Файл: основи_теорії_дежави.docx

Механізм держави - це система органів, організацій, інших державних інститутів, які складають її організаційну основу та беруть безпосередню участь у здійсненні завдань і функцій держави.

До механізму держави входять:

органи державної влади;
громадянство;
територіальний устрій;
бюджетна, грошова, банківська системи;
Збройні сили та інші військові формування;
державні символи тощо.

Апарат держави - це система усіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції держави.

Основними принципами діяльності державного апарату України є:

демократизм;
національна рівноправність;
законність;
суверенність;
розподіл повноважень органів держави;
поділ влади;
соціальна справедливість;
гуманізм і милосердя;
поєднання переконання і примусу;
гласність, відкритість, врахування громадської думки тощо.

Основними елементами, що складають державний апарат, є органи державної влади.

Орган держави - структурно організований елемент державного механізму, наділений владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для здійснення завдань, пов’язаних із реалізацією тієї або іншої функції держави.

Державний орган характеризується наступними ознаками:

виявляє державну волю;
в його розпорядженні є державне майно, необхідне для реалізації його повноважень і функцій;
фінансування здійснюється за рахунок державного бюджету;
виступає від імені держави;
має свою компетенцію.

Ст. 6 Конституції України визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Отже, до системи держаних органів України належать: законодавчий орган - Верховна Рада України; глава держави - Президент України; органи виконавчої влади, що поділяються на вищі (Кабінет Міністрів України), центральні (міністерства, державні комітети), місцеві (обласні і районні, міст Києва й Севастополя державні адміністрації).

Органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, тобто обласні й районні ради, а також органи місцевого самоврядування: міські, сільські, селищні ради та їх виконавчі органи є самостійною системою об’єднань громадян у громадському суспільстві.

Делеговані органами державної влади державні повноваження здійснюються також виконкомами й головами сільських, селищних, міських (міст районного та обласного підпорядкування) рад.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності і спеціалізації. Законом України „Про судоустрій” визначено таку систему судів загальної юрисдикції: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

У самостійну систему органів держави виокремлюються контрольно-наглядові органи України. До них належать Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори, податкові, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції.

Компетенція органу чи посадової особи – це сукупність прав і обов’язків, що їх має державний орган чи посадова особа як уповноважений орган держави в процесі виконання державних функцій.

Державні підприємства — вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва.

Державні установи — вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва. До них слід віднести установи у сфері культури, освіти, охорони здоров’я тощо.

4. Форми держави

Форма держави характеризує державу, визначає організацію державної влади і має відповідне правове закріплення. Всі її елементи фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Форма держави об’єднує форму правління, форму державного устрою та державно-правовий (політичний) режим.

Форма правління – це організація верховної державної влади, порядок її утворення і діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, а також їх взаємовідносини з народом. Розрізняють дві форми державного правління: монархія і республіка.

Монархія – це форма правління, при якій джерелом влади є одна особа, яка отримує владу у спадок (фараон, шах, цар, імператор). Існують дві форми монархії:

абсолютна монархія (історичний тип монархії, якому властива належність монарху необмеженої влади (Саудівська Аравія, Оман);
обмежена монархія (форма правління, що передбачає чітке обмеження влади монарха конституцією чи парламентом). Серед обмежених монархій розрізняють: дуалістичну (у руках монарха зосереджена виконавча і, частково, законодавча влада (Йорданія, Марокко); конституційну (парламентську), яка характеризується певним співвідношенням повноважень монарха й парламенту (Англія, Данія, Швеція, Японія); виборну; теократичну (монархія, у якій релігійний лідер є одночасно і главою держави); принципат (форма рабовласницької монархії, за якої зберігають республіканські установи, але влада фактично належить одній особі — принцепсові (першому у списку сенаторів).

Республіка - це форма правління, при якій джерелом влади є народна більшість, а вищі органи влади обираються громадянами. Залежно від особливостей повноважень глави держави та їх співвідношення із повноваженнями парламенту розрізняють республіки:

парламентські (характерне верховенство влади парламенту (Фінляндія, Індія, Туреччина, Італія);
президентські (характеризуються наявністю глави держави - президента, який поєднує повноваження глави держави та уряду (США, Російська Федерація, Аргентина, Мексика, Бразилія);
змішані (характеризуються сильною президентською владою та контролем парламенту за діяльністю уряду (Україна, Франція);
надпрезидентські (характеризуються зосередженням всієї повноти влади в руках президента (латиноамериканські країни, Білорусь, Туркменистан, Узбекистан та ін).

Форма державного устрою - це спосіб територіального устрою держави, який визначає порядок взаємодії центральної, регіональної та місцевої влад.

За формою державного устрою держави поділяються на прості та складні.

Простою або унітарною є держава, яка не містить у собі відокремлених державних утворень, які користуються певною державною самостійністю (Україна, Франція, Китай, Японія, Польща). Вони, зокрема, характеризуються:

цілковитою політичною єдністю;
єдиною системою державних органів;
єдиною системою законодавства;
єдиним громадянством;
можуть мати автономні утворення.

Складні держави формуються з окремих адміністративно-територіальних одиниць, які володіють певною державною самостійністю.

Федерація - це союзна держава, що складається з територій-суб’єктів, які мають обмежений суверенітет (США, Мексика, Росія, Канада). Для федерації характерні:

наявність двох рівнів державного апарату;
наявність двопалатного парламенту;
наявність дворівневої системи законодавства;
можливе подвійне громадянство та ін.

Конфедерація - це договірний союз держав, які об’єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет. Конфедерація характеризується:

відсутністю єдиного громадянства;
добровільним об’єднанням необхідних коштів для вирішення спільних справ;
створенням спільних органів шляхом рівного представництва;
має здебільшого лише історичний характер (Північна Америка XVIII ст., Німеччина XIX ст.).

Імперія - це складна держава, яка включає суверенну державу-метрополію - і підвладні їй несуверенні держави-колонії (Російська імперія, Османська імперія та ін.).

Політичний режим (державно-правовий) — це сукупність методів і засобів здійснення державної влади, її взаємодії з населенням.

Залежно від наявності демократичних інститутів політичні режими поділяють на демократичні і недемократичні.

Демократичні режими засновані на визнанні принципу рівності та свободи людей. Вони характеризуються: