Файл: Практичні заняття всесв історія.doc

ВСТУП

Підготовка до занять з всесвітньої історії потребує від студентів систематичного опрацювання наукової літератури та матеріалів документального характеру, серйозного осмислення історичних процесів; вдосконалення власного розуміння історії: вироблення уміння, необхідних для самостійного опрацювання історичної інформації, та здатності критично оцінювати результати своєї праці. Найбільш ефективним засобом є семінарське заняття, де студенти вчаться робити доповіді, брати участь у дискусіях, висловлювати та відстоювати власну думку з поставленої проблеми. Немаловажним є уміння самостійно працювати, яке найбільше проявляється у процесі підготовки до семінарських занять.

Семінар – це активна форма навчального процесу, вид практичних занять, які передбачають обговорення під керівництвом викладача підготовлених студентами доповідей і повідомлень чи проблемного питання, участь студентів у дискусіях, виступи з доповненнями до відповідей, представлення презентації за питаннями семінару.

На семінарах студенти розширяють, поглиблюють і змінюють набуті на лекціях і під час самостійної роботи знання, накопичують у пам’яті нові факти, положення, вчаться критично аналізувати документи і матеріали, ведення полеміки, відстоювання власних поглядів, виробляють уміння користуватися науковою термінологією й поняттями.

Участь у підготовці й обговоренні питань які виносяться на семінарське заняття, допомагає опанувати та глибше засвоїти знання з всесвітньої історії, розвиває самостійність у підходах до аналізу актуальних питань соціально-економічного, суспільно-політичного, культурного та релігійного розвитку на різних етапах історії. Активна участь на семінарських заняттях прищеплює навички участі в дискусії, аналізі різних точок зору, вмінню відстоювати свою позицію.

Основними орієнтаціями у підготовці до заняття є план семінару, а також методичні рекомендації, конкретизація завдань. Після усвідомлення студентом поставленого перед ним завданням, він приступає до опрацювання матеріалу підручників і посібників, записів конспекту лекцій (з даної тема або дотичної до неї), а потім – документів та виконання практичної частини до семінарського заняття.

З метою усвідомлення суті певних термінів, явищ, подій, процесів необхідно звертатися до довідників, словників, енциклопедій. Термінологічний словник може бути оформлений в окремому зошиті або в кінці зошита для семінарських занять.

Важливим етапом підготовки до семінарських занять є конспектування. Для цього у студентів обов’язково має бути окремий зошит (для семінарських занять), у якому він опрацьовуватиме літературу відповідно до кожної теми.

Поради загального характеру: прочитайте основну літературу й документальні джерела до кожного з питань семінару, намагаючись осмислити прочитане. Розпочинаючи конспектування матеріалів, слід записати прізвище автора твору, повну назву праці. Законспектуйте необхідний матеріал, випишіть цитати, якщо потрібно дані, цифрові дані, відсотки, діаграми, схеми, таблиці. Те саме зробіть із додатковою літературою. Складіть план і текст свого виступу на семінарському занятті з кожного питання. Конспект може бути стислий, короткий (близький до плану) і поширений (близький до тексту). Цитати необхідно наводити точно і правильно оформлювати (джерело, сторінки).

Виступ на занятті повинен бути розрахований на 5-7хв. З одного питання, доповнення-на 2-3хв. Важливо при доповненні не повторювати сказане доповідачем. На семінару під час виступу студент має право користуватися конспектом, однак не читати повністю відповіді на питання, а лише користуватися, своїми записами при наведенні конкретних цифрових даних або цитуючи джерело.

Крім усього, до кожної теми семінарського заняття пропонуються теми повідомлень (рефератів) та практикум з метою доповнення або поглиблення питань семінару.

Студенти мають бути готовими на семінарі не лише до усної відповіді на питання, а й до виконання практичних завдань, тестування – метою якого є бліц-контроль за рівнем підготовки усієї групи.

Методичні поради студентам Опрацювання літератури

Опрацювання матеріалу потрібно починати з прочитання всього тексту, параграфу, дотримуватись таких правил:

1. Зосередитись на тім, що читаєш;

2. Виділити саму суттєвість прочитаного, відкидаючи дрібниці;

3. Зрозуміти думку автора чітко і ясно і це допоможе виробити чітку і власну думку;

4. Мислити послідовно і обережно;

5. Уявити ясно те, що читаєш.

У процесі роботи над темою тлумачення незнайомих слів і спеціальних термінів знаходити в словнику іншомовних слів і у спеціальних довідниках .

Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька раз, щоб зрозуміти їхній смисл.

У тексті зустрічаються окремі слова, фрази, або цілі реченні, що виділені курсивом, жирним шрифтом, або набрані в розрядку. Це свідчить про акцент автора на основному.

