ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 18.04.2024

Просмотров: 70

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

суспільства. Такі соціальні інституції, як шлюб, медичні заклади, похоронні служби безпосередньо пов'язані з біологічною природою людини.

По-шосте, проявом природних умов є расовий поділ суспільства. Природнорасовий поділ суспільства відіграє певну роль у соціальній історії. На його основі виникають і расові конфлікти, і прояви расової солідарності.

По-сьоме, природним процесом є зростання народонаселення. Витоками зростання народонаселення є родина як природне об'єднання чоловіка й жінки.

Таким чином, природне начало проявляється в усіх сферах суспільного буття. У свою чергу суспільство суттєво впливає на природу. По-перше, людиною різко розширюється просторові межі освоєння природи. На сьогодні вся поверхня земної кулі освоєна людиною. Людина вийшла у космос і також використовує його

у своїх цілях.

По-друге, відбувається подальше освоєння природи "вглиб". Якщо у XVIII ст. використовувалися лише близько ЗО хімічних елементів, а в XIX ст. - близько 50, то на початку XX ст. - вже 60. Нині використовуються майже всі природні і багато штучних хімічних елементів.

По-третє, посилюється інтенсивність використання природних ресурсів. Нині щорічно видобувається майже 100 млрд. тон різноманітної руди, нафти, будівельних матеріалів. Людиною виведено більш 400 порід великої рогатої худоби, понад 200 порід овець, більш 2 тис. видів рослин тощо.

По-четверте, посилюється вплив людини на структуру природного середовища. Змінюється природний ландшафт і навіть клімат. Не можна не бачити суперечливість цього процесу. Не можна радіти з приводу перемог над природою. Кожна з цих перемог має, в першу чергу, ті результати, на які ми розраховували. Але непередбачені результати знищують значення перших.

3. Сучасні екологічні і демографічні проблеми та шляхи їх вирішення

Поняття "екологія" (від грецького "екос" - будинок, житло і "логос" - вчення, наука) вперше було вжито німецьким біологом Е. Геккелем (1834-1919). Він визначав екологію як науку про взаємовідносини тварин і навколишнього середовища. На думку Геккеля, екологія має вивчати сукупність живих організмів, які взаємодіють один з одним і утворюють з оточуючим їх середовищем єдину систему.

У наш час поняття "екологія" поширюється також і на людину, на взаємодію природи і суспільства. У 50-х роках XX ст. формується нова наука - соціальна екологія. Соціальна екологія - це наука, що вивчає проблеми прогнозування,

планування та управління процесом взаємодії суспільства з природою.

Сьогодні екологічну ситуацію у світі можна охарактеризувати як критичну. Технологічна діяльність людини зумовила глобальну екологічну кризу. Суть екологічної кризи можна виразити двома словами: забруднення та виснаження. Соціальна філософія виділяє кілька історичних етапів взаємодії суспільства і природи та наслідки цих взаємодій.

Перший етап - це період від виникнення гомосапієнса до появи скотарства та землеробства. Людина жила полюванням, рибальством та збиральництвом. То була єдність людини і природи. Людина ще не виділялася з природи.

Другий етап - це період землеробства і скотарства. Людина починає активно

85


перетворювати природу. Відбувається освоєння нових територій, будівництво іригаційних споруд, вирубування лісів тощо.

Третій етап розпочинається з промислової революції ХУШ ст. Саме в цей час виникає ідея панування людини над природою. Через машинне виробництво вплив людини на природу починає ставати згубним.

Четвертий етап пов'язаний з початком науково-технічної революції у середні XX століття. Довкілля забруднюється не 125 лише відходами виробництва, а й радіоактивними речовинами. Створюються штучні (синтетичні) матеріали, які природа сама переробити не може. Колосально зростає обсяг виробництва і використання природних ресурсів.

Отже, старий тип відносин суспільства з природою на сьогодні себе повністю вичерпав. Людство постало перед альтернативою - або перейти до якісно нового стану взаємодії з природою, або ж, знищивши природу, тим самим знищити і себе.

У чому ж конкретно полягають сучасні екологічні проблеми?

По-перше, загроза підвищення температури на планеті внаслідок концентрації вуглекислого газу в атмосфері. Це призведе до танення льоду Арктики та Антарктиди, підняття рівня морів та океанів.

По-друге, виснаження киснепостачання Землі. Воно пов'язане зі знищенням лісів та забрудненням поверхні океанів.

По-третє, знищення цілих видів рослинного та тваринного світу. Це теж згубно позначається на довкіллі.

По-четверте, виснаження ресурсів світового океану, який поряд з лісами е основним постачальником кисню.

По-п'яте, забруднення навколоземного простору хімічними сполуками і радіоактивними речовинами.

По-шосте, поступове вичерпання природних ресурсів взагалі.

