Файл: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики..pdf

оптичних системах. Д. можуть бути оправи оптичних деталей, зіниця ока, сам об'єкт.

д. апертурна́ (рос. диафрагма апертурная; англ. aperture diaphragm, objective aperture, aperture stop) – те ж саме, що й апертура́ .

д. поля́ зору́ [діафрагма́ польова́] (рос. диафрагма поля зрения, диафрагма полевая; англ. field stop) – така діафрагма, що визначає, яка частина простору може бути зображена оптичною системою.

д. польова́(рос. диафрагма полевая; англ. field stop) – те саме, що діафрагма́ поля́ зору́ .

ДІЕЛЕ́КТРИК, -а (рос. диэлектрик; англ. dielectric, insulator, electric insulator, dielectric material, insulating material, nonconductor) – середовище, в якому може довго існувати електричне поле. В д. зовнішнє електростатичне поле викликає поляризацію атомів, молекул або йонів, зміщуючи внутрішні електричні заряди. Див. також поляризація́ діелектриків́ .

д-ки магнітні́ (рос. диэлектрики магнитные; англ. magnetic dielectrics) – магнітновпорядковані речовини (феро-, фери- і антиферомагнетики), що мають дуже низьку електропровідність. Представниками їх є деякі ферити зі структурою шпінелі: MgFe2O4, NіFe2O4 та інші, що мають при кімнатній температурі

(Т = 300 К) питому електропровідність σ300 ~ 10–5 Ом–1·см–1. Монокристали цих феритів мають менші значення σ300. Ще меншу

провідність мають ферити зі структурою граната. Антиферомагнітні сполуки:

MnO, NіO, CoO мають σ ~ 10-10 – 10–12 Ом–1·см–1. Електропровідність майже повністю відсутня у антиферомагнітних сполук типу галогенідів перехідних металів.

д-ки Мотта́ –Хаббарда́ (рос. диэлектрики Мотта–Хаббарда; англ. Mott– Habbard dielectrics) – те саме, що діеле́- ктрики моттівські́ .

139

д-ки моттівські́ [діелектрики́ Мот-́ та–Хаббарда́ ] (рос. диэлектрики мот-

товские, диэлектрики Мотта–Хаб- барда; англ. Mott(–Habbard) dielectrics)

– кристали з діелектричними властивостями, походження яких пов'язано не з впливом періодичного поля кристалічної решітки (як у звичайних діелектриках або напівпровідниках), а з сильною міжелектронною взаємодією. Цей стан реалізується, якщо характерна енергія міжелектронної (кулонівської) взаємодії більша за середню кінетичну енергію електронів, мірою якої є ширина дозволеної зони.

д-ки рідкі́(рос. диэлектрики жидкие; англ. liquid dielectrics, dielectric liquid, insulating liquid) – молекулярні

рідини з електропровідністю σ ≤ 10-8 Ом- 1·м-1, у яких електрони зв'язані ковалентними зв'язками в молекулах, а між моле-

кулами діють ван-дер-ваальсівські сили.

мета́л-діеле́ктрик-напівпровідни́к

(рос. металл-диэлектрик- полупроводник; англ. metal-dielectric- semiconductor) – те саме, що МДНструкту́ра.

ДІЛ́ЕННЯ (рос. деление; англ. division, dividing, scission; (частоти) division, dividing, scaling; (ядерне)

fission; (доменів) replication).

д. а́томногоядра́(рос. деление атомногоядра; англ.atomicnucleusfission, nuclear fission) – розпадзбудженого ядра на кілька, зазвичай 2, порівнянних за масою ядер-уламків ділення, який супроводжується вильотом вторинних

нейтронів ділення, γ-проміння та виділенням значної кількості енергії.

д. частоти́ (рос. деление частоты; англ. frequency division, frequency scaling)

– отримання коливань, частоти яких у ціле число разів менші від частоти коливань, що діють на систему. Д. ч. здійснюється в нелінійних системах, найчастіше використовуються автоколивні системи, зокрема генератори релаксаційних коливань.

д. ядра́запізнене́ (рос. деление ядра запаздывающее; англ. delayed nuclear fission). Для важких ядер, далеких від лі-

ній β-стабільності, енергія бета-розпаду

може стати настільки великою, що збуджене дочірнє ядро ділиться. Останнє в цьому випадку є ізомером, що спонтанно ділиться. Період напіврозпаду д. я. з. збі-

гається з періодом β-розпаду. Д. я. з. відкрите в 1965 М.Н. Флеровим зі співробітниками (Дубна) і назване так за аналогією з висиланням запізнених нейтронів із уламків ділення.

д. ядер́ спонтанне́ (рос. деление ядер спонтанное; англ. spontaneous nuclear fission) – різновид радіоактивного розпаду важких ядер, який відбувається шляхом тунельного переходу. Див. також радіоактивність́ .

