Файл: Фармакологія в системі медичних і біологічних наук. 5 Історія лікознавства і фармакології.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.04.2024
Просмотров: 115
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Жирові основи для паст такі самі, як для мазей: Vaselinum, Lanolinum, Adeps suillus depuratus, unguentum Naphtalani, unguentum Glycerini, unguentum Cetacei.
Якщо порошкоподібних речовин у складі пасти менше 25 %, потрібно додавати індиферентні наповнювачі. Ними можуть бути: тальк (Talcum), біла глина (Bolus alba), пшеничний крохмаль (Amylum Tritici), рисовий крохмаль (Amylum Oryzae), лікоподій, або спори плауна (Lycopodium).
Пасту виписують у розгорнутому вигляді, зазначаючи назви всіх речовин та їх кількість, після чого вказують: Misce, fiat pasta (M. f. pasta).
Приклад. Виписати 50 г пасти, яка містить 5 % анестезину (Anaesthesinum).
Rp.: Anaesthesini 2,5
Talci 10,0
Vaselini ad 50,0
M. f. pasta
D. S. Прикладати до уражених ділянок шкіри
Виписуючи пасту скороченим способом, після Rp. зазначають лікарську форму (Pastae), назву лікарської речовини, її вміст у відсотках і загальну масу пасти. Далі пишуть: D. S. і спосіб застосування. Написаний вище рецепт можна виписати скороченим способом:
Rp.: Pastae Anaesthesini 5 % 50,0
D. S. Прикладати до уражених ділянок шкіри
Для введення у порожнину зуба застосовують стоматологічну пасту. Стоматологічна паста повинна бути густішої консистенції (порошкоподібних речовин не менше 75 %), щоб нею можна було щільно заповнювати вузькі зубні канали. Як основу в стоматологічних пастах використовують гліцерин (Glycerinum). Його додають краплями, кількість яких у рецепті зазначають словами: quantum satis (q. s.) — скільки потрібно.
Приклад. Виписати стоматологічну пасту з трикрезолом (Tricresolum) та формаліном (Formalinum).
Rp.: Tricresoli 4,0
Formalini 1,0
Boli albae 8,0
Glycerini q. s. Ut. f. pasta
D. S. Закладати в порожнину зуба
3.5.2.3. Лініменти (Linimenta, -orum).
Лінімент, або рідка мазь (linimentum, -і; liniment, -s; liniment, -s; linimento, -s) — м'яка лікарська недозована форма для зовнішнього застосування. Це драглиста маса або густа рідина, що розріджується при температурі тіла. Лініменти можуть мати вигляд:
1) прозорих сумішей взаєморозчинних речовин (наприклад, жирних олій з ефірними оліями, хлороформом, метилсаліцилатом);
2) драглистих сумішей (розчин мила у спирті з додаванням лікарських речовин);
3) емульсій;
4) суспензій.
Основою для лініментів можуть бути рідкі олії: вазелінова (oleum Vaselini), лляна (oleum Lini), соняшникова (oleum Helianthi), рицинова (oleum Ricini) та ін.
Лініменти використовують при опіках шкіри, у випадках обморожень
, тріщин, а також як косметичні засоби. Недоліками лініментів є їх низька стійкість; вони погано зберігаються, тому їх виготовляють на короткий термін.
Лінімент у вигляді емульсії або суспензії перед вживанням потрібно збовтувати.
Лінімент як недозовану лікарську форму виписують розгорнутим способом, зазначаючи назви лікарських речовин (родовий відмінок однини), їх масу. Після цього пишуть: Misce, fiat linimentum — М. f. lin. і сигнатуру — спосіб вживання.
Приклади.1. Виписати 100 г рідкої мазі з вмістом ксероформу (Xeroformium) і дьогтю (Pix liquida, Picis liquidae) по 3 г на рициновій олії.
Rp.: Xeroformii
Picis liquidae aa 3,0
Olei Ricini ad 100,0
M. f. lin.
D. S. Змазувати уражені ділянки шкіри
2. Виписати 20 г рідкої мазі, що містить розчин аміаку (Sol. Ammonii caustici) і соняшникову олію (oleum Helianthi) у співвідношенні 1 : 3.
Rp.: Sol. Ammonii caustici 5 ml
Ol. Helianthi 15 ml
M. f. lin.
D. S. Розтирати в ділянці уражених суглобів
3.5.2.4. Пластирі (Emplastra, -orum).
Пластир (emplastrum, -і; plaster, -s; emplastre, -s; emplastro, -s) — лікарська форма у вигляді пластичної маси, що здатна розм'якшуватися при температурі тіла і щільно прилипати до шкіри. Цю масу можна наносити, наприклад, на тканину. Пластирі призначені для зовнішнього застосування. Розрізняють пластирі тверді при кімнатній температурі, які розм'якшуються при температурі тіла, та рідкі, або шкірні клеї — рідини, що здатні утворювати на шкірі еластичну плівку.
