Файл: Свинко Й. М. Сивий М. Я. Геологія.pdf

Рис. 62. Схема палеотектонічного районування території України: 1 — Фенно-Сарматський шит; 2, 3 — Дністровський перикратонний прогин; 4—8 — Галицька геосинклінальна область

лише на південний захід від лінії Рівне — Хмельниць­ кий — Одеса, вздовж околиці Східно-Європейської плат­ форми. Глибоководні осадки могли відкладатись в праКарпатах та пра-Добруджі, які входили, очевидно, до скла­ ду так званого Середньоєвропейського палеобасейну — перехідної ланки між Палеотетісом та Япетусом.

Протягом силурійського періоду Східно-Європейська платформа перебувала в приекваторіальній частині пів­ нічної півкулі. Тому клімат того часу визначають як тропічний або теплий, помірно зволожений. Рівнинний суходіл був прорізаний повноводними річками, які поста­ чали мілководні шельфові та лагунні ділянки прісною во­ дою, потрібною для осадження доломітових та доломіто­ во-уламкових мулів.

Силурійські осадки на території України відкладались у зоні зчленування Фенно-Сарматської суші, яка повільно підіймалася, та Середньоєвропейської герцинської геосин­ клінальної області, що занурювалась. Відкладались типові осадки шельфової зони (аргіліти, доломіти, домерити, вап­ няки з тропічною фауною), відомі в Середньому Придні­ стров'ї, та пелагічні осадки материкового схилу, представ­ лені товщею мергелів і проверстками вапняків, аргілітів,

алевролітів, скупчених у Львівському палеозойському про­ гині. На схід від лінії міст Костопіль—Хмельницький— Могилів-Подільський—Одеса в силурі був суходіл.

У ранньому девоні морський басейн поступово мілів, берегова лінія відступала на захід, і морські осадки в При­ дністров'ї змінились червоноколірними пісковиками, ар­ гілітами, алевролітами — відкладами, сформованими в умовах низовинної акумулятивної рівнини з добре розви­ нутою річково-озерною мережею.

На рубежі раннього і середнього девону завершилась пе­ ребудова структурного плану південного заходу Східно-Євро­ пейської платформи, що призвело до відмирання Дністров­ ського перикратону та поділу його на окремі прогини: Львівський та Придобруджинський. На сході України поча­ ла формуватися Дніпровсько-Донецька западина. Це свідчить, очевидно, про завершення каледонського та початок герцинського циклу геологічної історії території України.

Герцинський В середньому девоні на території етап Львівського прогину утворився залишковий Львівсько-Люблінський прогин, який проіснував до середини карбону, заповню­

ючись карбонатними, уламковими та вугленосними осадка­ ми. З кінця середньокам'яновугільної епохи Волино-По- дільська плита пережила обширні підняття. Континентальні умови зберігалися тут аж до середини мезозойської ери.

З пізньої юри й до наших днів на плиті синхронно відбивалися рухи в сусідній Карпатській геосинкліналі, тобто чергувалися підняття та опускання і, відповідно, розподілялись на її території мезокайнозойські відклади. Зокрема, можна виділити значні крейдову та неогенову трансгресії, осадки яких тут дуже поширені.

Пізньопалеозойський етап розвитку структури території України найяскравіше проявився в центральній частині платформи, де у цей час формувалися Дніпровсько-До­ нецька западина та Донбас.

За матеріалами глибинного сейсмічного зондування можна припустити, що в розвитку Дніпровсько-Донецької западини (ДДЗ) основну роль відігравали пульсаційні розширення і стиснення мантійного діапіру. Розширення останнього почалося ще до середнього девону. Почина­ ючи з середнього девону, область набуває рифтогенної стадії свого розвитку. На дні рифта відкладаються потужні

товoі глинисто-карбонатних та ефузивних порід (місця­ ми до 1700 м і більше), а також поклади кам'яної солі. При цьому максимальний об'єм вулканогенних продуктів формувався в період максимальних занурень брил земної кори в межах рифта.

