Файл: Навчальнометодичний посібник до практичних занять для студентів фармацевтичного факультету спеціальностей фармація і технологія парфумернокосметичних засобів.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 15.03.2024
Просмотров: 82
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
 |  |
РОЗЧИНИ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ СПОЛУК
Навчально-методичний посібник до практичних занять для студентів фармацевтичного факультету спеціальностей «фармація» і «технологія парфумерно-косметичних засобів» очної форми навчання
Запоріжжя, 2018
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ФІЗКОЛОЇДНОЇ ХІМІЇ
РОЗЧИНИ ВИСОКОМОЛЕКУЛЯРНИХ СПОЛУК
Навчально-методичний посібник до практичних занять для студентів фармацевтичного факультету спеціальностей «фармація» і «технологія парфумерно-косметичних засобів» очної форми навчання
Запоріжжя, 2018
УДК 615.9 (075.8)
ББК 52.8 я 73
М 42
Рекомендовано Цикловою методичною комісією з хімічних дисциплін як навчальний посібник для студентів вищих фармацевтичних навчальних закладів спеціальностей «фармація» і «ТПКЗ» (Протокол №3 від 17 жовтня 2013року).
Рецензенти:
Книш Є.Г. завідувач кафедри управління і економіки фармації, медичного і фармацевтичного правознавства Запорізького державного медичного університету, д.фарм.н., професор;
Прийменко Б.О. професор кафедри органічної та біоорганічної хімії Запорізького державного медичного університету, д.фарм.н., професор.
Навчально-методичний посібник складено відповідно до програми з фізичної та колоїдної хімії для вищого фармацевтичного навчального закладу та фармацевтичних факультетів вищих медичних закладів III-ІV рівнів акредитації для спеціальності 7.12020101 «Фармація» затвердженої наказом МОН... Навчально-методичний посібник побудовано за загальними темами фізичної та колоїдної хімії.
Рекомендовано для використання при вивченні дисципліни, підготовці студентів очної форми навчання до практичних занять з фізичної та колоїдної хімії.
УДК 615.9 (075.8)
ББК 52.8 я 73
@Запорізький державний медичний університет
А.Г. Каплаушенко 2018
ЗМІСТ
Виникнення електричного заряду в стані, відмінному від ізоелектричного, обумовлює електрофоретична рухливість білків. Напрямок руху макромолекул білків в електричному полі (до катода або анода) залежить від значення pH. Білки, як і всі амфоліти, мають певну величину ізоелектричної точки. У таблиці наведені значення ізоелектричної точок деяких найбільш поширених білків. 28
Ізоелектрична точка деяких білків 28
ηпит/С= [η] + k1[η]2С, 41
Вступ
Загальновідомо, що до високомолекулярних речовин (ВМР) відносять сполуки з молекулярною масою 104-106 і вище, це – білки (казеїн, желатин, крохмаль та ін.), які складають основу харчування, нуклеїнові кислоти і інші біополімери. У техніці і побуті знаходять широке застосування такі ВМР, як целюлоза та її похідні, шерсть, натуральний шовк, бавовна, різноманітні синтетичні смоли, пластмаси, натуральні і синтетичні каучуки, плівкоутворюючі матеріали, синтетичні волокна та ін. певне використання знайшли ВМР у медицині і фармації. З полімерів виготовляють інструментарій, предмети догляду за хворими, протези для заміни втрачених органів. У фармації полімери використовують для виготовлення оболонок капсул, у які поміщують лікарські речовини, як покриття і складові частини таблеток, як допоміжні речовини для створення мазей і пластирів. З модифікованої целюлози, наприклад, виготовляють бинти і вату з кровозупиняючими властивостями. І це далеко не повний перелік застосування ВМР у фармації.
Тематика навчально-методичного посібника повністю відповідає діючій типовій програмі з фізичної та колоїдної хімії, затвердженої МОЗ України.
Даний навчально-методичний посібник крім теоретичної частини містить тести, приклади вирішення задач, а також задачі та питання для самостійного рішення, лабораторні роботи, що виносяться на виконання під час практичних занять.
Навчально-методичний посібник направлений допомогти студентам очної та заочної форм навчання, які навчаються за спеціальностями "Фармація" і "Технологія парфумерно-косметичних засобів" та вивчають колоїдну хімію.
Мета заняття (загальна): вивчити особливості розчинення полімерів, класифікацію розчинів ВМС, молекулярно-кінетичні, оптичні, реологічні властивості, способи одержання холодців, кінетику набрякання, фактори стійкості, поліелектроліти, особливості концентрованих розчинів ВМС.
ЦІЛЬОВИХ ЗАВДАННЯ
- ознайомитися з різними способами отримання розчинів ВМС, драглів;
- вивчити процес набряку желатини та впливу різних факторів на ступінь набрякання;
- вивчити вплив кислотності середовища (ізоелектрична точка);
- поліелектроліти, мембранне рівновагу Доннана.
