ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.10.2024
Просмотров: 15
Скачиваний: 0
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Особа, призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України, у день свого призначення складає присягу на пленарному засіданні Верховної Ради України. Якщо ж формується повністю новий склад Кабінету Міністрів України, то Прем’єр-міністр України зачитує присягу, а кожен з членів Уряду підписує її текст.
Існують певні обмеження щодо осіб, які є членами Кабінету Міністрів України. Так, члени Кабінету Міністрів України не мають права:
-
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час; -
входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
До повноважень Кабінету Міністрів України належить: 1) забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 2) забезпечення реалізації стратегічного курсу України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору; 3) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 4) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 5) розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; 6) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; 7) здійснення управління об’єктами державної власності; 8) розроблення проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, а також подання Верховній Раді України звіту про його виконання; 9) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 10) організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 11) спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади; 12) утворення, реорганізація та ліквідація міністерств та інших центральних органів виконавчої влади та ін.
У зв’язку з тим, що Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, основною організаційно-правовою формою його роботи є засідання, які двічі на тиждень скликаються Прем’єр-міністром України та вважаються повноважними якщо на них присутня більше ніж половина посадового складу Кабінету Міністрів України.
Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України, який очолює Державний секретар.
У межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.
Кабінет Міністрів України складає свої повноваження перед новообраною Верховною Радою України та може піти у відставку внаслідок:
1) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Уряду України;
2) відставки Прем’єр-міністра України;
3) смерті Прем’єр-міністра України.
До центральних органів виконавчої влади також належать міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Організацію, повноваження та порядок їх діяльності визначено Законом України «Про Центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року.
Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України.
Міністерство очолює міністр, який є членом Кабінету Міністрів України. Міністр має першого заступника, та заступників, один з яких є заступником з питань боротьби з корупцією.
Крім того, кожне міністерство має свій апарат, який забезпечує діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань, патронатну службу, яка здійснює консультування міністра, забезпечує організацію зустрічей та зв’язків із громадськістю і т. ін., колегію міністерства, яка займається підготовкою рекомендацій щодо виконання завдань міністерства та інші консультативні, дорадчі та допоміжні органи міністерства.
Основними завданнями міністерства у відповідній сфері є: 1) забезпечення нормативно-правового регулювання; 2) визначення пріоритетних напрямів розвитку; 3) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики; 4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України; 5) забезпечення здійснення соціального діалогу на галузевому рівні та ін.
До інших центральних органів виконавчої влади, які виконують окремі функції з реалізації державної політики належать:
-
служби (Державна податкова служба України, Державна авіаційна служба України, Державна служба морського та річкового транспорту та ін.); -
агентства (Державне агентство автомобільних доріг України, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державне агентство України з питань кіно та ін.); -
інспекції (Державна екологічна інспекція України, Державна інспекція містобудування1 2 3
України та ін.);
комісії (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку та ін.).
Центральні органи виконавчої владиутворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України.
Серед центральних органів виконавчої влади особливе місце займають центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом – це органи, що мають особливі завдання і повноваження та покликані здійснювати спеціальні виконавські, контрольні та наглядові функції.
До центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусомналежать: Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та інші.
До місцевих органів державної виконавчої влади належать місцеві державні адміністрації, а також територіальні органи міністерств, державних агентств та центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.
Місцеві державні адміністрації – це державні органи виконавчої влади в областях, районах (крім районів у містах), у районах Автономної Республіки Крим, м. Києві та м. Севастополі, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження та функціонують на території відповідної адміністративно‑територіальної одиниці. Вони діють за принципом субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня.
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні також радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Межі таких повноважень визначені законами України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року і «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року.
Місцеві державні адміністрації знаходяться відповідно в обласних і районних центрах, містах Києві та Севастополі.
Найменування місцевих державних адміністрацій є похідними від назв відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Зміна назви адміністративно-територіальної одиниці є підставою для перейменування відповідної місцевої державної адміністрації.
До повноважень місцевих державних адміністрацій належать вирішення питань: 1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; 2) соціально-економічного розвитку відповідних територій; 3) бюджету, фінансів та обліку; 4) управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; 5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв’язку; 6) науки, освіти, культури, охорони здоров’я, фізкультури і спорту, сім’ї, жінок, молоді та дітей; 7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; 10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати та ін.
Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України та набувають повноважень з моменту їх призначення.
Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій Кабінету Міністрів України вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій.
Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації.
Актами місцевих державних адміністрацій є розпорядження голів державних адміністрацій та накази керівників структурних підрозділів.
До територіальних органів міністерств, державних агентств та центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом належать їх структурні підрозділи, що знаходяться в областях та містах зі спеціальним статусом. Наприклад: Міністерство юстиції України – територіальні органи: Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області, Головне територіальне управління юстиції у Волинській області, Головне територіальне управління юстиції у місті Києві.
5. Органи місцевого самоврядування.
Місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.