У ранньому карбоні ДДЗ вступає в синклінальну ста­ дію розвитку. У гумідному кліматі при чергуванні мор­ ських і континентальних умов відкладаються вугленосні утворення, теригенні та карбонатні породи. В аридному кліматі пермського періоду вдруге склалися умови, спри­ ятливі для нагромадження солей (зокрема, в Бахмутській котловині).

Донецький басейн, який у ранньому палеозої був гірською складчастою країною, в середньому девоні ра­ зом із ДДЗ був втягнутий у занурення та покрився морем. Вважають, oо з цього часу він вступив у режим геосинк­ ліналі. Стійкий морський басейн з переважно карбонат­ ним накопиченням утримувався до середини раннього карбону, коли на тлі загального занурення в ньому розпо­ чалися ритмічні коливальні чи пульсивні рухи незначної амплітуди, що спричинило нагромадження дуже потужної вугленосної товщі. У ній морські осадки чергуються із континентальними, що безперечно вказує на часту зміну фізико-географічних обстановок у цей час — морське міл­ ководдя змінювалося низовинним заболоченим суходолом з річками, приморськими озерами тощо. Клімат того часу був вологий, тропічний. Такі умови зберігались у Донбасі до кінця кам'яновугільного періоду.

Зміна клімату розпочалась в пізньому карбоні і трива­ ла в напрямі аридизації і в пермі. Змінився характер басейнів — поряд з морськими із нормальною солоністю виникли й почали переважати водойми, в яких відклада­ лись хемогенні осадки: гіпси, ангідрити, доломіти, кам'я­ на сіль. Протягом пермі відбувалося поступове осушення Донбасу.

Горотвірні процеси герцинського тектонічного циклу розпочалися ще в пізньому карбоні та особливо посили­ лись в середині та наприкінці пермського періоду, при­ близно 260...225 млн р. тому. Як наслідок, потужна товща нагромаджених геосинклінальних відкладів карбону-пермі була інтенсивно пофалдована, піднята й перетворена на гірську країну. Магматизм проявлявся тільки на початко­ вих фазах горотворення.

430

проникла на цю територію в міоцені.

На межі палеозойської та мезозойської ер на території України протягом тривалого часу (пермський та тріасо­ вий періоди) переважають континентальні умови, проце­ си денудації. В аридному кліматі формувалися потужні товщі строкатоколірних відкладів, які, очевидно, мали повсюдне поширення, а зараз збереглися в Донбасі, ДДЗ та інших місцях.

В юрському періоді проявилися значні опускання та пов'язані з ними морські трансгресії. Зокрема, значні за­ нурення спостерігались у межах Причорноморської запа­ дини, південна частина якої в цей час розвивалась як гео­ синкліналь, у якій нагромаджувався фліш таврійської серії (кінець тріасу — рання юра). В пізній юрі тут починається гороутворення, яке супроводжувалося потужним вулкані­ змом. Кіммерійський орогенний етап завершив форму­ вання різновікового фундаменту молодої Скіфської плат­ форми і, починаючи з крейдового періоду, на ній нагро­ маджуються горизонтально-верствуваті відклади чохла. З того часу й досі платформа переживала лише епейрогенічні коливання земної кори, що зумовлювали на ній періо­ дичні трансгресії та регресії морів з області Тетісу.

Крейдовий період в історії розвитку геологічної струк­ тури України був новим етапом розширення морських умов. Моря покривали майже всю її територію, причому відкла­ дались переважно карбонатні осадки — вапняки, мергелі, писальна крейда, що може вказувати на тропічний харак­ тер тодішніх морів. Потужні товщі цих осадків покривають такі території, як Волино-Поділля, Причорномор'я, Північний Крим, Дніпровсько-Донецьку западину (рис. 63).

У палеогеновому періоді площі, зайняті морями, ско­ рочуються. В середині еоцену Український щит підіймаєть­ ся над рівнем моря, в його межах створюються обстанов­ ки, сприятливі для вивітрювання, а також для формуван­ ня буровугільних родовищ Дніпровського басейну. Морські умови в палеогені утримувалися в Карпатській та Крим­ ській геосинкліналях.