Студент повинен знати:
основні хімічні властивості високомолекулярних сполук;
особливості будови, які визначають їх властивості;
явища набрякання та умови розчинення ВМС;
вплив природи полімеру, концентрації, рН середовища на ступінь набухання полімеру;
дію електролітів; ліотропні ряди Гофмейстера;
ізоелектричний стан білкової молекули;
Студент повинен вміти:
- готувати розчини ВМС, драглів;
- готувати буферні розчини і визначати їх рН;
- розраховувати ступінь набухання желатини за лабораторними результатами;
- інтерпретувати вплив ряду катіонів та аніонів на процес набухання;
- визначати ізоелектрична точку желатину;
- визначати молекулярну масу полімеру віскозиметричним методом;
При підготовці до заняття звернути увагу на такі питання:
1. Які речовини відносять до ВМС?
2. Як класифікують ВМС за походженням? За складом головного ланцюга? За структурою полімерного ланцюга? За формою макромолекул?
3. Чим відрізняються методи полімеризації і поліконденсації? На чому базується метод хімічних перетворень?
4.Якими методами визначають середньочисельну молекулярну масу? Середньомасову молекулярну масу?
5. Проаналізуйте рівняння Штаудінгера. Як визначити характеристичну в’язкість розчину полімеру?
6. Якими бувають фазові і фізичні стани ВМС?
7. Чим відрізняється механізм розчинення полімерів від механізму розчинення низькомолекулярних речовин?
8. Що називають набряканням? Обмеженим набряканням? Необмеженим набряканням? Що таке ступінь набрякання?
9. Як розрахувати константу швидкості набрякання?
10. Які фактори впливають на розчинність полімерів? Яку роль у розчиненні полімерів відіграє термодинаміка процесу?
11. Що таке коацервація?
ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ПО ТЕМІ ЗАНЯТЬ
Стрімкий розвиток хімії високомолекулярних сполук (ВМС ) останнім часом сприяє їх широкому використанню в різних галузях промисловості . Особливий інтерес представляє застосування ВМС у фармації. У фармацевтичній практиці ВМС застосовуються в якості лікарських (білки, гормони, ферменти, полісахариди, рослинні слизу і т. ін.), та допоміжних речовин, таро - закупорювальних матеріалів. Допоміжні речовини широко використовуються в якості стабілізаторів, емульгаторів, формоутворювачів, солюбілізаторів для створення більш стійких дисперсних систем при виробництві різних лікарських форм: суспензій, емульсій, мазей, аерозолів і т. ін. Лікарські форми у вигляді драглів можна виготовити м’якими, щільними, навіть хрящуватими.
Введення в технологію нових ВМС дозволило створити нові лікарські форми: багатошарові таблетки тривалої дії, спансули (гранули, просочені розчином ВМС) мікрокапсули; очні лікарські плівки; дитячі лікарські форми і т. ін.
Розчини ВМС - стійкі системи, однак, за певних умов можливе порушення стійкості, що призводить до висолювання, коацервації, застигання. Тому для технолога дуже важливі знання про інтенсивність взаємодії між частинками дисперсної фази і дисперсійного середовища , так як це суттєво впливає на вибір способу приготування лікарського препарату.
У сучасній фармацевтичній практиці знаходять застосування лікарські речовини, які становлять собою захищені колоїди, які складаються з колоїдного компонента та високомолекулярної речовини.
З полімерів виготовляють інструментарій, предмети догляду за хворими, протези для заміни втрачених органів. З модифікованої целюлози, наприклад, виготовляють бинти і вату з кровоспинним властивостями.
В медичній практиці ВМС використовують як плазмозамінники, кровозамінники (розчини полівінілового спирту).
ВМС. КЛАСИФІКАЦІЯ. БУДОВА ТА ВЛАСТИВОСТІ
До недавнього часу розчини високомолекулярних сполук (ВМС) не зовсім правильно відносили до золів. Численні дослідження властивостей розчинів ВМС показали, що ці системи за багатьма властивостями відрізняються від золів і мають ряд специфічних особливостей.
За деякими ознаками розчини ВМС подібні з золями. Розмір часток у розчинах ВМС відповідає колоїдної ступеня дисперсності (10-6-10-7см). Частинки цих розчинів, як і золів, затримуються напівпроникними перегородками при діалізі, мають порівняно невеликою швидкістю дифузії, здатні під впливом зовнішніх факторів коагулювати. Все це є підставою зараховувати такі розчини до золів. Проте дослідження В. А. Каргіна і С. М. Ліпатова показали, що розчини ВМС являють собою істинні розчини, що містять окремі макромолекули або макройони розчинених речовин. Відмінною особливістю розчинів ВМС (порівняно з золямі) є здатність часток взаємодіяти з молекулами розчинника, тобто ліофільность. Розчини утворюються мимовільно шляхом необмеженого набрякання, переходить у звичайне розчинення.
Процес розчинення ВМС можна звернути, тобто після видалення розчинника, наприклад випаровуванням, можна знову отримати розчин додаванням нової порції розчинника до сухого залишку. Концентрація розчинів ВМС може досягає високих значень, що дозволяє визначити осмотичний тиск. На відміну від золів розчини ВМС, як і істинні розчини, при незмінних зовнішніх умовах як завгодно довго зберігають агрегативну стійкість. Отже, ці системи знаходяться в стійкій термодинамічній рівновазі, в той час як золі прагнуть перейти в більш стійкий стан з меншим запасом енергії шляхом збільшення часток.