Файл: mass_communications_2008.pdf

УДК [070+654.19] (07) ББК 76.0я7

K32

Підручник C. Квіта «Масові комунікації» зосереджується на дослідженнях цієї га­ лузі із залученням найновішого західного та українського досвіду. Зокрема розгляда­ ються різноманітні теорії масових комунікацій, методи медіадосліджень. Особлива увага приділяється професії журналіста, українським медіареформам, журналіст­ ській освіті, новим медіям, ґлобалізаційним явищам. Реалізація цього проєкту стала можливою завдяки Могилянській школі журналістики, Центру медіареформ, проек­ там співпраці з Лідським Університетом (Велика Британія) та Університетом Огайо (США). Підручник призначений для студентів BH3 за спеціальностями «журналісти­ ка», «соціологія», «політологія», а також для експертів і дослідників медій.

S. Kvit's textbook Мass Communications is focused on research in the field incorporating the latest in Western and Ukrainian practices. More specifically, it offers an overview of various mass communication theories and methods of media research. Close attention is paid to the profession of journalist, Ukrainian media reforms, journalism education, new media, and globalization processes. The project was made possible by support from the KyivMohyla Journalism School, the Media Reform Center, and projects of cooperation with the University of Leeds (Great Britain) and Ohio University (USA). The textbook is intended for students of higher education institutions specializing in Journalism, Sociology, and Political Sciences, as well as for media experts and scholars.

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/18-Г-1168 від 17 липня 2007 p.)

Н а у к о в и й р е д а к т о р

Королько B. Г. - доктор філософських наук, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Рецензенти:

Потятиник Б. B. - доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім. Івана Франка

Федченко Є. M. - кандидат політичних наук, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Бондаренко T. Г. - кандидат філологічних наук, доцент Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького

ЗМІСТ

CОNTENTS

ПЕРЕДМОВА

Назва цієї книжки може бути продовжена: «Масові комунікації. Подолання тоталітаризму». Вона зосереджується на теоріях і до­ слідженнях масових комунікацій, а також на тому, яким чином ці процеси відбуваються у сьогоднішній Україні. Центральне місце тут посідає медіаторська, тобто посередницька, функція медій. Запору­ кою нормального функціонування масових комунікацій є професійно незалежні засоби масової комунікації (ЗМК). Медії розглядаються як цивілізований бізнес, який не зосереджується на прагненні наживи за будь-яку ціну чи одержанні сумнівних політичних дивідендів зарахунок маніпулювання масовою свідомістю. Навпаки, він здатний оздоровитиукраїнське суспільство. Професійні стандарти журналіст­ ської діяльності спираються на конкуренцію між приватними і гро­ мадськими медіями, українське суспільство втягується у велику розмову, що її постійно провадять ЗMK. У свою чергу професійна не­ залежність журналістів зумовлюється економічною і політичною незалежністю медій.

Оскільки журналісти є професійними комунікаторами, від яких безпосередньо залежить стан галузі, значна увага приділяється npoфесії журналіста. Динаміка сучасного світу, прискорена розвитком сучасних інформаційних технологій, зумовлює обов'язковий розгляд феномену нових медій та ґлобалізаційних процесів. Журналістська освіта маєрозвиватися згідно з вимогами часу і запитами масовокомунікаційної галузі. Ha неї сьогодні лягає особлива відповідаль­ ність, тому освітня проблематика поставлена у контекст медіареформ. Концептуальний задум цього видання був реалізований зав­ дяки Могилянській школі журналістики, Центру медіареформ,

у 1991 p. було проголошено державну незалежність, друга - Помаран­ чева революція) виробили ідеалістичне ставлення до свободи слова. Самвидав кінця 1980-х - початку 1990-х pp. i журналістська рево­ люція 2004 p. дали унікальні приклади існування свободи слова у

8 MACOBI КОМУНІКАЦІЇ

«чистому» вигляді. Нехай вони були короткочасними, за збігом бага­ тьох обставин, але українське суспільство відчуло, що може власни­ ми силами реалізувати такі можливості. Головна проблема масових комунікацій в умовах посттоталітарної і постколоніальної Украї­ ни полягає в тому, що суспільство ще не усвідомило необхідність постійної реалізації своїх прав як певного способу життя. Подолан­ ня тоталітаризму не є одноразовим зусиллям, після якого життя саме змінюється на краще. I. Франко застерігав, що здобуття неза­ лежності не означає зникнення тих проблем, які стоять перед на­ цією. Навпаки, воно зумовлює виникнення нових питань, на які знову і знову треба давати відповіді.

