ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.03.2024
Просмотров: 183
Скачиваний: 0
відстані може становити багато хвилин й навіть години. Поширення запаху здійснюється за допомогою повільного процесу дифузії.
Повільність дифузії й аналогічних їм явищ Клаузіус пояснив зіткненнями молекул. Молекула газу не увесь час рухається вільно, а час від часу має зіткнення з іншими молекулами. Вільно вона пролітає тільки коротку відстань від одного зіткнення до наступного. У момент зіткнення швидкість молекули різко змінюється як за модулем, так і за напрямком. У результаті траєкторія молекули є не прямою, а ламаною лінією з великою кількістю ланок. Молекула безладно метається туди й сюди, і її загальне просування вперед відбувається порівняно повільно. Для кількісного опису явища Клаузіус увів поняття
середньої довжини вільного пробігу, тобто середньої відстані, що пролітає молекула від одного зіткнення до наступного.
2 Для обчислення середньої довжини вільного пробігу будемо користуватися моделлю твердих куль. Між зіткненнями молекули кулі рухаються за інерцією прямолінійно й рівномірно. У моменти зіткнень між молекулами розвиваються дуже великі сили відштовхування, що змінюють їх швидкості за величиною й напрямком. Зрозуміло, така груба модель передає далеко не всі риси явищ, які відбуваються при зіткненнях. Молекули можуть розпадатися й з'єднуватися. Атоми можуть іонізуватися, переходити в збуджені стани й т.д. Все це залишимо зараз без уваги. Модель твердих куль може приблизно вірно описати тільки процеси розсіювання молекул, у яких відбуваються зміни швидкості й напрямку руху цих частинок у результаті зіткнень їх між собою й зі стінками посудини, у якому знаходиться газ.
Для спрощення розрахунку припустимо, що |
|
||
рухається тільки одна молекула з сталою швидкістю |
|
||
υ, а всі інші молекули є нерухомими. Будемо |
|
||
називати |
молекулу, яка рухається, молекулою A . |
|
|
Уявимо, |
що з молекулою A жорстко |
зв'язана |
|
концентрична з нею тверда сфера S удвічі більшого |
|
||
діаметра. Назвемо цю сферу сферою огородження |
|
||
молекули |
A . У момент зіткнення відстань між |
|
|
центрами |
молекул, що зіштовхуються, |
дорівнює |
Рисунок 75.1 |
діаметру молекули d. Отже, у цей момент центр |
A , виявиться на поверхні сфери |
||
нерухомої |
молекули, з якої зіштовхнулася |
молекула |
огородження останньої. Очевидно, він не може проникнути усередину цієї сфери. Між двома послідовними зіткненнями молекули A її сфера огородження описує циліндр, довжина якого і є вільний пробіг молекули A . З таких циліндрів складається поверхня, що описується з часом сферою огородження (рис. 75.1). Для стислості будемо називати цю поверхню ламаним циліндром. Якщо центр іншої молекули лежить усередині або на бічній поверхні цього циліндра, то вона зіштовхнеться з молекулою A . У противному випадку зіткнення не відбудеться. Нехай V – об'єм ламаного циліндра, що описується сферою S за час Dt . Число зіткнень молекули, що рухається, з іншими молекулами за цей час Dt дорівнює середньому числу останніх в об'ємі V , Vn , де n – число молекул в одиниці об'єму. Ми припускаємо, що
середня довжина вільного пробігу l дуже велика у порівнянні |
з діаметром сфери |
|
огородження 2d . Тоді можна знехтувати тими частинами об'єму V , |
які приходяться на |
|
злами циліндра, тобто при обчисленні V циліндр можна вважати прямим, а його висоту |
||
такою, що дорівнює добутку швидкості молекули υ на час Dt . У |
цьому наближенні |
|
V = s × u× Dt , де σ = πd 2 |
– площа поперечного перерізу циліндра. Отже, число зіткнень |
|
молекули, що рухається, |
з іншими молекулами за час Dt дорівнює s × u× Dt × n , а за одиницю |
|
часу |
|
|
|
z = s × u× Dt × n / Dt = n ×s × u. |
(75.1) |
