Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

д. магнітна́ [дефектоскопія́ електромагнітна́ ] (рос. дефектоскопия магнитная, дефектоскопия электромагнитная; англ. magnetic flaw detection, magnetic inspection, electromagnetic flaw detection, electromagnetic (testing) inspection) – сукупність електромагнітних методів (включаючи "суто" електричні та магнітні) контролю якості матеріалів і виробів.

д. ультразвукова́ (рос. дефектоскопия ультразвуковая; англ. ultrasonic flaw detection, ultrasonic inspection, supersonic inspection) – комплекс методів неруйнівного контролю, заснований на застосуванні пружних коливань головним чином ультразвукового діапазону. Д. у. дозволяє виявляти поверхневі та внутрішні неоднорідності в металічних і неметалічних матеріалах, визначати розмір зерен у металі, вимірювати товщину перерізу деталей тощо. Відомо п'ять методів д. у.: тіньовий, резонансний, імпедансний, метод вільних коливань та луна-метод (ехо-метод).

ДЕФІЦИ́Т, -у (рос. дефицит; англ. deficit).

д. вологості́ (рос. дефицит влажности; англ. humidity deficit, damp deficit, moisture deficit, moistness deficit)

– різниця між максимально можливою і фактичною пружністю водяної пари при даній температурі і тиску. Див. також

вологість́ повітря́ .

ДЕФЛАГРА́ЦІЯ (рос. дефлаграция;

англ. deflagration) – режим поширення полум'я, при якому займання відбувається в результаті нагрівання свіжої суміші шляхом перенесення тепла теплопровідністю від продуктів горіння, а саме поширення характеризується невеликими швидкостями – до кількох метрів за секунду.

ДЕФОРМАЦІЯ́ (рос. деформация;

англ. deformation, distortion, displacement, strain, warp, warpage,

125

warping; (пружна) deflection) – зміна положення точок тіла, при якому змінюються взаємні відстані між ними. Такі зміни можуть бути наслідком теплового розширення, дії магнітного і електричного полів, а також зовнішніх механічних сил.

ДЕЦИ... (рос. деци...; англ. deci…; від лат. decem – десять) – основа для утворення найменування частинної одиниці, що дорівнює 1/10 початкової.

ДЕЦИБЕ́Л, -а, дБ (рос. децибел, дБ;

англ. decibel, dB) – 1/10 Бела.

ДЖЕРЕЛО́, мн. джерела́ (рос.

источник; англ. source).

дж-ла електричної́ енергії́ плазмові́ (рос. источники электрической энергии плазменные; англ. plasma sources of electric(al) energy) – перетворювачі теплової енергії плазми в електричну енергію.

дж-ла нейтронні́ (рос. источники нейтронные; англ. neutron sources) – пристрої для отримання нейтронних пучків. Дія всіх типів таких джерел заснована на використанні ядерних реакцій, які супроводжуються вильотом нейтронів. Дж. н. характеризуються інтенсивністю (кількістю нейтронів за 1 с), енергетичним і кутовим розподілами, ступенем поляризації нейтронів (див. також нейтрони́ поляризовані́ ) і режимом випромінювання (неперервним або імпульсним).

дж-ла оптичного́ випромінювання́ [дж-ла світла́ ] (рос. источники оптического излучения, источники света; англ. optical sources, illuminants, light sources)

– прилади та пристрої, а також природні та космічні об'єкти, у яких різноманітні види енергії перетворюються на енергію оптичного випромінювання в діапазоні

довжин хвиль λ ≈ 10 нм÷1 мм. Космічні та природні випромінювачі – Сонце, зірки, атмосферні розряди та ін. є натуральними дж. о. в. Штучні дж. о. в. розділяються на когерентні (див. також

когерентність́ ) та некогерентні. Когерентні дж. о. в. (лазери) генерують випромінювання з надзвичайно великою спектральною інтенсивністю та високим ступенем напрямленості і монохроматичності. Випромінювання більшості дж. о. в. некогерентне і є суперпозицією електромагнітних хвиль, що спонтанно висилаються сукупністю елементарних випромінювачів.

дж-ла світла́ (рос. источникии света; англ. illuminants, light sources) – те саме, що джерела́ оптичного́ випромінюван́ - ня.

дж-ла світла́ газорозрядні́ (рос. источники света газоразрядные; англ. gas-discharge light sources) – прилади, у яких електрична енергія перетворюється на оптичне випромінювання при проходженні електричного струму через гази або пари́металів (див. також у ст.

