Файл: Інфекційні захворювання у дітей в амбулаторній практиці лікаря.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.04.2024
Просмотров: 103
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
134
Інфекційні захворювання у дітей в амбулаторній практиці лікаря
135
Современные аспекты применения ом-85
83. Tang H., Fang Z., Xiu Q. Efficacy and safety of bacterial lysates in patients with chronic obstructive pulmonary disease and exacerbation European Respiratory Journal 2011, 38: p3358.
84. Capetti A., Zucchi P., Landonio S. et al. Efficacy and tolerability of OM-85 BV in the prevention of seasonal respiratory infections in HIV-infected patients at high risk of recurrent events // AIDS. 2010 – XVIII International AIDS Conference: Abstract no.
TUPE0097.
85. Koatz AM, Coe NA, Cicerán A, Alter AJ.Clinical and Immunological Benefits of OM-85 Bacterial
Lysate in Patients with Allergic Rhinitis, Asthma, and COPD and Recurrent Respiratory
Infections. Lung. 2016 Aug;194(4):687–97.
86. Collet J. P., Ducruet T. et. аl. Economic impact of using an immunostimulating agent to prevent severe acute exacerbations in patients with chronic obstructive pulmonary disease. Canadian Respiratory Journal. 2001, Jan-Feb;8(1):27–33.
87. Pessey JJ, Mégas F, Arnould B, Baron-Papillon F. Prevention of recurrent rhinopharyngitis in at-risk children in France: a cost-effectiveness model for a nonspecific immunostimulating bacterial extract (OM-85 BV). Pharmacoeconomics. 2003;21(14):1053–
68.
88. Xuan J., Wang L., Xuan D., Zhou Y., Hu S. Evaluation of Cost Effectiveness of OM-85 in
China. J Med Econ. 2015 Mar;18(3):167–72.
89. Koatz AM, Zakin L, Ciceran A. Cost Consequence Of Preventive Treatment With Om 85
Bacterial Lysate Compared To The Same Patients Without Om 85 The Previous Year In
Allergic Rhinitis, Asthma And Copd In Argentina. Value Health. 2015 Nov;18(7): A498.
90. Dang A. T. et al. OM-85 is an immunomodulator of interferon-β production and inflammasome activity //Scientific reports. – 2017. – Т. 7. – С. 43844.
65. Lu Y, Li Y, Xu L, Xia M, Cao L. Bacterial lysate increases the percentage of natural killer T cells in peripheral blood and alleviates asthma in children. Pharmacology. 2015;95(3–
4):139–44.
66. Razi CH, Harmancı K, Abacı A, Özdemir O, Hızlı S, Renda R, Keskin F. The immunostimulant
OM-85 BV prevents wheezing attacks in preschool children. J Allergy Clin Immunol. 2010
Oct;126(4):763–9.
67. Chen ZG, Ji JZ, Li M, Chen YF, Chen FH, Chen H. Immunoregulants improves the prognosis of infants with wheezing. Nan Fang Yi Ke Da Xue Xue Bao. 2007 Oct;27(10):1612–3.
68. Chen ZG, Ji JZ, Li M et al. Effect and analysis of clinical efficacy of immunomodulator on serum levels of IL-4 and IFN-gam ma in asthmatic children. J Sun Yat-sen Univ Med Sci,
2009, 30: 100–103.
69. De Benedetto F, Sevieri G. Prevention of respiratory tract infections with bacterial lysate
OM-85 bronchomunal in children and adults: a state of the art. Multidiscip Respir Med.
2013 May 22;8(1):33.
70. Steurer-Stey C, Bachmann LM, Steurer J, Tramèr MR. Oral purified bacterial extracts in chronic bronchitis and COPD: systematic review. Chest. 2004 Nov;126(5):1645–55.
71. Schaad UB OM-85 BV, an immunostimulant in pediatric recurrent respiratory tract infections: a systematic review. World J Pediatr. 2010 Feb;6(1):5–12.
72. Del-Rio-Navarro B, Becerril-Ngeles M, Berber A. Efficacy of the immunoestimulant
OM-BV85 in the Prevention of Respiratory Infections Rev Alerg Mex. 2012 Jul-
Sep;59(3):155–71.
73. Del-Rio-Navarro BE, Espinosa Rosales F, Flenady V, Sienra-Monge JJ. Immunostimulants for preventing respiratory tract infection in children. Cochrane Database Syst Rev. 2006 Oct
18;(4): CD004974.
74. Del-Rio-Navarro B.E., Espinosa-Rosales F. J., et. al. Cochrane Review: Immunostimulants for preventing respiratory tract infection in children. Evidence-Based Child Health: A
Cochrane Review Journal. 2012, 7:629.
