Файл: Ekspertuza_shkilnux_pidryhnukiv_8kl.pdf

тематичних виписок і конспектування ще більше ускладнює нелегкий (та й чи не завчасний?) матеріал.

Методичний апарат підручника має забезпечити: створення природної мотивації; активізацію розумової та мовленнєвої діяльності восьмикласників; вивчення мовної теорії в контексті її практичного застосування в мовленні; розвиток пізнавальних, інтелектуальних, мовленнєвих, творчих здібностей, критичного мислення; особистісне зростання; стимулювання потреби в самоосвіті, саморозвиткові, самовизначенні, самореалізації, самооцінці.

Компетентнісно-особистісно-діяльнісна орієнтованість навчання синтаксису у 8-му класі визначає вимоги до системи завдань і вправ. Це її спрямованість на розвиток пізнавальних і творчих здібностей, критичного мислення; збагачення граматичного ладу мовлення; забезпечення здатності учнів практично користуватися мовою для вирішення життєвих задач з урахуванням пріоритетності других; збалансований взаємозв’язаний розвиток умінь і навичок учнів у різних видах мовленнєвої діяльності; комплексність завдань на основі тексту з максимальним використанням його навчальних, пізнавальних, розвивальних і виховних функцій і можливостей.

Кількість вправ і завдань у межах параграфів не підлягає механічному підрахунку (рівномірна — нерівномірна). Вона визначається складністю теми й мовної теорії, об’єктивними проблемами її структурування, методичною доцільністю, співвідношенням усних і письмових видів робіт, перспективою організації диференційованого навчання. Рецензентам бажано уникати неконкретних пропозицій (додати цікавих запитань; збільшити кількість вправ…; умістити більше завдань дослідницького та експериментального характеру).

Експертам слід звернути увагу на наявність у підручнику ситуацій, які створюють умови для педагогічної творчості вчителя.

Аналіз підручників виявив некоректність окремих рубрикацій; нечіткість і сумнівний підтекст деяких умовних позначень; неуніфікованість додатків, зокрема наявність недоречних і надлишкових (словнички почуттів, латинізмів) і навіть цілих граматичних довідників. Такі словнички як тлумачний, фразеологічний, синонімів, із культури мовлення експерти назвали корисними для учнів.

Українська література

Фасоля А. М.

Експертизу підручника з української літератури здійснюємо з урахуванням специфіки предмета, актуальних завдань літературної освіти, необхідності реалізації засадничих ідей діяльнісного, особистісно зорієнтованого й компетентнісного підходів.

Література посідає окремішнє місце серед інших шкільних предметів. Вона становить єдність словесного мистецтва і науки (літературознавства), впливає і на розум, і на почуття читача, виконує не лише пізнавально-еврис-

тичну й інформаційно-комунікаційну функції, а й інші, притаманні лише (чи переважно) їй: естетичну, гедоністичну тощо.

Мистецький твір ознайомлює з такими сторонами життя суспільства і внутрішнього світу особистості, які іншим шляхом пізнати не можна. При цьому навколишній світ відображається в специфічній образній формі, яка містить ставлення до життя та його оцінку. Специфічними рисами є також емоційність, метафоричність, асоціативність тощо.

Вивчення літератури — це налагодження діалогу сучасної людини з попередніми поколіннями, прилучення до їхнього духовного досвіду, загальнолюдських і національних цінностей. На основі переживання краси мистецтва слова виробляються естетичні смаки й уподобання, формуються моральні якості особистості, розвивається творче мислення.

Ознайомлення з відображеними в художніх творах особливостями українського національного характеру — емоційно-поетичне сприймання та філософське осмислення природи і суспільства, шанобливе ставлення до землі, надзвичайна працездатність і працелюбність українців — сприяє культурній самоідентифікації учня, формуванню його національної самосвідомості, почуття спорідненості з рідною землею і, зрештою, готовності діяти заради її блага. Усвідомлюючи особистісну значущість української культури, учень із пошаною ставиться до інших культур, світоглядних особливостей їхніх представників.

Завдання, що стоять перед літературною освітою, спрямовані на реалізацію основної мети, яку чинна Концепція літературної освіти визначає так: “Виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості”. Водночас вважаємо, що в умовах реалізації засадничих ідей діяльнісного, особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, мета навчання літератури має бути доповнена посиланням на необхідність формування компетентного учня-читача як суб’єкта читацької діяльності, особистісного і читацького саморозвитку.

Компетентний учень-читач любить читати й одержує від читання естетичну насолоду; має художній смак, сформоване критичне мислення, розвинену уяву, емпатію, образне мислення і мовлення; розглядає художній твір у єдності змісту (“Про що?”) і форми (“Як?”); здатний налагодити діалогічну взаємодію з текстом; готовий до інтерпретації авторського задуму і творення власних смислів на основі власного читацького і життєвого досвіду; є суб’єктом читацької діяльності, читацького й особистісного розвитку; має сформовану систему загальнолюдських і національних цінностей.

Учень-суб’єкт керує читацькою діяльністю, розглядає читання як засіб особистісного і читацького саморозвитку.