Вимоги українського суспільства щодо реалізації своїх прав на гід­ не і заможне життя у власній державі безпосередньо залежать від опанування механізмів, які пропонує масовокомунікаційна галузь. Пе­ редусім ідеться про користування у повсякденному житті свободою слова та незалежними медіями. Однією з найважливіших і найнагальніших проблем є створення громадського мовлення. Дo парадоксів теперішньої української дійсності належить той факт, що український політикум, без огляду на опозиційний чи владний статус, не го­ товий відмовитися від погляду на медії як на певний ресурс впливу на масову свідомість. Таким чином, подальше реформування галузі знову відсувається на невизначений час чи навіть ставитьсяузалежність від волевиявлення цілого суспільства. Хоч створення громадського мовлення, як і відповідність назви цього проекту його змістові, є справою політиків і медіапрофесіоналів.

МАСОВІ КОМУНІКАЦІЇ TA ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

Що таке комунікація

Людина є соціальною істотою, тобто вона не може обходитися без взаємодії з іншими людьми, без знання їхньої думки про себе. Тому здатність до комунікації і потреба в комунікації є чи не най­ важливішими її сутнісними ознаками. Окрім того, що людина хоче зрозуміти навколишню дійсність, вона прагне до взаєморо­ зуміння і порозуміння з іншими людьми. За твердженням M. Гайдеґгера, це не просто здатність людини, а спосіб її існування. Та­ ким чином, дослідження комунікаційних процесів означає не лише вивчення певних суспільних явищ. Ідеться про природу самої лю­ дини.

Дослідники зазначають, що 70 % свого часу людина витрачає на комунікацію. Попри те, що існує багато визначень цього поняття, головною метою комунікативної діяльності є певний обмін інфор­ мацією. Комунікація - це спілкування. Вона може бути різною за формою: міжособистісною, здійснюватися за допомогою якогось індивідуального засобу чи масовою. Також вербальною і невербаль­ ною. Вербальна комунікація — це наше звичне використання мови. До невербальної належать міміка, жестикуляція, зовнішній вигляд. Комунікація буває усною і письмовою, формальною і неформаль­ ною. Тобто ми можемо вивчати її за тими ознаками, які нас цікав­ лять насамперед.

Дж. Пітерс розглядає тривалу історію слова «комунікація». Воно походить від латинського communicare, що означало «наді­ ляти», «розділяти» чи «робити спільним». Тоді воно не було пов'язане зі здатністю людей спілкуватися за допомогою символів чи з ідеєю порозуміння. Як і в латинській мові, в англійській одне з основних значень «комунікації» передбачає наділення, що також може означати «участь», як у слові «communicant» (той, хто при­ частився), - особа, яка стала частиною священної спільноти, взяла в ній участь. Тут «комунікація» передбачає належність до соціаль­ ного організму через певну виразну дію, яка не потребує ні від­ повіді, ні усвідомлення. У цьому разі акт комунікації передусім є отриманням, а не надсиланням. Точніше, «надсиланням через

10 MACOBl КОМУНІКАЦІЇ

отримання». Схоже значення має поняття наукової комунікації (монографія). Тут немає значення обміну, хоча й передбачається іс­ нування певної авдиторії.

«Комунікація» може означати зв'язок, переміщення та передачу. Розмовне значення має на увазі обмін інформацією чи почуттями у щирій розмові між друзями або співробітниками. Це особлива розмова, якій притаманні довіра і відкритість. Ha початку XX ст. існувало п'ять взаємопов'язаних точок зору: комунікація як управ­ ління масовою свідомістю; розвіювання семантичного туману; марні вилазки з фортеці індивідуальності; відкриття іншості; ор­ ганізація спільних дій. «Комунікація» може слугувати і загальним терміном для позначення різних видів взаємодії за допомогою символів. Це також механізм розвитку взаємин між людьми - всі символи свідомості разом із засобами їх передачі у просторі й збе­ реження у часі. Сам Дж. Пітерс вживає слово «комунікації» у мно­ жині саме у цьому значенні. Поряд із тим, в однині він його вживає

урозумінні проєкту узгодження «я» з «іншим».

