Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

secondary doublet) – те саме, що вібра́- тор пасивний́ .

д. півхвильовий́ (рос. диполь полуволновый; англ. half-wave dipole) – те саме, що вібратор́ півхвильовий́.

д. тороїдний́ (рос. диполь тороидный; англ. thoroidal dipole) – те саме, що анаполь́ .

ДИРЕ́КТОР, -а (рос. директор; англ. director) – див. вібратор́ пасивний́ .

ДИСИПА́ЦІЯ (рос. диссипация;

англ. dissipation;від лат. dіssіpatіo – розсіяння).

д. енергії́ (рос. диссипация энергии;

англ. energydissipation) – перехід частини енергії упорядкованих процесів (кінетичної енергії руху тіла, енергії електричного струму тощо) в енергію невпорядкованих процесів – тепло.

ДИСК, -а (рос. диск; англ. disk, wheel).

д. Корбіно́ (рос. диск Корбино; англ. Corbino discrimination) – металевий або напівпровідниковий диск із отвором у центрі та з контактами, один із яких розташований на внутрішній стороні отвору, інший – на периферії диска. Слугує для дослідження гальваномагнітних явищ.

д. Релея́ (рос. диск Рэлея; англ.

Rayleigh disk) – прилад для абсолютного вимірювання коливальної швидкості частинок в акустичних хвилях, які поширюються в газах і рідинах. Являє собою тонку круглу пластинку з легкого

металу або слюди, підвішену на довгій тонкій (як правило, кварцевій або металевій) нитці і споряджений дзеркальцем для вимірювання його повороту навколо вертикальної осі. Поворот д. Р. викликається обертальним моментом M, зумовленим дією середніх за часом гідродинамічних сил при обтіканні його потоком (див. також рівняння́ Бернул́- лі). Оскільки величина повороту залежить від швидкості потоку, д. Р. чутли-

130

вий як до сталих потоків, так і до знакозмінного поля швидкостей в акустичній хвилі. Дія моменту M зрівноважується пружністю нитки відносно закручування.

ДИСКЛІНА́ЦІЇ (рос. дисклинации;

англ. disclinations; від грец. δυσ- – префікс, який означає розділення, і κλίνω – нахиляю) – протяжні дефекти в середовищах, які мають вигляд деякого аксіального вектора; вектора-дивектора – в рідких кристалах, вектора антиферомагнетизму

–в антиферомагнетиках та ін.

ДИСКРИМІНА́ТОР, -а (рос. дис-

криминатор; англ. discriminator) – електронний пристрій, який слугує для відбору електричних імпульсів із заданими параметрами або для одержання інформації про відхилення певних параметрів електричних періодичних сигналів від заданої величини.

д. амплітудний́ (рос. дискриминатор амплитудный; англ. amplitude discriminator, kick-sorter) – електронний пристрій для аналізу сигналів за амплітудою А, зокрема імпульсів від детектора частинок. Розрізняють інтегральні амплітудні дискримінатори, що реєструють імпульси, амплітуда яких більша за певну величину Ап, названу порогом дискримінації, та диференційні (різничні) амплітудні дискримінатори, що реєструють імпульси при виконанні умови

Апн < А < Апв, де Апн, Апв – нижній і верхній пороги дискримінації, А – амплітуда

досліджуваного сигналу.

нійні дефекти кристалічної решітки, які порушують правильне чергування атомних площин.

ДИСОНА́НС, -у (рос. диссонанс;

англ. dissonance) – одночасне звучання

двох або більше тонів, неприємне на слух при тривалому сприйнятті.

ДИСОЦІА́ЦІЯ (рос. диссоциация.;

англ. dissociation, splitting) – розпад молекули, радикала, йона або молекулярної сполуки на 2 або кілька частин, який здійснюється під дією тепла (термічна дисоціація), світла (фотохімічна дисоціація), струму (електрохімічна дисоціація).

д. багатофотонна́ інфрачервона́ м о -

ле к у л (рос. диссоциация многофотон-

m o l e c u l e s ) – розпад молекул під дією резонансного лазерного ІЧ випромінювання. Енергія одного кванта ІЧ випромінювання (напр., для випромінювання СО2-лазера ~103 см-1, що відповідає ~3 ккал/моль), істотно менша від енергії хімічного зв'язку (~50 – 100 ккал/моль). Тому в процесі д. б. і. молекула поглинає послідовно десятки квантів ІЧ випромінювання. Детальна теорія д. б. і., як і ін. багатофотонних процесів, не розроблена, кількісний опис процесу виконується за допомогою чисельного моделювання.

