ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.04.2024
Просмотров: 23
Скачиваний: 0
Тема: Етика – вчення про мораль
План
1.Етика – вчення про мораль.
2.Проблеми морального вибору:
а) свобода і необхідність морального вибору; б) моральний аспект взаємозв’язку цілей і засобів людської діяльності; в) мотиви і наслідки морального вчинку;
г) моральний конфлікт: сутність і форми вирішення; д) проблема моральної свободи і вибору.
3.Професійна етика: передумови формування, кодекси професійної моралі, етикет ділових відносин.
Етика – наука про мораль. У цьому визначенні поєднано два іншомовних слова – „етика” (грецьке) та „мораль” (латинське). З походження вони мали однакове значення: галузь пізнання (тепер ми кажемо - наука), що досліджує, які риси властиві досконалій людині. Слово „етика” у цьому значенні відоме понад 23 століття! Втім сьогодні терміни „етика” та „мораль” розрізняють, хоч їх можна вживати і як синоніми. Для нас важливо знати, що мораль – це норми та приписи (правила) поведінки в ставленні людей один до одного й до суспільства, система відносин між людьми, а етика – наука, що вивчає мораль.
Засновник етики – Аристотель. Але спочатку була перед етика. Етика існувала в формі афоризмів, сентенцій, висловів, настанов, повчань.
Моральні норми й правила існували задовго до часів, коли виникло і стало вживаним слово „мораль”. Складалися приписи до поведінки людей у різних куточках світу. Втілювалися вони в звичаях та традиціях.
Звичай – це загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у житті народу, наприклад, порядок відзначення подій, свят.
Традиція – це звичаї, норми поведінки, що передаються з покоління в покоління. За найдавніших часів звичаї регулювали життя общини: розподіл їжі, поведінку
вождя, правила співіснування людей. Тоді від додержання цих правил залежало виживання людини. Найдавніші звичаї досліджувати складно, позаяк багато з них не збереглися.
Згодом у людських колективах виникли норми, які оцінювали вчинки людей з позицій добра і зла, справедливості та несправедливості, милосердя й жорстокості тощо. Вони і є моральними нормами. Моральний досвід народу втілено в його мові, зокрема, в прислів’ях та приказках.
Першопочаткова мораль включала в себе:
-виробничо-технологічний спосіб співіснування;
-звичаї, традиції;
-право;
-мораль;
-адміністративно-управлінську систему;
-санітарно-гігієнічний спосіб регуляції людської поведінки. Структура моралі:
-42 -
1.Моральна поведінка (вчинки, лінія поведінки, мораль, етикет, зразки поведінки).мораль – те, як фактично треба вчиняти, тип реакції в даній ситуації. (Ти мені – я тобі, Ініціатива наказуємо, якщо не можна, але дуже хочеться, то можна, роби не так, як я, а як я говорю, американці – Приємно зїсти чесно зароблений шматок хліба, навіть якщо цей хліб зароблений іншими).
2.Моральні відносини.
3.Моральна свідомість.
Право і мораль відрізняються між собою:
1.Для існування права в суспільстві створюється спеціальний апарат (репресивні органи), а для підтримки моралі існує зовнішній образ (суспільна думка) і внутрішній образ.
2.Походження законів та моральних норм різне. Закони легко датуються, відомий автор...Моральні норми мають специфіку. Невідомо, хто їх вигадав, як від них позбавитись, хто їх сприймає (мораль існує сама по собі).
3.Моральний авторитет не залежить від службового положення, а юридичний статус залежить від займаної посади.
Звичаї та традиції – те, що специфічно для народа. Моральна норма включена в тенденції загальнолюдського. Традиція обґрунтовується так6 ;Роби так, тому що так роблять всі”. А мораль завжди існує крізь призму ідеалу. Мораль – духовнопрактичний спосіб освоєння дійсності ( створення образів на майбутнє (мрії, фантазії, утопії), усвідомлення всього, що відбувається в реальному світі, матеріальне перетворення світу)
Уявлення та норми, на основі яких виникали правила поведінки людей, змінюються.
Найдавніший звід законів, за яким чинили суд наші предки впродовж кількох століть, - Руська правда – зберігає норми дохристиянської моралі, такі як кровна помста, „око за око, зуб за зуб”. З утвердженням на наших землях християнства (988 р.) у звичаях та традиціях українців панівною стає християнська мораль, стислим утіленням якої є десять Божих заповідей (зі Старого Завіту) та заповіді блаженства з Нагірної проповіді Ісуса Христа (з Нового Завіту).
Ці заповіді навчають людину, що щастя її є винагородою за дотримання моральних норм, а порушення їх є тяжким гріхом.