Г.Почепцов дає такий перелік наук, що вивчають комунікацію: традиційний підхід - герменевтика, гомілетика, риторика, філосо­ фія і логіка; загальнотеоретичний підхід - теорія комунікації (за­ гальні питання комунікації), теорія аргументації (логіка та лінгвіс­ тика), теорії масових комунікацій, семіотика, теорія міжнародних комунікацій; прикладний підхід - психоаналіз, ділова комуніка­ ція, теорія перформансу (діяльність, якою займається індивід чи група в присутності іншого індивіда чи групи - культурні обміни, терористичні акти тощо), теорія інформації, теорія комунікатив­ них обмінів, також філологічний (семантика, соціолінгвістика, психолінгвістика, паралінгвістика як невербальна комунікація), психологічний та соціологічний підходи. Дж. Ґербнер веде мову про три етапи розвитку людської комунікації. Перший - доіндустріальний, що відбувався «обличчям до обличчя». Другий - друко­ ваний, який був наслідком першої індустріальної революції, включно з формуванням масової авдиторії. Третій - телевізійний, що з'являється внаслідок другої індустріальної революції.

За словами E. Ґріфіна, теорії роблять життя кращим. Зокрема сотні різних теорій намагаються дати системне пояснення комуні­ каційним явищам. Для прикладу, цей автор нараховує п'ять теорій, присвячених повідомленню, шість відносить до внутрішньоперсональних комунікацій (самооцінка, мотивації, мислення), сім - до міжперсональних комунікацій (сприймання, розвиток стосунків, вплив), також сім - до групових і публічних комунікацій (прий­ няття рішень, конфлікти, організаційна комунікація, публічні виступи), вісім - до масових комунікацій (медії та культура: техно-

логічного детермінізму M. Мак-Люена, культивації Дж. Ґербнера та критична C. Голла; медіавпливи: соціального навчання A. Бан­ дури, порядку денного M. Мак-Комбса і Д. Шоу, спіралі мовчання E. Ноель-Нойман; як етичні теорії окремо виділяються теорія ко­ мунікативної етики і теорія впорядкування хаосу, що спирається на марксизм).

Хоч в інших класифікаціях бачимо інформаційну теорію K. Шенона та B. Вівера, яку E. Ґріфін відносить до повідомлення, серед теорій масових комунікацій, як і теорію символічного інтеракціонізму Дж. Міда, включену цим автором до внутрішньоперсональних комунікацій, та теорію когнітивного дисонансу Л. Фестинґера (тут - інтерперсональні комунікації). Такого роду розбіж­ ності ще не свідчать про помилки. Різні автори роблять власні наголоси у практичному застосуванні цих теорій. Ми зосередимо увагу на розгляді масових комунікацій. Для вивчення цієї галузі акумулюються здобутки насамперед соціології, культурних студій та соціальної психології.

Ключові поняття масових комунікацій

Слід розрізняти поняття масових комунікацій, масової інформа­ ції та засобів масової комунікації (ЗМК). Масові комунікації виріз­ няє насамперед застосування ЗMK, або мас-медій. За Ч. Райтом, ма­ сова комунікація спрямована на великі та гетерогенні авдиторії, анонімні щодо самого комунікатора. Повідомлення передаються публічно, з метою досягнути якомога більшої авдиторії швидко та, як правило, одночасно. Зазвичай ці повідомлення швидкоплинні.

Для B. Петіли дослідження ЗMK є лише частиною процесу ви­ вчення масових комунікацій. Він пише, що масові комунікації/ медії щодо культури, економіки, ідеології, особистості чи групи, політики, суспільства, інформаційних, комунікаційних і медіатехнологій можуть виступати як автономна дисципліна, також як інтердисциплінарне поле досліджень, складова різноманітних дис­ курсів з окремими поглядами на дискусії, цінності, теорії, значен­ ня та відношення з іншими дисциплінами.

Д. де Флер та E. Деніс розглядають масову комунікацію як про­ цес, що включає в себе кілька стадій:

•Повідомлення формулюється професійними комунікаторами.

•Повідомлення надсилається швидко і безперервно за допомо­ гою медій.

•Повідомлення поширюється відповідно до величини та складу масової авдиторії, яка звертає увагу на медії різними шляхами.