д. дифракційна́ (рос. диссоциация дифракционная; англ. diffraction

dissociation) – процес непружного співудару адронів і атомних ядер, у результаті якого збуджується один із адронів без зміни внутрішнього стану іншого або збуджую-

ться обидва партнери співудару (подвійна д. д.). Найпростіші приклади – процес

розвалу швидкого дейтрона d→p+n, і

перетворення π→3π при розсіянні d і π на атомних ядрах із малими передачами імпульсу. Феноменологічно до д. д. відносять також і множинні процеси за участю адронів, які характеризуються певними властивостями.

д. електролітична́ (рос. диссоциация электролитическая; англ. electrolytic dissociation, electrolytic ionization) – розпад молекул розчинених речовин на йони

131

в результаті взаємодії з розчинником. Ступінь д. е. залежить від природи розчиненої речовини і розчинника та від концентрації розчину.

д. термічна́ (рос. диссоциация термическая; англ. thermal dissociation) – розпад молекул під дією тепла. Див. також дисоціація́ .

д. фотохімічна́ (рос. диссоциация фо-

тохимическая; англ. photochemical dissociation) – те саме, що фоторозпад́ .

ДИСПЕРГУВАННЯ́ (рос. диспергирование; англ. dispersion, grinding) – тонке подрібнення твердих або рідких тіл, унаслідок чого збільшується поверхня розділу і утворюються дисперсні системи.

ДИСПЕРСІЯ́ (рос. дисперсия; англ. dispersion, variance) – міра розсіяння випадкових величин, їх відхил від середнього. У статистичному розумінні

фметичним квадратів відхилів окремих величин xі від їх середнього арифмети-

чного x .

д. аномальна́ (рос. дисперсия аномальная; англ. abnormal dispersion) – див. дисперсія́ світла́ .

д. від'ємна́ (рос. дисперсия отрицательная; англ. negative dispersion) – див. дисперсія́ світла́ .

д. звуку́ (рос. дисперсия звука; англ. sound dispersion, acoustic dispersion) – залежність фазової швидкості гармонічних звукових коливань від частоти.

д. магнітної́ проникності́ (рос. дисперсия магнитной проницаемости; англ. magnetic permeability dispersion, magnetic capacity dispersion, mu dispersion, magnetic conductivity, magnetic inductivity dispersion) – залежність магнітної проникності від частоти змінного магнітного поля.

д. обертальна́ (рос. дисперсия вращательная; англ. rotational dispersion) –

те саме, що дисперсія́ оптичного́ оберта́- ння.

д. оптичних́ осей́ (рос. дисперсия оптических осей; англ. optical axes dispersion) – залежність кута між оптичними осями двовісного кристала від довжини хвилі застосованого світла.

д. оптичного́ обертання́́ (рос. дисперсия оптического вращения; англ.

optical rotation dispersion) – залежність кута повороту площини поляризації світла у речовині від частоти (довжини хвилі). Термін стосується природньо індукованої оптичної активності, магнітного обертання площини поляризації (ефект Фарадея) та обертання, яке виникає внаслідок дифракційних ефектів на макроструктурі рідкого кристала.

вектора. Проявляється в ряді фізичних явищ: природній оптичній активності, оптичній анізотропії кубічних кристалів. Відображає нелокальність зв'язку між вектором індукції D і вектором напруженості Е електричного поля: індукція виявляється залежною не тільки від значення напруженості в цій точці, але й від значення поля в деякому її околі, размір якого визначається харак-терними довжинами взаємодії.

д. світла́ (рос. дисперсия света; англ. colo(u)r dispersion) – розкладання світла у спектр на монохроматичні складові, яке відбувається при заламі, дифракції або інтерференції світла. У вузькому значенні д. с. називають іще залежність показника заламу речовини від частоти (довжини хвилі).

д. спектрального́ прилада́ (рос. дисперсия спектрального прибора; англ. spectral device dispersion) – спроможність спектрального прилада просторово розділяти пучки променів різних довжин хвиль. Лінійна д. с. п. – відношення лінійної відстані між спектральними лінія-

132

ми в площині спектрограми до різниці довжин хвиль цих ліній; кутова д. с. п. – відношення кутової відстані між напрямками поширення світлових пучків різних довжин хвиль до різниці довжин хвиль цих випромінювань.

д. хвиль (рос. дисперсия волн; англ. wave dispersion) – залежність фазової швидкості гармонічної хвилі від частоти (довжини хвилі). Спостерігається при поширенні хвиль у середовищі, властивості якого залежать від довжини хвилі.

ДИСПЕ́РСНІСТЬ, -ості (рос. дисперсность; англ. disperseness) – питома по-верхня частинок дисперсної фази у дисперсних системах, тобто загальна площа частинок, віднесена до одиниці об'є- му.