Шлях, пройдений молекулою A за час Dt , дорівнює u× Dt . Розділивши його на число зіткнень за цей же час, знайдемо середню довжину вільного пробігу молекули:
118
l = |
uDt |
= |
1 |
. |
(75.2) |
|
s ×u× Dt ×n |
s × n |
|||||
|
|
|
|
Як правило, формули (75.1) і (75.2) не є точними, оскільки в основу їх доведення покладене припущення, що рухається тільки одна молекула, а всі інші нерухомі. Математично точний розрахунок було виконано Максвеллом з урахуванням максвеллівського розподілу молекул за швидкостями. Максвелл отримав:
|
z = |
|
|
n ×s× u |
|
||||
2× |
(75.3) |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
l = |
|
1 |
|
. |
(75.4) |
|||
|
|
|
|
|
× s × n |
|
|||
|
|
2 |
Як бачимо формули (75.3) та (75.4) суттєво залежать від величини σ . Площа перерізу сфери огородження по великому кругу σ отримала назву ефективного перетину молекули, точніше газокінетичним ефективним перетином молекули при розсіюванні її на інших молекулах. Якщо розсіювання відбувається на таких же самих молекулах, то ефективний
перетин s = pd 2 , де d – діаметр молекули (мінімальна відстань, на яку зближуються молекули під час зіткнення). Зазначимо, що мінімальна відстань, на яку зближуються молекули, залежить від енергії (температури) молекул з якими відбувається зіткнення. Тому з підвищенням температури ефективний діаметр молекули зменшується.
§ 76 Емпіричні рівняння, що описують дифузію, теплопровідність, внутрішнє тертя. Якісне пояснення явищ перенесення в газах [4]
1 Дотепер ми вивчали рівноважні стани й оборотні процеси. Тепер перейдемо до розгляду процесів, що виникають при порушеннях рівноваги в системі. Якщо після порушення рівноваги залишити систему без зовнішнього впливу, який спричинив це порушення, то виникає процес релаксації, у результаті чого система переходить у рівноважний стан. Ми будемо припускати, що за рахунок впливу ззовні нерівноважний стан системи зберігається незмінним протягом необмеженого часу, внаслідок чого процеси, що виникли в системі, будуть стаціонарними (тобто не залежними від часу). Крім того, будемо вважати, що порушення рівноваги невеликі.
Порушення рівноваги приводять до перенесення з одних місць середовища в інші або речовини, або енергії, або імпульсу й т.п. Інтенсивність процесу перенесення характеризується потоком відповідної величини. Потоком якої-небудь величини (наприклад,
частинок, маси, енергії, імпульсу, електричного заряду) називається кількість цієї величини, що проходить в одиницю часу через деяку уявну поверхню. Прикладами можуть служити потік води через поперечний переріз труби, потік електричного заряду через поперечний переріз провідника (який характеризується силою струму) і т.п. Поверхня, через яку розглядається потік, може мати будь-яку форму; зокрема, ця поверхня може бути замкненою.
Потік – скалярна алгебраїчна величина, знак якої визначається вибором напрямку, уздовж якого потік уважається додатним. Цей вибір є довільним. У випадку замкнених поверхонь прийнято потік, що виходить назовні, вважати додатним, а в протилежному випадку
– від’ємним. Ми будемо розглядати потоки через плоскі поверхні, які є перпендикулярними до осі Z . Якщо потік даної величини (частинок, енергії, імпульсу) направлений уздовж осі Z , то будемо вважати його додатним, в іншому випадку – від’ємним.
У цьому параграфі ми розглянемо три явища перенесення: дифузію (перенесення частинок або маси), теплопровідність (перенесення енергії) і внутрішнє тертя (перенесення імпульсу). Спочатку розглянемо емпіричні (тобто такі, які ґрунтуються на досвіді) рівняння цих процесів, що мають застосування до будь-яких середовищ (твердих, рідких і газоподібним). Далі буде викладено елементарну молекулярно-кінетичну теорію дифузії в газах. Молекулярно-кінетичні теорії теплопровідності та в’язкості газів є аналогічними.
