Файл: Божок А.П. Картографія.pdf

Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В.

Розрізняють інформацію явну (її носіями є умовні знаки) і приховану (її користувач одержує, виконуючи по карті вимірювання, аналізуючи просторові сполучення умовних знаків тощо).

Слід відзначити, що такого набору позитивних властивостей не має жодна з моделей, які використовують науки про Землю. Але картографічним моделям притаманні й певні недоліки. Так, різні за ознаками об'єкти можуть мати однакову картографічну форму: карта погано відображує динамічні зміни об'єктів, створює статичний образ навіть тих об'єктів, котрі в природі мають рухливий (мінливий) характер, невизначені межі поширення (як, наприклад, кліматичні процеси); на ній важко суміщати зображення об'єктів, однакових за характером поширення (наприклад, грунти і рослинність); вона не відбиває можливої різниці в ступені вивчення окремих частин території картографування та в забезпеченні фактичними даними для характеристики цих частин на час створення карти.

2.3. Атласи, глобуси та інші картографічні твори

Картографічний твір — це твір, основною частиною якого є картографічне зображення. Такі твори розрізняють за особливостями відображення на них об'єктів реального світу, за формою та іншими ознаками. Серед них є двовимірні (традиційна карта, фотокарта, карта на мікрофіші, карта-транспарант тощо) і тривимірні (рельєфна карта, блок-діаграма, глобус). З впровадженням сучасної техніки з'явилися нові види творів, як, наприклад, цифрові карти. Окремий вид картографічних творів складають атласи, серії карт.

Головним видом картографічного твору є карта. Розуміння її сутності є підґрунтям розуміння інших картографічних творів.

Фотокарта суміщає традиційне картографічне і фотографічне зображення. Для створення таких карт використовують аерота космічні знімки.

Карта на мікрофіші є мініатюрною копією звичайної карти на фото- і кіноплівці. Інформацію з мікрофішей можна безпосередньо вводити в ЕОМ для автоматизованого створення і використання карт.

Карта-транспарант віддрукована поліграфічним способом на прозорій плівці, що дозволяє проектувати її на екран. При цьому можна суміщати три-чотири таких карти з різним, але узгодженим змістом і простежувати зв'язки між зображеними на них об'єктами.

Блок-діаграма є тривимірним картографічним рисунком, на якому перспективне зображення певної ділянки поверхні поєднується з поздовжнім і поперечним вертикальними розрізами земної оболонки.

Рельєфна карта моделює тривимірне об'ємне зображення земної поверхні. Вертикальний масштаб таких карт завжди збільшений у порівнянні з горизонтальним в 2-5 разів для гірських територій і в 5-10 разів — для рівнинних. Рельєфне моделювання поверхні на такій карті доповнюється традиційним картографічним зображенням.

12

Картографія

Глобус (лат. — куля) — це кулеподібна модель Землі, іншої планети (або небесної сфери) з картографічним зображенням їхньої реальної (або уявної) поверхні.

Цифрова карта є цифровою моделлю об'єктів у вигляді зако­ дованих просторових координат елементів змісту. Ці карти є резуль­ татом логіко-математичних перетворень інформації про об'єкти реального світу. Інформацію в цифровій формі записують на магнітних стрічках чи інших носіях, що дозволяє в подальшому використовувати її для автоматизованого відтворення картографічного зображення, визначення картометричних показників тощо.

Атлас (від ім. міфолог, титана, зображеного на обкладинці збірника карт Г. Меркатора 1595 р.) є систематизованим зібранням карт, створеним за єдиною програмою як цілісний твір.

Серія карт складається з кількох карт, об'єднаних єдиною програмою та однаковим призначенням. Кожна з них інформаційно доповнює інші.

Всі картографічні твори, як і традиційна карта, є різної складності моделі певних частин реального світу. Найвищим рівнем картографічного моделювання є атласи і серії карт. Сукупність складових цих творів забезпечує різнобічну характеристику об'єкта зображення з урахуванням його особливостей.

