Файл: Всесвітня історія І семестр.doc

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.04.2024

Просмотров: 61

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

  1. Вміти давати відповіді на питання:

1. Причини революції в Німеччині.

2. Боротьба за встановлення радянської республіки в Німеччині.

3. Зміст та значення Веймарської конституції.

4. Причини встановлення радянської республіки в Угорщині.

5. Характер радянських перетворень в Угорщині.

6. Наслідки Першої світової війни для Італії.

7. В чому причина поширення реваншистських настроїв в Італії та Німеччині.

8. Яким шляхом було встановлено фашистську диктатуру в Італії.

  1. Вміти аналізувати: Причини встановлення фашистської диктатури в Італії. Порівняти методи побудови «нового суспільства» в Угорщині та Радянській Росії.

  1. Підготувати доповіді: «Політичний портрет Б. Муссоліні».

Література

Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 217-223, 229-237, 288-290

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 152-168

Тема: Революція в Туреччині. М. Кемаль. Національні рухи в Китаї, Індії і Африці.

Основні поняття: національно – визвольний рух, «компанія громадянської непокори».

План:

  1. Революція в Туреччині.

  2. Національно – визвольний рух в Китаї.

  3. Національно – визвольний рух в Індії.

1. На початку 1919 р. турецька влада була обмежена військами Антанти, що окупували чимало територій імперії і ввели свій флот до проток. Турецька армія була демобілізована, постало питання про розчленування країни західними державами, що викликало широкий опір різних політичних сил. У 1919 р., в липні в Ерзерумі, а у вересні в Сівасі, відбулися два конгреси політичних това­риств, на яких було обрано Представницький комітет на чолі з генералом Кемаль-пашою, що закликав країну до боротьби за незалежність. В жовтні було скликано парламент, що прийняв «Національну обітницю» (Декларацію незалежності Туреччини). У відповідь на цю Декларацію держави Антанти в березні 1920 р. окупували Стамбул і розігнали парламент, султан змушений був підкоритися, а його новий уряд офіційно виступив проти Представницького комітету і Кемаля-паші.

В квітні 1920 р. у Анкарі було обрано новий меджліс — Великі Національні Збори Туреччини (ВНЗТ. Головою ВНЗТ став Мустафа Кемаль-паша. Турки почали успішну воєнну кампа­нію, що завершилася восени 1922 р. вигнанням інтервентів. На конференції у Лозанні було визнано незалежність Ту­реччини в її сучасних кордонах. Ще до того, 1 листопада 1922 р., ВНЗТ прийняли закон про ліквідацію султанату, після чого восени 1923 р. Туреччину було проголошено республікою.

Конституція 1924 року декларувала демократичні права і свободи. Держава відділена від релігії. Жінки були зрівняні у правах з чоловіками. Спеціальні закони передбачали перехід на європейський одяг, європейський календар і літочислення. Вводився грома­дянський шлюб, було ліквідовано багатоженство. Латинізована абетка замінила арабську. Встановлювалося світське судочинство за європейським зразком. У галузі економіки державне регулювання поєднувалося зі створенням умов для приватнопідприємницької діяльності.

2. Версальський мирний договір, що санкціонував право Японії на німецькі володіння у Шаньдуні, викликав бурю обурення у Китаї. 4 травня 1919 р. студенти вийшли демонстрацією протесту з вимогою анулювати поступки Японії. Виступ студентів був підтриманий широ­кими колами китайської молоді та інтелігенції й супроводжу­вався рухом за «нову культуру», наслідком якого стало створення нової письмової мови «байхуа», відповідної роз­мовній. Це була культурна й літературна револю­ція, що дала змогу залучити до писемності та освіти багатьох китайців. У Шанхаї та інших містах відбулися демонстрації, політичні страйки, бойкотувалися японські товари. Китайський уряд був змуше­ний заявити про відмову підписати Версальський мирний договір і зняти з посад прояпонськи налаштованих сановників.

3. Перша світова війна загострила суперечності між Індією та Великою Британією й сприяла новому піднесенню визвольного руху. Причини: англійці обмежували підприємницьку діяльність індійських капіталістів; політичне безправ'я; расова дискримінація; у містах зростала вартість життя; селяни при­душені тягарем податків і боргами лихварів. Учасники: під­приємці, робітники, селяни, інтелігенція, дрібні власники. Приводом до визвольного руху 1919-1922 рр. були реформи Монтегю-Челмсфорда (розширення складу виборців до центральної та законодавчої асамблеї країни (до 3%), індійцям надавались місця у виконавчих радах для отримання постів міністрів охорони здоров'я, освіти й інших другорядних посад, англійці контролювали фінанси, армію, поліцію; виборча система за релігійними куріями), що закріплювали колоніальний стан країни, а також закон Роулетта (право заарештовувати, ув'язнювати і судити за закритими дверима всіх підозрюваних у революційній діяль­ності).