Розв'язання глобальної екологічної кризи можливе лише в контексті розв'язання інших глобальних проблем сучасності, про які буде сказано в наступних темах.

Поряд із довкіллям природним фактором розвитку суспільства е народонаселення. Цю складову природи людини вивчає наука демографія (від гр. "демос" - народ і "графо" - пишу). Демографія досліджує динаміку кількості населення, міграцію, сім'ю, ц" склад і розвиток, народжуваність, смертність, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу і розлучення тощо.

Наприкінці XVIII ст. виникає так званий демографічний детермінізм, сутність якого найчіткіше виявилася у мальтузіанстві. Мальтузіанство - соціологічна доктрина, що пов'язана з ім'ям англійського єпископа Т.Р.Мальтуса (1766-1834). Теорія Мальтуса твердить, що населення земної кулі зростає у геометричній прогресії, а засоби існування людей - у арифметичній. Тому на Землі час від часу виникає перенаселення. Відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування повинна регулюватися голодом, епідеміями, війнами та іншими природними факторами, які зменшують кількість людей.

Сучасні послідовники Мальтуса - неомальтузіанці вважають, що зростання кількості населення є головним гальмом суспільного розвитку. Воно є причиною безробіття, голоду, погіршення стану довкілля тощо.

В цілому картина зростання народонаселення на Землі має такий вигляд:

86


-на початку нашої ери на Землі жили 230 млн. чол.;

-на кінець першого тисячоліття н. е. 275 млн. чол.;

-у 1850 р. - 1 млрд. чол.;

-у 1930 р. - 2 млрд. чол.;

-у 1976 р. - 4 млрд. чол.;

-у 2000 р. більше - 6-ти млрд. чол.

Як бачимо, з 1850 по 1930 рр., тобто за 80 років, кількість населення подвоїлась. З 1930 по 1976 рр., тобто за 46 років, кількість населення ще раз подвоїлась. Загальна кількість населення Землі продовжує зростати зі швидкістю 1000 чол. за годину або на 80 - 90 млн. чол. за рік.

На 2050 р., за розрахунками деяких науковців кількість населення Землі може досягти граничної для планети межі - 10 млрд. чол. Воно вироблятиме за рік 400 млрд. тон відходів. Парадокс цієї проблеми у тому, що найбільша народжуваність у бідних країнах, а більш розвинені країни заклопотані зниженням народжуваності.

Слід підкреслити, що у кожному типі суспільства під впливом домінуючого типу виробництва, національних особливостей, пануючої релігії народонаселення існує за своїми об'єктивними законами. Чинниками, що впливають на ці закони можна вважати:

-темпи зростання населення;

-густоту населення;

-статево-вікову динаміку (співвідношення чоловіків і жінок різних вікових груп). Природа регулює народжуваність дівчаток і хлопчиків у співвідношенні 100 :

105. Але під час воїн та після них різко збільшується народжуваність саме хлопчиків.

У свою чергу рівень народжуваності обумовлюється такими факторами:

-соціально-економічними (участь жінок у суспільній праці, рівень їхньої освіченості тощо);

-правовими факторами, які виявляються у дії юридичних законів про сім'ю і шлюб;

-географічними умовами;

-релігійними переконаннями.

Відомо, що найвищими темпами відтворюється населення мусульманського світу. Його подвоєння відбувається кожні 23 роки. Щоб адекватно оцінити ситуацію,

яка склалася на Землі в зв'язку з неконтрольованим зростанням кількості населення потрібно пам'ятати, що людство - елемент біосфери. Воно повинно навчитися керувати розвиток свого виду, свідомо регулювати кількість населення.

Отже, як екологічні, так і демографічні проблеми потрібно вирішувати негайно, вже сьогодні.

Якими заходами можна відвести загрозу самознищення людства? До цих заходів можна віднести такі:

-скорочення своїх потреб, відмова від "псевдопотреб" (озброєння, наркотики, алкоголь тощо);

деурбанізація суспільства. Великі міста мають бути поступово витіснені невеликими;

-заміна сучасного транспорту на екологічно чистий;

-створення безвідходного виробництва із замкнутим циклом. Усі відходи слід переробляти і повторно використовувати;

87


- формування планетарної свідомості, єдиної для всього людства. Суттєвими рисами цієї свідомості мають стати пріоритетність

загальнолюдських цінностей над класовими, національними, регіональними та іншими цінностями.

Таким чином, людський розум відкриває новий рівень взаємодії суспільства і природи. Усьому соціуму слід докласти максимум зусиль, щоб порятувати природу й себе. Не менш важливе завдання - забезпечення умов для відтворення генетичне, фізично і духовно здорової людини.

Контрольні запитання:

1.Що таке навколишнє середовище і як воно поділяється?

2.Як ви розумієте поняття "ноосфера"?

