Файл: Опорні конспекти з всесвітньої історії 1 сем.doc

2. Світова економічна криза вразила всі галузі економіки, за винятком військової промисловості. Заводи "Шкода" продовжували постачати зброєю союзників Чехословаччини по Малій Антанті та інші країни Європи. З особливою силою криза вразила— Словакію, Закарпатську Україну, де зазнали банкрутства сотні дрібних підприємств. Кількість безробітних 1933 р. досягла 700 тис. Промислова криза перепліталася з аграрною, десятки тисяч селянських господарств, що розорилися, було продано за борги.

Найгострішою залишалася національна проблема. Основою було те, що провідні позиції в економіці та політиці займала чеська буржуазія. Після при­ходу до влади в Німеччині Гітлера було створено Судетонімецьку партію на чолі з К. Генлейном, що спочатку декларувала курс на лояльність по відношенню до Чехо­словаччини, але потім стала на шлях приєднання до "тре­тього рейху".

Президентом Чехословацької республіки Едуарда Бенеша.

У 1936-1938 рр. посилилась активність генлейнівців і словацьких, угорських, польських сепаратистів. У березні 1938 р. у відповідь на концентрацію частин вермахту на кордонах Чехословаччини її уряд від­повів частковою мобілізацією. Чехословаччина володіла однією з найсильніших армій в Європі, тому Гітлер змуше­ний був відступити. Уряди Великої Британії та Франції рекомендували передати Німеччині ті райони, де німці становили більше 50% насе­лення. Внаслідок мюнхенської угоди Судетську область передано Ні­меччині. Угорщини— частину Словаччини та Закарпаття.

3. В умовах кризи конституційно-парламентського ладу король Кароль II у лютому 1938 р. встановив свою дикта­туру. Конституція 1938 р. проголошувала принцип "єдності ру­мунської нації", надаючи румунам привілей обіймати державні посади, опозицію було ліквідовано. Королівська дикта­тура розправилася з опозицією "залізно-гвардійців", що розраховували усунути короля й встановити власну диктатуру, їх було звинувачено в змові, а ватажків у 1938 р. заарештовано.

У Відні 30 серпня 1940 р. відбувся так званий "віденський арбітраж". Руму­нія повинна була віддати Угорщині північну частину Тран­сільванії. Улипні 1940 р., Румунія змушена була пере­дати СРСР Бессарабію та Північну Буковину. 30 серпня 1940 р. відбулися масові демонстрації. Де­монстранти ви­магали відміни угоди у Відні. Кароль II доручив формування нового уряду генералові Іону Антонеску. 6 вересня 1940 р. Кароль II підпи­сав акт про самозречення й передав керування державою генералові Антонеску. У жовтні 1940 р. гітлерівські війська було введено до Румунії. Румунія перетворилася на плац­дарм гітлерівської агресії на Балканах та проти СРСР. 23 листопада 1940 р. І. Антонеску підписав протокол про приєднання країни до Троїстого пакту. У внутрішній політиці диктатура вела курс на перетворення Румунії на легіонер­ську. "Залізногвардійці" розгорнули масовий терор, роз­правляючись зі своїми політичними супротивниками. Антонеску скасував дію конституції, ліквідував усі громадянські права. Багато підприємств було мілітари­зовано, на них запроваджувалася військова дисципліна. Еко­номіку було повністю підпорядковано стратегічним інте­ресам Німеччини.

4. У другій половині 30-х років внутрішню і зовнішню політику в країні почали визначати праві сили. Після приходу до влади в Німеччині Гітлера активну діяльність в Угорщині розгорнули націонал-соціалістичні групи, які 1935 р. об'єдналися в партію "Схрещені стріли". У серпні 1938 р. на переговорах Хорті з Гітлером і Ріббентропом у Берліні було досягнуто домовленість про спільний воєнний виступ про­ти Чехословаччини.