13 квітня1919 р. в Амрітсарі було розстріляно мирний мітинг. У грудні 1920 р. на сесії Індійського Національного Конгресу вирішено розпочати кампанію громадян­ської непокори (ненасильницькі дії): бойкотування англійських товарів, відмова від праці в англій­ських установах, мітинги, демонстрації. 1922 р. у містечку Чаурі-Чаура жителі вбили 22 поліцаїв. Керів­ництво Національного конгресу, збентежене виходом антианглійської боротьби за межі ненасильства, прийняло рішення про припинення кампанії громадянської непоко­ри.

Лідером визвольного руху стає Махатма Ганді, який сформулював основні принципи соціально-політичного й філософсько-релігійного вчення гандізму, що стало основою боротьби:

- досягнення незалежності Індії шляхом залучення до боротьби широких народних мас при дотриманні ними ненасильництва;

- засудження класової боротьби;

- визнання гармонії класових інтересів і вимога вирішення всіх конфліктів шляхом арбітражу, виходячи з кон­цепції опіки селян поміщиками, а робітників — капіталістами;

- прагнення об'єднати в боротьбі за незалежність всіх індійців, незалежно від релігій, національностей, каст і класів під керівництвом ІНК.

Закріплення вивченого матеріалу

  1. Вміти давати відповіді на питання:

1. Причини національно – визвольного руху в Туреччині.

2. Наслідки національно – визвольного руху в Туреччині.

3. Причини національно – визвольного руху в Китаї.

4. Причини національно – визвольного руху в Індії.

5. Особливості проведення кампанії громадянської непокори.

2. Вміти аналізувати: Наслідки Першої світової війни на піднесення національно – визвольного руху.

3. Підготувати доповіді: «Політичний портрет М. Кемаля».

«Релігійно – філософські погляди М. Ганді».

Література

Основна:

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 344-345, 355-360, 370-372

Щупак І.Я., Морозова Л.В. Всесвітня історія: підруч. для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2010. – С. 169-181

Розділ: Період стабілізації в Європі та в Північній Америці (1924—1929).

Тема: Доба «процвітання» в США. Велика Британія і Франція в 1919— 1920-х роках.

Основні поняття: економічна стабілізація.

План:

  1. Особливості повоєнного розвитку США.

  2. Особливості стабілізації у Великі Британії.

  3. Особливості стабілізації у Франції.

1. Перша світова війна надала потужного поштовху економічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було руйнації виробництва, вступила у війну в квітні 1917 р., людські втрати склали 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених; еміграція; виступали постачальником військових матеріалів, харчів і сировини країнам, прибу­ток американських монополій склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти забезпечили капі­таловкладення в американську економіку. Відбувається модернізація виробництва.На початку 20-х років Сполучені Штати забезпечували майже половину світового видобутку кам'я­ного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового вироб­ництва автомобілів. США перетворилися на найбільшого кредитора (11,1 млрд. дол..) Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.

Зростання частки США в міжнародній еконо­міці створило умови для вторгнення у сфери світової політики: «14 пунктів» Вільсона, домагалися міжнародного визнання принципів «відчинених дверей» і «рівних можливостей» з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

20-ті роки були для Сполучених Штатів роками процвітання. На кінець 20-х років США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міц­ністю, величезними резервами внутрішнього ринку, модернізаціею та інтенсифікаціеб виробництва, перетворенням долара на світову валюту, про­текціоністською політикою держави. Відбувалося докорін­не оновлення основного виробництва, зводилися нові фабрики та заводи. Стрімко розвивалися нові галузі промисловос­ті (1929 р. випу­щено 5/6 світового виробництва авто). Збільшення національного доходу - за1923-1929 рр. зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів.

На виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці (Уоррен Гардінг, 1924 р. Кальвін Кулідж) які відкидали концепцію державного регулювання.

2. Велика Британія досягла здійснення своїх інтересів: усунуто конкурента — Німеччину, отримано частину репарацій, захоплено більшість німецьких колоній, зміцнено позиції в Африці та на Близь­кому Сході. Однак перемога дісталася дорогою ціною. її людські втрати становили 743 тис. вби­тих й 1693 тис. поранених. Промислове виробництво ско­ротилося на 20%, видобуток вугілля — на 21%, суднобудівництво — на 32%. Велика Британія втратила біля третини національного багатства, близько 40% торговельного флоту. Бри­танська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності. Зростання державного боргу.

На політичній арені діяли три найбільші політичні партії: консервативна, ліберальна, лейбористська партія.

На виборах 1918 р. було сформовано коаліцій­ний уряд з консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд Джорджем — лідером лібе­ральної партії. Було прийнято програму допомоги без­робітним та будівництва дешевих жител. 1921 р. апроваджено 9-річяу безкоштовну обов'язкову освіту. Уряд Д. Ллойд Джорджа надав 1921 р. статус домініону Ірландії. Однак шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням залишились у складі Великої Британії.

Смотрите также файлы