Файл: Філософія.pdf

для відповідного наслідку. Але на шляху реалізації можуть з'явитися випадковості, і тоді можливість не стане дійсністю. Таку можливість називають формальною, бо вона не має повних підстав для реалізації. А та можливість, що стає відповідним наслідком є реальною, бо вона перетворюжться в дійсність. Дійсність - це буття, це існування, прояви і функціонування всього сущого.

Можливе є майбутнім, що міститься в дійсності. Дійсність у своєму змісті презентує, і пройдешнє, і наявне, і майбутнє. В дійсності закладено основи багатьох можливостей і випадковостей. Як у молодої людини - вибір в житті багатий, але життєвий шлях — єдиний. Через різноманітність причин, сукупність можливостей і випадковостей дійсність досягає стану існування. Це і е сутністю детермінації. Світом керує не фаталізм (латиною - "доля") - визначеність всього наперед, і не релятивність (латиною - "відносність") - уява про вічну нестійкість сущого, а співвідношення причинно-наслідкових, необхідних та випадкових, можливих і дійсних суттєвостей, реалій, зв'язків і взаємодій. А це означає, що все у світі детерміноване та закономірне. Ще глибше цей процес інтегрують закони діалектики.

Контрольні запитання:

1.Що таке діалектика?

2.Розкрийте основні принципи діалектики.

3.Які категорії пояснюють універсальність зв'язків?

4.Які категорії розкривають структурні зв'язки?

5.Що таке детермінізм?

6.Які особливості причинно-наслідкового ряду в природі і житті людей?

Тема X. Діалектика: закони та альтернативи

1.Закони діалектики.

2.Альтернативи діалектики.

Література:

1.Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. - М.: Проспект. - 1997.-

с.446-490.

2.Білодід Ю. Бабуся метафізика виявилася надто живучою //Віче. - 1993. - №1.

3.Кушлев Н. К вопросу о механизме эволюции //Философские науки. — 1991.-

.№4.

4.Мойсеев Н. Универсальный эволюционизм //Вопросы философии. - 1991. -

№3.

5.Соболь Н. Постметафізика - майбутнє філософії? // Філософська і соціологічна думка. - 1994. - №11-12.

6.Проблеми діалектики в сучасній філософії: Збірник наукових праць. — Суми,

СДГО . - 1995.

7.Філософія: Навчальний посібник /І.Ф. Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1997.-

с.224-240.

58

Знати основні поняття:

Універсальність, закономірність, якість, кількість, властивість, міра, стрибок, діалектична протилежність, суперечність, тотожність, відмінність, джерело розвитку, рушійні сили, саморух, саморозвиток, заперечення, старе, нове, спадковість, революція, еволюція, негативна діалектика, метафізика, нова метафізика, постметафізика, релятивізм, софістика, догматизм, еклектика.

1. Закони діалектики

Закони, як вже зазначалося, означають глибокі, суттєві, повторювальні зв'язки, взаємодії як між речами і явищами світу, так і їх сторонами, властивостями і станами. Закони бувають динамічні і статистичні, і перші з них відображають відношення між станами однорідних об'єктів і являють собою процес причиннонаслідкової дії. Результати динамічних законів неважко передбачити. А от прояв статистичних, законів має імовірний характер. Це тому, що в складних процесах наявна значна кількість випадковостей. Тут прикладом може бути дія законів суспільного життя. На відміну від природи, де закони проявляються стихійно, в суспільстві переплітається безліч інтересів та цілей великої кількості як окремих людей, так і соціальних верств, прошарків, класів, націй тощо. Тому однозначно уявити кінцевий результат соціальних колізій і дати їх однозначну оцінку неможливо. Можна виявити лише тенденції суспільних змін, певні закономірності як сукупність дії значної кількості законів.

Водночас слід усвідомити, що лише закони діалектики розкривають глибинні основи руху і розвитку всього сущого. Що це за закони?

1. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, що пояснює яким чином усі процеси і явища набувають нових характеристик та властивостей. Його зміст стає зрозумілим завдяки таким категоріям, як якість, кількість, властивість,

міра, стрибок.

