ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 22.04.2024
Просмотров: 133
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Тема: Міжнародні конфлікти на початку хх ст. Причини та привід Першої світової війни. План:
Тема: Воєнні кампанії та основні битви 1914—1918 рр. План:
Тема: Завершення війни та втрати від неї. План.
Тема: Паризька мирна конференція. Вашингтонські договори 1921—1922 рр. План:
Тема: Формування тоталітарних режимів: фашизм, нацизм, комунізм. План:
Тема: Революції 1917 р. В Росії. Прихід до влади більшовиків. План:
Тема: Революції в Німеччині та Угорщині 1918 р. Встановлення фашистської диктатури в Італії. План:
Тема: Революція в Туреччині. М. Кемаль. Національні рухи в Китаї, Індії і Африці. План:
Тема: Доба «процвітання» в сша. Велика Британія і Франція в 1919— 1920-х роках. План:
Тема: Створення корпоративної системи в Італії. Німеччина в період Веймарської республіки. План:
Тема: Утворення срср. Неп. План:
Тема: Країни Центральної та Східної Європи в 20-х роках. План:
Тема: сша, Велика Британія та Франція в період економічної кризи. План:
Тема: Встановлення націонал-соціалістичної диктатури в Німеччині. Іспанія в 30-х роках. План:
Тема: Країни Центральної та Східної Європи в 30-х роках. План:
Тема: Соціалістичне будівництво в срср. План:
Тема: Країни Азії та Латинської Америки в 20 – 30-х роках. План:
-
Вміти давати відповіді на питання:
1. Причини Лютневої революції.
2. Хід та наслідки Лютневоі революцїї, її характер.
3. Мета діяльності Тимчасового уряду.
4. Причини більшовицького перевороту.
5. Характер більшовицької влади.
6. Вказати перші перетворення радянської влади.
7. Умови, необхідність та наслідки підписання Брестської угоди.
8. Причини громадянської війни.
9. Учасники та їх мета у війні.
10. Причини перемого більшовиків.
11. Наслідки громадянської війни.
12. Мета та суть політики «воєнного комунізму».
13. Наслідки політики «воєнного комунізму».
2. Вміти аналізувати: Оцінка діяльності Тимчасового уряду.
Доведіть, що прихід більшовиків до влади е переворот.
Причини незадоволення населення політикою «воєнного комунізму».
3. Підготувати доповіді: Хід громадянської війни в Росії.
Національно – визвольний рух в період громадянської війни.
Література:
Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007
Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002
Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002
Тема: Революції в Німеччині та Угорщині 1918 р. Встановлення фашистської диктатури в Італії. План:
1. Революція в Німеччині.
2. Революція в Угорщині.
3. Встановлення фашистської диктатури в Італії.
1. Війна катастрофічно вплинула на економічне становище країни та загострила суспільно-політичну ситуацію: 2 млн. чоловік було вбито, понад 4,5 млн. поранено, 1 млн. потрапив у полон, розлад господарства, дорожнеча, голод, зростання податки. Кайзерівський уряд не спроможній покращити ситуацію.
Революція почалась з повстання 3 листопада 1918 р. військових моряків у місті Кіль. 9 листопада 1918 р. Німеччина була проголошена республікою. 10 листопада Берлінська рада створила тимчасовий уряд - Раду народних уповноважених, що складалась з представників двох партій: Соціал-демократичної партії Німеччини та Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини. Рада народних уповноважених відмінила надзвичайні закони, встановила 8-годинний робочий день та зобов'язала підприємців укласти колективні угоди з профспілками, висловилась за скликання Установчих зборів для створення конституції.
Одночасно в країні набрав силу рух за соціалістичну революцію й усуспільнення власності. На чолі цього руху стояла група "Спартак". Керували групою Карл Лібкнехт та Роза Люксембург. На початку січня утворена спартаківцями Комуністична партія Німеччини намагалась встановити контроль над Берліном та рядом інших міст. Соціал-демократи, заручившись підтримкою військових 12 січня встановили повний контроль над Берліном. 15 січня були вбиті Карл Лібкнехт і Роза Люксембург.
Проведені 19 січня вибори в Установчі збори дали перемогу правим і центристським партіям. Комуністи бойкотували ці вибори. Установчі збори працювали в Веймарі. Розроблена ними конституція і республіка, утворена на її основі, отримали назву Веймарська. Прийнята 31 липня 1919 р. конституція узаконила заміну напівабсолютистської монархії парламентською республікою, ввела у Німеччині загальне виборче право і громадянські свободи. Німеччина проголошувалась федеративною республікою з сильною президентською владою, але відповідальним перед рейхстагом урядом. Першим президентом був обраний Фрідріх Еберт. Другим і останнім став у 1925 р. генерал-фельдмаршал Гінденбург.
Проте революційне бродіння ще довго не спадало в Німеччині. 13 квітня 1919 р. на три тижні встановилась радянська влада в Баварії, в 1923 р. могутні виступи робітників пройшли в Саксонії і Тюрінгії, а в Гамбурзі, під керівництвом майбутнього лідера Комуністичної партії Німеччини Ернста Тельмана, спалахнуло збройне повстання, інспіроване СРСР
2.. У жовтні 1918 р. Австро-Угорська монархія Габсбургів припинила своє існування. 29 жовтня 1918 р. В Будапешті збройне повстання, у результаті якого влада в країні перейшла до Національної ради. 16 листопада 1918 р. Національна Угорська рада проголосила Угорщину республікою. До влади прийшла коаліція правих партій на чолі з графом Карої. Розпочалися демократичні реформи:
- запроваджено загальне, рівне, пряме, таємне виборче право;
- планувалося проведення аграрної реформи з метою зменшення поміщицького землеволодіння і передачі частини земель безземельним селянам.