джерела́ оптичного́ випромінювання́ ). дж-ла струму́ хімічні́ (рос. источни-

кии тока химические; англ. chemical current sources, chemical cells, electrochemical cells, electrolytic cells, electric(al) cells, voltaic cells, galvanic cells, electrical elements, couples, voltaic couples, electrolytic couples) – пристрої, в яких енергія хімічних реакцій, що в них відбуваються, безпосередньо виділяється у вигляді електричної енергії. В основу будь-якого дж. с. х. покладено певну хімічну струмоутворювальну реакцію, яка протікає між сукупністю речовин – електрохімічною системою. Залежно від електрохімічної системи, розрізняють різні типи дж. с. х. – гальванічні елементи, акумулятори, електрохімічні генератори.

Див. також елемент́ Ле-кланше,́

елемент́ магнієвий,́ елемент ́мідно-́оки́ - сний, елемент́ окисно́ -ртутний́ .

дж. іонне́ (дж. йонне́ ) (рос. источник ионный; англ. ion source) – пристрій для одержання у вакуумі йонного пучка – просторово сформованого потоку йонів, швидкість напрямленого руху яких набагато більша їхніх теплових швидкостей. Іонне джерело – невід'ємна части-

126

на прискорювачів, інжекторів швидких атомів для термоядерних систем, мас- спектрометрів та ін. У найпростішому вигляді дж. й. складається з емітера та прискорювального електрода – екстрактора, з отвором для виходу йонного пучка; для додаткового фокусування прискореного жмутка використовуються електростатичні та магнітні лінзи. Йонні джерела будуються за єдиним принципом, і головним фактором, який визначає тип дж. й., є механізм створення емітера йонів. Залежно від фізичної природи емітерів, розрізняють: 1) дж. й. з поверхневою йонізацією, де емітером іонів слугує поверхня розжареного матеріалу з роботою виходу, що перевищує потенціал іонізації надхідних атомів; 2) плазмові, в яких іони відбираються з поверхні плазми, утвореної за допомогою газового розряду; 3) "польові", в яких іони утворюються під дією сильного електричного поля (~1010 В/м).

ДЖОУЛЬ́ , -я, Дж (рос. Джоуль, Дж; англ. Joule, J, Watt-second) – одиниця вимірювання роботи і енергії в системі МКСА та Міжнародній системі одиниць. 1 Дж дорівнює роботі, що виконується силою в 1 Ньютон при переміщенні точки її при-

кладання на 1 метр у напрямку цієї сили.

ДЗЕРКАЛО́ , мн. дзеркала́ (рос. зеркало; англ. mirror).

дз. акустичне́ (рос. зеркало акустическое; англ. acoustic mirror) – гладенька поверхня, лінійні розміри якої великі у

порівнянні з довжиною хвилі λ надхідного звуку і від якої відбувається регулярне відбивання звукових хвиль. Поверхня дз. а. вважається досить гладенькою, якщо

шорсткості її не перевищують величини λ/

20.

дз. електронне́ (рос. зеркало электронное; англ. electron mirror) – електроннооптична система, яка створює електричне поле певної конфігурації, при якій електрони, що влітають в область

поля, відбиваються назад. Дз. е. застосовується в дзеркальному електронному мікроскопі.

дз-ла магнітні́ (рос. зеркала магнитные; англ. magnetic mirrors) – області підвищеної напруженості магнітного поля, в яких відбувається відбивання частинки (зміна напрямку руху на зворотний) внаслідок адіабатичної інваріантності її магнітного моменту. Див. також пастки́ магнітні́ .

ДЗЕРКАЛО́ о п т и ч н е [рефлектор́ ] (рос. зеркало о п т и ч е с к о е , рефлектор; англ. mirror, reflector, speculum) – оптична деталь (виконана зі скла, металу, ситалу або пластмаси), одна з поверхонь якої має правильну форму, вкрита відбивальним шаром і має шорсткість, не більшу сотих часток довжини хвилі світла. Дз. оптичне утворює оптичні зображення предметів (у т. ч. джерел світла), положення яких може бути отримане з загальних законів геометричної оптики.

дз-ла Френеля́ [бідзеркала́ Френеля]́ (рос. (би)зеркала Френеля; англ. Fresnel mirrors) – оптичний пристрій, який складається з двох плоских дзеркал, розташованих під малим кутом (кілька кутових мінут) один до одного. Застосовується для одержання когерентних хвиль і спостереження інтерференції світла.

ДИВЕРГЕ́НЦІЯ (рос. дивергенция;

англ. divergence, divergency) – розходження векторного поля; виражається через компоненти ах, ау, аz вектора поля а згідно з формулою dіva = ∂ax/∂x + ∂ay/∂y + ∂az/∂z.