Оскільки життя кожної людини складається з розмаїття ситуацій, вчинків, роздумів, шукань, досягнень і втрат, мораль варто розуміти як найзагальніші правила. Ось чому часом мораль порівнюють із дороговказом, який допомагає людині орієнтуватися в бурхливому житєйському морі, щоб не схибити, обираючи добро. Моральні правила часто називають неписаними законами. Втілення приписів моралі в поведінці людей та стосунках між ними називають моральністю. А зовнішній вияв моральності називають вихованістю.
Уявлення, цінності, настанови, що становлять зміст моральної свідомості, знаходять своє продовження у вчинках, людській діяльності.
Концепція моральної діяльності – одна з складових етики. Кожна людина має свої життєві погляди, цінності, що визначають її вчинки.
- 43 -
Важливим питанням в етиці є проблема свободи.
Моральна дія ґрунтується на виборі між добром і злом. Людина вільна вибирати. Свобода дії – це усвідомлена необхідність; право робити те, що
хочеш(реалізувати наміри, досягати мети).
Свобода творчості – право втілювати мрії, задуми, створювати нове. Свобода самореалізації – можливість бути самим собою, реалізувати своє
життєве призначення.
Важливою проблемою в етиці є проблема свободи вибору.
Свобода волі – здатність людини вільно визначати власну життєво-практичну спрямованість як певного роду ціле.
Вчинок – особливий вид соціальної діяльності людини, вид моральної діяльності.
Ознаки, що визначають вчинок:
1.Правоздатність, дієздатність суб’єкта, що вчиняє дію.
2.Наявність морального мотива в діях особи (прагнення до бобра, помсти,
справедливості, жертві).
На основі характера мотива виділяють типи вчинків:
-добрі,
-злодіяння,
-помста,
-наклеп,
-зрада,
-подвиг,
3.Свобода волі в діях людини – вільне рішення людини в діях.
4.ситуація морального вибору повинна мати альтернативи. Структура вчинку:
1.Мотив (намір).
2.Акт вибору (мети і засобу досягнення).
3.Дія (фізична реалізація задуму).
4.Наслідок (зміни в результаті дії).
Вчинок – практичний акт цілеспрямованого утвердження певних моральних цінностей, (особливий вид діяльності людини, направлений на утвердження певних моральних цінностей).
- 44 -
Контрольні запитання:
1.Що вивчає етика?
2.Як у філософії розглядається проблеми морального вибору?
3.Що таке свобода і необхідність морального вибору?
4.Моральний аспект взаємозв’язку цілей і засобів людської діяльності.
5.Мотиви і наслідки морального вчинку.
6.Моральний конфлікт: сутність і форми вирішення.
7.Професійна етика: передумови формування, кодекси професійної моралі.
8.Етикет ділових відносин.
Література:
1.Алексеев П.В.,Панин А.В. Философия.-М.:Проспект,2000.-С.420-451.
2.Моисеев Н.Н. Быть или не быть...человечеству //Вопросы философии.-2000.- ,№.-С.З-28.
3.Філософія: Підручник (За редакцією Г.А.Заїченка та ін.) -К.:1995 С. 185 - 205.
4.Філософія: Навчальний посібник /І.Ф.Надольний та ін. -К.: Вікар. - 1999.-С.
195-210.
5.Философия (Под ред. Лавриненко В.Н.) -М.: Юристь, 2001. -С.218-245.
6.Спиркин А.Г Философия.-М.:Гардарики,1999.-С.242-285
- 45 -
Тема: Умови виникнення й призначення професійної етики.
За сучасних умов, коли формуються ринкові відносини, розбудовується громадянське суспільство і правова держава, зростання вільного саморегулюючого першопочатку в праці, підсилення моральних чинників у системі її стимулів, гуманізація різних сфер праці веде до постійного розширення кола професій, що претендують на формування власних моральних кодексів. Крім традиційно відомих медичної, педагогічної та юридичної, поряд з дипломатичною та військовою етикою, рішуче заявляють про себе адміністративна і депутатська етика, міліцейська і спортивна, етика вченого й журналіста, інженера і працівника сфери обслуговування. Дедалі більш очевидним стає те, що прогресивний розвиток сучасного суспільства, усіх боків суспільного життя залежить від рівня загальноосвітньої та професійної підготовки, загальної культури, моральних якостей працівників — активних і мислячих учасників історичної творчості. Безумовно, кожна трудова діяльність (незалежно від професії) базується на моральній системі суспільства. В її лоні можуть обґрунтовуватися особливі моральні норми, що відбивають специфіку професійної діяльності.
