ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 06.09.2024
Просмотров: 23
Скачиваний: 0
Філософія завершального циклу античної філософії була орієнтована на захист окремого індивіда в умовах руйнування античного полісу. Пізня антична філософія поставала індивідуалістичною, суб'єктивно забарвленою. Епікурейство - Епікур (342 - 271 рр. до н.є.). Епікур доводив невмирущість матерії, відсутність необхідності в космосі (припускаючи, що атом володіє здатністю довільно відхилятись від траєкторії свого польоту). Найбільше, чого може досягти людина в житті, - це звільнити себе від страхів та неприємних відчуттів, отримувати від життя насолоди (дружня бесіда) та зберігати душевну рівновагу, незворушність і безпристрасність ("атараксії).
Скептицизм ("сумнів") Піррон (360 - 270 рр. до н.є.), звертав увагу на неможливість створення істинної філософії. Краще утримуючись від суджень. Зберігати самовладність (автаркію).
Стоїцизм (Зенон-стоїк (340 - 265 рр. до н.є.) закликав людину до життєвої мудрості та самовладності, але з позиції зовсім іншого розуміння і буття, і людини. Стоїки вважали, що весь світ пронизаний єдиним потоком вогняної пневми, що несе всьому закон і долю. Дія долі неминуча й невблаганна. Тому людині не варто впадати у відчай, адже змінити долю неможливо. Через це і людині у її відношенні до долі лишається одне: визначити внутрішнє ставлення до того, чого змінити не можна. Гідне для людини - спокій, незворушність, зберігання внутрішньої автономії. Стоїки сприяли систематизації філософського знання; поділили філософію на фізику, логіку та етику.
Неоплатонізм (Плотін (205 -270) та Прокл (412-485) довів до ретельних деталізацій і логічної стрункості провідні думки Платана. Усе сутнє являє собою результат еманації Єдиного, яке тотожне благу, не знає ніякого ушкодження та змін. Першим продуктом Єдиного постає світовий Розум, а він еманує у світову Душу. Душа оживляє все суще, роблячи світ внутрішньо пов'язаним. Через душу все, що існує прагне повернутися до вищого - Єдиного. Людина ж являє собою уособлення світобудови, бо до її єства входять тіло, душа та розум; останній і дає людині спрямування - прагнути до єдиного.
Висновки
У філософській думці Стародавнього Сходу розроблені глибокі та оригінальні уявлення про світобудову, вихідні початки буття. При тому людина органічно вписувалась у світову цілісність, орієнтуючись на фундаментальні підвалини буття, намагаючись виконати повеління вищих законів світу, змінити себе і ввести у стан гармонійної досконалості. Давньосхідна думка надихає на заглиблення у людську духовність, збуджує інтерес до філософських роздумів
Контрольні запитання:
-
Передумови формування давньоіндійської філософії.
-
Основні теми та проблеми давньоіндійської філософії.
-
Передумови формування давньокитайської філософії.
-
Основні теми давньокитайської філософії.
-
Мілетська школа, її проблематика.
-
Геракліт, Парменід. Проблематика їх творчості.
-
Античний атомізм.
-
Внесок Сократа у розвиток філософського мислення. Сократ та софісти.
-
Основна проблематика єліністичної філософії.
-
Основні проблеми давньогрецької філософії та їх трансформація в сучасній філософії . Порівняти вчення Платона та Аристотеля про реальність.
Література:
-
Історія філософії. Підручник (за ред. В.І.Ярошовця). – К., 2002.
-
Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань. – Львів, 2005.
-
Подольська Є. А. Кредитно-модульний курс з філософії. – К., 2006.
-
Філософія: Навчальний посібник (за ред. І.Ф. Надольного). – К., 2005.
-
Філософія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (автор П.Ю.Саух). – К., 2003.
-
Філософія: Навчальний посібник для студентів і аспірантів вищих навчальних закладів (за ред. Є.М. Причепія). – К., 2001.
-
Філософія: Навчальний посібник (автор Смольков О.А.). – Львів, 2005.
-
Богомолов А.С. Античная философия.- М.,1986.
-
Васильев А.С. Проблемы генезиса китайской мысли М.,1986.
-
Древнеиндийская философия. Начальный период. – М., 1989.
-
История философии в кратком изложении. – М.,1991.