ДИ́ВНІСТЬ, -ості (рос. странность;

англ. strangeness), s – адитивне квантове число, яке характеризує властивість елементарних частинок щодо сильних та електромагнітних взаємодій. Елементарні частинки поділяються на звичайні, що мають s = 0, і дивні з деяким ненульовим значенням s. Д. може набувати певних додатних і від'ємних цілих значень. Сумарне значення s не змінюєтья в про-

127

цесах сильної й електромагнітної взаємодії, але порушується в процесах слабкої взаємодії.

ДИЛАТОМЕ́ТРІЯ (рос. дилатометрия; англ. dilatometry, dilatometric analysis) – сукупність методів вимірювання та вивчення температурної залежності й анізотропії теплового розширення тіл і різних його аномалій.

ДИМ, -у (рос. дым; англ. smoke, fume)

– див. аерозолі́ .

ДИМОРФІЗ́М, -у (рос. диморфизм; англ. dimorphism, dimorphy) – властивість однієї й тієї ж речовини існувати у двох кристалічних модифікаціях, що відрізняються одна від одної різним розташуванням атомів у кристалічній гратці; частинний випадок поліморфізму.

ДИ́НА (рос. дина; англ. dyne) – одиниця сили у системі СГС, що дорівнює силі, яка масі в 1 г надає прискорення 1 см/сек2.

ДИНА́МА (рос. динама; англ. dynamic screw) – те саме, що гвинт динамічний́ .

ДИНА́МІКА (рос. динамика; англ. dynamics) – розділ механіки, присвячений вивченню руху матеріальних тіл під дією прикладених до них сил. Класична д. базується на трьох основних законах механіки Ньютона.

д. адсорбції́ (рос. динамика адсобции; англ. adsorption dynamics) – процес поглинання пари, газів і розчинених речовин із потоку поверхневим шаром твердого адсорбента, що складається із зерен, поміщених в оболонку (фільтр-поглинач, коробка протигаза тощо).

д. газова́ (рос. динамика газовая;

англ. gas dynamics) – розділ гідроаеромеханіки, у якому вивчаються рухи легкорухомих середовищ (газоподібних та

рідких, а також твердих – при швидкій дії на них дуже високих тисків) з урахуванням їхньої стисливості. До д. г. в широкому розумінні слід віднести акустику, динамічну метеорологію, електро- і магнітогазодинаміку, динаміку розріджених газів, динаміку плазми.

д. доменної́ стінки́ (рос. динамика доменной стенки; англ. domain boundary dynamics, domain wall dynamics, wall dynamics) – по-

ступальний або коливальний рух доменної стінки (ДС) в магнітновпорядкованій речовині з магнітною доменною структурою [у феромагнетиках (ФМ), феримагнетиках (ФРМ) і слабких феромагнетиках (СФМ)], який виникає під дією прикладеного сталого, імпульсного або змінного за знаком магн. поля. Часто розглядають поле, паралельне намагніченості в одному з суміжних доменів. Причиною руху ДС є порушення рівноваги магн. доменної структури, яке виникає при ввімкненні та зміні в часі зовн. магн. поля. Домени, магн. моменти в яких виявляються енергетично в більш вигідному положенні, прагнуть збільшити свій об'єм за рахунок доменів, магн. моменти в яких мають менш вигідний напрямок у магн. полі. Зміщення ДС відбувається шляхом обертання магн. моментів у стінці. Д. д. с. визначає один із механізмів перемагнічення магнітновпорядкованих речовин, а також частотну залежність магнітної сприйнятливості.

Швидкість поступального руху ДС визначається балансом зміни енергії магн. моментів у зовн. магн. полі та енергії дисипації, пов'язаної з процесами релаксації магн. моментів (спінів) у рухомій ДС, а також із вихровими струмами, індукованими рухом ДС у провідному магнетику. Релаксація магн. моментів здійснюється шляхом взаємодії магн. моментів, які змінюють орієнтацію, між собою (магнон-магнонне розсіяння) та з коливаннями кристалічної решітки (магнон-фононне розсіяння), а також завдяки розсіянню спінових хвиль на де-

128

фектах, домішках та ін. вадах структури магн. кристала. На відміну від релаксації однорідної спінової підсистеми, ДС має ще один канал дисипації енергії, по- в'язаний із наявністю додатк. гілки спінових хвиль – згинових коливань ДС. В результаті прямих і багатоступеневих процесів спінової релаксації при русі ДС енергія, що виділяється завдяки перемагніченню зразка, передається в кінцевому підсумку в фононну підсистему кристала, тобто перетворюється на тепло.

д. зоряна́ (рос. динамика звёздная; англ. stellar dynamics) – область астрономії, яка вивчає будову, стійкість і еволюцію зоряних систем. Основними об'єктами вивчення д. з. є кульові та розсіяні зоряні скупчення усередині галактик, галактики в цілому, а також скупчення галактик. У д. з. вивчаються усереднені характеристики зоряних систем, які визначаються функцією розподілу зірок f(t,r,v), де f(t,r,v) – кількість зірок, що перебувають у момент t в одиничному елементі об'єму фазового простору в околі точки (r,v).

