ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 30.04.2024
Просмотров: 38
Скачиваний: 0
План:
-
Тоталітарний характер сталінського режиму.
-
Форсована індустріалізація.
-
Примусова колективізація.
-
Суспільно-політичне життя в 30-х роках.
1. 21 січня 1924 р. Ленін помер. Основними суперниками у боротьбі за владу виступали Й. Сталін і Л. Троцький. В січні 1925 р. Троцького було засуджено на пленумі ЦК ВКП(б), усунуто з поста військового наркома. Сталіну вдалося знищити внутрішньопартійну демократію й затвердити свою особисту владу в партії і в країні. 1929 р. став роком перемоги Сталіна в боротьбі за владу. І став початком затвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР. Цьому сприяло: відсутність традицій політичної демократії в країні; низький рівень політичної культури; готовність до безмовної покори; зрощування партійного і державного апаратів; монополізм політичної влади в руках однієї партії; переростання диктатури класу в диктатуру партії; централізована система управління. Політична система, що сформувалася напр. 20-х — на поч. 30-х рр. зберегла всі зовнішні атрибути демократії (з'їзди Рад, колективні органи влади), фактично перетворюється на режим особистої влади Сталіна. Основними методами режиму були тотальний контроль та постійний терор проти всіх верств суспільства.
2. У грудні 1927 р. XV з'їзд РКП(б) проголосив курс на прискорення індустріалізації. За затвердженим 1929 р. першим п'ятирічним планом обсяг промислового виробництва протягом трьох років мав зрости на 37,7%. Перехід до індустріалізації відбувався водночас із запровадженням адміністративно-командних методах керівництва та директивному плануванні: централізація, організації масового виробничого змагання.
За підсумками І п'ятирічки політбюро своїм рішенням від 1 лютого 1933 р. заборонило публікувати будь-які дані. Країні запропонували версію Сталіна: п'ятирічку виконано за 4 роки й 3 місяці, а важка промисловість досягла рівня 108%. Проте планові показники п'ятирічки не було виконано практично за всіма напрямками., темпи розвитку промисловості впали з 23,7% в 1928 р. до 5% в 1933 р. Було введено до ладу гіганти промисловості: Дніпрогес, Туркестансько-Сибірську залізницю, тракторні заводи в Харкові та Челябінську, автомобільні заводи в Москві та Нижньому Новгороді, металургійні комбінати в Магнітогорську й Кузнецьку, «Запоріжсталь» та ін. II п'ятирічка, розрахована на 1933-1937 рр. продовжувала суперечливі тенденції.. У планах особлива увага приділялася створенню новітньої технічної бази, завершенню будівництва й освоюванню нових підприємств. Приріст промислової продукції намічався 16,5% щорічно. За 1933-1937 рр. було введено до дії 4500 підприємств, швидко розвивалися легка й харчова галузі промисловості. Рівень фактичного виконання плану не перевищував 70-77%. Держава дедалі частіше використовувала інструменти примусу. Указом від 26 червня 1940 р. встановлювався 8-годинний робочий день при семиденному робочому тижні; самовільне залишення підприємства каралося позбавленням волі до 4 місяців, прогул — до 6 місяців. Випуск неякісної продукції за указом від 10 липня 1940 р. класифікувався як прояв шкідництва. Такими засобами формувалася дисципліна в країні та на виробництві.
3. Гасло суцільної колективізації було проголошене на листопадовому (1929 р.) пленумі ЦК ВКП(б). Метою стало створення колгоспів для контролю над селянами та для безперешкодного вилучення сільськогосподарської продукції для продажу за кордоном і вкладанням грошей в промисловість.
Методи: примусове усуспільнення землі, засобів виробництва, худоби, позбавлення селян прав розпоряджатися вирощеною продукцією через обов'язкові постачання державі за нижчими цінами ніж ринкові; розкуркулення, позбавлення громадянських прав і виселення до Сибіру тих, хто чинив опір.