На відміну від інших м'яких лікарських форм, пластир досить щільно прилипає до шкіри, швидше мацерує її. Він зберігає тепло і сприяють глибшому проникненню і дії лікарських речовин. Щоб пластир прилипав, як основи використовують жири, віск, парафін та ін. Пластирі використовують для захисту ушкодженої шкіри від зовнішнього впливу, для фіксації пов'язок, стягання країв рани, для місцевої дії лікарських речовин на шкіру та ін.
Більшість пластирів виготовляє фармацевтична промисловість.
Пластир виписують скороченим способом.
Приклад. Виписати 50 г простого свинцевого пластиру для застосування на ураженій ділянці шкіри.
Rp.: Plumbi simplicis 50,0
D. S. Підігріти, нанести на тканину і прикласти до ураженої ділянки шкіри „ми
3.5.2.5. Аплікації (Applicationes, -num).
Аплікація
(applicatio, -onis; application, -s; application, -s; applicacion, -s) — це офіцинальна лікарська форма мазеподібної (або рідкої) консистенції. Призначена для нанесення на шкіру для лікування при ушкодженнях або для знищення паразитів.
Приклад.
Rp.: Applicationis Dicophani 100,0
D. S. Втирати у шкіру голови no 1 столовій ложці. Протягом двох діб голову не мити
3.5.2.6. Припарки (Cataplasmata).
Припарка (cataplasmatum, -is; poultivhe, -s; cataplasme, -s; cataplasma, -s) — це напівтверда форма для нанесення на шкіру. Викликає поверхневу гіперемію, поліпшує кровообіг у ділянках застосування. Припарки застосовують для захисту шкіри від подразнення. Тривале їх використання може спричинити втрату еластичності шкіри.
Приклад.
Rp.: Cataplasmatis Kaolini 100,0
D. S. Нанести на уражену ділянку шкіри
3.5.3. Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)
Розчина (solutio, -onis; solution, -s; solution, -s; solution, -s) — універсальна рідка лікарська форма, що призначена для зовнішнього, внутрішнього або парентерального (ін'єкційного) застосування. Їх отримують розчиненням однієї чи кількох лікарських речовин у воді, спирті, ефірі, олії тощо. Розчини є гомогенною системою з молекулярним або йонним ступенем дисперсності розчиненої речовини (розмір частинок < 1 ммк).
Безсумнівною їх перевагою порівняно з іншими лікарськими формами є те, що дія лікарських речовин, введених в організм у рідкому стані, настає швидше, а фармакологічний ефект препарату є найбільш повним.
Розчин складається з основної, діючої, речовини (basis) і формоутворювальної —розчинника (constituens). Простий розчин містить одну розчинену лікарську речовину, складний — кілька.
Залежно від розчинника розчини можуть бути водні, спиртові, ефірні, олійні. Як розчинники найчастіше використовують дистильовану воду (aqua distillata), спирт етиловий (spiritus aethylicus), а також рідкі олії, наприклад мигдалеву (oleum Amygdalarum), персикову (oleum Persicorum), соняшникову (oleum Helianthi), вазелінову (oleum Vaselini) та ін. Інколи як розчинник використовують ефір медичний (Aether medicinalis), гліцерин (Glycerinum).
3.5.3.1. Розчини для зовнішнього застосування (Solutiones ad usum externum).
Розчини для зовнішнього застосування використовують: для промивання, полоскання, обмивання, спринцювання, змазування, для тампонів, компресів, пульверизації, інгаляції, клізм, примочок, а також у вигляді очних, вушних або носових крапель.
Особливістю рідких лікарських форм для зовнішнього застосування є широке використання для їх виготовлення крім
води таких розчинників, як спирт етиловий, гліцерин, жирні олії.
Виписуючи розчини для зовнішнього застосування, слід знати потрібну концентрацію діючої речовини і загальну кількість розчину. Розчин для зовнішнього застосування виписують у кількості 10 — 20 мл, для лікувальних клізм — 50 — 100 мл, для примочок, полоскань, спринцювань — 50 — 500 мл, для промивання шлунка і дезінфекції — 3 —5 л.
Розчини можна виписувати двома способами — розгорнутим або скороченим. Виписуючи розгорнутим способом, зазначають назви всіх інгредієнтів і їх масу. Спочатку пишуть назви лікарських речовин, а потім — розчинника (родовий відмінок однини). Масу порошку — у грамах, об'єм рідини — в мілілітрах. Далі пишуть: Misce. Da. Signa. — М. D. S. і зазначають спосіб застосування.
Приклад. Виписати 500 мл 2 % розчину хлораміну (Chloraminum).