2.4. Значення карт та інших картографічних творів для науки і практики

У житті суспільства карти відіграють велику роль як ефективний засіб збереження та передачі просторової інформації. Вони супроводжують людину протягом усього її свідомого життя. Однак почерпнути інформацію з карт можна лише тоді, коли навчишся читати їх. Потреба в умінні читати карти обумовлена тим, що жодний вербальний (словесний) опис не може замінити картографічне зображення, бо тільки воно конкретизує уявлення про просторове розміщення будь-яких об'єктів, унаочнює закономірності розповсюдження їх і взаємозв'язки між ними тощо. Зважаючи на значення карт у багатьох галузях наукової та практичної діяльності, не можна не погодитися з думкою, відомих вчених, що сучасна людина разом зі знанням граматики і математики повинна мати й картографічні знання.

Відзначимо основні напрямки практичного застосування карт. Карти дозволяють вивчати будь-який об'єкт без відвідування його на місці безпосереднього розташування. Вони є носіями

інформації про будь-який об'єкт реального світу.

Карти дають можливість орієнтуватися на місцевості,

служать путівником при пересуванні на суші, в океані, повітрі чи космосі.

Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В.

Карти є основою для інженерного проектування транспортних шляхів, об'єктів енергетичного, промислового та сільськогосподарсько­ го призначення, а також для організації території з урахуванням особливостей природного середовища, рівня її освоєння тощо.

За картами здійснюють державне і регіональне планування

економічного і соціального розвитку, а також адміністративне і господарське управління територіальними утвореннями будь-якого рівня — від населеного пункту, до країни в цілому.

Карти є складовою забезпечення навчального процесу. В наш час вони не тільки ілюструють текст підручників, а й служать самостійним дуже ефективним засобом засвоєння знань не тільки з географії, а й інших дисциплін, що вивчають просторові особливості об'єктів реального світу (історії, екології тощо).

Важко переоцінити роль карт як засобу наукових досліджень. По картах відкрита географічна зональність природних явищ, схожість в обрисах материків, встановлені закономірності річних і вікових коливань магнітного поля, виявлені великі магнітні аномалії тощо. Кожне географічне дослідження починається з вивчення об'єкта і планування робіт за картами і закінчується створенням нових карт, що відбивають набуті знання. Вивчення за картами просторово-часових змін об'єктів дозволяє прогнозувати їхній подальший розвиток.

Отже, карти є скарбницею знань про реальний світ, які людина здобувала на всіх етапах розвитку суспільства (з цієї точки зору їх можна вважати своєрідним документом часу). Вони також є джерелом знань, засобом розповсюдження цих знань та вирішення багатьох завдань суспільного життя.

Значення атласів стає більш зрозумілим, якщо порівняти їх з окремими картами. Карти атласу органічно пов'язані між собою, доповнюють одна одну, що сприяє глибшій і різнобічнішій характеристиці об'єкта картографування. Важливим є те, що інформація на картах атласу подається в систематизованій, формалізованій і однаковій формі. Використовують атласи під час вивчення й оцінки природних умов та ресурсів певної території, для розробки планів раціонального розміщення об'єктів промисловості та сільського господарства, транспортних мереж тощо.

Подібне значення мають і серії карт з різнобічною характеристикою території. Особливо цінною є можливість співставлення різних за змістом карт, що допомагає глибшому розумінню зв'язків між складовими об'єкта картографування (наприклад грунтами і рослинністю).

Глобуси як подібні моделі земної кулі найширше використовують під час вивчення географії в середній школі. Користуються ними в морській і повітряній навігації, під час польотів у космосі. За глобусами визначають найвигідніші шляхи сполучення. На космічних кораблях встановлюють невеликі глобуси, які обертаються таким чином, що верхня точка їх автоматично вказує місце на поверхні

14

Картографія

Землі, над яким пролітає корабель.

Контрольні запитання до розділу 2

1.Які основні властивості карти за традиційними уявленнями?

2.За якими загальнонауковими принципами будується картогра­ фічна модель?

