Файл: Опорні конспекти з філософії.doc

Усі явища світу поєднує одне – матеріальність світу.Початково поняття “матерія” ототожнювалося з конкретним матеріалом, з якого складаються тіла та предмети (вода, земля, повітря тощо). Представник давньогрецької філософії Демокріт (460–370 рр. до н. е.) під матерією розумів найдрібніші часточки, атоми, з яких складаються тіла і які є першоосновою буття. Інший підхід був у Поля Гольбаха (1723–1789), який визначав матерію як все те, що пізнається людиною чуттєво.За словами Г. Гельмгольца (1821–1894), матерія – це все, що існує об’єктивно (незалежно від свідомості людини). Матерія як об’єктивно реального буття світу в часі, просторі й русі, яке детерміноване (причинно зумовлене) і безпосередньо чи опосередковано може бути пізнане людиною.

Типи матерії, її структурованість.

Матерыя існує у двох формах – речовини і поля.

Матерія має такі властивості: об’єктивної реальності; збереження; невичерпності; руху; просторово-часової визначеності; відображення.

Рівні існування матерії: нежива, біологічна, соціальна.

Матерія існує завдяки саморухові та саморозвитку. Рух – це будь-яка зміна явища чи предмета, це зміна взагалі. Простір – це така форма існування матерії, її атрибут, що характеризується співіснуванням об’єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурованістю й іншими ознаками. Час – це внутрішньо пов’язана з простором і рухом об’єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами й темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище світу.

3. Сучасна світоглядна і наукова картина світу (синергетика)

Постнекласична (синергетична) картина світу розроблена у 80-х рр. XX ст. Розвиток системи здійснюється в певних напрямах, але її стан у кожний момент часу не детермінований. Поведінка індивіда при виборі шляхів діяльної активності може бути багатоваріантною. Із самого початку майбутнє залишається невизначеним. Розвиток може відбутися в одному з декількох напрямів, що визначається будь-яким незначним фактором. У сучасній постнекласичній картині світу аналіз припускає дослідження відкритих нелінійних систем, у яких велику роль відіграють вихідні умови: індивіди, локальні зміни та випадкові фактори. У загальному потоці взаємодій повністю заперечується логіка розвитку зі сталим порядком залежності сьогоднішнього від минулого та майбутнього від сьогоднішнього. Минуле не визначає сьогодення, а дійсність не впливає на майбутнє. Другою тезою постнекласики є порушення принципу когерентності і виникнення ситуації, коли малим, локальним причинам відповідають глобальні за розмахом та енергетичним обсягом наслідки. Це робить майбутнє принципово невизначеним та відкритим для новостворень. У перспективному еволюціонуванні таких систем допускаються численні комбінації майбутнього розвитку, а в критичних точках направлених змін можливий ефект відхилень. Вихідні принципи синергетики:

1) цілісність світу і наукового знання про нього;

2) спільність закономірностей розвитку об’єктів усіх рівнів матеріальної та духовної організації;

3) нелінійність (тобто багатоваріантність і незворотність);

4) глибинні взаємозв’язки хаосу та порядку (тобто випадковості й необхідності).

4. Принципи діалектичного осмислення буття.

Діалектика передбачає розуміння світу як неперервного процесу змін. З позиції діалектики усякий спокій є відносним, а рух - абсолютним. Якщо світ існує, то він рухається; якщо він рухається, то змінюється; якщо змінюється, то не інакше, як шляхом зміни певної якості на протилежну і навпаки. Значить, саме протилежності постають умовою та формами виявлення руху, тобто протилежності слід осмислити як джерело та причину саморуху світового цілого.

Принципи діалектики: об`єктивності, цілісності, розвитку та універсальності змін.

Категорії діалектики (найбільш загальні поняття про речі та явища) відображають найхарактерніші і сутнісні взаємозв'язки і властивості реальної дійсності..

Одиничне - окремий предмет або явище з притаманними лише їм властивостям, станами та характеристиками. Загальне відображує зв'язки через тотожність рис, ознак, характеристик значної кількості однорідних об'єктів пізнання. Одиничне і загальне зв'язує особливе.

Категорія сутності відображає внутрішні стійкі зв'язки предметів і процесів та притаманну їм об'єктивну основу існування, сутність — це те, чим дійсно е об`єкт. Явище зовнішній прояв сутності, завдяки чому він сприймається чуттєво. Структурою називається впорядковане розташування частин з яких складається ціле. Ціле це сукупність, єдність частин, а частина є складовою цілого. Ціле не може існувати без частини, як і частина може себе проявити лише в цілому. Разом з тим ціле, в свою чергу, є частиною ще більш загального цілого - і так відбувається в усій нескінченності проявів буття. Однак, формуючи ціле, його частини аж ніяк не складають арифметичну суму. Система - це впорядкована єдність зв'язків і залежностей між елементами складного цілого та його відношення з іншими предметами і явищами.

Під змістом .розуміється сукупність всіх елементів і внутрішніх зв'язків, суперечностей та тенденцій розвитку. Форма це упорядкування змісту, спосіб його прояву. Кожен зміст завжди сформованій, а форма змістовна. Причина - це такі процеси чи явища, які за певних умов викликають до життя нові процеси і явища. Необхідність - те, що неминуче відбувається. Можливість це те. що ще не з'явилося, але має для цього певні умови.

Закони діалектики Закони - глибокі, суттєві, повторювальні зв'язки, взаємодії як між речами і явищами світу, так і їх сторонами, властивостями і станами. Закони бувають динамічні і статистичні, і перші з них відображають відношення між станами однорідних об'єктів і являють собою процес причинно-наслідкової дії. Результати динамічних законів неважко передбачити. А от прояв статистичних, законів має їмовірний характер.

1.Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.

2.Закон єдності і боротьби протилежностей вказує на рушійні сили і джерело змін та розвитку.

3.Закон заперечення заперечення.

Закріплення вивченого матеріалу.