75. Del-Rio-Navarro BE, Blandon-Vigil V. Commentary on “Oral purified bacterial extracts in acute respiratory tract infections in childhood: a systematic review” European Journal of Pediatrics,
2008, Volume 167, Number 1, Page 121.
76. Yin J, Xu B, Zeng X, Shen K. Broncho-Vaxom in pediatric recurrent respiratory tract infections: A systematic review and meta-analysis. Int Immunopharmacol. 2018
Jan;54:198–209.
77. Russi EW, Leuenberger P, Brändli O, Frey JG, Grebski E, Gugger M, Paky A, Pons M, Karrer
W, Kuhn M, Rochat T, Schibli R, Solèr M, Wacker J. Management of chronic obstructive pulmonary disease: the Swiss guidelines. Official Guidelines of the Swiss Respiratory
Society. Swiss Med Wkly. 2002 Feb 9;132(5–6):67–78.
78. Orcel B, Delclaux B, Baud M, Derenne JP. Oral immunization with bacterial extracts for protection against acute bronchitis in elderly institutionalized patients with chronic bronchitis. Eur Respir J. 1994 Mar; 7(3):446–52.
79. Cvoriscec B, Ustar M, Pardon R, Palecek I, Stipic-Markovic A, Zimic B. Oral immunotherapy of chronic bronchitis: a double-blind placebo-controlled multicentre study. Respiration.
1989;55(3):129–35.
80. Collet JP, Shapiro P, Ernst P, Renzi T, Ducruet T, Robinson A. Effects of an immunostimulating agent on acute exacerbations and hospitalizations in patients with chronic obstructive pulmonary disease. The PARI–IS Study Steering Committee and Research Group.
Prevention of Acute Respiratory Infection by an Immunostimulant. Am J Respir Crit Care
Med. 1997 Dec;156(6):1719–24.
81. Li J, Zheng JP, Yuan JP, Zeng GQ, Zhong NS, Lin CY. Protective effect of a bacterial extract against acute exacerbation in patients with chronic bronchitis accompanied by chronic obstructive pulmonary disease. Chin Med J (Engl). 2004 Jun;117(6):828–34.
82. Solèr M, Mütterlein R, Cozma G; Swiss-German OM-85 Study Group Double-blind study of
OM-85 in patients with chronic bronchitis or mild chronic obstructive pulmonary disease.
Respiration. 2007;74(1):26–32. Epub 2006 Jun 12.
136
Інфекційні захворювання у дітей в амбулаторній практиці лікаря
137
Парвовірусна інфекція
Особливості у дітей раннього віку
Найбільш характерним проявом парвовірусної інфекції у цьому віці є інфекцій- на еритема. Для захворювання зазвичай не характерний розвиток симптомів
інтоксикації і високої температури, як правило, протікає легко. Катаральні сим- птоми виражені помірно. У той же час у дітей раннього віку відносно частіше захворювання маніфестує з ураженням нервової системи (судомний синдром, менінгоенцефаліт, нейропатія). Для дітей, на відміну від пацієнтів старшого віку, менш характерна висип у вигляді «рукавичок і шкарпеток», розвиток артритів.
Діагностика
Клінічні критерії:
Інкубаційний період – 4–28 днів.
Продромальний період:
– тривалість – 2–5 днів;
– підвищення температури до 38–39 °C;
– симптоми порушення загального стану (слабкість, млявість, головний біль);
– катаральні явища (нежить, кашель, біль у горлі);
Період висипання:
– тривалість в середньому 7–10 днів;
– на обох щоках з’являються яскраво-червоні висипання, при цьому навколо рота шкіра бліда, що схоже на сліди від ляпасів. В наступні дні на тулубі і кінцівках з’являється вторинний еритематозний плямисто-папульозний висип. Потім він зазнає зворотного розвитку, утворюючи «мереживний» сітчастий малюнок.
Майже зниклий висип може знову проявлятися під дією світла або тепла.
1 ... 18 19 20 21 22 23 24 25 ... 31
Параклінічні критерії:
– загальний аналіз крові – лейкопенія, відносний лімфоцитоз, можлива тром- боцитопенія;
– визначення антитіл IgM і/або сероконверсія IgG до парвовірусу В19;
– виявлення ДНК парвовірусу В19 методом ПЛР (кров).
Ускладнення:
– приєднання вторинної інфекції;
– водянка плоду (при гострій інфекції у вагітної);
– хронічна анемія;
– артрити;
– апластичний криз;
– енцефаліт, менінгіт;
– гепатит;
– периферична нейропатія.
Лікування. Лікування хворих з інфекційною еритемою здійснюється переваж- но в амбулаторних умовах. Госпіталізація показана:
– дітям 1-го року життя;
– пацієнтам з важким перебігом парвовірусної інфекції;
– пацієнтам з ускладненнями.