3.Які властивості має карта як модель об'єктів реального світу?

4.Чому перелік картографічних творів починають з карти?

5.Чим карта відрізняється від глобуса?

6.Які основні напрямки застосування карт?

7.Які переваги мають атласи над окремими картами?

8.Які основні напрямки застосування глобусів ?

РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ КАРТ ТА ІНШИХ КАРТОГРА­ ФІЧНИХ ТВОРІВ. ЕЛЕМЕНТИ КАРТ І АТЛАСІВ

3.1. Принципи класифікації карт та інших картографічних творів

За більш як двохтисячорічний розвиток картографії створено безліч карт та інших картографічних творів. У наш час у світі щорічно виходить друком 400-500 нових карт, понад 1000 атласів. Для зручно­ го користування картографічними творами необхідно розподілити їх на певні групи (класи) за спільними ознаками, тобто класифікувати, а потім відповідно до прийнятої класифікації здійснити систематизова­ ний розподіл інформації про картографічні твори. Наукова класифі­ кація картографічних творів полегшує користування ними, сприяє чіткій організації розміщення і зберігання картографічних творів у сховищах за зручною для пошуку системою. Чітка класифікація прискорює також автоматизацію процесів збирання, зберігання, по­ шуку та розповсюдження картографічних творів. Необхідна вона й для раціональної організації картографічного виробництва.

Класифікація картографічних творів здійснюється на загальнонаукових засадах, згідно з якими предмети одного класу (групи) мають бути схожими всередині класу і відрізнятися від предметів інших класів; подальший поділ класів повинен бути послідовним (від загального до часткового) і поступовим (від великої групи предметів до менших — на підкласи, роди, види); поділ на складові повинен охоплювати всі предмети великої групи.

Ознаки, за якими підрозділяють картографічні твори, різні. Первісною є класифікація за формою (карти, атласи, глобуси тощо), з подальшим розчленуванням на складові в межах кожної групи.

15

Божок А.П., Осауленко Л . Є . , Пастух В.В.

3.2. Класифікація карт

Всі існуючі карти можна розділити на три класи: карти географічні, або карти Землі, карти планет або карти інших небесних тіл, і карти астрономічні, або карти зоряного неба.

Основними ознаками, за якими класифікують географічні карти, є тематика, розмір поданої території, масштаб та призначення.

За тематикою (змістом) географічні карти поділяють на загальногеографічні і тематичні.

На загальногеографічних картах зображується сукупність основних об'єктів, що формують насамперед, зовнішній вигляд тої чи іншої території на Землі. До таких об'єктів належать рельєф, вода, рослинність, населені пункти, шляхи сполучення, елементи економіки і культури та деякі інші. За докладністю зображення розрізняють карти топографічні (з найбільш деталізованим змістом), оглядово-топог­ рафічні та оглядові, що різняться ступенем узагальнення зображеного на картах. Такий поділ тісно пов'язаний з масштабом загальногеографічних карт (див. с 17).

Тематичні карти — це карти, основний зміст яких формується з конкретно визначених позицій, наукових чи практичних інтересів. Змістом (темою) таких карт може бути характеристика будь-якого окремого об'єкта, з поданих на загальногеографічних картах (рельєфу, населених пунктів, шляхів сполучення тощо); узагальнена характеристика певної сукупності об'єктів, дані наукових досліджень та ін. Класифікація тематичних карт здебільшого будується відповідно до структури наук про Землю та суспільство. Основним є поділ на карти природних явищ, або фізико-географічні, і карти суспільних явищ, або соціально-економічні.