д. кристалічної́ решітки́ (рос. ди-

намика кристаллической решётки;

англ. lattice dynamics, crystal latitude dynamics, pattern dynamics, matrix dynamics) – розділ фізики твердого тіла,

присвячений вивченню рухів атомів у кристалі з урахуванням дискретності його структури. Включає класичну та квантову механіку колективних рухів атомів в ідеальному кристалі, динаміку дефектів кристалічної гратки, теорію взаємодії кристала з проникальним випромінюванням, опис фізичних механізмів пластичності та міцності кристалічних тіл.

д. плазми́ (рос. динамика плазмы;

англ. plasmadynamics) – див. гідродина́-

міка.

д. ракет́ [ракетодинаміка́ ] (рос. динамика ракет, ракетодинамика; англ.

rocket dynamics) – наука про рух літальних апаратів, що мають реактивні двигуни (ракети, літаки, міжпланетні

кораблі). Основною задачею д. р. є визначення кінематичних і динамічних характеристик рухів ракет як на ділянках траєкторії при ввімкненому двигуні (активні ділянки), так і на ділянках при вимкненому двигуні (пасивні ділянки).

д. розріджених́ газів́ (рос. динамика разреженных газов; англ. dynamics of dilutedgases) – розділ механіки газів, у якому вивчаються явища, що потребують врахування молекулярної структури, залучення уявлень і методів кінетичної теорії газів. Класична газова динаміка справедлива при значеннях числа Кнудсена Kn << 1, коли на довжині пробігу

параметри газу змінюються мало.

д. руслових́ потоків́ (рос. динамика русловых потоков; англ. stream dynamics) – розділ фізики вод Землі, в якому вивчається течія вод у природних потоках (руслових потоках) – кінематична структура потоку (розподіл швидкостей і тисків, їх пульсації, турбулентність тощо), механізм змулення та перенесення намулів, взаємодія потоку та

русла.

д. твердого́ тіла́ (рос. динамика твёрдого тела; англ. solid (body) dynamics, rigid body dynamics) – розділ механіки, в якому вивчається рух твердого тіла під дією прикладених до нього сил. Основним завданням д. т. т. є: знаючи діючі на тіло сили, характер накладених зв'язків і початкові умови, визначити рух тіла відносно даної (інерційної) системи відліку, а також тиски, які тіло чинить на зв'язки.

ДИНА́МО (рос. динамо; англ. dynamo).

д. гідромагнітне́ (рос. динамо ги-

дромагнитное; англ. hydromagnetic dynamo) – механізм підсилення або під-

тримування стаціонарного, зокрема коливного, стану магнітного поля гідродинамічними рухами провідного середовища (плазми). Ідею про те, що рухи плазми можуть призводити до підсилення магнітного поля, висунув Дж. Лармор

129

(J. Larmor) у 1919 в зв'язку з поясненням природи магнетизму Землі та Сонця. Походження і спостережувані зміни космічних магнітних полів у більшості випадків пов'язують із дією д. г. Робляться спроби лабораторного конструювання д. г. і врахування цього ефекту в енергетичних установках із рухомим рідиннометалевим теплоносієм. Теорія д. г. є розділом магнітної гідродинаміки.

ДИНАМОМАШИ́НА (рос. динамомашина; англ. dynamo) – застаріла назва електромашинного генератора сталого струму. Див. також машини́ електри́- чні.

ДИНАМО́МЕТР, -а (рос. динамометр; англ. dynamometer, force ga(u)ge; (крутильний) torsiometer, torsion meter)

– прилад для вимірювання величини сили.

д. крутильний́ (рос. динамометр крутильный; англ. torsiometer, torsion meter) – те саме, що торсіометр́ .

ДИНО́Д, -а (рос. динод; англ. dynode)

– те саме, що емітер́ .

ДИПО́ЛЬ, -я (рос. диполь; англ. dipole, doublet).

д. акустичний́ (рос. диполь акустический; англ. acoustic dipole, acoustic doublet) – див. випромінювач́ акусти́- чний.

д. електричний́ (рос. диполь электрический; англ. electric dipole, electric doublet) – сукупність двох різнойменних зарядів, розташованих на деякій відстані один від одного.

д. магнітний́ (рос. диполь магнитный; англ. magnetic dipole, magnetic doublet) – електричний струм як джерело електромагнітного поля, що протікає по нескінченно малому замкнутому колу.

д. пасивний́ (рос. диполь пассивный; англ. slave dipole, slave doublet, passive dipole, passive doublet, secondary dipole,