При нетяжкому, неускладненому перебігу парвовірусної інфекції призначаєть- ся симптоматична терапія:
– часте тепле пиття;
– для припинення лихоманки й больового синдрому – парацетамол, ібупрофен;
– при утрудненні носового дихання призначаються деконгестанти (ксиломета- золин, оксиметазолін, інстиляції сольового розчину);
– при болях в горлі дітям старше 2 років – аерозолі, які мають протизапальну
і болезаспокійливу дію;
– при кашлі – експекторанти (відхаркувальні засоби, муколітики).
ПАРВОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ
На сьогодні відомо 4 види парвовірусів, здатних інфікувати людину: парвовірус
B19 (B19V), адено-асоційований вірус людини (AAVs або dependoviruses), бокавірус людини (HBoV) і парвовірус людини 4. Парвовірус В19 і бокавірус людини є патоген- ними і викликають гострі захворювання переважно у дітей. Серед усіх вірусів цього сімейства найбільш вивченим є парвовірус B19, який належить до роду Erythrovirus.
Геном вірусу представлений одноланцюговою ДНК, розміри вірусних частинок скла- дають 20–25 нм. За стабільної внутрішньої структури вірус стійкий до дії температур
і дезінфектантів.
Парвовірус В19 викликає інфекцію тільки у людини. Захворювання поширене повсюдно, а також не має расової та статевої тенденції. Інфікування відбувається зазвичай в дитячому віці і до 15 років вже близько 50% дітей мають антитіла до парвовірусу В19. Інфекція може передаватися повітряно-крапельним шляхом, через препарати крові, вертикально-від матері до плоду. Індекс контагіозності становить близько 60%. Хвора людина виділяє вірус у навколишнє середовище протягом
24–48 годин до появи перших продромів і аж до появи висипання. А в тканинах
і біологічних рідинах людини вірус може зберігатися від декількох місяців до декіль- кох років. Частота випадків інфекції зазвичай зростає в зимові і весняні місяці.
Циклічність підйомів захворюваності – кожні 3–4 роки. Захворювання у здорових осіб, як правило, протікає гостро, але у імунокомпрометованих інфекція може мати затяжний або хронічний перебіг.
Клініка. Найбільш типовим проявом парвовірусної В19 інфекції є інфекційна еритема або т. зв. «п’ята хвороба». Характерним є двофазний перебіг, хоча він спо- стерігається не у всіх випадках. При класичній картині через 4–21 день після інфіку- вання виникають продромальні явища у вигляді лихоманки, слабкості, головних
і м’язових болів, ринореї. Через 2–5 днів з’являється висип на обличчі, який нагадує
«сліди від ляпасів» з гіперемією щік і блідим носогубним трикутником. У наступні дні може з’явитися яскраве плямисто-папульозне висипання на тулубі і кінцівках.
Висипання середні і великі плямисто-папульозні, яскраво-червоного кольору, схильні до злиття. Висип може супроводжуватися свербінням. Висип зникає протя- гом декількох днів, хоча може зберігатися кілька тижнів. Спочатку блідне централь- на частина елемента висипу і зберігається яскравий обідок, внаслідок чого висип набуває вигляду мережива. Перша хвиля захворювання асоціюється з фазою віру- семії, друга вважається імуноопосередкованою і співпадає з наростанням титру антитіл IgM.
Парвовірусна B19 інфекція може також проявлятися у вигляді синдрому «рукави- чок і шкарпеток». При цьому сверблячі макуло-папульозні висипи локалізуються переважно на кистях і стопах й можуть супроводжуватися набряком в цих областях.
Можуть з’являтися також геморагічні елементи висипу у вигляді петехій або пурпу- ри.
Іноді єдиним проявом захворювання бувають транзиторні ураження суглобів.
Найчастіше процес зачіпає колінні та суглоби кисті, а симптоми можуть варіювати від невеликої болісності до явних ознак артриту. Ці зміни зазвичай вирішуються протягом 1–3 тижнів і не супроводжуються стійкими ураженнями.
Вірус має тропність до клітин еритроцитарного паростка і може порушувати функ- цію еритропоезу. Хоча у здорових дітей суттєві порушення кровотворення рідкісні, у пацієнтів з гемоглобінопатіями інфекція може спровокувати апластичний криз, а у імунокомпрометованих осіб може викликати хронічну анемію.
Зрідка хвороба маніфестує у вигляді васкуліту, міокардиту, гломерулонефриту, гепатиту. Ураження нервової системи можуть бути у вигляді нейропатії, менінгіту або енцефаліту. У 20% пацієнтів захворювання може протікати безсимптомно.
При інфікуванні вагітних, особливо протягом 11–23 тижнів, може розвинутися водянка плоду або вроджена анемія, при цьому ризик загибелі плоду складає 5–10%.
