrigerator) – машина, яка слугує для створення холоду за рахунок розширення газу з віддачею зовнішньої роботи, тобто для практичного здійснення ізоентропійного розширення газу.

ДЕТЕКТОР́ , -а 1 (рос. детектор; англ. detector, sensor) – прилад для виявлення тих чи інших частинок або випроміню-

вань (напр., детектори γ-проміння,

dielectric detector o f c h a r g e d p a r t і - c l e s ) – пристрій для реєстрації важких іонів, заснований на їх здатності створювати при гальмуванні в твердих діелектриках і напівпровідниках стабільні у часі зони дефектів у вузькому каналі вдовж треку, які можна спостерігати з допомогою електронного мікроскопа або оптичними методами. Як реєструвальні матеріали застосовують природні та синтетичні кристали, стекла, високополімерні органічні сполуки.

д. із поверхневою́ йонізацією́ (рос. детектор с поверхностной ионизацией; англ. surface ionization detector) – детектор атомних і молекулярних пучків, заснований на йонізації деяких атомів

121

при їх дотику до розжареного вольфраму. Утворений іонний струм вимірюється за допомогою електрометричних схем.

д. напівпровідниковий́ (рос. детектор полупроводниковый; англ. semiconductor detector, crystal detector)

– детектор частинок, основним елементом якого є p-n-перехід. Д. н. складається з шару напівпровідника з нанесеними на нього по обидва боки металевими електродами, на які подається

напруга. При влученні частинки або γ-

кванта в напівпровідник у ньому внаслідок йонізації утворюються нерівноважні носії заряду – електрони та дірки, які під дією електричного поля переміщуються до електродів. У результаті в електричному колі, з'єднаному з напівпровідниковим детектором, виникає імпульс струму.

д. перехідного́ випромінювання́ (рос. детектор переходного излучения; англ. transient emission detector) – детектор швидких заряджених частинок, що реєструє перехідне випромінювання, яке висилається при перетині частинкою межі розділу середовищ з різною діелектричною проникністю. Використовується для визначення маси або заряду частинок високих енергій, коли застосування інших методів ускладнене. Д. п. в. входять до складу ряду комбінованих систем детекторів, які використовуються в експериментах на великих прискорювачах. Вони дозволяють виділяти електрони на тлі великого числа адронів у багаточастинкових взаємодіях або розділяти адрони з різною масою в зовнішніх пучках прискорювачів, а також при дослідженні космічного випромінювання.

д. повільних́ нейтронів́ (рос. детектор медленных нейтронов; англ. slow-neutron detector) – див. детектори́ нейтронні́ .

д. сцинтиляційний́ (рос. детектор сцинтилляционный; англ. scintillation detector) – детектор частинок, дія якого заснована на реєстрації світлових спалахів у видимій або ультрафіолетовій

області, які викликаються зарядженими частинками при пролітанні через сцинтилятор.

д. сцинтиляційний́ на волокнах́ (рос.

детектор сцинтилляционный на волокнах; англ. fiber scintillation detector) – різновид сцинтиляційного детектора, утворений регулярною системою волокнин, виготовлених зі сцинтилятора. Частина світла від зарядженої частинки захоплюється волокном за рахунок повного внутрішнього відбивання на його межах і поширюється по волокнині. На вихідній площині детектора утворюється світлове зображення трека.

д. швидких́ нейтронів́ (рос. детектор быстрых нейтронов; англ. fast-neutron detector) – див. детектори́ нейтронні́ .

д-ри бета́ -випромінювань́ (рос. детекторы бета-излучений; англ. beta

detectors) – прилади для виявлення β-ча- стинок і вимірювання їх потоку. Найчастіше застосовуються лічильники Гейге- ра–Мюллера (Гайгера–Мюллера), камери йонізаційні, лічильники сцинтиляційні, товстошарові фотоемульсії.

д-ри гама́ -проміння́ (рос. детекторы гамма-лучей; англ. gamma-ray detectors)

– прилади для виявлення γ-проміння та вимірювання його інтенсивності; найчастіше використовуються лічильники Гейгера-Мюллера (Гайгера-Мюллера), лічильники пропорційні, камери йонізаційні, лічильники сцинтиляційні та фотоплівки (див. також метод́ фотоему́- льсії).

