Файл: Контрольна робота 1 з навчальної дисципліни Психологія конфліктів та їх розвязання варіант 19 Виконала.docx
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.04.2024
Просмотров: 11
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут права, психології та інноваційної освіти
Кафедра теоретичної та практичної психології
КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1
З навчальної дисципліни «Психологія конфліктів та їх розв’язання»
ВАРІАНТ 19
Виконала:
ст. гр. ПС – 42з
Сорокіна Д.Ф
Перевірила:
к.псих.н., доцент
Партико Н. В.
Львів – 2022
ЗМІСТ
| ВСТУП……………………………………………………………………… | 3 |
| 1. Міжгрупові конфлікти…………………………………………………... | 4 |
| 2. Засоби врегулювання конфліктів………………………………………. | 6 |
| 3. Практичне завданн………………………………………………………. | 8 |
| Висновки…………………………………………………………………… | 11 |
| Список використаної літератури………………………………………….. | 12 |
ВСТУП
Конфлікт – це повсюдне явище. Кожне суспільство, кожна соціальна група, соціальна спільність тією чи іншою мірою схильні до конфліктів. Широке поширення цього явища та загострена увага до нього суспільства та вчених сприяли виникненню спеціальної галузі – конфліктології. Проблема відносин займає у сучасній конфліктології велике місце. Аналіз зв'язку міжгрупових та міжособистісних відносин дозволяє розставити правильні акценти у питанні про місце спілкування у всій складній системі зв'язків людини із зовнішнім світом. Спілкування між двома людьми може бути складним. Чи прагнемо догодити один одному або дійти згоди, або просто виконувати ролі, що здавались їм недоречними в даній ситуації. Відповіді ці питання лише знайдуться тоді, коли зрозуміємо характер взаємодії для людей.
-
Міжгрупові конфлікти
Міжгруповими прийнято називати взаємодії як між окремими представниками цих груп, а також будь-які ситуації, в яких учасники спілкування взаємодіють у міжгруповому вимірі, сприймаючи один одного і себе як членів різних груп.
У міжгруповому конфлікті протиборчими сторонами виступають групи (малі, середні або мікрогрупи). У основі такого протиборства лежить зіткнення протилежно спрямованих групових мотивів (інтересів, цінностей, цілей). У цьому полягає одна із суттєвих особливостей таких конфліктів. У процесі управління міжгруповими конфліктами важливо враховувати деякі інші їх особливості.
За формою міжгрупові конфлікти можуть виражатися як:
- Суперництво соціальних груп, діяльність яких спрямовано досягнення однієї й тієї ж мети, володіння тими чи іншими благами, тощо. У цьому процесі відповідного прагнення загострюються протиріччя між такими соціальними групами;
- Пряме зіткнення соціальних груп - вчинення групою або окремими індивідами, що діють від імені відповідної групи дій, прямо спрямованих на завдання шкоди протистоїть соціальній групі;
- Конфлікт у формі панування однієї групи індивідів над іншою, що виявляється у володінні певною перевагою в чомусь;
- Ухилення (уникнення) – прагнення однієї чи обох соціальних груп відсторонитися від іншої, з метою запобігання ескалації конфлікту та наростання напруженості у їхній взаємодії між собою;
- Аккомодація – спроба однієї соціальної групи пристосуватися до натиску протистоїть соціальної групи, наприклад, шляхом асиміляції, тобто з'ясування та засвоєння сутнісних характеристик та правил поведінки у протилежній соціальній групі.
У процесі проведення характеристики причин міжгрупових конфліктів слід зазначити, що до конфронтації між різними соціальними групами можуть наводити найрізноманітніші фактори, що випливають, наприклад, міжгрупової взаємодії. Так, наприклад, міжгрупові конфлікти в організації можуть обумовлюватися послідовною залежністю виробництва, у зв'язку з якою робота одного відділу не може бути розпочата раніше завершення іншим підрозділом їхньої частини виробничого процесу.
