ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 31.08.2024
Просмотров: 14
Скачиваний: 0
Тема: Вивчення ефективності роботи мас-медіа План
-
Ефективність журналістики як предмет соціологічного дослідження.
-
Дослідження ефективності та дієвості мас-медіа у вітчизняній соціології.
-
Вивчення ефективності мас-медіа у зарубіжній соціології.
-
Ефективність журналістики: сутність проблеми, критерії та показники.
Завдання проблеми ефективності журналістики: виробити системні уявлення про сам феномен ефективності, умови, критерії, фактори її підвищення, методи виміряння, способи аналізу впливу різних секторів журналістської діяльності та продуктів цієї діяльності на ефективність, підстави і принципи розробки рекомендацій по оптимізації діяльності у журналістиці.
Проблема ефективності — це перш за все проблема прагматичної адекватності, тобто розрахунку впливу кожного кроку журналістської діяльності на кінцевий результат — задовольняння потреб різних прошарків аудиторії масової інформації.
Ефективність характеризує ступінь досягнення у кінцевому підсумку мети, розрахованої на основі потреб аудиторії з урахуванням можливості їх реалізації при даних умовах. Сукупний кінцевий результат залежить від того, наскільки ефективно виконує свої завдання кожна з складових журналістського "механізму".
Вивчення цих складових необхідно як в статиці (готовність виконати свої функції — потенційна ефективність), так і в динаміці (дійсне виконання своїх функцій, яке проявляється у конкретних ефектах, — реальна ефективність).
Соціологічні дослідження в області ефективності можуть торкатися самих різних складових потенційної і реальної ефективності, причому звертатися до окремих сторін і моментів, до різних зв'язків та їх взаємодій. Однак дуже важливо при зверненні до різних складових ефективності бачити їх місце і значення у досягненні сукупного результату.
Основний критерій оптимізації - підстава оцінки потенційної та реальної ефективності діяльності досліджуваного журналістського об'єкта (чи типологічних особливостей каналу комунікації, чи прийомів доведення, системи рубрик, чи використаних журналістом ресурсів мови тощо). Цим критеріям оптимізації будь-якої складової вивчаємої системи завжди є об'єкт впливу — аудиторія в усьому різноманітті її характеристик, серед яких головними виступають потреби в інформації, інформаційні інтереси, запити, переваги, мотиви звернення до різних каналів комунікації та деякі інші. Тому вивчення системи підготовки кадрів, контент-аналіз текстів у будь-яких аспектах, дослідження редакційних документів та ін. на ефективність не може не спиратися на уявлення про аудиторію, для ефективного впливу на яку створена і функціонує журналістика.
Важливе значення мають комплексні дослідження, дані яких дають підставу для розробки рекомендацій по оптимізації функціонування всіх складових тієї чи іншої ланки журналістської діяльності (формування типологічного образа видання, визначення комплексу мір для поліпшення роботи та ін.). Комплексні дослідження торкаються діяльності всіх учасників інформаційного процесу (видавця, журналіста, типологічних особливостей видань і програм при чіткому знанні аудиторії за всіма необхідними параметрами). І використовується вся система методів (опитування, контент-аналіз, спостереження) збору емпіричної інформації, яка у свою чергу отримує системну інтерпретацію, що складає фундамент для розробки комплексу заходів.
Дослідження ефективності та дієвості мас-медіа у вітчизняній соціології проводились в газетах районного, обласного масштабу.
Питання про ефективність і дієвість органа комунікації — це питання про два органічно пов'язаних між собою напрямки його впливу: на масову аудиторію і діяльність різних організацій, установ. Реалізуються вони на базі реальних завдань, які стоять перед журналістикою в цілому і конкретними виданнями, на основі єдиних принципів діяльності, що не виключає і своєрідності використовуваних методів.
Завданню ефективного впливу на аудиторію підлягає у принципі вся діяльність редакції. З нею пов'язаний практично усякий аспект роботи.