У січні 1930 р. було опубліковано постанову ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації й про заходи допомоги держави колгоспному будівництву». Загальну колективізацію було заплановано як комунізацію з утворенням господарств максимального рівня усуспільнення. Така практика зустріла різкий опір селян. З'явилася постанова ЦК ВКП (б) «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі». Місцевим партійним організаціям пропонувалося відмовитися від адміністративного тиску на селян. З 1930 р. вільну торгівлю фактично заборонили, однак продуктивність сільського господарства різко зменшилася через відсутність матеріальної зацікавленості. Вирішено знищити найбільш заможний прошарок селянства. 1 лютого 1930 р. постанова «Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебудови с. г. в районах суцільної колективізації, щодо боротьби з куркульством». Держава постійно збільшувала плани постачання зерна, забираючи у селян від 60 до 70% зібраного врожаю. Невиконання плану каралося позбавленням окремих господарств, а то й цілих районів промислового обладнання. Посилювалася хвиля репресій проти керівників. Політика викачування продовольства із села призвела до голоду 1932-1933 рр. в Україні, на Кубані, Волзі та Дону, від якого загинуло більше 7 млн. чол.
У 1932-1933 рр. уряд посилив особисту й колективну відповідальність селян за плани хлібопостачання: указом від 7 серпня 1932 р. десятки тисяч селян було заарештовано за самовільне зрізування невеликої кількості колосся пшениці. На 1935 р. 98% всього земельного фонду СРСР перебувало в колективізованих господарствах.
4. Поширюється атмосфера страху та колективної поруки; виховання відданих режиму, бездумних виконавців; влада веде пошук «відповідальних» за свої ж прорахунки. Першими жертвами стали спеціалісти — інженерно-технічні робітники з дореволюційною підготовкою: 1928 р.- «шахтинський процес» над групою спеціалістів Донецького басейну.
Піком репресій в СРСР став 1937 р. 1 грудня 1934 р. в Ленінграді було вбито С. М. Кірова. Після цього розпочалися найбільші хвилі репресій. 28-29 грудня 1934 р. відбувся процес над членами «Ленінградського центру», обвинувачених було засуджено до смертної кари. 5-16 січня 1935 р. - судовий процес у Москві за сфабрикованою справою «Московського центру». В антипартійній та антидержавній діяльності було звинувачено 19 чоловік, серед них Л. Каменєв, Г. Зінов'єв. 9 червня 1939 р. прийнято закон про смертну кару за втечу за кордон. 11 червня 1937 р. - винесення смертного вироку звинуваченому в шпигунстві та зрадництві маршалу Тухачевському, воєначальникам Якіру, Уборевичу, Ейдеману, Корку. У 1937-1938 рр. було репресовано біля 10 млн. чол. З них 2-3 млн. знищено фізично.
Політика й практика «великого терору» була холоднокровно продуманою й глибоко злочинною акцією. Творчі мислячі люди, здатні критично оцінювати становище в країні, ніяк не вписувалися до схеми казарменого соціалізму.
Закріплення вивченого матеріалу
-
Вміти давати відповіді на питання:
-
Розкрити характер радянської політичної системи.
-
Мета та необхідність індустріалізації.
-
Плани та методи проведення індустріалізації.
-
Наслідки індустріалізації.
-
Мета та методи проведення колективізації.
-
Назвіть особливості радянської економічної системи у 30-х рр.
-
Вміти аналізувати: Дайте оцінку подіям громадсько – політичного життя в 30-х роках.
-
Підготувати доповіді: «Формування культу особи Й. Сталіна».
Література
Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 188-204
Тема: Країни Азії та Латинської Америки в 20 – 30-х роках.
Основні поняття: «Меморандум Танаки», мілітаризація, «Північний похід», «Соляний похід», компанія громадянської непокори, громадянська війна.
План:
-
Японія в 30-х роках.
-
Національно – визвольна боротьба в Китаї.
-
Національно – визвольний рух в Індії.