ДИСПРО́ЗІЙ, -ю (рос. диспрозий;

англ. dysprosium), Dy – рідкісноземельний елемент ІІІ групи періодичної системи елементів, пор. номер 66, ат. вага 162,46, належить до лантаноїдів. Конфігурація зовнішніх електронів атома 4f106s2. Д. – метал, у сполуках 3-валент- ний.

ДИССЕ́КТОР, -а (рос. диссектор; англ. dissector (tube), image dissector, image-dissector tube) – передавальна телевізійна трубка без накопичення зарядів.

ДИСТЕ́Н, -у (рос. дистен; англ. disthen(e), blue talc) – те саме, що кіаніт́.

ДИСТИЛЯ́ЦІЯ [дестиляція,́ перегі́- нка, перекрап,́ перепуст́ ] (рос. дистилляция, перегонка; англ. distillation) – процес часткового розділення бінарних і багатокомпонентних рідких сумішей на окремі фракції.

ДИСТО́РСІЯ (рос. дисторсия; англ. distortion) – один із видів аберацій оптичних систем, який полягає у залежності величини лінійного збільшення від поло-

ження точки зображення відносно оптичної осі. Д. призводить до спотворення форми предмета.

distortion, m e c h a n і c a l ) – зміна взає-

много розташування матеріальних точок середовища (тіла), викликана зовнішньою дією або внутрішніми силами і яка включає деформацію.

ДИСТРИБУТИ́ВНІСТЬ, -ості (рос.

дистрибутивность; англ. distributivity) –

те саме, що розподільність́ .

ДИФРАКТО́МЕТР, -а (рос. дифрактометр; англ. diffractometer).

д. рентгенівський́ (рос. дифрактометр рентгеновский; англ. X–ray diffractometer) – прилад для вимірювання інтенсивності та напрямку рентгенівських пучків, що дифрагували на досліджуваному зразку (див. також дифраќ- ція рентгенівського́ проміння́ ). Застосовується для вирішення різноманітних задач рентгенівського структурного аналізу, рентгенографії матеріалів, дослідження реальної структури монокристалів.

ДИФРА́КЦІЯ (рос. дифракция; англ. diffraction).

д. акустооптична́ (рос. дифракция акустооптическая; англ. optoacoustic diffraction, photoacoustic diffraction) – явища дифракції світла на періодичних неоднорідностях середовища, утворюваних звуковою хвилею, що проходить через середовище.

д. атомів́ і молекул́ (рос. дифракция атомов и молекул; англ. atomic and molecular diffraction) – виникнення максимумів і мінімумів інтенсивності, що чергуються один з одним, при розсіянні атомних або молекулярних пучків кристалами.

д. електронів́ (рос. дифракция электронов; англ. electron diffraction) – явище розсіяння пучка електронів ізо-

133

льованими атомами, молекулами, а також суцільною речовиною, з утворенням максимумів розсіяння під певними кутами до початкового пучка.

д. звуку́ (рос. дифракция звука; англ. sound diffraction) – відхил поширення звуку від законів геометричної акустики, зумовлений його хвильовою природою і результатом якого є розбігання УЗ пучків при віддаленні від випромінювача або після проходження через отвір в екрані, загинання звукової хвилі в область тіні позаду перепон, малих порівняно з довжиною звукової хвилі.

д. нейтронів́ (рос. дифракция нейтронов; англ. neutron diffraction) – розсіяння нейтронів кристалами, рідинами, газами, при якому з початкового пучка нейтронів утворюються додаткові відхилені пучки.

д. радіохвиль́ (рос. дифракция радиоволн; англ. radio wave diffraction)

–огинання радіохвилями перепон, розсіяння радіохвиль на перепонах, відбивання хвиль від них, а також випромінюван-

ня радіохвиль за допомогою спрямувальних пристроїв (див. також дія́ анте- ́ ни напрямлювальна́ ).

д. рентгенівського́ проміння́ (рос. дифракция рентгеновских лучей; англ.

X-ray diffraction) – наслідок інтерференції вторинних хвиль, які з'являються при розсіянні рентгенівського випромінювання без зміни довжини хвилі електронами речовини.

д. світла́ (рос. дифракция света; англ. light diffraction, optical diffraction) – явища, які спостерігаються при поширенні світла біля різких країв непрозорих або прозорих тіл, крізь вузькі отвори і взагалі у середовищі з різкими неоднорідностями і пов'язані з відхиленнями від законів геометричної оптики.

д. світла́ на ультразвуці́ (рос. дифракция света на ультразвуке; англ. optoacoustic diffraction, photoacoustic diffraction) – те саме, що дифракція́ акустооптична́ .