Файл: Програмою "Україна 2010" передбачено вирішення проблеми забезпечення потреб населення мясом власного виробництва.rtf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.03.2024
Просмотров: 10
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Вступ
Рівень споживання м’яса і м’ясних продуктів населенням певної країни є своєрідним показником економічного стану та добробуту держави.
Програмою “Україна 2010” передбачено вирішення проблеми забезпечення потреб населення м’ясом власного виробництва.
Скотарство в багатьох країнах світу, і в нашій країні є ведучою галуззю тваринництва і має важливе значення в забезпечені людини білком тваринного походження, а також отриманням сировини у вигляді шкір, кісток тощо.
При введені галузі скотарства як у колективній, так і у приватній власності важливим фактором, що затримує розвиток тваринництва є велика кількість захворювань заразної і незаразної етіології. Серед хвороб заразної етіології велику питому вагу займають паразитарні хвороби великої рогатої худоби, і перш за все, гельмінтози.
Серед гельмінтозів великої рогатої худоби досить широко розповсюджені стронгілятози шлунково-кишкового тракту.
Стронгілятози травного тракту – це полігельмінтозна інвазія при якій кожен окремий вид заселяє певну ділянку шлунко-кишкового тракту, і при цьому проявляється як синергічні, так і конкурентні взаємовідношення між окремими видами.
Успішна боротьба з інвазійними хворобами тварин і птиці можлива лише за наявності високоефективних лікарських засобів. Ведення як інтенсивної так і напівінтенсивної системи тваринницької галузі в нашій країні зобов’язують спеціалістів ветеринарної медицини всебічно вивчати хвороби тварин, які приносять значні економічні збитки.
1. Характеристика господарства
СТОВ “Урожай” с. Сирово Миколаївської області знаходиться на відстані 220 км від обласного центру м. Миколаїв. Відстань до районного центру (смт. Врадіївка) – 10 км.
На заході СТОВ “Урожай” межує з смт. Криве Озеро, на півночі з землями агрофірми “Поділля” смт. Врадіївка.
Клімат зони в якій знаходиться СТОВ “Урожай” помірно-континентальний, відносно прохолодний, з помірною кількістю опадів.
Середньорічна температура становить 8,5ºС. Найбільш низька температура в січні місяці досягає - 25ºС, а в червні найвища тепература до +30ºС.
Середньорічна сума опадів складає 500 мм, при цьому більш 55% з них припадає на осіньо-зимовий період.
Виробниче направлення господарства – тваринництво. Природно-кліматичне розміщення господарства дає можливість розвитку, як тваринництва, так і рослинництва.
Грунти в основному складаються з чорноземів та сірих підзолистих грунтів. Раціональне використання земельних ресурсів в СТОВ “Урожай” дає змогу отримувати різноманітну продукцію, таку як: зернові культури, технічні, кормові і плодоовочеві.
Загальна земельна площа господарства складає 5750 га, з них на долю сільскогосподарських угідь припадає 5049 га. 3960 з них – рілля, 956 – пасовища, 14 га – сади. Водойми складають 17 га, ліси і лісосмуги – 102 га. Присадибні ділянки – 701 га (12,19% від загальної земельної площі). З данних приведених в таблиці 1 видно, що найбільш питома вага припадає на сільськогосподарські угіддя, з них на ріллю припадає – 78,4% земель. Найменше площі припадає на сади – 14 га (0,35%). На протязі останніх трьох років площа земельних угідь не змінювалась.
1. Наявність та склад земельних угідь.