Основна мета навчання літератури досягається через реалізацію таких загальних для основної і старшої школи завдань:

•підвищення рівня загальної культури школярів;

•формування у дітей стійкого інтересу до читання, естетичного смаку учнів, здатності розрізняти й оцінювати художні явища, протистояти низьковартісній масовій культурі;

•розкриття різноманітних функцій літератури — пізнавальної, естетичної, виховної, гедоністичної;

•оволодіння змістом художніх творів, усвідомлення їх місця в літературному процесі й розвитку національних культур;

•засвоєння учнями ключових літературних фактів, основних тенденцій розвитку літератури в Україні та інших країнах;

•розуміння школярами літератури як мистецтва слова і як складової духовної культури людства;

•формування в учнів творчих здібностей, уяви, самостійного мислення;

•розвиток естетичних емоцій та почуттів, зв’язного мовлення, вміння аргументовано, розлого й образно висловлювати свої думки, судження, оцінки;

•сприяння моральному самовизначенню молодої людини, виробленню в неї активної життєвої позиції на підставі гуманістичних цінностей та ідеалів, прагнення до самостійного пошуку, духовного

самовдосконалення.

Водночас Концепція визначає перелік завдань для етапу системного читання (8-й клас):

•дати уявлення про основні літературні епохи, напрями, течії в контексті вітчизняної та світової культури;

•розкрити жанрово-родовий поділ літератури, навчити розрізняти твори різних родів і жанрів у їх специфіці;

•поглибити вміння інтерпретації творів літератури із застосуванням основних теоретичних понять;

•сформувати в учнів уміння виокремлювати компоненти змісту й форми, встановлювати зв’язки поміж ними;

•сприяти самоствердженню учнів, виробленню у них моральних принципів;

•розвивати вміння й навички зв’язного мовлення (із застосуванням аргументації, елементів дискусії, пошуку тези й антитези, оцінки щодо прочитаного та ін.);

•виховувати творами літератури естетичні почуття та емоції, формувати здібність отримувати естетичне задоволення від прочитаного та ін.

Необхідність реалізації ідей особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів зумовлюють такі особливості навчального процесу: діяльнісна основа; опертя на суб’єктний досвід учня; діалогічність; первинність учнівської продукції; ситуативність; домінування активних та інтерактивних методик, технологій, парної і групової роботи, продуктивної, творчопошукової, проектної діяльності; варіативність; рефлективність; залучення компетентнісно зорієнтованих завдань та ін.

Відтак пріоритетними для навчальної книжки стають завдання:

1. Допомогти учневі зрозуміти себе, світ, своє місце у світі, навчитися діяти:

1) самостійно здобувати і застосовувати знання (поняття “самостійно” в цьому контексті трактуємо як здатність до самоорганізації і самотворення себе як особистості і як читача);

2)оцінювати навколишній світ і світ художнього твору з позицій краси як естетичне явище; визначатися щодо порушених у творах морально-етич- них проблем;

3)вчитися читати (розуміти текст, уявляти прочитане, співпереживати героям, вести діалог із автором, героями, самим собою, розкривати авторські й віднаходити власні смисли тощо);

4)оволодівати управлінським циклом щодо навчальної діяльності загалом і читацької зокрема (визначати цілі, планувати, організовувати (обирати відповідні меті стратегії читання), здійснювати, рефлексувати й оцінювати її;

5)керувати своїм особистісним і читацьким саморозвитком, що передбачає: наявність образу “Я-особистість”/“Я-читач” (реальний, бажаний, ідеальний); розуміння сутності й шляхів особистісного і читацького розвитку; уміння вибудувати індивідуальну програму (від “Які знання, уміння, якості я маю?” і “Що я маю зробити, у якій послідовності, щоб досягти поставленої мети, бажаного рівня особистісного/читацького розвитку?” до “Чи відповідає досягнутий результат запланованому? Що є запорукою успіху (причиною невдач)? Які зміни потрібно внести в навчальну програму?”); сформованість організаційно-діяльнісних умінь;

6)розвивати критичне мислення, складниками якого є: уміння визначати проблему; самостійно перевіряти й оцінювати інформацію, факти суспільного і культурного життя; ураховувати альтернативні погляди; визначати наявність підтексту в інформації; синтезувати здобуті знання; зробити висновки; прийняти оптимальне рішення;

7)спробувати себе в різноманітних життєвих ролях; бути готовим постійно навчатися, змінюватися і пристосовуватися;

8)відчувати насолоду від читання, радість від досягнення цілей, переживання успіху, задоволення від спілкування, самореалізації і самоствердження та ін.

2. Допомогти вчителеві вибудувати модель навчання літератури в парадигмі діяльнісного, особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів.

Реалізуються ці та інші завдання через задіяння всіх компонентів підручника: змістове наповнення, мовне і художнє оформлення, методичний та орієнтувальний апарати, ілюстративний матеріал тощо. Крім того, для реалізації першого завдання підручник повинен містити ознаки самовчителя.

Ці особливості зумовлюють необхідність доповнення переліку загальнопредметних критеріїв оцінювання специфічними предметними.

Вважаємо, що підручник повинен враховувати тип навчального предмета за провідним компонентом: “знання” (математичні, природничі, суспільствознавчі дисципліни), “діяльність” (мови, креслення, фізкультура), “досвід емоційно-ціннісних відношень” (предмети естетичного циклу: література, музика, образотворче мистецтво).

Стосовно літератури цю вимогу реалізують через запитання і завдання, які сприяють формуванню особистісного ставлення до виучуваного, ієрархії цінностей, спонукають учня до висловлення власної позиції, заохочують до творчості, забезпечують становлення читацьких (уявляти, відчувати і спів-