Файл: Практичні заняття всесв історія.doc

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі. Крім того, це створює значні труднощі при підготовці до модульного контролю та виставлення оцінки за модуль.

Деякі питання роботи на семінарі:

1. переважну більшість семінарських занять буде проведено у формі інтерактивної дискусії, під час якої викладач здійснює поточний контроль якості знань студентів, перевіряє виконання їх завдань самостійної роботи;

2. семінарське заняття починається вступним словом викладача, в якому він розкриває значення теми і цілі заняття, форми і методи його проведення;

3. студент, розкриваючи зміст того чи іншого питання теми семінарського заняття повинен пов’язувати матеріал з актуальними проблемами сучасності, наводити приклади;

4. кожному студенту необхідно постійно вдосконалювати навички володіння державною мовою, правильного вживання понять і термінів. Систематичні виступи на семінарах сприяють поповненню словарного запасу, а також вмінню лаконічно і точно висловлювати свої думки;

5. студенти повинні уважно слухати виступи своїх однокурсників і оцінювати наскільки глибоко розкрите питання. Це дає можливість кожному присутньому на семінарі висловити свою точку зору та подолати прогалини, які мали місце у відповіді. Активна участь на семінарських заняттях прищеплює навички участі дискусії, аналізі різних точок зору, вмінню відстоювати свою позицію;

6. після закінчення виступу студента відбувається обговорення проблеми. При цьому викладач не тільки направляє обговорення на розкриття вузлових питань, але і дає змогу виступити усім учасникам семінару. Якщо ж доповідач чи інший виступаючий на семінарі припускає явні помилки, то для виключення втрати часу викладач може його зупинити і надати слово іншому;

7. закінчується семінарське заняття заключним словом викладача, в якому аналізується ступінь розкриття теми, оцінюються всі форми роботи студентів на занятті.

Роботи в малих групах

Мета: робота в малих групах дозволяє студентам набути навичок, що необхідні для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу командою. Ідеї, що виробляються в групі, допомагають учасникам та учасницям бути корисним одне одному. Висловлення думок допомагає їм відчути їхні власні можливості та зміцнити їх.

Викладач об’єднує студентів у малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як правило, 3-10 хв.) виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.

Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Це пояснюється тим, що студентам краще висловитися в невеличкій групі, й робота в малих групах дає можливість заощадити час заняття, бо зникає потреба вислуховувати кожного у великій групі. Правила роботи в малих групах. Коли ви починаєте роботу з малими групами:

1. Студенти швидко об’єднуються у малі групи ( 4 – 6 осіб ).

2. Знайомляться з ролями, які вони можуть виконувати:

Спікер (керівник групи):

• зачитує завдання групи;

• організовує порядок виконання;

• пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

• заохочує групу до роботи;

• підбиває підсумки роботи;

• визначає доповідача.

Секретар:

• веде записи результатів роботи своєї групи;

• записи веде коротко і розбірливо;

• як член групи має бути готовий висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві.

Спостерігач (тайм - кипер):

• стежить за часом;

• заохочує групу до роботи.

Доповідач:

• чітко висловлює думку групи;

• доповідає про результат роботи групи.

3. Кожна група отримує конкретне завдання та інструкцію щодо організації групової роботи:

1. Можна починати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

2. Слід дотримуватися одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не перебивають. Намагатися обговорювати ідеї, а не особи студентів, які висловили цю ідею.

3. Утримуватися від оцінок та образ учасників групи.

4. Намагатися в групі прийти до спільної думки, хоча в деяких випадках в групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

4. Дається час на виконання групової роботи. Під час групової роботи кожна група отримує від викладача потрібну допомогу.

5. Групи представляють результати роботи.

6. Викладач коментуйте роботу груп.

Робота в парах

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах.

Порядок проведення:

• Студенти отримують питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, студентам надається небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самостійно.

• Студенти об’єднуються у пари визначте, обговорюють свої ідеї одне з одним, визначають хто з пари почне висловлюватись. Краще одразу визначити час на висловлення кожного з учасників пари і спільне обговорення. Це допомагає студентам звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

• Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усією групою, що допомагає провести дискусію.

Мозковий штурм

Мета: мозковий штурм – це ефективний та добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко використовується. Він спонукає учасників проявляти власну уяву та творчість, що досягається шляхом вираження думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної проблеми.

Порядок проведення:

1. Студенти сідають так, щоб почували себе зручно та невимушено.

2. Визначаються основні правила (див. нижче).

3. Формулюється проблема, яку слід вирішити.

4. Учасникам пропонується висловити свої ідеї.

5. Вони записуються їх по мірі надходження.

6. Викладач спонукає учасників до висування нових ідей, додаючи при цьому свої власні.

7. Не намагайтеся глузувати, коментувати або висміювати будь-які ідеї.

8. Продовжуйте доти поки, надходитимуть нові ідеї.

9. На закінчення обговорюються й оцінюються запропоновані ідеї.

Правила проведення мозкового штурму:

1. Під час “висування ідей” жодна не пропускайте.

2. Заохочуються всі учасники до розвитку якомога більшої кількості ідей, навіть фантастичних ідеї.

3. Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування великої кількості ідей учасники мають змогу дати політ своїй уяві.

4. Учасники мають можливість розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніш висунутих ідей часто призводять до висунення нових, що перевершують первинні.

5. Правила дискусії:

1. Кажіть усе, що спаде вам на думку.

2. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

3. Можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

4. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

Займи позицію

Цей метод корисний при проведенні в аудиторії дискусії по спірній темі. У якості проблем повинні використовуватися дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді.

Мета: це корисна вступна вправа для демонстрації різних думок з досліджуваної теми – дає студентам змогу висловити точку зору й наприкінці пари оцінити засвоєння теми.

Порядок проведення:

1. Розміщуються плакати в протилежних кінцях дошки. На одному з них написано “згодний (згодна)”, на іншому – “не згодний (не згодна)” . (Варіанти: на плакатах можуть бути викладені полярні позиції з проблем: наприклад, “пробувати наркотики забороняється” і “пробувати наркотики дозволяється всім”).

2. Пропонуються й обговорюються правила проведення вправи (викладено нижче).

3. Учасники стають біля відповідного плакату залежно від їхньої думки з обговорюваної проблеми.

4. Кілька учасників обґрунтовують свою позицію.

5. Після викладу різних точок зору запитується, чи не змінив хто-небудь з учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плакату. Вони повинні обґрунтувати причини свого переходу

6. Учасники називають найбільш переконливу причину протилежної сторони.

Правила проведення вправи:

1. Говорити по черзі. Не перебивати.

2. Одночасно говорить тільки одна особа.

3. Не сперечайтеся одне з одним. Наводьте нові причини або ідеї.

4. Перейти від одного плаката до іншого можна будь-коли. Будьте готові вказати на причини зміни своєї позиції.

5. Вислухайте причини та ідеї інших. Якщо вас запитають, будьте готові відповісти, які інші причини або ідеї вам найбільш сподобалися.