Соціологічні дослідження показують також, що, за думкою журналістів, завдання впливу
Редакції повинні володіти методикою хоча б орієнтовних, приблизних замірів ступеню свого впливу на читачів, слухачів, глядачів. Завдання вчених — розробити систему таких індикаторів, показників, хоча це дуже складне завдання.
З точки зору завдань соціологічних досліджень здається особливо важливим аналіз реальних результатів діяльності редакцій різних типів (газетних, радіо, телевізійних, спеціальних, відомчих, масових) — ефективності їх впливу, а також вивчення форм і методів такої роботи.
У наш час вже, фактично, відпало поняття дієвості. З одного боку, немає норм, які б примушували обов’язково реагувати на критику з боку медіа, а, з другого, медіа належать, як правило, різних фінансово-політичним угрупуванням і стають інструментом політичної та економічної боротьби. В таких умовах критика найчастіше носить замовний характер.
Вивчення ефективності мас-медіа у зарубіжній соціології.
Особливо пильну увагу на ці питання звернули з початком другої світової війни, коли треба було оцінювати і ефективність пропаганди ворога на американську аудиторію, і розробляти шляхи впливу на неї у потрібному урядові напрямку. Розвинена техніка навіювання потрібна була американській пропаганді в роки холодної війни, тому потік субсидій та замовлень на дослідження в області ефективності пропаганди не вичерпувався.
Американський дослідник Дж.Клепер дав класифікацію умов, за яких при посередництві інформації можна впливати на людей: а) легше всього впливати на людей, які до цього ніякої визначеної думки по даному питанню не мали; б) інформація може посилити, закріпити позиції, вже вироблені у індивіда; в) при сприятливих умовах масова комунікація може послабити існуючі ставлення і уявлення, не ставлячи собі за мету їх змінити. Конверсія, тобто радикальна зміна позицій, досягається дуже рідко і вимагає особливо складних, суперечних ситуацій, коли всі звичні орієнтири руйнуються.
Якщо говорити про констатацію самого факту існування ефективності впливу мас-медіа на свою аудиторію, то найбільш наочно це проявляється у вивченні телебачення. Вчені з університету штату Нью-Йорк Р.Ліеберт і Н.Шварцберг дали узагальнені характеристики можливостей впливу телебачення. Так, особи, які проводять більше часу у телевізора, мають більшу віру в соціальні та культурні стереотипи, котрі пропагуються телебаченням. Вивчення ефективності деяких компаній, які проводилися мас-медіа — зокрема, з приводу методів планування сім'ї, використання нових ліків, боротьби з забрудненням навколишнього середовища — підтвердило їх вплив на споживачів інформації (виключення складає кампанія по боротьби з курінням, яка не досягла значних успіхів).
Дж.Робінсон вивчав вплив телебачення на діяльність людей у 15 містах 11 країн. Ретельне і складне дослідження показало, що з появою телебачення люди менше стали слухати радіо, читати книги, ходити в кіно, менше займатися спортом. Тільки читання газет і журналів практично не постраждало.
Важливий внесок у вивчення проблем ефективності комунікації дала психологічна школа соціології США на чолі з Карлом Ховлендом. Зокрема, К.Ховленд зі своїми співробітниками провів ретельні експерименти по вивченню того, як впливає довіра до джерела інформації на ефективність комунікації. Аналіз результатів привів авторів експерименту до висновку, що довіра до джерела інформації суттєво впливає на засвоєння фактичної інформації.
Був відкритий так званий "сплячий ефект". Сутність його заключається у тому, що назва джерела забувається швидше, ніж сама інформація і тому позитивне і негативне ставлення до джерела інформації перестає впливати через деякий час на думку з приводу проблем, що розглядаються.
Велике розповсюдження у зв'язку з вивченням умов ефективності комунікації отримала теорія когнітивного дисонансу (тобто дисонансу свідомості), яка була сформульована Л.Фестінгером у 1957 р. Сутність її пов'язана з висновком про те, що, якщо людина не може висловити свою незгоду по якомусь питанню з оточуючим середовищем (заважають поставлені суспільством чи безпосереднім оточенням рамки поведінки), то вона схильна до зміни своєї думки по цьому питанню, щоб уникнути внутрішньої напруженості, дисонансу, які виникають через розбіжності внутрішнього ставлення і зовнішньої поведінки.
