ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 04.04.2024
Просмотров: 86
Скачиваний: 0
Демократичні режими класифікуються на демократично-ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний.
Для недемократичних режимів характерні:
-
існування тільки однієї офіційної ідеології;
-
зведення до мінімуму політичних прав та свобод громадян;
-
однопартійність;
-
агресивність у зовнішній політиці;
-
перевага однієї форми власності;
-
культ особи вождя;
-
месіанство;
-
тотальний контроль з боку держави над усіма сферами суспільного життя.
Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.
5. Правова та соціальна держава, громадянське суспільство
Ст. 1 Конституції України проголошує Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.
Правова держава - це така держава, в якій досягнуто пріоритету прав людини й законодавча, виконавча і судова гілки влади закріплюють, гарантують і забезпечують права людини, народу і людства в повсякденній своїй діяльності.
Основними рисами правової держави вважають:
-
панування права в усіх сферах суспільного життя;
-
постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;
-
поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову;
-
непорушність прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов’язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством;
-
врегулювання взаємовідносин особи і держави на засадах дозволеності особі робити все, що прямо не заборонено законом, а державним органам - тільки те, що прямо дозволено законом;
-
взаємну відповідальність особи і держави;
-
ефективну організацію контролю і нагляду за додержанням законів;
-
високий рівень правосвідомості та правової культури громадян.
Соціальна держава - це держава сучасного демократичного типу в умовах відносно стабільної і розвинутої економіки, яка здатна забезпечувати сучасну соціальну політику, а саме: забезпечувати зайнятість населення, права людини, систему охорони здоров’я, соціального забезпечення, підтримувати малозабезпечені сім’ї тощо. В найбільш загальному вигляді сучасна юридична наука дає таке визначення соціальної держави.
Соціальна держава - це держава, в якій громадянам забезпечується гідне людини життя в царині її матеріальних статків і соціального захисту в цілому, особиста свобода, культивується і забезпечується цивілізованими засобами соціальна злагода, мирне вирішення протиріч, які виникають чи можуть виникнути.
Метою створення правової держави в Україні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.
Громадянське суспільство розглядається як історично складена форма життєдіяльності людей, яка є сукупністю приватних відносин в економічній, соціальній, культурній сферах між вільними індивідами, що виникають у процесі їхньої діяльності для задоволення історично обумовлених особистих інтересів і потреб.
Поняття „громадянське суспільство” історично сходить до Стародавньої Греції та Риму. У політичній думці античності поняття „громадянське суспільство” практично ототожнювалося з поняттям „держава”. Перед тим як визначити, що є держава, підкреслював Аристотель, потрібно з’ясувати, хто є громадянином, оскільки держава є нічим іншим, як сукупністю громадян, громадянським суспільством. Гоббс зазначав: „єдність, що виникає таким чином, називається державою або громадянським суспільством, а також громадянською особою”.
Громадянське суспільство - це суспільство з високо розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами, незалежне від держави, але таке, що взаємодіє з нею, це суспільство громадян з високим соціальним, економічно-культурним і моральним статусом, які перебувають у розвинутих правовідносинах з державою.
Громадянському суспільству властиві такі характерні риси:
-
визнання людини, її прав і свобод найвищою суспільною цінністю;
-
пріоритет суспільства перед державою, яка існує, насамперед, як регулятор суспільних відносин і гарант здійснення прав особи;
-
подолання відчуження людини від засобів виробництва, знарядь праці і результатів своєї трудової діяльності;
-
забезпечення економічної свободи громадян та їх об’єднань;
-
наявність плюралізму (багатоманітності) в усіх сферах матеріального і духовного життя;
-
надійна, якісна система соціального захисту особи;
-
ідеологічна та політична свобода особистості, врахування і забезпечення здійснення різноманітних інтересів індивідів і соціальних груп.
Наявна теоретична спадщина та деякі наукові розробки дозволяють сформулювати основні риси формування громадянського суспільства:
-
забезпечення свободи та ініціативності людини, що спрямовані на задоволення її розумних потреб і не шкодять загальним інтересам;
-
такий розвиток суспільних відносин, за якого людина розглядається як мета, а не як засіб;
-
ліквідація відчуженості людини від соціально-економічних структур і політичних інститутів та реальне забезпечення здійснення принципу рівних для всіх можливостей;
-
забезпечення прав і свобод людини і громадянина державою, її органами та соціальними структурами громадянського суспільства;
-
багатоманітність різних форм власності, серед яких приватна власність в її різних формах посідає домінуюче місце як основа ініціативної, творчої підприємницької діяльності;
-
здійснення справедливого твердження, що лише у власності особа виступає як розум і тільки володіючи власністю людина може бути справді вільною та ініціативною в усіх її починаннях;
-
реалізація багатоманітності духовного життя суспільства, в основі якого – визнання гуманістичних і демократичних за сутністю загальнолюдських цінностей;
-
наявність „середнього класу” як соціальної бази громадянського суспільства;
-
відсутність жорсткої регламентації з боку держави приватного життя членів суспільства;
-
існування розвиненої соціальної структури, яка гарантує задоволення інтересів різних груп і верств населення;
-
активна участь у суспільному житті недержавних самоврядних спільностей людей (сім’я, корпорації, громадські організації, трудові колективи, етнічні, конфесійні та інші об’єднання людей);
-
визнання і матеріалізація ідей верховенства права, особливістю якого має бути поділ права на публічне і приватне, основними ознаками останнього є орієнтація на людину-власника;
-
рівний правовий статус у цивільних відносинах, поєднання інтересів державних, громадських структур і громадянина;
-
детальне регулювання різноманітних видів відносин у сфері підприємництва, ринкового господарювання;
-
розвиток орієнтованих на регулювання підприємницької діяльності нових галузей права (комерційного, банківського, вексельного).
Щодо нинішньої України, то формування в ній громадянського суспільства є завданням вельми тяжким і довготривалим. Протягом значного часу Україна перебуває у глибокому кризовому стані. Початкова орієнтація на політику „шокової терапії”, лібералізацію цін, форсування ринкових відносин, заміна карбованця купоном, пропаганда і фактичне здійснення ідеї невтручання держави у господарську діяльність призвели до обвального падіння товарного виробництва і розкрадання державних ресурсів, вибухового зростання цін та емісії, розвалу грошово-фінансової системи, формування мафіозно-спекулятивної структури з бурхливими темпами особистого збагачення. Сучасне розуміння співвідношення правової держави та громадянського суспільства пов’язане з усвідомленням великої потреби й цінності їх взаємозв’язку. Саме ціннісний підхід до розуміння взаємозв’язку і взаємодії права і держави, правової держави і громадянського суспільства може дати нам усвідомлення місця й ролі правової держави у громадянському суспільстві.