5. 1929 р, країну вразила економічна криза, що тривала до 1934 р. В особливо тяжкому становищі опинилися провідні галузі промисловості — текстильна, харчова, тютюнова, вугільна. Почалося різке падіння болгарського експорту, особливо сільськогосподарських продуктів. Кількість без­робітних у 1932 р. становила біля 200 тис.

На виборах до Народних зборів у червні 1931 р. перемогу отримала буржуазна опозиція, об'єднана у Народний блок. Уряди Народного блоку в 1931-1934 рр. оголосили дві політичні амністії, але не здійснили обіцяної демократизації країни. У фашистському таборі також відбулися зміни. 19 травня 1934 р. - державний переворот, новий військово-фашистський уряд очолив лі­дер "Ланки" полковник Кімон Георгієв. Було скасовано консти­туцію, розпущено Народні збори, заборонено всі політичні партії та профспілки. Нове керівництво намагалося обмежити вплив царя Бориса III. Та на кінець 1935 р. царю Борису III вдалося зосередити всю повноту влади у своїх руках. Всі полі­тичні партії та організації було заборонено, новий режим, що видавав себе за позапартійний, спирався на армію й державний апарат. У другій половині 30-х років монархо-фашистська диктатура зсуваючись до співробітництва з Німеччи­ною.

6. Встановлення монархічної диктатури у 1929 році збігалося із сві­товою економічною кризою. З жовтня 1931 р. король Олександр підписав конституцію. В травні 1934 р. Німеччина і Югославія підписали торговий договір. Однак Олек­сандр і більша частина правлячих кіл були схильні продов­жувати традиційний профранцузький курс. Тоді гітлерівці організували в жовтні 1934 р. вбивство в Марселі югослав­ського монарха і французького міністра Л. Варту. Після вбивства Олександра королем було проголошено його 11-річного сина Петра, а на чолі регентства поставлено дядька монарха принца Павла. Укладання до­говорів з Болгарією та Італією 1937 р. значно загострило стосунки між державами Малої Антанти (Югославією, Чехословаччиною, Румунією). 1938 р. Мала Антанта припинила своє існування. 25 березня 1941 р. уряд Цвєтковича підписав протокол про приєднання до Троїстого пакту. Частина офіцерства і правлячих кіл, невдоволених позицією уряду, в ніч на 27 березня 1941 р. здійснила державний переворот. Новий кабінет на чолі з Д. Симовичем уклав договір про дружбу і ненапад з СРСР. 6 квітня німецькі війська вторглись на територію Югославії і окупува­ли її.

Закріплення вивченого матеріалу.

1. Вміти давати відповіді на питання:

1. До історії яких країн належить діяльність: Ю. Пілсудського, К. Георгієва, М. Хорті. Т. Масарика.

2. З нападу на яку країни почалась Друга світова війна.

3. Назвіть багатонаціональні країни.

4. Назвіть країни, що виникли після Першої світової війни.

5. Яку подію ми називаемо «Мюнхенською змовою», чому.

6. Назвіть країни, що в міжвоенний час були демократичними республіками.

7. До складу яких країн входили українські землі в 20 – на початку 30-х років.

8. В якій країні недовгий час існувала радянська республіка.

9. Назвіть найкраще економічно розвинену країну.

10. Яка країна перестала існувати напередодні Другої світової війни.

11. Які країни добровільно увійшли до фашистського блоку.

12. Які країни входили до блоку Мала Антанта.

2. Вміти аналізувати: Наслідки Мюнхенської наради для народів Європи.

Причини вступу країн ЦСЄ до німецького блоку.

3. Підготувати доповіді: Проголошення Закарпатської Русі.

Література:

Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007

Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002

Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002

Тема: Соціалістичне будівництво в срср. План:

1. Тоталітарний характер сталінського режиму.

2. Форсована індустріалізація.

3. Примусова колективізація.

4. Суспільно-політичне життя в 30-х роках.