Гірський Крим інтенсивно занурювався в пізньому тріасі і ранній юрі. Вже з середини юрського періоду тут починаються підняття, підводні вулканічні виверження та

431

Рис. 63. Схема палеогеографії крейдового періоду:

1 — море; 2-6 — осадові породи (вапняки, мергелі, пісковики, піски, аргеліти, алевроліти); 7— фосфорити; 8— кремені; 9— фліш; 10 — суша

утворення потужних ефузивних товщ (мис Фіолент). Вод­ ночас утворюються великі інтрузивні тіла: гори Аюдаг, Карадаг, Кастель, Урагу та ін. У палеогені, як уже згадува­ лось, значна частина сформованого Кримського мегантиклінорію вкривалася морськими водами. Орогенна (за­ вершальна) стадія розвитку цієї території припала на олі­ гоцен — початок міоцену. Отже, починаючи з пізнього тріасу і до нашого часу область Гірського Криму перебу­ вала на геосинклінальній стадії свого розвитку. До почат­ ку олігоцену тут переважали низхідні рухи, нагромаджен­ ня осадків значної потужності, вторгнення магматичних інтрузій. Це була перша фаза (етап) геосинклінального розвитку. Починаючи з олігоцену і до нашого часу про­ довжується орогенна, завершальна фаза розвитку, з вис­ хідними тектонічними рухами, складкоутворення ми тощо.

Чорноморська западина, розташована поряд з Гірським Кримом, продовжує поглиблюватися й заповнюватися те­ ригенними осадками, потужність яких уже перевищує 7000 м. Вважають, що вона переживає початкову фазу гео­ синклінального розвитку.

У Карпатах до виникнення геосинклінального флішо­ вого басейну існувало пізньоюрське море, у значній час-

тині якого відкладались карбонатні породи, здебільшого вапняки. Зародження геосинкліналі та осадження флішо­ вих товщ почалося в ранньокрейдову епоху та тривало далі протягом крейдового та палеогенового періодів. В історії розвитку флішової Карпатської геосинкліналі умовно ви­ діляють чотири основні стадії: ранньокрейдову, пізньокрейдову, палеоцен-еоценову та олігоценову. В цей час відбувалося формування флішових трогів, розділених підняттями (Кордильєрами). В трогах відкладались потужні товщі одноманітних, переважно теригенних, осадків. Ба­ сейн поступово поглиблювався і заповнювався осадками. Занурення мало осциляційний характер, тобто на тлі за­ гального прогинання відбувалися дрібні коливні рухи, що, очевидно, зумовило ритмічність флішових товщ.

Перша карпатська фаза складчастості проявилася на­ прикінці олігоцену. Це був переломний момент в історії Карпат — розпочалася орогенна стадія розвитку. Одно­ часно із підняттям складчастих Карпат відбувалося зану­ рення сусідньої з ними області — Передкарпатського пе­ редового прогину. Останній почав заповнюватись потуж­ ною товщею молас. У прогині вирізняється Внутрішня зона, що прилягає до Карпат, та Зовнішня, яка межує з Волино-Подільською плитою. Як наслідок другої міоце­ нової фази складчастості виникає сучасна структура Кар­ пат: Карпати були насунуті на Передкарпатський прогин. Відклади Внутрішньої зони інтенсивно дислокувались і, в свою чергу, насунулись на Зовнішню зону, причому ам­ плітуда насувів перевищила 20 км.

На останній неотектонічній стадії відбулося загальне підняття власне складчастих Карпат, перерізаних численни­ ми долинами, а також області Передкарпатського прогину.