119
2 Дифузія. Дифузією називається вирівнювання концентрації, що обумовлене тепловим рухом, в суміші декількох речовин. Цей процес спостерігається в газоподібних, рідких і
твердих середовищах. Ми обмежимося розглядом тільки двокомпонентних сумішей. |
|
|||||||||||||
|
Нехай |
в |
одиниці об'єму |
суміші |
ni (z) |
|
|
|
|
n1 |
+ n2 |
|||
знаходиться n1 |
молекул однієї компоненти й |
|
|
|
|
|||||||||
|
S |
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||
n2 |
молекул |
іншої |
компоненти. |
Число |
|
|
|
|
|
|
||||
M 2 |
|
|
n2 |
|
||||||||||
молекул даного сорту в одиниці об'єму |
|
|
|
|
|
|
||||||||
будемо |
називати |
концентрацією |
цієї |
|
|
|
|
|
|
|
||||
компоненти. |
|
|
|
|
|
|
|
M1 |
|
n1 |
|
|||
|
Припустимо, що концентрації n1 й n2 |
|
|
|
Z |
|||||||||
змінюються уздовж осі Z (від координат x і |
|
|
|
|
|
|
||||||||
y |
концентрації не залежать). Швидкість цієї |
Рисунок |
76.1 – |
Залежність концентрацій |
||||||||||
зміни характеризується похідними dn1 / dz й |
двокомпонентної |
газової суміші |
від z . |
|||||||||||
dn2 / dz . Похідну |
dn / dz |
прийнято називати |
Оскільки |
тиск |
і |
температура |
всюди |
|||||||
однакові, сума n1 + n2 |
стала |
|
||||||||||||
градієнтом |
концентрації |
(це не є |
точним |
|
визначенням, насправді градієнт є вектором).
Щоб спостерігати процес дифузії в чистому вигляді, будемо вважати тиск у рідких і газоподібних сумішах таким, що не залежить від z . Через це гідродинамічні потоки не виникають. У цьому випадку похідні dn1 / dz й dn2 / dz мають різні знаки (рис. 76.1).
Внаслідок теплового руху виникає потік молекул кожної з компонент у напрямку
зменшення її концентрації. Експериментально встановлено, |
що потік |
молекул i -й |
||||
компоненти через перпендикулярну до осі Z поверхню S ( Ni |
– кількість молекул i -го |
|||||
сорту, які проходять через поверхню S за одиницю часу) визначається рівнянням |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
Ni = −D |
dni |
S |
, |
|
(76.1) |
|
|
|||||
|
|
dz |
|
|
|
|
де D – коефіцієнт пропорційності, який називається коефіцієнтом дифузії. |
Таким чином, |
потік молекул пропорційний градієнту концентрації. Знак мінус у рівнянні (76.1) обумовлений тим, що потік направлений у напрямку зменшення концентрації.
Помноживши обидві частини формули (76.1) на масу молекули i -ї компоненти mi , отримаємо рівняння дифузії для потоку маси i -ї компоненти ( Mi – кількість маси i -го сорту
речовини, яка проходить через поверхню S за одиницю часу): |
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
M i = −D |
dρi |
S |
. |
(76.2) |
|
|
|||||
|
|
|
dz |
|
|
|
Тут ρi = ni mi |
парціальна густина i -ї компоненти. |
|
||||
Потік маси M виміряється в кг/с; парціальна густина ρ – у кг/м3; поверхня S – у м2; |
||||||
координата z |
– у метрах. Отже, коефіцієнт дифузії D вимірюється в |
м2/с, тобто має |
розмірність квадрата довжини поділеного на час. Емпіричне рівняння дифузії (76.1), (76.2)
називають законом Ф і к а . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 Теплопровідність. Якщо в деякому середовищі створити уздовж осі |
Z градієнт |
|||||||||
температури, то виникає тепловий |
потік |
( q – кількість |
теплоти, |
яка |
проходять через |
|||||
поверхню S за одиницю часу), який задовольняє рівнянню |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
q = −χ |
dT |
S |
. |
|
|
|
(76.3) |
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
dz |
|
|
|
|
|
|
Тут q – тепловий потік через поверхню S , що перпендикулярна до осі Z ; |
dT / dz – градієнт |
|||||||||
температури (точніше, проекція градієнта температури |
на вісь |
z ); |
χ – |
коефіцієнт |
||||||
пропорційності, що залежить |
від |
властивостей |
середовища |
й |
називається |
|||||
|
|
|
120 |
|
|
|
|
|
|
теплопровідністю (коефіцієнт теплопровідності). Знак мінус у рівнянні (76.3) відображає той факт, що теплота переходить у напрямку зменшення температури, у зв'язку із чим знаки q й dT / dz протилежні.