ДІО́Д, -а (рос. диод; англ. diode). pin-діод́ (рос. pin-диод; англ. pin-diode)

– напівпровідниковий діод, у якому центральна (базова) область легована настільки слабко, що вже при невеликому зворотному зсуві вона цілком перекривається областю просторового заряду p–п- переходу. Малопотужні діоди (потужність розсіяння < 1 Вт) мають тривалість переключення в наносекундному діапазоні, потужні діоди (~ 10 кВт) – у макросекундному діапазоні. Ці діоди використовуються як перемикачі, атенюатори, обмежувачі та модулятори НВЧ коливань, високочутливі швидкодіючі фотоприймачі. Основними матеріалами для цих приладів є кремній, германій і арсенід галію, технологічні методи виготовлення – дифузія, сплавлення, епітаксія та йонна імплантація.

д. вакуумний́ (рос. диод вакуумный;

англ. vacuum diode) – електронна лампа з двома електродами – анодом і розжарюваним катодом.

д. Ганна́ (рос. диод Ганна; англ.

Gunn diode; за іменем Дж.Б. Ганна [J.B. Gunn]) – двоелектродний напівпровідниковий прилад без p–n-переходу, у якому для генерації або підсилення електро-

140

магнітних коливань використовується ефект Ганна. Найбільшого застосування набули г е н е р а т о р и Г а н н а .

д. лавинно́ -пролітний́ (рос. диод ла- винно-пролётный; англ. avalanche (transit-time) diode, impact (avalanche

transit-time) diode, limiting velocity diode) – напівпровідниковий діод, що має негативний диференційний опір у НВЧ діапазоні внаслідок розвинення так званої лавинно-пролітної нестійкості. Остання зумовлена ударною йонізацією та дрейфом носіїв заряду в р–n-переході в режимі зворотного зміщення(див. також

р–n-перехід́).

д. напівпровідниковий́ (рос. диод полупроводниковый; англ. crystal diode, semiconductor diode, crystal rectifier, crystal detector) – двоелектродний напівпровідниковий прилад, дія якого грунтується на електричних властивостях p-n-переходів.

д. світловипромінювальний́ (рос. диод светоизлучающий; англ. lightemitting diode) – те саме, що світлодіод́.

д. тунельний́ (рос. диод туннельный; англ. tunnel diode, Esaki diode) – напівпровідниковий діод, вольтамперна характеристика якого має спадну ділянку за рахунок тунельного ефекту між р- і n-ви- родженими напівпровідниками.

діоди́ твердотільні́ (рос. диоды твердотельные; англ. solid(-state) diodes)

– широкий клас двополюсних твердотільних приладів, об'єднальною ознакою яких є уніполярність провідності. Дія твердотільних діодів заснована на властивостях

р-n-переходів або переходів метал-напів- провідник (див. також бар'єр́ Шотткі́ ).

ДІО́ПТРИКА (рос. диоптрика; англ. dioptrics) – вчення про залам світла при проходженні через окремі заламлювальні поверхні та їх системи.

ДІО́ПТРІЯ (рос. диоптрия; англ. diopter) – одиниця оптичної змоги (сили) лінзи або системи лінз. Оптична сила, ви-

ражена у діоптріях, дорівнює оберненій величині задньої фокусної відстані у повітрі, вираженої у метрах.

ДІРА́(рос. дыра; англ. hole).

д. біла́ (рос. дыра белая; англ. white hole) – гіпотетичний космічний об'єкт, еволюцією якого є обернений у часі гравітаційний колапс небесного тіла з утворенням чорної діри. Передбачення можливості існування білої діри (І.Д. Новіков, 1964) випливає з загальної теорії відносності. Речовина, що знаходилася спочатку всередині білої діри, з часом розширюється і виходить з-під гравітаційного радіуса д. б. ("вибух" д. б.); весь цей процес є видимим для віддаленого спостерігача. Білі діри Всесвіту, який розширюється, можуть реалізовуватися як ядра речовини, що затрималися у загальному космологічному розширенні через локальну неоднорідність початкових умов. Ті білі діри, що могли б існувати у Всесвіті в даний час, за своїми властивостями збігаються з чорними дірами, відрізняючись від них тільки історією свого походження та деякими деталями внутрішньої будови.

діри́ корональні́ (рос. дыры корональные; англ. coronal holes) – області сонячної корони зі зниженою

температурою (~ 0,8×106 К) і аномально

низькою густиною речовини. Виявляються як області зниженої яскравості при спостереженні сонячної корони в рентгенівському та УФ промінні, у радіодіапазоні, а також у розсіяному короною оптичному випромінюванні фотосфери.