Якість надає об'єкту відповідну визначеність. Це та головна властивість, особлива риса об'єкта, що робить його відмінним від інших. Скажімо, підручник має і розміри, і вагу, і форму, але його якість визначають не вони, а знання, що він вміщує. Всі інші, несутнісні властивості любого об'єкта (обсяг, число показників, темп руху тощо) визначають його кількісну сторону. Ні один предмет чи явище у світі не існують без одно-часової наявності в них кількості і якості. Це співвідносні категорії. Якість близька до сутності, а кількість — до частини, елемента, змісту в сукупності. Єдність і певна рівновага кількісного і якісного виразу об'єкта визначає міра. Міра - це ті межі, в яких співіснують кількість і якість. Так, для студента мірою є параметри навчального процесу, що визначені обсягом програмних знань і часом, необхідним для їх засвоєння.

Таким чином, існування об'єкта зумовлене єдністю якості і кількості. Якийсь час при його сформуванні вони перебувають в рівновазі і нібито ніщо не віщує змін. Насправді вони постійно відбуваються. Так, в учня з дня в день з'являються крихти нових знань, розширюється світоуявлення, та й фізично він стає іншим. Від того зміна кількісних показників у якийсь час виходить за межі міри, руйнуючи її, і тоді об'єкт змінює свою якість (згаданий учень-першокласник стає другокласником). Подібним чином з'являється кожен раз нова міра в усьому і скрізь, в межах котрої відбуваються свої кількісні зміни. Вони, в свою чергу, знову

59

ведуть до виникнення нової якості, яка знову ж розгортає простір для нових кількісних змін. Такий кругообіг змін та взаємопереходів і становить діалектичний закон.

Процес переміщення від старої міри до нової є діалектичним стрибком і являє собою процес вступу об'єкта в нову якість. Тоді об'єкт переходить у свою протилежність - зі старого стану в новий, змінивши свою сутнісну визначеність. Стрибки бувають одноактні, разові, як катаклізми в природі, політичні перевороти в суспільному житті і т.п., і довготривалі, у формі поступових перетворень. Прикладом останніх може бути еволюційний шлях в розвитку природи, чи перехід від дитинства до зрілості людини. Вони можуть змінити в суті існування як весь об'єкт, так і його окремі частини, що вже не вплине на його сутнісну зміну. Таким чином, завдяки з ясуванню взаємного переходу кількісних і якісних змін стає зрозумілим внутрішній процес виникнення нового об'єкта і з являється відповідь на запитання: "Як ці зміни відбуваються?"

2. Закон єдності і боротьби протилежностей вказує на рушійні сили і джерело змін та розвитку. Провідними категоріями, що пояснюють його зміст, є

діалектична протилежність, суперечність, тотожність, відмінність, саморух.

Ще Геракліт вважав, що всі речі складаються з протилежностей і їх боротьба постає як умова світової гармонії. Ці думки використав Гегель, обґрунтовуючи суперечність у всьому, як взаємодію, взаємозумовленість діалектичних протилежностей - тих, які водночас вимагають наявності одна одної і заперечують одна одну. Ними є різноманітні протилежні стани, характеристики, тенденції, властивості кожного об'єкта. Вони й утворюють суперечності, вирішення яких стає джерелом змін та розвитку.

Суперечність - категорія динамічна. Насамперед в ній наявна тотожність — рівновага, співпадання усіх складових об'єкта. Але навіть тоді в об'єкті наявна і відмінність - праг-"нерівність" об'єкта. Тоді тотожність як рівновага і відмінність, як неврівноваженість, проявляються у формі діалектичних протилежностей, а їх взаемозаперечення стає джерелом змін та розвитку. Скажімо, у студента, що лише поступив до ВУЗу, знання і незнання навчальної програми тотожні. Але засвоєння навчального матеріалу створює суттєву відмінність у співвідношенні знань і незнань. Зусилля по переведенню незнань студентом в знання складають джерело його інтелектуального розвитку.