| № | Найменування угідь | 2001 | 2002 | 2003 |
| | Всього землі, га | 5750 | 5750 | 5750 |
| | В т. ч. с.-г. угідь | 5049 | 5049 | 5049 |
| | З них ріллі, га | 960 | 960 | 960 |
| | Природні сінокоси, пасовища | 956 | 956 | 956 |
| | Сади | 14 | 14 | 14 |
| | Лісосмуги | 102 | 102 | 102 |
| | Ставки | 17 | 17 | 17 |
| | Присадибні ділянки | 701 | 701 | 701 |
Тваринництво спеціалізується на виробництві продукції ВРХ і свинарстві. В структурі поголів’я ВРХ в останні роки з’явилась тенденція до зниження кількості поголів’я, що випливає з таблиці 2:
2. Структура стада ВРХ
| № | Групи тварин | 2001 | 2002 | 2003 | В середньому | |||||
| Умовних голів | % | Умовних голів | % | Умовних голів | % | Умовних голів | % | |||
| | Корови | 341 | 45,9 | 250 | 45,4 | 207 | 52,2 | 266 | 47,3 | |
| | Бугаї-плідники | 3 | 0,4 | 1 | 0,1 | 2 | 0,5 | 2 | 0,4 | |
| | Нетелі | 198 | 26,6 | 137 | 24,9 | 83 | 20,6 | 139 | 24,6 | |
| | Молодняк | 201 | 27,1 | 163 | 29,6 | 106 | 26,7 | 156 | 27,7 | |
| | Всього: | 743 | 100 | 551 | 100 | 398 | 100 | 564 | | |
Епізоотологічний стан СТОВ „Урожай” неблаго получний щодо паразитарного захворювання як буностомоз ВРХ. Захворювання все менше зустрічається в останні три роки. Все більше тварин уражаються збудником bunosomum phebotomum
2. Характеристика захворювання
2.1 Визначення хвороби
Стронгілятози жуйних – це захворювання обумовлене паразитуванням в шлунково-кишковому тракті жуйних нематод виду Strongylata, родин Strongylidae, Trichostrongylidae, Trichonematidae, Ancilostomatidae.
2.2 Історична довідка
Перші спогади про деякі види стронгілят сімейства трихостронгилид (Newatodirus filicollis Rud., 1802); (Maemonclus countortus Rud., 1809) ми знаходимо в роботах Рудольфі.
F. Maroter (1908) вперше описав личинок езофагостом ВРХ; поклав початок дослідженням по вивченню паразитарних личинок стронгілят.
К.І. Скрябін (1916) при вивченні гельмінтофауни домашніх тварин Туркестану зареєстрував збудників гемонхоза, трихостронгльоза у овець і кіз.
Потім з’явилась велика кількість робіт проведених в різних республіках і природнокліматичних зонах, по вивченню фауни шлунково-кишкових стронгілят сімейства трихостронгіліт у різних видів домашніх і диких жуйних (ВРХ, вівці, кози); було встановлено багато видів виділених з сичуга і тонкого кишечнику.
На протязі 40-50рр. нашого століття на території бувшого СРСР поступово зростала кількість робіт по стронгілятозам ВРХ. В останні 10-15 років дослідники різних країн отримали цікаві та важливі данні по систематиці і фауні стронгілят регіональної епізоотології і географічно-зональному розселенню життєвому циклу і екології.
2.3 Морфологія збудника
стронгілятоз хвороба худоба антигельмінтик
Bunostomum phlebotomum (локалізація в тонкому кишечнику). Білуваті нематоди довжиною до 2,6 см. Буностоми характеризуються наявністю воронкоподібної ротової капсули з дорсальним жолобом і двох напівмісяцевих ріжучих пластинок у краю ротового отвору. У самця бурса з асиметричною дорсальною лопастю, спікули рівні, коричневого кольору 3,5 – 4 мм довжини, рульок відсутній (мал. 1) .
Малюнок 1 - Bunostomum phlebotomum: 1 – передній кінець паразита; 2 – хвостовий кінець самця; 3 – інвазійна личинка
2.4 Епізоотологічні дані
Буностомоз – хворіють вівці і ВРХ. Найбільш поширений в зонах з вологим кліматом, або низинних пасовищах. Личинки паразита зберігаються в місцях накопичення гною. Сеча на личинок не впливає. Заражаються жуйні на пасовищах, тирлах в приміщеннях. Серед молодняка буностомоз може мати ензоотичні спалахи.
2.5 Біологія збудника
Цикл розвитку трихостронгілід загальних рисах однаковий. В яйцях, які виділились у навколишнє середовище при температурі 20 - 25ºС за 17 – 20 годин розвиваються личинки, які звільняються від яйцевих оболонок, дозрівають у навколишньому середовищі до інвазійної стадії близько 4 – 5 діб.
Дослідженнями встановлено, що яйця та личинки 1 – 2 стадії нестійкі до дії факторів зовнішнього середовища. Висока, або низька температура, сухість, сонячна радіація діють на них згубно .
Інвазійні личинки, які живуть за рахунок поживних речовин, що в них знаходяться, досить стійкі до факторів зовнішнього середовища. Переносять тривале висихання, підвищені і низькі температури. Вони здатні мігрувати в ґрунт і на рослини.