д-ри координатні́ [детектори́ позиці́- йно чутливі́ ] (рос. детекторы

координатные, детекторы позиционно чувствительные; англ. coordinate detectors, positional sensitive detectors) – детектори елементарних частинок, ядерних фрагментів, важких іонів, здатні з високою точністю локалізувати окремі точки їхніх траєкторій. Дія д. к. заснована на локальному перетворенні малих порцій енергії, витрачених частинкою на йонізацію та збудження атомів речовини, у макроскопічний сигнал, що

122

містить інформацію про місце проходження частинки.

д-ри нейтронні́ (рос. детекторы нейтронные; англ. neutron detectors) – прилади для реєстрації і визначення енергетичного спектру нейтронів. Д. н. завжди містить певну речовину – радіатор (конвертер), ядра якого при взаємодії з нейтронами породжують

заряджені частинки або γ-кванти.

д-ри позиційно́ чутливі́ (рос.

детекторы позиционно чувствительные; англ. positional sensitive detectors) – те саме, що детектори́ координатні́ .

д-ри частиноќ трекові́ (рос. детекторы частиц трековые; англ. tracking detectors) – загальна назва групи приладів ядерної фізики, які дають змогу спостерігати траєкторії (треки) заряджених мікрочастинок. За принципом утворення треків д. ч. т. поділяються на кілька типів: 1) товстошарові фотоемульсії (див. також метод́ фотоемульсії́ ); 2) камери Віл(ь)сона, дифузійні камери, бульбашкові камери; 3) люмінесцентні камери; 4) іскрові камери; 5) системи, побудовані на використанні телескопа лічильників.

ПЗЗ-детектор́ (рос. ПЗС-детектор; англ. charge coupled detector, charge transfer detector) – координатний детектор частинок, основою якого є прилад із зарядним зв'язком (ПЗЗ). Матриця ПЗЗ являє собою підкладину з напівпровідникового матеріалу, на яку наносяться шар діелектрика і система електродів. При подачі на електроди напруги під ними утворюються потенціальні ями (під електродами вони розділені потенціальними бар'єрами) для неосновних носіїв. При подачі на електроди послідовності тактових імпульсів напруги відбувається кероване переміщення зарядів, що нагромадилися в потенціальних ямах, уздовж напівпровідникової підкладини у вихідний регістр і далі у вихідний пристрій. ПЗЗ –

багатоканальна система з аналоговим записом інформації.

англ. demodulator, detector) – прилад для перетворення модульованих високочастотних коливань у коливання із частотою модуляції (див. також детектування́ ).

д. фазовий́ (рос. детектор фазовый; англ. phase demodulator, phase detector)

–радіотехнічний пристрій для виділення із високочастотних коливань з фазовою модуляцією або з частотною модуляцією низькочастотного модулювального сигналу. Принцип д. ф. заснований на застосуванні елементів (наприклад, електронної лампи пентода), дія на які двома коливаннями з різними фазами дає вислідний ефект, що залежить від зсуву

фаз.

д. частотний́ (рос. детектор частот-

ный; англ. frequency demodulator, frequency difference detector) – пристрій, що виділяє із частотномодульованих коливань модулювальний сигнал. Найпростішим д. ч. є коливний контур, розстроєний відносно частоти-носія частотно модульованих сигналів і підключений до амплітудного детектора. Див. також

модуляція́ частотна,́ модуляція́ амплітудна,́ детектування́ .

ДЕТЕКТУВА́ННЯ 1 (рос. детектирование; англ. detection) – виявлення частинок або випромінювання.

д. нейтронів́ (рос. детектирование нейтронов; англ. neutron detection) – методи детектування нейтронів, які

базуються або на реєстрації γ-квантів,

заряджених частинок або осколків ділення ядер, що виникають при захопленні нейтронів ядрами речовини, або на реєстрації ядер віддачі, що утворюються у результаті пружних зіткнень швидких нейтронів з ядрами речовини детектора, або на вимірюванні радіоактивності, яка наводиться при захопленні нейтронів.

ДЕТЕКТУВА́ННЯ 2 (рос. детектирование; англ. demodulation, detection, rectification) – перетворення високочастотних модульованих (напр., за амплітудою) коливань для виділення низькочастотного сигналу; є процесом, зворотним до модуляції коливань, і складовою частиною радіоприйому.