3.Визначте найважливіші етапи у взаємовідносинах суспільства і природи.

4.Що таке географічний детермінізм?

5.Яким чином природа впливає на розвиток суспільства?

6.Назвіть найважливіші екологічні проблеми для сучасної України і шляхи їх вирішення.

7.Які загальні тенденції спостерігаються в розвитку населення земної кулі?

Тема XIV. Суспільне виробництво та суспільний прогрес

1.Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва.

2.Проблема прогресу і періодизації суспільного розвитку.

Література:

1.Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. К.:Генеза, 1996.-С. 136-179.

2.Бородин Е.Т. Общественное производство как предмет философского исследования. - М., 1989 .

3.Гошовський М.М., Кучерявий І.Т. Ідея прогресу в соціальній філософії. - К., 1993. - С. 158 .

4.Данилевский Н.Я. Россия й Европа. - М. : 1991 . - С. 85 -125, 471 -480 .

5.Маркс К. До критики політичної економії. Передмова /Маркс К., Енгельс Ф.

Твори. - Т. 13 . - С. 5-9 .

6.Поппер. К. Відкрите суспільство та його вороги. - К., 1994. -494с.

7.Тойнбі А. Дж. Дослідження історії. - К, 1995 . - Т. 2. - С. 70 - 78, 147151, 192227, 245-254, 354-363.

8.Філософія: Навчальний посібник /І.Ф. Надольний та ін. - К.: Вікар, 1999. - С. 485 - 506 .

9. Шпенглер О. Закат Европы. - М., 1993 -

- Т. 1 . - С. 13 І -165, 262 - 266 .

Знати основні поняття:

Потреби, інтереси, суспільне виробництво, засоби виробництва, продуктивні сили, виробничі відносини, спосіб виробництва, суспільний прогрес, суспільно-

88


економічна формація, цивілізація.

1. Потреби, інтереси і цілі людей як мотивація виробництва. Структура суспільного виробництва

Суспільство, як і природа, має свій внутрішній двигун -суперечності, які виступають джерелом і рушійною силою розвитку соціуму. Суперечністю між існуючим і необхідним є людські потреби. Потреби становлять джерело діяльності людей. Крім потреб у їжі, одязі, житлі, відпочинку існують потреби в інформації, спілкуванні, самореалізації, освіті, повазі, потребі соціального захисту тощо.

Потреби людини є основою її інтересів як усвідомлених потреб. Потреби притаманні всім біологічним істотам. Інтереси притаманні тільки людині. Інтереси, як і потреби, є рушійною силою діяльності. Тому для розуміння суті суспільних процесів треба відшукувати певні інтереси дійових осіб.

Потреби можна поділити за різними основами. Наприклад, за носієм потреби діляться на: індивідуальні, групові, національні, суспільні. За своїм значенням - на основні і не основні. На нашу думку можна виділити такі основні потреби людини:

1)матеріальні потреби. За своєю сутністю - це потреби в матеріальних умовах людського існування (їжа, житло, здоров'я тощо).

Найважливішою філософською проблемою щодо матеріальних потреб є відносна безмежність людських матеріальних потреб і обмеженість природних ресурсів. В разі зростання кількості населення Землі такими ж. темпами, як у XX ст., вже через 40 - 50 років світові загрожуватиме голод;

2)духовні потреби. Основними видами духовних потреб є:

-пізнавальні потреби;

-потреби у світогляді;

-суспільно-політичні потреби;

-потреба в додержанні прийнятих в суспільстві правових норм;

-естетичні потреби;

-релігійні та інші потреби;

3)комунікативні потреби. Інколи потреби в спілкуванні відносять до духовних потреб. Але ми вважаємо, що можна говорити про особливий клас комунікативних потреб. До комунікативних потреб відносяться всі різновиди потреб у спілкуванні, а саме: потреби в колективних формах життєдіяльності (праці, побуті, дозвіллі), у любові, дружбі, в намаганні бути членом великої чи малої соціальної групи (спілки, сім'ї) тощо. Комунікативні потреби, на відміну від матеріальних і духовних потреб, мають особливу спрямованість. Якщо об'єкт матеріальних і духовних потреб - це світ предметів і явищ (матеріальних та ідеальних), то об'єктом комунікативних потреб виступає інший суб'єкт (особа, соціальна група, суспільство);

4) потреби самореалізації. Це одна з основних потреб особи, що бере початок із родового намагання людини до утвердження своєї неповторності, свого "Я".

Потреба в самореалізації, на відміну від інших потреб, полівалентна. Вона може проявлятися не в одному, а практично в усіх видах діяльності. Не випадково Гегель назвав її всезагальною і абсолютною потребою.

Це лише основні види потреб. Зайве говорити, що кількість потреб не вичерпується наведеною класифікацією.

89