ДІР́КА (рос. дырка; англ. hole, vacancy) – квантовий стан, не зайнятий електроном. Поняття широко використовується в зонній теорії твердого тіла.

ДІЯ́ (рос. действие, воздействие;

англ. action) – фізична величина, яка має роз-мірність добутку енергії на час (або кількості руху на переміщення). Величи-

141

на д. може бути визначена двома шляхами: або у вигляді означеного інтеграла від деякої функції, що характеризує рух системи (напр., функції Лагранжа), або як повний інтеграл деякого диференціального рівняння, яке описує цей рух (напр., рівняння Гамільтона–Якобі).

д. антен́ напрямлена́ [дія́ антен́ спрямована́ ] (рос. действие антенн направленное; англ. directed action of antennas, directed action of aerials, directional action of antennas, directional action of aerials) – спроможність антен концентрувати випромінювану енергію в деякому просторовому куті. Напрямлена дія антен характеризується діаграмою напрямленості (спрямованості) та коефіцієнтом напрямленої (спрямованої) дії.

д. світла́ пондеромоторна́ (рос. действие света пондеромоторное; англ. ponderomotive light action) – механічний вплив оптичного випромінювання на речовину, який полягає в переданні їй світлом імпульсу та моменту імпульсу і не змінює стану речовини (густину, температуру і т. п.). Окрема форма такого впливу – тиск світла́ .

д. антен́ спрямована́ (рос. действие антенн направленное; англ. directed action of antennas, directed action of aerials, directional action of antennas, directional action of aerials) – те саме, що дія́ антен́ напрямлена́ .

дії́ струму́ хімічні́ (рос. действия тока химические; англ. chemical current actions) – хімічні перетворення, які відбуваються при проходженні струму через межу розділу фаз, одна з яких має електронну, а інша – йонну провідність (метал-електроліт, див. також процеси́ електродні́ , електроліз́ ), перетворення в газовому розряді (див. також розряди́ у

газах́ електричні́ ).

ДОБА́ (рос. сутки; англ. day) – позасистемна одиниця часу, що відповідає періоду обертання Землі навколо своєї осі відносно обраної точки на небі. Розрізняють зіркову д. – проміжок часу між

двома послідовними верхніми кульмінаціями точки весняного рівнодення (23 год 56 хв 4,09053 сек) та справжню сонячну д. – проміжок часу між двома послідовними нижніми кульмінаціями центра Сонця, тобто між двома послідовними півночами, тривалість змінюється протягом року, середня сонячна доба (за рік) – 24 години.

ДОБРО́ТНІСТЬ, -ості к о л и в н о ї с и с т е м и (рос. добротность к о л е - б а т е л ь н о й с и с т е м ы ; англ. quality

(factor) [Q-quality, Q-factor, factor of quality, factor of merit, figure of merit, goodness] o f a n o s c і l l a t і n g s y s t e m ) – кількісна характеристика резонансних властивостей коливної системи, яка показує, у скільки разів амплітуда усталених вимушених коливань при резонансі перевищує амплітуду вимушених коливань віддалік від резонансу.

т и в і с т с ь к і й к в а н т о в і й т е о р і ї п о л я (рос. t-произведение

о п е р а т о р о в в р е л я т и в и с т с к о й

вигляді, коли всі оператори народження стоять ліворуч від усіх операторів знищення. Нормальний добуток виникає в методі вторинного квантування, при цьому вважається, що будь-який оператор

142

можна представити у вигляді полінома за операторами народження та знищення.

д. розчинності́ (рос. произведение растворимости; англ. solubility product, solvency product) – константа, яка характеризує йонну рівновагу слабкорозчинного електроліту в його насиченому розчині за даних умов (розчинник, температура, тиск). Д. р. виводиться з закону діючих мас і являє собою добуток активностей іонів електроліту.

д. хронологічний́ [упорядкований́ у часі́ добуток,́ t-добутоќ ] о п е р а т о р і в у р е л я т и в і с т с ь к і й к в а н т о в і й

t h e o r y ) – добуток операторів, у якому оператори розташовано так, що часові компоненти їх аргументів зменшуються зліва направо.

упорядкований́ у часі́ добутоќ

о п е р а т о р і в у р е л я т и в і с т с ь к і й к в а н т о в і й т е о р і ї п о л я (рос.

упорядоченное во времени прои-

ДОВЖИНА́(рос. длина; англ. length, distance, path, run; (протяжність) stretch).

д. антени́ діюча́ [довжина́антени́ чи- ́нна] (рос. длина антенны действующая; англ. antenna effective length) – коефіцієнт пропорційності (з розмірністю довжини) між абсолютними величинами ерс на клемах приймальної антени та електричного вектора хвилі, що надходить із напрямку головного максимума діаграми напрямленості антени, якщо поле, яке ви-