Після прочитання тексту необхідно:

1. Виділити головну думку автора;

2. Виділити основні питання тексту від другорядних;

3. Усвідомити зв’язок між теоретичними положеннями і життям (практикою);

4. Закріпити прочитане у свідомості;

5. Пов’язати нові знання з попередніми у даній галузі;

6. Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання – записам.

Складання плану, або тез логічно закінченого по смисловому змісту уривка тексту, сприяє кращому розумінню його. План може бути простий або розгорнутий, тобто більш поглиблений, особливо при опрацюванні додаткової літератури за даною темою.

Після складення плану необхідно перейти до тестування записів.

Записи необхідно вести розбірливо і чітко. Вони можуть бути короткі або розгорнуті залежно від рівня знань студента, багатства його літературної і професійної лексики, навичок самостійної роботи з книгою. По мірі клопіткої і систематичної праці, записи повинні носити тезисний характер і бути логічно послідовними.

Для зручності користування записами необхідно залишати поля для заміток і вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. В них необхідно виділяти важливі місця, головні слова, які акцентуються різним шрифтом або різним кольором шрифтів, підкреслюванням, замітками на полях, рамками, стовпчиками тощо.

Записи можуть бути у вигляді конспекта, простих або розгорнутих тезів, цитат, виписок, систематизованих таблиць, графіків, діаграм, схем.

Конспект (лат. conspectus – огляд) – це коротка, стисла, послідовно викладена за текстом універсальна форма запису основного змісту прочитаного, яка може супроводжуватись різними вищезгаданими записами.

Складання конспекту зводиться до коротких записів змісту кожного заголовку плану. Виділяючи основні думки, положення, підтвердження прикладами. Всі питання плану повинні бути пов’язані між собою.

Виписки використовуються за необхідності викладання найбільш важливих місць, фактів, цифрових даних, точного формулювання правил та законів.

Цитата (лат. citare – визнавати) – це послідовний вислів, яким підкреслюється положення тексту. Вона зберігає гостроту висловлювання автора, виписується послідовно, грамотно і вказується джерело цитати.

Важливим елементом конспектування є уміння використовувати ілюстровані роботи (схеми, графіки, діаграми) і систематизовані таблиці. Основним недоліком у даному питанні є механічне виконання ілюстрацій, що не пов’язане з текстовим матеріалом.

Акцентую вашу увагу на необхідності виконання та значенні графічних зображень і систематизованих таблиць, навчити їх самостійно складати, аналізувати і користуватись при теоретичних викладках матеріалу.

Складання тематичних графічних зображень і таблиць сприяє кращому засвоєнню однорідних явищ, дозволяє простежити за розвитком одного і того ж явища, тобто охопити увесь навчальний матеріал теми.

Систематизовані таблиці дозволяють студентам узагальнити набуті знання, аналізувати одержану інформацію.

Складання ілюстрованих матеріалів проявляє творчу і свідому активність студента до оволодіння знаннями, сприяє практичним умінням і навичкам до самостійної, вдумливої праці.

Навички конспектування виробляють уміння студента до написання рефератів.

Реферат (лат. reffere – докладувати, повідомляти) – це короткий виклад суттєвості змісту якої-небудь книги, теми, чи окремого питання прочитаного джерела.

Реферат викладають у вигляді вільного запису своїми словами, дотримуючись послідовності фактів згідно з джерелами і супроводжуючі текст виписками, цитатами, ілюстрованими матеріалами.

Необхідно привчити студентів користуватись великою кількістю джерел для написання реферату. Це дає можливість повно цінніше висвітлювати тему і навчитись зіставляти вислови, думки, цифрові дані різних авторів, років видання, що сприяє виробленню власної думки студента і є рушійним фактором до навичок елементів дослідницького мислення.

Підготовки до семінарських занять та написання рефератів

Семінар це загальновживана назва широко застосовуваного виду занять з різноманітних навчальних дисциплін, частіше – з соціально - гуманітарних наук.

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять – опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять є:

• закріплення у студентів теоретичних знань;

• оволодіння ними науковим апаратом, навичками усного і письмового викладання навчального матеріалу;

• залучення їх до науки, наукових досліджень;

• прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих наукових положень і висновків;

• формування в них світогляду, здатності пов’язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практики державно будівництва в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є: розгорнута бесіда; виступи з рефератами, доповідями; диспут у формі діалогу; круглий стіл тощо.

Треба пам’ятати, що якість семінару перш за все залежить від підготовки студентів до нього, тому при підготовці до семінару кожен студент повинен уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової тем заняття; прочитати і продумати свої лекційні записи, які відносяться до теми семінару; вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу; скористатися при потребі консультацією викладача; скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.