Файл: Опорні_конспекти_з_філософії_Титаренко (3).pdf

Скачать файл (0,94Мб)

Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 18.04.2024

Просмотров: 24

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

моральне «обличчя» посідає особливе місце, іноді воно відіграє головну роль у вирішенні професійних завдань.

У суспільстві, не дивлячись на те, що в основі конкретних обов'язків представників тієї чи іншої професії лежать одні й ті самі вимоги загальної моралі, існують все ж і специфічні моральні вимоги. Наприклад, для лікаря основною морального вимогою є чуйне, уважне, турботливе ставлення до хворого, охорона здоров'я і життя людини; для вчителя — любов до дітей і усвідомлення відповідальності перед суспільством за виховання підростаючого покоління. Професійний обов'язок вченого полягає в сумлінних пошуках істини, об'єктивності наукової аргументації, у слркінні прогресу людства; представників правосуддя — у максимальній справедливості («юстиція» буквально означає «справедливість»), непідкупності, неухильній вірності духу закону, об'єктивності в аналізі матеріалів слідства, дотримання почуття міри й такту при проведенні допиту свідків, нерозголошенні таємниці слідства тощо. Звичайно, можуть виникнути заперечення, що, мовляв, всі вказані вище вимоги не є суто специфічними, що всі люди повинні чуйно та уважно ставитися один до одного, бути чесними, правдивими, справедливими тощо. Безумовно, це так, але якість чуйності, гуманності, відповідальності у представників різних професій не тотожна, вона має свою специфіку і нюанси. Наприклад, у професії медика чуйність, гуманність набуває у вищий мірі належного характеру, високої і багатогранної міри моральної відповідальності, тобто саме ці якості у лікаря мають бути особливо розвинутими. У діяльності ж юриста чи військового чуйність і гуманність можуть набути іншої форми, не схожої на медичну. Звідси поведінка лікаря, який приховує від хворого характер його хвороби, морально виправдана, а омана з боку слідчого як тактичний прийом з метою розкриття злочину неприпустимий. Візит лікаря до тяжко хворого додому — вчинок високоморальний, а ось поведінка адвоката, який пропонує обвинуваченому свої послуги за власною ініціативою, розглядається як аморальна. Однак якими б додатковими вимогами до поведінки людей не відрізнялись професійні групи, ці вимоги будуть мати відповідний аналог у загальному моральному кодексі. Тут важливо правильно розставити акценти і бачити те головне, що визначає специфіку морально-професійних відносин.

Отже, зазначимо, що всі види професійної етики спрямовані на планомірне використання трудового потенціалу для забезпечення соціального і морального прогресу. Суспільство, яке свідомо реалізує свої моральні можливості, піклується про своє моральне здоров'я, прагне стати морально чистішим, не повинно залишати поза увагою специфічні властивості професійної моральності, прогнозувати можливі зміни в ній, шляхи й методи вдосконалення. У міру своєї науковості професійна етика може і повинна виразити самоцінність морально-про- фесійних нормативів у науково обгрунтованих положеннях, причому так, щоб кожний фахівець міг зробити оптимальний вибір цінностей, дій, поведінки, який підносив би його професійну діяльність, його як особистість, викликав потребу в такому устрої морального життя, котрий базується на загальнолюдських цінностях.

- 52 -

Тема: Естетика – вчення про прекрасне

План

1.Естетика – вчення про прекрасне.

2.Основні категорії естетики.

3.Поняття культури. Культура і контркультура.

4.Філософія і культура.

Естетика – наука про становлення чуттєвої культури людини.

Естетика визначає специфіку естетичного як прояву ціннісного ставлення людини до дійсності; визначає художню діяльність людини.

Естетика вивчає три групи естетичних явищ:

1.Природа.

2.Сфера суспільних відносин (людина – суспільство, людина – держава, людина – людина, результати людської праці).

3.Мистецтво.

Естетика зародилась в Ст.. Греції. Батьки естетики – Платон, Аристотель (4ст. до н.е.). Спочатку естетика розвивалась як частина філософії, потім змінилося коло питань про прекрасне. Платон – про сутність прекрасного, визначив естетичні категорії, функції мистецтва, роль мистецтва, його велику виховну роль. Аристотель – пізнавальна роль.

До 1735 р. Терміна „естетика” не існувало. В 1735 р. Німецький філософ Баумгартен ввів поняття в книзі „філософські роздуми про деякі питання поетичного твору”. В 1750р. Він пише працю „Естетика”. Визначає естетику як науку про відчуття, про прекрасне, так як прекрасне – вершина чуттєвого сприйняття.

Предмет естетики:

1.Вивчає прояви естетичного в дійсності та мистецтві.

2.Загальні закономірності мистецтва.

3.Сфери прояву естетичного в матеріально-виробничій практиці, в суспільній діяльності, в побуті.

Зміст, структура естетики історично обумовлені:

1.Рівнем і характером засвоєння дійсності всіма формами естетичної дійсності.

2.Характером тих філос. Систем, частина яких – естетика.

3.Станом наук, які естетика використовує для рішення естет. Проблем.

Категорії естетики:

- Гармонія і міра.

Гармонія – досконале, поєднання в ціле, мир, згода, злагода, правильне. Міра – вимір, норма, золота середина, центр, синтезує якість і кількість, відповідність.

Гармонія неможлива без міри (в природі, людині, Всесвіті)

- 53 -

- Прекрасне і потворне.

Прекрасне – краса, досконалість(душі і тіла), грація(гармонія краси) – характеризує явища з точки зору їх ціннісної естетичної довершеності. Потворне – заперечення краси, відразливе, контраст красі. Це усвідомлена загроза існуванню людини, так як підриває основи людяності, потребує духовного вдосконалення.

- Піднесене, героїчне, низьке.

Піднесене – благородство душі, натхнення, любов, пафос. Героїчне – визначний вчинок, розумний порив.

- Трагічне і комічне.

Трагічне – драма, горе, сльози, утвердження ідеалів ціною життя. Комічне – комедія, гумор, сміх. Знаряддя подолання недоліків у людині, соціальних процесах, заперечення старого, створення ідеалу.

-Естетичне – універсальний розвиток людської діяльності і творчості за законами краси; Зв’язок розвитку виробничих сил людства з розвитком багатства людської природи як самоцілі;

Залежність розвитку індивіду, його духовного світу від його відношення до дійсності;

Контрольні запитання:

1.Що таке естетика?

2.Які існують категорії естетики?

3.Поняття культури. Культура і контркультура.

4.Філософія і культура.

Література:

1.Філософія: Підручник (За. ред. Заїченка Г.А. та ін.) - К, 1995. - С.260-272.

2.Философия (Под ред. Лавриненко В.Н.) -М.:Юристь, 2001.- С.448-491.

3.Філософія: Навчальний посібник /Надольний І.Ф. та ін. - К.: Вікар. - 1999. -

С.460-484.

4.Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. - К.: Генеза , - 1996. - с. 179 - 198.