Rp.: Chloramini 10,0
Aq. distillatae ad 500 ml
M. D. S. Для дезінфекції рук
Частка «ad» означає «до», її пишуть у розгорнутій формі припису. Вона означає, що розчинник слід додати до розчинюваної речовини в кількості, потрібній для отримання загального об'єму виписуваного розчину.
Виписуючи розчин скороченим способом, після Rp. зазначають назву лікарської форми — Solutionis (родовий відмінок однини), лікарської речовини, її концентрацію і об'єм усього розчину. Концентрацію позначають у відсотках, у вигляді співвідношень об'ємів або маси.
Той самий рецепт, виписаний скороченими способами, матиме такий вигляд:
Rp.: Sol. Chloramini 2 % 500 ml
D. S. Для дезінфекції рук
або:
Rp.: Sol. Chloramini (1 : 50) 500 ml
D. S. Для дезінфекції рук
або:
Rp.: Sol. Chloramini (ex) 10,0-500 ml
D. S. Для дезінфекції рук
Виписуючи розчин скороченим способом, воду як розчинник у рецепті не зазначають. Якщо розчинниками мають бути спирт або олія, то після назви лікарської форми (Solutionis) та лікарської речовини вказують, у чому потрібно її розчинити, тобто яким буде розчин — спиртовим (Sol. spirituosa), олійним (Sol. oleosa) або іншим. Далі зазначають концентрацію і об'єм розчину.
Приклади. Виписати 100 мл 1 % спиртового розчину кислоти саліцилової (Acidum salicylicum).
Rp.: Sol. Acidi salicylici spirituosae 1 % 100 ml
D. S. Для протирання уражених ділянок шкіри
Виписати 100 мл 1 % олійного розчину ментолу (Mentholum) — краплі для носа.
Rp.: Sol. Mentholi oleosae 1 % 10 ml
D. S. Краплі для носа. По дві краплі в кожну ніздрю 2 рази на день
Розчини для зовнішнього застосування широко використовують у педіатричній практиці.
Дитяча шкіра дуже ніжна, тому концентрації розчинів, не шкідливі для дорослих, можуть викликати у дитини подразнення або опіки. Нанесені на шкіру у вигляді примочок, компресів, обмивань лікарські речовини здатні виявляти шкідливу резорбтивну або навіть токсичну дію.
Полоскання призначені для старших дітей, не можна призначати дітям молодшого віку.
Виписуючи лікарські засоби у вигляді клізм, потрібно враховувати чутливість і підвищену абсорбційну здатність слизової оболонки прямої кишки дитини. Об'єм рідин, які вводять ректально, повинен відповідати вікові дитини (але не перевищувати 50 мл).
3.5.3.1.1. Очні краплі (Oculoguttae, -arum).
Очні краплі (eye-drop; goutte, -s; ophtal-mique, -s; gota, -s; oftalmica, -s) — це розчини лікарських речовин, призначені для введення в кон'юнктивальні щілини очей. Зазвичай у формі очних крапель використовують справжні розчини, рідко — колоїдні (наприклад, колоїдний розчин препарату срібла — коларгол). Ці розчини повинні бути ізотонічними відносно сльозової рідини.
Існують деякі особливості виписування і виготовлення очних крапель. Їх готують в асептичних умовах. Розчинником для очних крапель найчастіше є вода для ін'єкцій (Aqua pro injectionibus), рідше — олії (Oleum Persicorum, oleum Amygdalarum).
Вода для ін'єкцій — це безбарвна прозора рідина без запаху і смаку, двічі дистильована, позбавлена йонів солей, стерильна й апірогенна. Для ін'єкцій використовують свіжовиготовлену воду.
Очні краплі виписують розгорнутим або скороченим способом.
Приклад. Виписати очні краплі — 10 мл 1 % розчину атропіну сульфату (Atropini sulfas).
Розгорнутий спосіб:
Rp.: Atropini sulfatis 0,1
Aq. pro injectionibus ad 10 ml
M. D. S. Очні краплі. По 2 краплі у праве око 3 рази на день
Скорочений спосіб:
Rp.: Sol. Atropini sulfatis 1 % 10 ml
D. S. Очні краплі. По 2 краплі у праве око 3 рази на день
Очні краплі зберігають не більше 2 діб. Особливої уваги потребує виписування очних крапель для дитини.
3.5.3.1.2. Примочки для очей(Collyria, -orum).
Примочка для очей (collirium, -ii; еуе-wach, -s; collyre, -s; colirio, -s) — це офіцинальний розчин лікарських речовин, призначений для примочок і промивання очей. Їх готують в асептичних умовах і ретельно фільтрують. Як примочки для очей застосовують виключно водні розчини лікарських речовин, ізотонічні щодо сльозової рідини, для чого використовують натрію хлорид, натрію нітрат, натрію сульфат та ін.