Під час другої світової війни, коли діяла ворожа пропаганда, це послужило товчком для більш ретельного вивчення техніки пропаганди і всіх моментів комунікації. У тому числі детально вивчалося значення різних компонентів тексту та їх сполучень для збільшення ефективності впливу інформації на аудиторію.
Експеримент по ефективності "односторонньої" і "двосторонньої" інформації проводився К.Ховлендом та його співробітниками на початку 1945 р., коли в американській армії успіхи в Європі породили зайвий оптимізм відносно близького кінця війни, в тому числі на Тихому океані. Результати експерименту дозволили авторам сформулювати ряд правил для пропагандистських текстів. Ось деякі з них: всі аргументи протилежної сторони слід приводити на початку повідомлення, щоби прибічники протилежної позиції відразу ж зрозуміли, що їх думки і доводи враховані. Це допоможе завоювати їх довіру. Рішуче відкидати аргументи протилежної сторони можна тільки спираючись на переконливі факти, інакше це викличе антагонізм супротивників пропагуємої точки зору. Не можна звертатися до прихильників протилежної позиції як до супротивників, це викличе їх підвищений опір.
Соціальна психологія привнесла також у соціологію комунікації проблему "першості" та "нещодавності". Яка інформація становиться більш дієвою — та, яку людина почула першою, чи її витіснить більш свіжа, остання інформація? Експерименти в цій області давно показали, що якщо робити заміри по запам'ятовуванню інформації після другого повідомлення, то воно виявиться більш ефективним (краще запам'ятається). Тут спрацює ефект нещодавності. Після ж деякого часу — декількох тижнів чи місяця — виявиться, що краще запам'яталася інформація, яка отримана першою, тобто спрацює ефект першості.
Початок численних досліджень по ефективності емоційної та раціональної аргументації був покладений ще у 1935 р. Джорджем Хартманом. У цьому випадку експеримент проводився не в лабораторних умовах, а безпосередньо на виборцях у м.Алентауні у Пенсільванії під час передвиборної компанії.
До нашого часу багато дослідників працюють у перерахованих напрямках, розробляючи
Ефективність журналістики: сутність проблеми, критерії та показники.
У загальному вигляді про ефективність преси, радіо, телебачення можна говорити, коли досягається відповідність між цілями, які намічені у ході пропаганди, і результатами, що досягнуті. Міра ефективності відбиває ступінь наближення результатів пропагандистської роботи до наміченої мети. У самому широкому розумінні пропаганда означає особливий рід соціальної діяльності, основною функцією якого є розповсюдження знань, ідей, художніх цінностей та іншої інформації з метою формування визначених поглядів, уявлень та емоційних станів.
Щоб оцінити результативність впливу, будь-то свідомість чи поведінка людини, діяльність одної чи групи організацій, слід також враховувати витрати часу, праці та використаних засобів. Навіть з цього невеликого переліку видно, що ефективність оцінюється не за одним, а за багатьма критеріями.
Намітивши у першому наближенні ефективність засобу комунікації, слід далі спробувати з'ясувати, яким чином ця ефективність може бути вивчена і по можливості виміряна.
Принцип конкурентності вимагає серйозної роботи по збору, відбору і класифікації фактів, використання в багатьох специфічних, ретельно вивірених і співвіднесених з об'єктом і предметом вивчення методів. Без цього робота набуває характер суб'єктивного свавілля і перекручення дійсності.
Принцип об'єктивності - точність відбиття процесів і явищ, що вивчаються.
Єдиним критерієм істинності теорії є її вірність дійсності, яка перевіряється на практиці.
Вивчення ефективності журналістики слід постійно співвідносити з кінцевими результатами діяльності у відповідній сфері життя. Складний багатоструктурний предмет вивчення: окрема людина, група, елемент у визначеній системі, — все це вимагає добору покажчиків, необхідних і достатніх для роботи.