Карти природних явищ охоплюють всі компоненти природно­ го середовища та комбінації їх. Орієнтовна класифікація цих карт така:

•загальні фізико-географічні — ландшафтні, природного районування, охорони природи та ін.;

•геологічні — стратиграфічні, четвертинних відкладень, тектонічні та неотектонічні, літологічні, гідрогеологічні, корисних копалин, сейсмічності та вулканізму, інженерно-гео'логічні тощо;

•геофізичні — гравіметричні, магнітометричні, сейсмометричні, електрометричні, теплового потоку, фізичних полів Землі;

•рельєфу суші і дна океанів — гіпсометричні і батіметричні, морфометричні та морфологічні, геоморфологічні, інженерно-гео­ морфологічні;

•метеорологічні і кліматичні — кліматотвірних факторів, термічного режиму, баричного режиму, умов зволоження, вітрів, кліматичного районування та ін.;

океанографічні — фізичних властивостей і динаміки вод, гідрохімії

Картографія

води, флори та фауни морів і океанів, океанографічного районування, тощо; гідрологічні — гідрографічні, водного режиму, льодового режиму,

гідрологічного районування тощо; грунтів — генетичних типів, фізико-механічних властивостей,

грунтово-геохімічні, агровиробничого групування, грунтово-меліоративні, районування грунтів; ботанічні — сучасного рослинного покриву, відновленого

рослинного покриву, окремих видів рослин та їхніх асоціацій,

•фенологічні, геоботанічного районування;

•зоогеографічні — окремих видів тварин та комплексів їх, зоогеографічного районування;

•медико-географічні — нозоареалів (ареалів хвороб), санації (оздоровлення) територій, медико-географічного районування.

Карти суспільних явищ відбивають різні явища соціального та економічного життя. Орієнтовна класифікація цих карт така:

населення — розміщення населення і розселення, етнографічні й антропологічні, природного руху населення, міграції, трудових ресурсів, соціальної структури населення; економічні — промисловості, сільського господарства, лісового

господарства, промислового господарства і рибальства, енергетики, транспорту і засобів зв'язку, торгівлі та фінансів, агропромислових комплексів, економічного районування;

•соціальної інфраструктури — освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, рекреаційні (відпочинку), туризму, побутового та комунального обслуговування тощо;

•політичні і політико-адміністративні — політичного поділу, адміністративного поділу, політичних організацій і партій, релігійно-політйчних угруповань;

•історичні — суспільно-історичних формацій, археологічні, історико-економічні, історико-політичні, воєнно-історичні,

історико-культурні.

Зрозуміло, що кожний з цих видів карт може бути підданий подальшому (внутрішньому) поділу (наприклад, крім загальної карти промисловості, існують карти окремих галузей тощо)

Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В.

Класифікація карт за тематикою і розміром зображуваної території тісно пов'язана з класифікацією їх за масштабом, оскільки останній впливає на зміст і особливості застосування карт. Розрізняють карти: великомасштабні (1:100 000 і більше), середньомасштабні (від 1:200 000 до 1:1 000 000 включно), та дрібномасштабні (дрібніші за 1:1 000 000). Серед загальногеографічних карт такому поділу відповідають карти топографічні, оглядово-топографічні й оглядові. На тематичних дрібномасштабних картах зображують світ в цілому, великі регіони, країни; на середньомасштабних — малі за площею країни та області; на великомасштабних — райони або їхні частини.

Призначення карт — ще одна класифікаційна ознака карт. Воно впливає на їхній масштаб, докладність змісту та способи оформлення (як приклад досить згадати карти України зі шкільних атласів для початкових і старших класів). Основні види географічних карт за призначенням: науково-довідкові, навчальні, морські навігаційні, лоцманські річок, озер і каналів, аеронавігаційні, кадастрові, шляхові, оперативні, проектні, пропагандистські, туристські.

Розглянуті класифікаційні ознаки на практиці, як правило, використовують одночасно. Під час класифікації тематичних карт спочатку враховують територіальні ознаки, потім зміст і призначення. Загальногеографічні карти спочатку підрозділяють за розміром території, потім за масштабом і спеціальним призначенням (наприклад є топографічні карти, призначені для меліоративних цілей).

Крім основних ознак, при класифікації враховують другорядні, що конкретизують часткові риси тих чи інших карт. Так, тематичні карти розрізняють за їх типами на підставі таких ознак як широта теми, метод наукового дослідження об'єктів картографування, об'єктивність та практична направленість змісту.