1. 21 січня 1924 р. Ленін помер. Основними суперниками у боротьбі за владу виступали Й. Сталін і Л. Троцький. В січні 1925 р. Троцького було засуджено на пленумі ЦК ВКП(б), його було усунуто з поста військового наркома. 1925 р. сформувалася "нова опозиція", яку очолили Каменєв і Зінов'єв. На XV з'їзді ВКП(б) (2-19 грудня 1927 р.) було завершено розгром троцькістсько-зінов'євської групи. На початку 1928 р. Троцького та інших опо­зиціонерів було вислано до Алма-Ати. Згодом Троцького вислали з країни до Туреччини.

Сталіну вдалося знищити залишки внутрішньо­партійної демократії й поступово затвердити свою особис­ту владу в партії і в країні. 1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна в боротьбі за владу. Цей рік був початком затвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. Цьому сприяло: відсутність традицій політичної демократії в країні; низь­кий рівень політичної культури; готовність до безмовної покори; поступове зрощування партійного і дер­жавного апаратів; монополізм політичної влади в руках однієї партії; різка деінтелектуалізація керівництва ВКП (б); переростання диктатури класу в диктатуру партії; гранично централізована система управління економікою.

Політична система, що сформувалася напр. 20-х — на поч. 30-х рр., і демократія, що зберегла всі зовнішні атри­бути (з'їзди Рад, колективні органи влади тощо), фактично перетворюється на тоталітарну - режим особистої влади Сталіна. Основними методами встановлення та підтримки існування такого режиму були тотальний контроль та по­стійний терор проти всіх верств суспільства.

2. У 20-ті роки СРСР продовжував відставати в промисловому розвитку від країн Заходу. У грудні 1927 р. XV з'їзд РКП(б) проголосив курс на прискорення індустріалізації. За затвердже­ним 1929 р. першим п'ятирічним планом обсяг промисло­вого виробництва протягом трьох років мав зрости на 37,7%. Перехід до індустріалізації відбувався водночас із запровадженням адмініст­ративно-командних методів керівництва та директивному плануванні: централізація, організації масового виробничого зма­гання.

За підсумками І п'яти­річки політбюро своїм рішенням від 1 лютого 1933 р. заборонило всім відомствам публікувати будь-які цифрові дані. Країні запропонували версію Сталіна: п'ятирічку ви­конано за 4 роки й 3 місяці, а важка промисловість досягла рівня 108%. Проте планові показники п'ятирічки не було виконано практично за всіма напрямками., темпи розвитку про­мисловості впали з 23,7% в 1928 р. до 5% в 1933 р. Було введено до ладу гіганти промисловості: Дніпрогес, Туркестансько-Сибірську залізницю, тракторні заводи в Харкові та Челябінську, автомобільні заводи в Москві та Нижньому Новгороді, металургійні комбінати в Магніто­горську й Кузнецьку, "Запоріжсталь" та ін. II п'ятирічка, розрахована на 1933-1937 рр., продовжувала суперечливі тенденції.. У планах особлива увага приділялася створенню новітньої технічної бази, завершенню будів­ництва й освоюванню нових підприємств. Приріст промислової продук­ції намічався 16,5% щорічно. План передбачав програму соціальних перетворень: остаточне витіснення капіталіс­тичних елементів і ліквідацію поділу на класи. За 1933-1937 рр. було введено до дії 4500 підприємств, швидко розвивалися легка й харчова галузі промисловості. Рівень фактичного виконання плану не переви­щував 70-77%. Держава дедалі частіше використовувала ін­струменти примусу щодо своїх громадян. Указом від 26 червня 1940 р. встановлювався 8-годинний робочий день при семиденному робочому тижні; самовільне залишення підприємства кара­лося позбавленням волі до 4 місяців, прогул — до 6 місяців. Випуск неякісної продукції за указом від 10 липня 1940 р. класифікувався як прояв шкідництва. Такими засобами фор­мувалася дисципліна в країні та на виробництві.