138
Інфекційні захворювання у дітей в амбулаторній практиці лікаря
139
Паротитна інфекція (епідемічний паротит)
ПАРОТИТНА ІНФЕКЦІЯ (ЕПІДЕМІЧНИЙ ПАРОТИТ)
Збудником інфекції є вірус, який належить до сімейства Параміксовірусів. Його віріон містить у своєму складі РНК, навколо якої знаходиться білково-ліпідна оболонка. В ній локалізовані білкові компоненти – гемаглютиніни, нейтрамініда- за, лецитиназа і деякі ензими. Вірус має розмір 150–180 нм.
Єдиним джерелом інфекції при паротитній інфекції є хвора людина. Найбільш небезпечними є хворі стертими і безсимптомними формами інфекції.
Хворий стає джерелом інфекції в останні 2 дні інкубаційного періоду, коли вірус з’являється у слині. Найбільш заразною є людина на 3–5 день від початку захворювання. Вірусівиділення при паротитній інфекції припиняється після 9-го дня захворювання. Збудник не є «летючим» вірусом, тому передача його здійс- нюється тільки при безпосередньому, тісному повітряно-крапельному контакті в межах одного приміщення. Це обумовлено тим, що, на відміну від інших кра- пельних інфекцій, при паротитній інфекції вірус знаходиться тільки в крапельках слини та відсутній у виділеннях слизових оболонок дихальних шляхів, а, по-дру- ге, при ній немає катаральних явищ з боку верхніх дихальних шляхів (кашель, чхання), які сприяють більш інтенсивному поширенню збудника захворювання в навколишньому середовищі.
На сьогодні достовірних відомостей про контактно-побутовий шлях передачі паротитної інфекції в літературі немає. Через треті особи паротитна інфекція не передається. Допускається трансплацентарний шлях передачі вірусу з подаль- шим формуванням у плода фіброеластозу ендокарда.
Сприйнятливість до паротитної інфекції є високою. Індекс контагіозності ста- новить 70–85%. Найчастіше хворіють діти у віці 7–15 років. В останні роки збіль- шилася захворюваність серед підлітків. Діти перших 6 місяців життя хворіють рідко, тому що у них є захисний титр антитіл, переданих від матері.
Після перенесеної інфекції формується імунітет, який зберігається протягом усього життя. Повторні випадки паротитної інфекції не описані.
Клініка. Інкубаційний період коливається від 11 до 21 дня, може подовжувати- ся до 23–25 днів. Найчастіше він триває 16–20 днів.
В останні 2 дні інкубаційного періоду можуть виникати продромальні явища.
Вони виражаються у загальній слабкості, головному болі, міалгії, артралгіях, блю- воті, сухості в роті, болі при ковтанні. В цей час за мочкою вуха з’являється біль, болючість при пальпації (симптом Філатова). У дітей раннього віку можуть бути судоми, менінгеальні симптоми. Продромальний період зустрічається не завжди, частіше він буває при важких формах захворювання.
Захворювання, як правило, починається гостро з підвищення температури тіла. Температурна крива частіше має двогорбий характер, що пов’язано з послі- довним залученням до патологічного процесу слинних залоз або інших органів.
В перший день хвороби з’являється припухлість привушної слинної залози.
У більшості хворих спостерігається послідовне збільшення привушних слинних залоз. При цьому визначається припухлість знизу і позаду вушної раковини, заповнює ретромандибулярну ямку. Вушна раковина підводиться догори. Її кон- систенція має тістоподібний характер, щільність залози зменшується від центру до периферії. Шкіра над нею частіше не змінена, але зустрічається почервоніння та блиск.
Одночасно зі збільшенням привушних слинних залоз або трохи пізніше до процесу втягується підщелепна слинна залоза. Ураження під’язикової слинної залози зустрічається рідко, не більше 5% випадків.
В області ураженої слинної залози відзначається біль, який збільшується при відкритті рота, ковтанні, позіхання, розмові. Біль може віддавати у вухо або шию.
Хворі скаржаться на слабкість, головний біль, шум, біль у вухах, зниження слуху, сухість у роті, зниження апетиту, нудоту.
Хронічний перебіг у імунокомпрометованих пацієнтів:
– імуноглобулін для внутрішньовенного введення. Імуноглобулін рекомен- дується вводити у дозі 0,4 г/кг ваги тіла один раз на день протягом 5 днів. За необхідності можливо через 4 тижні провести повторний курс імуноглобуліну.
Профілактика:
– специфічна: профілактика не розроблена;
– найбільша заразність спостерігається у продромальному періоді, після появи висипу роз’єднання малоефективне;
– попередження контактного механізму передачі (миття рук, чищення контамі- нованих поверхонь).
