Файл: Опорні конспекти з всесвітньої історії 1 сем.doc

Конституція 1924 року декларувала демократичні права і свободи. Держава відділена від релігії. Жінки були зрівняні у правах з чоловіками. Спе­ціальні закони передбачали перехід на європейський одяг, європейський календар і літочислення. Вводився грома­дянський шлюб, було ліквідовано багатоженство. Латині­зована абетка замінила арабську. Встановлювалося світське судочинство за європейським зразком. У галузі економіки державне регулювання поєднувалося зі створенням умов для приватнопідприємницької діяльності.

2. Версальський мирний договір, що санкціонував право Японії на німецькі володіння у Шаньдуні, викликав бурю обурення у Китаї. 4 травня 1919 р. студенти вийшли демонстрацією протесту з вимогою анулювати поступки Японії ("Двадцять одна ви­мога"). Виступ студентів був підтриманий широ­кими колами китайської молоді та інтелігенції й супроводжу­вався рухом за "нову культуру", наслідком якого стало створення нової письмової мови "байхуа", відповідної роз­мовній. Це була культурна й літературна револю­ція, що дала змогу залучити до писемності та освіти багатьох китайців. У Шанхаї та інших містах відбулися демонстрації, політичні страйки, бойкотувалися японські товари. Китайський уряд був змуше­ний заявити про відмову підписати Версальський мирний договір і зняти з посад прояпонськи налаштованих сановників.

3. Перша світова війна загострила суперечності між Ін­дією та Великою Британією й сприяла новому піднесенню визвольного руху. Причини: англійці обмежували підприємницьку діяльність індій­ських капіталістів; політичне безправ'я; расова дискримінація; у містах зростала вартість життя; селяни при­душені тягарем податків і боргами лихварів. Учасники: під­приємці, робітники, селяни, інтелігенція, дрібні власники. Приводом до визвольного руху 1919-1922 рр. були реформи Монтегю-Челмсфорда (розширення складу ви­борців до центральної та законодавчої асамблеї країни (до 3%),індійцям нада­вались місця у виконавчих радах для отримання постів міністрів охорони здоров'я, освіти й інших другорядних посад, англійці контролювали фінанси, армію, поліцію; виборча система за релігійними куріями), що закріплювали колоніальний стан країни, а також закон Роулетта (право заарештовувати, ув'язнювати і судити за закритими дверима всіх підозрюваних у революційній діяль­ності).

13 квітня1919 р. в Амрітсарі було розстріляно мирний мітинг. У грудні 1920 р. на сесії Індійського Національного Конгресу вирішено розпочати кампанію громадян­ської непокори (ненасильницькі дії): бойкотування англійських товарів, відмова від праці в англій­ських установах, мітинги, демонстрації. 1922 р. у містечку Чаурі-Чаура жителі вбили 22 поліцаїв. Керів­ництво Національного конгресу, збентежене виходом антианглійської боротьби за межі ненасильства, прийняло рішення про припинення кампанії громадянської непоко­ри.

Лідером визвольного руху стає Махатма Ганді, який сформулював основні принципи соціально-політичного й філософ­сько-релігійного вчення гандізму, що стало основою боротьби:

• досягнення незалежності Індії шляхом залучення до боротьби широких народних мас при дотриманні ними ненасильництва;

• засудження класової боротьби;

• визнання гармонії класових інтересів і вимога вирі­шення всіх конфліктів шляхом арбітражу, виходячи з кон­цепції опіки селян поміщиками, а робітників — капіталіс­тами;

• прагнення об'єднати в боротьбі за незалежність всіх індійців, незалежно від релігій, національностей, каст і класів під керівництвом ІНК.

Закріплення вивченого матеріалу.

1. Вміти давати відповіді на питання:

1. Причини національно – визвольного руху в Туреччині.

2. Наслідки національно – визвольного руху в Туреччині.

3. Причини національно – визвольного руху в Китаї.

4. Причини національно – визвольного руху в Індії.

5. Особливості проведення кампанії громадянської непокори.

2. Вміти аналізувати: Наслідки Першої світової війни на піднесення національно – визвольного руху

.

3. Підготувати доповіді: Політичний портрет М. Кемаля.

Релігійно – філософські погляди М. Ганді.

Література:

Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007

Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002

Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002

Тема: Доба «процвітання» в сша. Велика Британія і Франція в 1919— 1920-х роках. План:

1. Особливості повоєнного розвитку США.

2. Особливості стабілізації у Великій Британії.

3. Особливості стабілізації у Франції.

1. Перша світова війна надала потужного поштовху еко­номічному розвитку США й посилила їхній політичний вплив у світі. У США не було руйнації виробництва, вступила у війну в квітні 1917 р., людські втрати склали 50 тис. вбитих й близько 250 тис. поранених; еміграція; виступали постачальником військових матеріалів, харчів і сировини країнам, прибу­ток американських монополій склав 33,6 млрд. доларів. Гігантські кошти забезпечили капі­таловкладення в американську економіку. Відбувається модернізація виробництва.На початку 20-х років Сполучені Штати за­безпечували майже половину світового видобутку кам'я­ного вугілля, близько 3/5 світового виробництва чавуну та сталі, 2/3 світового видобутку нафти, 85% світового вироб­ництва автомобілів. США перетворилися на найбільшого кредитора (11,1 млрд. доларів) Нью-Йорк став індустріально-фінансовим центром світу.