Таким чином, у разі несвоєчасного або неналежного виконання першим відділом своїх трудових обов'язків під загрозою виявляється результат роботи кількох груп. Окрім іншого, як і в інших різновидах соціальних конфліктів, міжгрупові конфлікти можуть породжуватися у зв'язку з обмеженістю корисних ресурсів, через яку спостерігається ситуація обмеження можливостей однієї групи у зв'язку з реалізацією іншою групою власних інтересів та задоволенням відповідних потреб.
Нерідкі у взаємовідносинах соціальних груп та конфлікти, що зумовлюються відмінностями у соціальних статусах малих груп – так, окремі колективи можуть негативно сприймати членів груп із нижчим статусом. Причому практично, зазначене різницю у статусі то, можливо не об'єктивним, лише суб'єктивно оцінюваним із боку представників окремої групи.
Важливою особливістю міжгрупових конфліктів, що складаються в організаціях, є те, що вони таять у собі значний деструктивний потенціал, у зв'язку з чим гостро стоїть проблема оперативного та адекватного реагування на відповідні конфлікти, оскільки вони практично завжди призводять до зниження продуктивності праці, а також явним чи неявним майновим втратам.
-
Засоби врегулювання конфліктів
Вирішення конфліктів можливе різними способами. Застосування тієї чи іншої методу залежить як від особистого досвіду та інтуїції керівника, і від глибини і драматичності сформованих у колективі відносин. Існують такі методи:
1. Внутрішньоособистісні методи впливають на окрему особистість і перебувають у правильній організації своєї поведінки, в умінні висловити свою власну точку зору, не викликаючи негативної захисної реакції з боку опонента.
2. Структурні методи впливають учасників конфліктів, що виникають через неправильного розподілу функцій, прав, відповідальності, поганої організації праці, несправедливої системи стимулювання працівників тощо. До цих методів відносять: роз'яснення вимог до результатів роботи кожного конкретного працівника та підрозділи загалом; наявність ясно та однозначно сформульованих прав та обов'язків, правил виконання роботи; суворе дотримання принципу єдиноначальності, у якому підлеглий знає, чиї розпорядження він має виконувати.
Встановлення таких критеріїв ефективності роботи, що виключають зіткнення інтересів різних підрозділів та працівників. Наприклад, якщо преміювати працівників служби техніки безпеки за кількість виявлених порушень правил безпеки, це призведе до дисфункціонального конфлікту з виробничими та експлуатаційними службами. Якщо ж заохочувати всіх працівників за усунення виявлених порушень, це призведе до зниження конфліктності та підвищення безпеки.
3. Міжособистісні методи (пристосування, поступливість, ухилення, протиборство, співробітництво, компроміс, примус) можна розглядати у двох аспектах – внутрішньому та зовнішньому. Внутрішній аспект передбачає застосування технологій ефективного спілкування та раціональної поведінки у конфлікті. Зовнішній аспект відбиває управлінську діяльність із боку керівника стосовно конкретному конфлікту.
У процесі управління міжособистісними конфліктами важливо враховувати їх причини, а також характер міжособистісних відносин конфліктантів до конфлікту, їх взаємні симпатії та антипатії.
4. Переговори є набором прийомів, спрямованих на пошук взаємоприйнятних для протиборчих сторін рішень. Переговори можливі за умови взаємозалежності сторін, що у конфлікті, відсутності істотних відмінностей у повноваженнях учасників конфлікту; участі у переговорах сторін, які мають реальні повноваження.
5. Агресивні дії у відповідь - методи, що є вкрай небажаними для подолання конфліктних ситуацій. Однак бувають випадки, коли вирішення конфлікту можливе лише цими методами.
6. Уникнення конфлікту (поступки, метод бездіяльності, пристосування, метод згладжування). Перевага такого методу у тому, що рішення приймається, зазвичай, оперативно. Цей метод застосовується у разі непотрібності даного конфлікту, банальності проблеми, що лежить в основі конфлікту, наявності більш важливих проблем, що вимагають свого вирішення, необхідності згладжування пристрастей, що розгорілися, потреби виграти час для збору необхідної інформації або коли час насувається конфлікту складається невдало.
7. Придушення конфлікту (метод прихованих дій, метод швидкого вирішення, метод "поділяй і владарюй") - застосовується, коли збіг обставин унеможливлює відкритий конфлікт через страх втрати іміджу або через неможливість залучення протилежної сторони в активну протидію.