Професійна діяльність, об'єктом якої виступають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. До цієї системи належать перш за все: а) ставлення спеціалістів до об'єкта праці (слідчий
— обвинувачений, лікар — хворий, вчитель — учень); б) стосунки спеціаліста з колегами; в) ставлення спеціаліста до суспільства. Ці стосунки вивчаються професійною етикою. Конкретизація ж загальних моральних принципів і норм таких стосунків відповідно до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності являє собою «професійну» мораль. Вона виникає у зв'язку з суспільним розподілом праці, що поклав початок відокремленню соціально-професійних груп. З їх утворенням виникла потреба в регулюванні стосунків між професіоналами та професіоналів з клієнтами. Спочатку це було невелике коло професій, котрі у процесі подальшої спеціалізації праці все більше диференціювалися, у результаті чого виникали все нові й нові професії. Залежно від конкретних історичних умов переважала та чи інша сфера професійної діяльності. Ставлення АО неї суспільства визначає її цінність. Моральна оцінка професії суспільством зумовлюється двома чинниками: по-перше, тим, що дана професія дає об'єктивно для суспільного розвитку, по-друге, тим, що вона дає людині суб'єктивно, а саме в плані морального впливу на неї. Будь-яка професія, оскільки вона існує, виконує певну соціальну функцію. Представники цієї професії мають своє суспільне призначення, свої цілі. Та чи інша професія визначає вибір специфічного середовища спілкування, яке накладає відбиток на людей незалежно від того, хочуть вони цього чи ні. Всередині кожної професійної групи складаються певні специфічні зв'язки і стосунки людей.
Залежно від об'єкта, знарядь праці, прийомів, що використовуються, і завдань, які вирішуються, виникає неповторна своєрідність ситуацій, труднощів і навіть небезпеки, які вимагають від людини певного типу дій, психологічних реакцій. У
- 46 -
кожній професії свої моральні «спокуси», моральні «доблесті» і «втрати», виникають певні суперечності, конфлікти, виробляються своєрідні засоби їх вирішення. J^o професійної діяльності людина залучається з її суб'єктивним світом почуттів, переживань, устремлінь, способом мислення, моральних оцінок. Серед різноманітних ситуацій у професійних стосунках починають виділятися найбільш типові, які й характеризують відносну самостійність професій, її специфічну моральну атмосферу. А це, у свою чергу, зумовлює специфіку вчинків людей, своєрідність моральних норм їх поведінки. Отже, як тільки професійні стосунки набули якісної усталеності, це привело до формування особливих моральних настанов, що відповідають характеру і змісту праці, відображають практичну доцільність певних стосунків як між членами професійної групи, так і самої групи з суспільством.
Морально-професійні норми історично розвивалися від конкретного до абстрактного. Спочатку їх значення було надто конкретним і пов'язувалося з певними реальними діями чи предметами. І лише в ході тривалого історичного розвитку їх смисловий зміст набуває загального, власне морального значення.
Кожна епоха має свій комплекс вироблених морально-професійних норм, які стають певною духовною реальністю. Морально-професійні норми можуть жити своїм власним життям і перетворюватися на об'єкт осмислення, вивчення, аналізу і засвоєння, стають силою, що спрямовує поведінку представника тієї чи іншої професії.
Витоки професійної етики простежуються ще в рабовласницькому суспільстві. Давньогрецький філософ Аристотель вважав її особливою галуззю етичного знання. Припускають також, що давньогрецький лікар, «батько» медицини Гіппократ розробив вперше в історії професійний кодекс у формі клятви лікаря як вихідний пункт розвитку професійної етики. Пізніше теоретичною проблематикою професійної етики займалися І. Бентам, Ш. Монтеск'є, О. Конт, Е. Дюркгейм та ін.
Уфеодальну епоху професійний розподіл праці досягає свого помітного розвитку, про що свідчить поява численних морально-професійних кодексів, статутів, заповідей цехів, чернецьких та лицарських орденів, купецьких гільдій, суддів тощо. Спочатку ці кодекси виражали прагнення представників панівного класу закріпити за собою привілеї займатися розумовою працею, а пізніше ця тенденція почала виявлятися і серед людей так званих вільних, творчих професій (художників, акторів, письменників тощо). У період Середньовіччя виросла ціла піраміда суворо регламентованих моральних стосунків, верствово-корпоративних розмежувань, які обросли застарілими правилами, казуїстикою.
Уновий час, з утвердженням буржуазних відносин, як відомо, триває професійний розподіл праці, зберігаються і поглиблюються професійні суперечності. Анархія капіталістичного виробництва, жорстка конкуренція, невпевненість у завтрашньому дні, індивідуалізм у боротьбі за виживання сприяли створенню замкнених кланів, корпоративних груп. Разом з розвитком буржуазного суспільства, подальшого формування професій набуває розвитку й морально-
-47 -