Формування Закарпатського прогину, на відміну від Передкарпаття, супроводжувалось інтенсивними вулканіч­ ними процесами. Верхні моласи відкладались там ще в міоцені та пліоцені, а наприкінці орогенної стадії відбу­ лися потужні виливи базальтів, андезито-базальтів, сфор­ мувалися туфи і туфобрекчії, якими складений ВигорлатГутинський (чи Вулканічний) хребет. У цей час відбува­ лося і вторгнення інтрузій, з якими пов'язані металічні корисні копалини Закарпаття. На неотектонічному етапі пройшло загальне підняття території.

У неогеновому періоді морем вкривалися лише півден­ но-західна та південна частини території України, де відкла-

дались переважно теригенні (піски, пісковики, глини), карбонатні (вапняки) породи та гіпси. Інколи із узбереж­ ною зоною неогенових морів пов'язувалося утворення рифів, як це можна спостерігати на Поділлі на прикладі Товтр (Медоборів). Товтровий кряж сформувався в не­ глибокому тропічному морі з решток літотамнієвих водо­ ростей, черепашок двостулкових та черевоногих молюсків, червів роду Serpula та коралів і після відступу останнього сарматського моря (орієнтовно 14 млн р. тому) залишився у рельєфі у вигляді невисокого горбкуватого пасма, яке з північного заходу на південний схід перетинає дві області України —Тернопільську та Хмельницьку.

Розвиток геологічної структури території країни завер­ шився у неогені встановленням континентального режи­ му на всьому її просторі.

похолоданням клімату. Із центрів наземного зледеніння, які розміщувались на півночі Євразії, на Україну насуну­ лися маси материкового льоду. Епохи потеплінь чергува­ лися з епохами похолодань. У міжльодовикові епохи вста­ новлювався теплий клімат, у ранньому антропогені — близький до субтропічного. Епохи похолодань супровод­ жувались наступом льодовикових мас, які на рівнинну територію України поширювались, очевидно, двічі.

У середині антропогену льодом вкривалися значні плоші Придніпров'я, де розвивався так званий дніпровський льо­ довиковий язик (рис. 64). Під час покривних зледенінь існувала кліматична зональність, яка зумовила формуван­ ня специфічної морфоскульптури: льодовикової, воднольодовикової і лесової. В такий спосіб формувалися мо- ренно-зандрові, зандрові та лесові рівнини. Утворення їх відбувалося в умовах льодовикових та перигляціальних зон, які простягалися вздовж переднього краю льодовика да­ леко на південь. В перигляціальних зонах основними про­ цесами були морозне вивітрювання, еолова діяльність (на­ громадження потужних лесових товщ), соліфлюкція та фор­ мування річкових долин, які поглиблювали русла в льодовикові епохи та розширювались в епохи потеплінь. Чергування таких умов приводило до утворення терасо­ вих рівнів таких річок, як Дніпро, Дністер та інші.

Рис. 64. Схема палеоландшафтів дніпровського часу:

1 — льодовиковий покрив; 2 — водно-льодовикові і озерні відклади; 3 — перигляціальний лісостеп; 4 — перигляціальний степ; 5 — ксеротичний степ

Ритм кліматичних змін спричинив евстатичні коливан­ ня рівнів Чорного та Азовського морів. Порівняно із су­ часним ці рівні знижувалися на 70...80 м. Чорне море то перетворювалося на озеро (Чаудинське та Давньоевксинське раннє) в льодовикові епохи, то знову ставало морем і з'єднувалось із Середземним за рахунок опускання сухо­ долу на місці Егейського моря з утворенням Босфору та Дарданелл. Приблизно 30 тис. років тому рівень водойми різко знизився, й утворилося Новоевксинське море. Саме тоді зникло Праазовське море, і лише близько 5 тис. років тому утворилися сучасні Чорне та Азовське моря.

У післяльодовиковий час фізико-географічні умови території України поступово наближаються до сучасних.

Контрольні запитання й завдання

1. Які особливості становлення геологічної структури території України? 2. Назвіть етапи формування геологіч­ ної структури території України. 3. Як і коли формували­ ся морські умови на території України? 4. Яку роль відігра­ вав клімат на антропогеновому етапі геологічного розвит­ ку території України?