Оскільки одиницею теплового потоку q є джоуль у секунду, тобто ват, χ виміряється у
ватах на метр-кельвін (Вт/(м∙К)). Рівняння (76.3) являє собою аналітичне формулювання закону, встановленого Фур'є в 1822 р., яке носить його ім'я.
4 Внутрішнє тертя. Формула Ньютона для внутрішнього тертя, що визначає силу внутрішнього тертя в рідинах, справедлива також і для газів. Напишемо цю формулу,
замінивши позначення υ на u : |
|
|
||
|
du |
|
|
|
F = η |
S |
(76.4) |
||
dz |
||||
|
|
|
(заміна υ на u викликана тим, що буквою υ ми будемо позначати невпорядковану швидкість молекул газу). У цій формулі η – коефіцієнт пропорційності, який називають в'язкістю
(коефіцієнт в'язкості); S – площа границі між шарами поверхні, на яку діє сила F ; du / dz – величина, що показує як швидко змінюється швидкість потоку рідини або газу в напрямку Z , який перпендикулярний до напрямку руху шарів (градієнт u ). Рівняння (76.4) було встановлено Ньютоном у 1687 р. і називається законом Ньютона.
Відповідно до другого закону Ньютона сила дорівнює похідній імпульсу за часом. Тому
рівняння (76.4) можна подати у вигляді |
|
||||
|
K = −η |
du |
S |
, |
(76.5) |
|
|||||
|
|
dz |
|
|
|
де K – потік імпульсу через поверхню S , який передається від шару до шару ( K – кількість |
|||||
імпульсу, яка проходять через поверхню S за одиницю часу). |
Знак мінус у цій формулі |
обумовлений тією обставиною, що імпульс «тече» у напрямку зменшення швидкості u . Тому знаки потоку імпульсу й похідної du / dz протилежні. В'язкість виміряється в кілограмах на метр-секунду (кг/(м∙с)) або у паскаль-секундах (Па∙с).
5 Елементарна молекулярно-кінетична теорія дифузії в газах. Тут ми викладемо елементарну молекулярно-кінетичну теорію дифузії в газах. Молекулярно-кінетичні теорія теплопровідності та в’язкості газів є подібною до викладеної.
Для простоти будемо припускати, що молекули газу рухаються тільки в трьох взаємно перпендикулярних напрямках. Відповідно до цього кількість молекул, що пролітають (падають) через одиничну площадку в одиницю часу, будемо обчислювати по наближеній формулі
z = |
1 |
n < υ > (точна формула z = |
1 |
n < υ > ) |
(76.6) |
|
6 |
4 |
|||||
|
|
|
|
Щоб спростити задачу, будемо вважати, що молекули обох компонент мало відрізняються за масою ( m1 ≈ m2 ≈ m ) і мають практично однакові ефективні перетини ( σ1 ≈ σ2 ≈ σ ). За цих умов молекулам обох компонент можна приписувати однакову середню швидкість теплового руху < υ > , а середню довжину вільного пробігу обчислювати за формулою
λ = |
|
1 |
, де n = n1 |
+ n2 . |
(76.7) |
||
|
|
|
|||||
2σn |
|||||||
|
|
|
|
|
Нехай зміна концентрації першої компоненти газу уздовж осі Z описується функцією n1(z) (рис. 76.2). Позначимо число молекул першої компоненти газу, що пролітають в
одиницю часу крізь уявну поверхню |
S у напрямку осі Z , через |
N1′ ; |
те ж число для |
протилежного напрямку – через N1′′ . |
Різниця цих чисел дасть потік |
N1 |
молекул першої |
компоненти через поверхню S : |
N1 = N1′ − N1′′ . |
|
|
|
|
(76.8) |
|
|
121 |
|
|