д. діодне́ (рос. детектирование диодное; англ. diode rectification) – детектування, яке здійснюється внаслідок несиметрії характеристики струму діода (вакуумного або кристалічного).

д. світла́ (рос. детектирование света; англ. light demodulation) – нелінійне перетворення оптичного випромінювання видимого та ІЧ діапазонів частот в електричний сигнал у вигляді послідовності одноелектронних імпульсів або коливань струму радіочастотного діапазону, що несе інформацію про параметри оптичного випромінювання (інтенсивність, частоту, фазу). Застосовується в системах оптичного зв'язку, оптичній локації, оптичній обробці інформації, спектроскопії, інтерферометрії, голографії та ін.

д. синхронне́ (рос. детектирование синхронное; англ. synchronous demodulation, synchronous detection, synchronous rectification, homodyne) – детектування амплітудно модульованих сигналів за рахунок синхронної (співчасно з коливаннями носійної частоти) зміни провідності в колі детектувального пристрою.

низм; англ. determinism) – див. причин́- ність.

ДЕТОНА́ЦІЯ (рос. детонация; англ. detonation, knock, knocking, pinking) – поширення хімічного перетворення, яке супроводжується виділенням тепла, зі сталою швидкістю, що перевищує швидкіть звуку у даній речовині.

квантовый; англ. quantum defect) – величина, що характеризує відмінність енергії електрона в атомі від енергії електрона з тим же квантовим числом n у воднеподібному атомі. Введений Ю.Р. Рідбергом для опису спектральних серій атомів лужних металів простими універсальними формулами, аналогічними формулам спектральних серій атома водню. Д. к. іноді називають поправкою Рідберга.

д. мас (рос. дефект масс; англ. mass defect) – різниця між масою даного ізотопа, вираженою в одиницях атомної маси, і його масовим числом. За одиницю атомної маси приймають 1/16 маси кисню О16, а під масовим числом розуміють число нуклонів у ядрі.

д. упровадження́ точковий́ (д. впровадження́ точковий)́ (рос. дефект внедрения точечный; англ. interstitial atom) – те саме, що атом́ упровадження́ .

д-кти в кристалах́ (рос. дефекты в кристаллах; англ. crystal defects) – порушення досконалої решітки ідеального кристала. Існують точкові дефекти (фонони, вакансії, міжвузельні атоми, домішкові атоми тощо), лінійні (дислокації), двовимірні (двійники кристалів, ряди дислокацій тощо). Взаємодія дефектів означених типів призводить до утворення спеціальних дефектів – центрів забарвлення.

д-кти радіаційні́ (рос. дефекты радиационные; англ. radiation(-induced) defects, radiation damages) – дефекти кристалічної структури, що утворюються при її опроміненні потоками частинок або

124

квантів електромагнітного випромінювання.

вання щільноупакованих площин кристала. Розрізняють д. у. вилучення, коли з періодичної структури видалена одна з площин, та д. у. впровадження, коли в послідовність площин вставляє-

ться зайва площина.

ДЕФЕКТО́Н, -а (рос. дефектон; англ. defecton) – квазічастинка, що описує поведінку точкових дефектів у квантовому кристалі, їх переміщення по кристалу шляхом підбар'єрних тунельних переходів.

ДЕФЕКТОСКОПІЯ́ (рос. дефектоскопия; англ. flaw detection, flaw inspection, crack detection) – сукупність фізичних методів контролю наявності тріщин, раковин, зон розпушеності тощо в матеріалах і виробах. Найпоширенішими є рентгенівський, ультразвуковий, магнітний, люмінесцентний, капілярний, гама-променевий методи.

д. електромагнітна́ (рос. дефектоскопия электромагнитная; англ. electromagnetic flaw detection, electromagnetic (testing) inspection) – те саме, що дефектоскопія́ магнітна́ .

д. люмінесцентна́ (рос. дефектоскопия люминесцентная; англ. luminescence flaw detection, luminescence inspection) – метод визначення поверхневих дефектів і наскрізних дефектів у деталях із кольорових металів і сплавів, пластмас, кераміки й інших матеріалів за спостереженням люмінесценції нанесеної на поверхню деталі флуоресцентної рідини.