За широтою теми карти підрозділяють на загальні (з різнобічною характеристикою об'єкта) і окремі, або галузеві (вони висвітлюють певний бік об'єкта, зображеного на загальній карті). За даною ознакою підрозділяють групу карт спорідненої теми. При цьому слід мати на увазі, що зміна складу групи може призвести до зміни типу карт. Так, карти промисловості щодо загальноекономічних карт є галузевими, а щодо карт легкої промисловості — загальними.

За методом наукового дослідження об'єктів картографування розрізняють карти аналітичні, які подають конкретну характеристику окремих рис або властивостей об'єкта поза зв'язками його з іншими рисами чи властивостями (прикладом є карти опадів, вітрів, висотних зон тощо), також карти синтетичні, що відображують цілісне уявлення про об'єкт картографування, інтегральні характеристики його складових (такою є карта типів клімату). Окремий тип складають комплексні карти, на яких відображено декілька властивостей об'єкта або взаємопов'язаних об'єктів, але окремо, кожний у своїх показниках (характерним прикладом є топографічні та синоптичні карти).

18

Картографія

За ступенем об'єктивності (достовірності) змісту виділяють такі типи карт: документальні, або карти-спостереження на яких зафіксовані дані безпосередніх обстежень об'єкта картографування (топографічної, геологічної та інших зйомок, перепису населення тощо); карти-висновки, побудовані не тільки на фактичному матеріалі, а й на уявленнях автора карти про сутність об'єкта, зв'язки та взаємодію його складових (наприклад, карта кліматів світу); гіпотетичні карти, які будуються за недостатністю фактичного матеріалу згідно з гіпотезами і припущеннями щодо закономірності розміщення та взаємозв'язків об'єктів (такою є карта ' вихідного положення материків, що ілюструє гіпотезу їхнього дрейфу), тенденційні карти, на яких дійсність подається з упередженої точки зору (як на картах, де державні кордони не відповідають чинним договорам, а відтворюють політичні домагання якоїсь держави); фальсифіковані карти зі свідомо спотвореною дійсністю (часто це роблять у воєнних цілях), а також вигадані карти на яких зображують легендарні події (наприклад, карта подорожей апостола Павла) або вигадані, що ілюструють, наприклад, подорожі героїв книжок.

За ступенем достовірності розрізняють також картосхеми і схематичні карти. До перших відносять спрощені схематизовані картографічні зображення згідно зі заздалегідь поставленим завданням, другі відтворюють просторові відношення між об'єктами картографування приблизно, зі спотворенням геометричної точності.

Класифікація карт за практичною направленістю враховує особливості і ступінь їхньої практичної спеціалізації. Саме за практичну направленість ці карти називають ще прикладними. Виділення типів карт за даною ознакою доповнює загальну класифікацію їх за призначенням. Отже, за практичною направленістю розрізняють карти: інвентаризаційні (констатаційні), що показують наявність об'єктів з урахуванням запитів певного виду практичної діяльності (так, карти крутості схилів для сільського господарства і проектування автошляхів мають різні інтервали кутів нахилу відповідно до вимог користувачів); оцінні, які показують придатність або ефективність використання природних чи соціально-економічних умов і ресурсів для тих чи інших цілей (для меліорації, транспортного будівництва, оцінки умов для відпочинку тощо); рекомендаційні, за якими визначають способи і види раціонального природокористування тощо (прикладом є карта кормових угідь з рекомендаціями щодо їхнього поліпшення та використання), прогнозні, які показують те, що може статися в майбутньому (очікуваний розподіл опадів, передбачуване розміщення родовищ корисних копалин тощо).

Географічні карти поділяють також на одноаркушеві і багатоаркушеві. На перших подається цілісне зображення об'єкта, яке сприймається одним поглядом навіть тоді, коли карта відтворена на кількох стандартних аркушах, з'єднаних за певною схемою; другі через занадто великі розміри розбиті (розграфлені) за певною

19