При неблагоприємних умовах інвазійні личинки, як би впадають в стан анабіозу і таким чином зберігають свою життєздатність досить тривалий час.
В зовнішньому середовищі з яєць вилуплюються личинки, які дозрівають до інвазійної стадії на протязі 3 – 7 днів. Тварини заражаються при заковтуванні личинок з кормом, або шляхом проникнення їх через непошкоджену шкіру (найбільш часто).
В організмі господаря паразит розвивається приблизно 40 – 46 днів, а по деяким даним 103 дні. В організмі паразити живуть рік і більше.
2.6 Патогенез
Гельмінтози викликають морфо-функціональні відхилення організму господаря, навіть при субклінічному перебізі. При сильній інвазії проявляється ряд клінічних ознак; які характеризують механічну, трофічну, токсичну, алергічну, інокуляторну дію гельмінтів.
Гельмінти викликають не тільки місцеве ураження в організмі живителя. Зміни, які спостерігаються у внутрішніх органах виступають показниками порушення обміну речовин, розвитку дистрофічних, алергічних, імунологічних реакцій всього організму та патогенну дію гельмінтів.
Буностоми гематофаги. Зміни в основному пов’язані з травмуванням і запаленням слизової оболонки кишечника, втратою крові і інокуляцією патогенної мікрофлори.
2.7 Клінічні ознаки
Проникнення личинок у шкіру супроводжується свербіжом та дерматитами. У інвазованих тварин з’являється виснажливий пронос із домішками в фекаліях слизу та крові. Спостерігають кашель та витіки з носових порожнин, прослуховуються хрипи. Хворі тварини відстають в рості і розвитку. Можлива загибель молодняка.
2.8 Патологоанатомічні зміни
Патоморфологічно стронгілятози шлунково-кишкового тракту жуйних проявляються важкими структурно-функціональними змінами слизової оболонки сичуга, та різних відділів кишечника, з розвитком гельмінтозного гастроентериту. При цьому порушення гемо- і лімфоциркуляції проявляється підвищенням кровонаповнення і розрихлення стінок судин, капілярів, десквамацією епітелію, мукоїдним і фібринозним набуханням стінок. Утворюються внутрішньосудинні стази, коагуляція еритроцитів і тромбоутворення. Внутрішньосудинні зміни характеризуються периваскулярними набряками, крововиливами, дистрофією і некробіозом епітелію кишечника і гепатоцитів.
2.9 Діагноз
Встановлюють комплексно з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, та лабораторних досліджень. Прижиттєва діагностика трихостронгілоїдозів здійснюється копрологічними методами. По методу Фюлеборна діагноз може бути тільки груповим, так як яйця окремих видів і родів трихостронгілід, за невеликим виключенням, морфологічно не відрізняються один від одного.
Метод Фелеборна. В стаканчик вміщують фекалії (близько 5 гр) і добавляють при помішуванні скляною, або дерев’яною паличкою насичений розчин кухонної солі (з розрахунку на 1 частину фекалій 15 – 20 частин розчину солі). Для його виготовлення на 1 л гарячої води необхідно взяти 400 г солі. Одержаний розчин фільтрують через марлю, або вату і використовують після охолодження. Питома вага такого розчину становить 1,2. Потім одержану суспензію фекалій фільтрують крізь металеві, або марлеві ситечка в інший стаканчик залишають для відстоювання на 40 – 60 хв. Яйця гельмінтів з невеликою питомою вагою спливають. За допомогою металевої петлі діаметром не більше 1 см беруть кілька крапель (частіше 3) з поверхневого шару рідини, переносять на предметне скло і досліджують під мікроскопом.
Для проведення досліджень методом флотації нерідко використовують і інші флотаційні рідини (насичений розчин сірчанокислої магнезії, гіпосульфіту натрію).
Більш точний прижиттєвий діагноз ставиться шляхом визначення роду вирощених інвазійних личинок. У вирощених інвазійних личинок гемонхів є 16 веретеноподібних кишкових клітин і короткий потоншений хвостовий кінець. При діагностичній дегельмінтизації в калі виявляють буностомів червоного кольору.
2.10 Лікування та профілактика
Широке розповсюдження шлунково-кишкових стронгілятозів жуйних в багатьох країнах світу призвело до необхідності виявлення ефективних методів боротьби з ними. Одним з основних методів боротьби з цими гельмінтозами залишаються масові дегельмінтизації різних видових груп ВРХ.