Різке зростання частки США в міжнародній еконо­міці створило умови для їхнього вторгнення у сфери світової політики: "14 пунктів" Вільсона, домагалися міжнародного визнання принципів "відчинених дверей" і "рівних мож­ливостей" з метою послаблення позицій європейських держав та посилення американського впливу в країнах Азії, Африки та Латинської Америки.

20-ті роки були для Сполучених Штатів роками про­цвітання. На кінець 20-х років США виробляли стільки ж промислової продукції, скільки весь інший світ. Надзвичайно швидкі темпи економічного зростання пояснювалися політичною стабільністю, фінансовою міц­ністю, величезними резервами внутрішнього ринку, про­текціоністською політикою держави. Відбувалося докорін­не оновлення основного виробництва, зводилися нові фабрики та заводи. Стрімко розвивалися нові галузі промисловос­ті (1929 р. випу­щено 5/6 світового виробництва авто).

Збільшення національного доходу - за1923-1929 рр. зріс з74,3 млрд. до 86,8 млрд. доларів.

На виборах 1920 р. до влади прийшли республіканці (Уоррен Гардінг, 1924 р. Кальвін Кулідж) які відкидали концепцію державного регулювання соціально-економічних стосун­ків.

2. Велика Британія досягла здійснення своїх інтересів за підсумками війни: усунуто конкурента — Німеччину, отримано частину репарацій, захоплено більшість німецьких колоній, зміцнено позиції в Африці та на Близь­кому Сході. Однак перемога дісталася дорогою ціною. її людські втрати становили 743 тис. вби­тих й 1693 тис. поранених. Промислове виробництво ско­ротилося на 20%, видобуток вугілля — на 21%, суднобудівництво — на 32%. Велика Британія втратила біля третини національного багатства, близько 40% торговельного флоту. Бри­танська імперія втрачала колишню могутність: домініони домоглися більшої самостійності. Зростання державного боргу.

На політичній арені діяли три найбільші політичні партії: консервативна, ліберальна, лейбористська партія.

На виборах 1918 р. було сформовано коаліцій­ний уряд з консерваторів і лібералів, очолюваний Девідом Ллойд Джорджем — лідером лібе­ральної партії. Було прийнято програму допомоги без­робітним та будівництва дешевих жител. 1921 р. апроваджено 9-річяу безкоштовну обов'язкову освіту. Уряд Д. Ллойд Джорджа надав 1921 р. статус домініону Ірландії. Однак шість графств Північної Ірландії з переважно протестантським населенням залишились у складі Великої Британії.

Уряд лейбористів Р. Макдональда (1924 р.) збільшив розміри допомоги безробітним і пенсії старим, зменшив мито на деякі товари, покращив систему страху­вання з безробіття, збільшив видатки держави на житлове будівництво. Визнав СРСР.

У жовтні 1924 р., консерватори сформували уряд, за них виник конфлікт у вугільній промисловості. Власники шахт були зацікавлені у змен­шенні високої собівартості вугілля й підвищенні його кон­курентоспроможності на зовнішніх ринках. Вони прагнули досягти цього за рахунок скорочення заробітної плати. Влітку 1925 р. власники шахт висунули ультимативні вимоги гірникам - зменшення зарплати та скорочення робочого дня. 4 травня 1926 р. оголосили загальний страйк (18 млн.) 12 травня припи­нення страйку. Зар­плату гірників було зменшено, а робочий день подовжено.

3. Франція більше, ніж інші держави, постраждала під час світової війни: 1,4 млн. вбито та 750 тис. поранено, північні промислові де­партаменти, де відбувалися військові дії, були зруйновані, виведено з ладу 6 тис. км залізничних колій, 52 тис. км шосейних доріг, 325 тис. га орної землі стали непридатні для використання, державний борг сягнув 300 млрд. франків. Водночас війна значно вплинула на економіку Франції: виникли нові індустріальні райони: Центральний, Південний, Південно-Західний, нові підприємства — Рено, Сітроен. Повернення Ельзасу та Лотарингії по­двоїло потужність металургії. До 1935 р. Франція експлуатувала вугільні запаси Саара. Країна швидко пере­творювалася з аграрно-індустріальної країни в індустріаль­но-аграрну. Після війни уряд Ж. Клемансо намагався посилити патріотичні настрої.

В 1924-1929 рр. у Франції відбувалися стабілізація. Високі темпи про­мислового розвитку пояснюються отри­манням репарацій з Німеччини (9 млн. марок золотом), використанням саарського вугілля та лотарингської руди, наявністю дешевої робочої сили в колоніях, прибутки від туризму. Сільське господарство розвивалося досить успіш­но. У 1929 р. при­бутки від цінних паперів майже утричі перевищували при­буток від промисловості.

За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася США. У 1930 р. обсяг промислового виробництва 40% перевищив довоєнний рівень.

Закріплення вивченого матеріалу.