1. В першій половині 20-х років поглиблюється економічна криза, зумовлена нестачею ринків збуту та джерел сировини. Загострюються соціальні конфлікти. Винуватцем уряд називає США за витіснення Японії з Китаю. Єдиним виходом бачать силове захоплення зовнішніх ринків. Країна мілітаризується. 1927 р. уряд на чолі з генералом Танака.
У липні 1927 р. генерал Танака надіслав імператорові меморандум, у якому викладалися агресивні плани щодо завоювання Китаю, а потім Індії, Малої Азії, Центральної Азії. Проголошувалася неминучою війна з СРСР та США через Китай.
Уряд посилив у країні поліцейський режим, з розпочав жорстокі репресії проти опозиційних партій і членів лівих профспілок. У 1930-1935 рр. збройні сили Японії збільшилися з 250 до 400 тис. чол., в тому числі військово-морський флот — з 75 до 100 тис. чол.
У 1931 - 1932 рр. японські війська захопили Манчьжурію, проголосивши створення на її території маріонеткової держави Маньчжоуго на чолі з імператором Пу І. 27 березня 1933 р. вийшла з Ліги Націй. 7 липня 1937 р. Японія розпочала війну проти Китаю.
2. Сунь Ятсен на чолі партії Гоміньдан (Національна партія) 1923 р. прийшов до влади в Південному Китаї, в провінції Гуандун (Гуаньчжоу). 1 липня 1925 р. в Гуаньчжоу уряд проголосив себе Національним урядом Китаю й розпочав боротьбу за об'єднання країни. У липні 1926 р. гоміньданівські війська на чолі з Чан Кайші виступили у Північний похід, наслідком якогобуло приєднання до територій, контрольованих, Шанхая, Нанкіна, Ухані та ряду інших великих міст і провінцій. Чан Кайші навесні 1927 р. проголосив у Шанхаї власний Національний уряд. Об'єднання Китаю на цьому було фактично завершене.
Наприкінці 20-х років Китаю загрожувала японська інтервенція. Гоміньданівці на чолі з Чан Кайші неодноразово пропонували китайським комуністам об'єднати свої зусилля. Проте єдності в цій боротьбі заважали політичні негаразди. З приходом до влади в КПК Мао Цзедуна (1935 р.) боротьбу з японцями комуністи вирішили вести відособлено. 1931 р. він проголосив створення Китайської Радянської Республіки у провінції Цзянсі, але через три роки війська Чан Кайші вибили комуністів з цього укріпленого району. СРСР відкрито став на бік лідера комуністів, надавав підтримку зброєю, фінансами й продовольством, посилав інструкторів.
У квітні 1937 р. КПК і Гоміньдан уклали угоду про співробітництво. Гоміньданівські лідери обіцяли відмовитися від війни проти КПК та її армії. У квітні 1938 р. в районі Тайерчжуана відбулася велика битва. Китайські війська одержали перемогу. Японці втратили ЗО тис. вбитими і пораненими, 10 тис. солдатів і офіцерів утекли. З червня 1938 р. японці розпочали великомасштабний наступ в районі Уханя, що тривав до жовтня 1938 р. їм вдалося захопити Ухань і порт Гуаньчжоу. Японські війська продовжували наступ і наприкінці 1938 р. фактично окупували більшу частину території Китаю.
3. Світова економічна криза 1929-1933 рр. призвела до падіння цін на сільськогосподарські продукти, скорочення посівних площ, зростання заборгованості селянства, його обезземелювання. Чимало районів Індії було охоплено голодом. Почалося масове розорення ремісників, а також деяких середніх і дрібних підприємців. Зростає безробіття.
Світова криза загострила суперечності між індійським народом і британськими колонізаторами. 26 січня 1930 р. ІНК оголосив кампанію громадянської непокори. 30 січня 1930 р. Ганді публікує звернення до віце-короля, у якому зажадав задовольнити вимоги з 11 пунктів: скоротити земельний податок, ліквідувати монополію на сіль, зменшити витрати на військову і цивільну адміністрацію, звільнить всіх політичних в'язнів.