Джерело розвитку виступає лише внутрішньою зумовленістю змін. Для повної їх детермінації цього замало. Необхідні ще й зовнішні чинники, що складають рушійні сили розвитку. Проте, визначальним тут е джерело розвитку, бо воно виступає водночас і специфікуючою причиною, що зумовлює майбутню сутність, форму і зміст наслідку, і разом з рушійною силою є кондиціальною причиною, яка перетворює можливість того чи іншого явища в дійсність. Джерело розвитку дає внутрішній поштовх до змін і в певний момент стає причиною саморуху, в той час, коли саморозвиток можливий лише з причини рушійних сил.

Суперечність, як діалектична взаємодія протилежностей (тотожності і відмінності), не стабільна. Вона весь час розгортається, стаючи своєрідними ступенями розвитку об'єкта: тотожність -> тотожність-відмінність -> суттєва відмінність -> перехід однієї протилежності в іншу -» виникнення нового об'єкта

60

(нових властивостей, станів, характеристик, нової якості в цілому). Такий шлях заміни старого новим.

3. Закон заперечення заперечення розкриває спрямування розвитку, і його головними категоріями є заперечення, старе, нове, спадкоємність. Заперечення -

це переборювання, витискування старого новим. Старим стає те, що не відповідає потребам розвитку, гальмує його, а нове - навпаки. При тому для заміни старого новим характерна спадкоємність - відтворення на більш високому рівні характерних рис та елементів структури вихідної ступені розвитку. Часто цей процес уявляють як спіраль, у якої витки постійно розширюються. Ці розширення, як поступальність розвитку, настають завдяки спадковості - переходу від старого до вищої стадії всього того, що ще відповідає умовам нового, більш досконалого. І так на кожному витку.

Але подібне тлумачення дії закону дещо спрощене, лінійне, оскільки в дії закону завжди просліджується суперечність конструктивного і деструктивного, особливо там , де діє людина. Конструктивне ніколи не буває абсолютним запереченням, повним відкиданням позитивного в старому. Воно позбавлене нігілізму, безоглядних руйнаційних дій і являє собою еволюційний, поступовий та спадкоємний процес. Деструкція ближче до революційних перетворень, ламання суті старого, минулого в основі, в корінні.

Влюдській діяльності панує не природна стихійність, а свідомість і воля. Тому

всоціумі наявна значна кількість форм діалектичного заперечення: зближення, злиття, скасування, узгодження, вдосконалення, доповнення, розгорнення, еволюція, революційні зміни тощо. Глибока та всебічна уява про дії закону заперечення заперечення допомагає уникати помилок і негативних наслідків в процесі взаємодії суспільства і природи, в пізнанні буття в усіх його проявах, у соціальних змінах та перетвореннях. Усі три названі закони діалектики діють одночасно, в єдиному "потоці". Їх спільний прояв має назву закономірності.

Всукупності закони діалектики виконують ряд функцій:

а) світоглядну, оскільки вказують на те, яким є світ і як він змінюється. При тому закони дають змогу уявити розвиток не як пряму лінію, а як суперечливий процес, де наявні зиґзаґи, стрибки, різноманітні повороти;

б) методологічну, адже закони діалектики лежать в основі формування культури найдійовішого способу мислення, а сама діалектика є найширшим методом пізнання світу;

в) життєво-практичну, тому що через свої закони діалектика надає мислячій людині вихідні орієнтири при засвоєнні світу, допомагає запобігти помилкам в практичній діяльності. Таким чином, розвиток природи, суспільства і мислення здійснюється закономірно, через спільний прояв законів діалектики.

Але є і протилежні діалектиці підходи до розуміння людиною себе і оточуючого

йсередовища.

2.Альтернативи діалектики

Воцінці діалектики сьогодні наявні протилежні тенденції: позитивна і негативна, тобто, або визнання необхідності діалектичного пояснення світу, або його повне заперечення. Так, марксистсько-ленінська філософія бачила діалектичний підхід до соціальних процесів через обов'язкові революційні зміни,

61