-
Практичне завдання
Розробити програму психокорекції для випадку:
На консультацію прийшов чоловік 45 років, приватний підприємець, власник сітки парфумерних крамниць. Фірму він утворив разом з двома своїми друзями 7 років тому. Клієнт вважає себе ініціатором створення фірми.
Спочатку все йшло добре: друзі розподілили обов’язки, довіряли один одному, бізнес активно розвивався. Клієнт намагався працювати якомога активніше, не рахувався з часом, вкладав всі свої кошти в розвиток справи. Останнім часом стосунки з друзями-партнерами стають все гіршими. Вони звинувачують клієнта у тому, що він узурпував владу у фірмі, одноосібно приймає рішення, не дослухається до їхньої думки. Клієнт вважає, що вони йому заздрять, що самі усунулися від керівництва бізнесом, не сприяють його розвиткові, забагато коштів витрачають на свої примхи та забаганки своїх близьких.
Коригування своєї поведінки та ставлення до ситуації пов'язане з такими моментами, як: уміння своєчасно усвідомити, що спілкування стало перед конфліктним, і зрозуміти необхідність повернення до нормального спілкування; терпимість до інакомислення; вміння розуміти партнерів; турбота про зниження ступеня своєї агресивності та тривожності; управління своїм психологічним станом, небажання вирішувати проблему, перебуваючи у стані
збудження чи перевтоми; готовність до вирішення проблем шляхом співробітництва, компромісів, поступок, уникати зіткнень; розуміння необхідності відмовитися від занадто великих очікувань; прояв зацікавленості у партнерах; здатність зберігати конструктивні методи взаємодії з людьми довкола у складних ситуаціях, тобто. конфліктостійкість, збереження почуття гумору.
Способи та прийоми на поведінку опонента полягають у тому, щоб: підвести клієнта не вимагати від усіх навколо неможливого, враховувати, що поле діяльності кожного різні; своєчасно інформувати всіх довкола про обмеження своїх інтересів; не перебивати опонента під час обговорення проблеми; завчасно інформувати партнерів про свої рішення, що стосуються їхніх інтересів; не розширювати сферу протидії, не збільшувати кількість проблем, що обговорюються; не критикувати особистісні риси опонента; не заганяти в глухий кут, не принижувати і не ображати опонента, дати йому можливість "зберегти своє обличчя"; використовувати конструктивну критику, а не звинувачення в бездіяльності.
Як метод роботи з конфліктом пропонується групова дискусія.
Групова дискусія є колективним обговоренням будь-якої проблеми з метою дійти загальної думки про неї. У процесі дискусії відбувається зіставлення думок щодо обговорюваної проблеми бізнесу. Її цінність полягає в тому, що завдяки принципу зворотного зв'язку та майстерності керівника дискусії кожен учасник тренінгу має можливість побачити, наскільки великі індивідуальні відмінності людей у сприйнятті та поясненні тих конфліктних ситуацій. Серед ігрових методів СПТ використовують ділову гру та метод рольової гри. У діловій грі найбільше уваги приділяється відпрацюванню взаємодії учасників гри у ситуаціях конфлікту, і набагато менше – аналізу міжособистісних відносин, причин та мотивів вчинків учасників конфліктної ситуації. Враховуючі дружні відносини колег і причину конфлікту, найбільше підходить рольова гра.
У рольової грі предмет вивчення становлять закономірності міжособистісного спілкування, що розуміється на єдності трьох його сторін: комунікативної, перцептивної та інтерактивної. Рольова гра - це групова дискусія, але "в особах", де кожному з учасників пропонується виконати роль відповідно до його уявлень про характер поведінки учасника конфлікту, а також ситуацію, яку пропонується розіграти за ролями. Інші учасники тренінгу виступають як глядачі-експерти, які мають обговорити, чия лінія поведінки була найправильнішою. Близько 70% учасників СПТ відзначили у самозвітах, які змінили свою поведінку у конфліктах і намагаються не використовувати конфронтаційні способи вирішення проблем.