. У листопаді 1918 р. утворилася Угорська компартія. На чолі став Бела Кун. У січні 1919 р. з Росії до Угорщини було таємно доставлено 18 тис. угорців, що перебували в російському полоні і були вражені комуністичною пропагандою, а з ними — 2500 кулеметів, 30 гармат та інше озброєння.
Становище молодої республіки було важким. Країни Антанти в ультимативній формі зажадали від переможеної Угорщини звільнення територій, призначених її сусідам — Чехословаччині та Румунії. Це рішення виявилось фатальним для політиків на чолі з Карої, що були зорієнтовані на країни Антанти. Комуністична партія Угорщини скористалась з цього становища, соціал-демократи і комуністи об'єдналися, створивши Соціалістичну партію Угорщини, яка проголосила 21 березня 1919 р. що бере владу у свої руки.
Робітничі загони в Будапешті захопили найважливіші пункти, і новоутворений уряд проголосив Угорщину Радянською республікою на чолі з Шандор Гарбаї. Лідер комуністів Б. Кун отримав пост народного комісара закордонних справ: утворено «Червону міліцію», утворювалась Червона Армія, проводились масові експропріації власників. Почались репресії проти незадоволених, яких ставало усе більше, застосовувався терор. Не розв'язавши жодної з соціальних проблем, угорські комуністи, виконуючи вказівки Комінтерну, вчинили агресію проти сусідньої Словаччини. У червні 1919 р. за їх допомогою там утворилась «радянська республіка» російського зразка. Комуністи розпочали впровадження у Словаччині політики «воєнного комунізму» і відкритого терору. Такі дії відвернули від них народ. 7 липня, після відступу угорських військ під натиском Антанти, це маріонеткове державне утворення припинило своє існування.
Улітку в Будапешті, Карпуварі, Калочі спалахнули повстання проти уряду. Країна перебувала в економічній блокаді, а уряд не міг контролювати ситуацію4 серпня 1919 р. румунські війська ввійшли в Будапешт. Угорська радянська республіка, що проіснувала 133 дні, була ліквідована.
3. Італія вийшла з Першої світової війни настільки послабленою, що на її територіальні претензії мало зважали, Італія отримала лише західну частину Істрії з Трієстом, Цолу, Горіцію, прикордонну територію з Австрією. Країна втратила у війні 635 тис. убитими, біля 500 тис. скаліченими та понад 1,5 млн. полоненими. 65,5 млрд. лір золотом поглинули витрати. Італія багато заборгувала союзникам.
Настрої реваншу та ураженого національного самолюбства стали важливими чинниками розвитку політичного життя в країні. Внутрішнє становище Італії характеризувалося серйозними соціально-економічними струсами. Посилювалася інфляція, курс паперової ліри стрімко падав. Державний борг досяг величезних розмірів. Солдати, що демобілізувалися з армії, не знаходили роботи. Проблема зростаючого безробіття. Активізувалися робітничий і селянський рухи, що було зумовлено також падінням довіри до уряду. Уряди Італії не змогли знайти ефективні засоби для захисту інтересів приватних власників, тому останні свої погляди та надії звертали на фашистський рух. На чолі італійського фашизму став Беніто Муссоліні (1883-1945 рр.).
Перші виступи фашистів відбулися 1919 р. У 1920 р. фашисти, що організувалися у загони чорносорочечників, почали погроми робітничих і демократичних організацій, нищення та вбивства політичних і профспілкових діячів, у країні запанували терор і насильство.
24 жовтня 1922 р. в Неаполі відкрився з'їзд фашистських союзів. Муссоліні виступив на ньому з промовою, ультимативно зажадавши від уряду надати фашистам п'ять міністерських портфелів і комісаріат авіації. 27 жовтня — загальна мобілізація фашистів, 28-го — атака на головні центри країни. 29 жовтня Муссоліні призначили прем'єр-міністром. Італійські фашисти прийшли до влади.
Закріплення вивченого матеріалу.
-
Вміти давати відповіді на питання:
1. Причини революції в Німеччині.
2. Боротьба за встановлення радянської республіки в Німеччині.
3. Зміст та значення Веймарської конституції.
4. Причини встановлення радянської республіки в Угорщині.
5. Характер радянських перетворень в Угорщині.
6. Наслідки Першої світової війни для Італії.
7. В чому причина поширення реваншистських настроїв в Італії та Німеччині.
8. Яким шляхом було встановлено фашистську диктатуру в Італії.
-
Вміти аналізувати: Причини встановлення фашистської диктатури в Італії.
-
Підготувати доповіді: Політичний портрет Б. Муссоліні.
Література:
Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007
Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002
Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002
Тема: Революція в Туреччині. М. Кемаль. Національні рухи в Китаї, Індії і Африці. План:
-
Революція в Туреччині.
-
Національно – визвольний рух в Китаї.
-
Національно – визвольний рух в Індії.
1. На початку 1919 р. турецька влада була обмежена військами Антанти, що окупували чимало територій імперії і ввели свій флот до проток. Турецька армія була демобілізована, постало питання про розчленування країни західними державами, що викликало широкий опір різних політичних сил. У 1919 р., в липні в Ерзерумі, а у вересні в Сівасі, відбулися два конгреси політичних товариств, на яких було обрано Представницький комітет на чолі з генералом Кемаль-пашою, що закликав країну до боротьби за незалежність. В жовтні було скликано парламент, що прийняв "Національну обітницю" (Декларацію незалежності Туреччини). У відповідь на цю Декларацію держави Антанти в березні 1920 р. окупували Стамбул і розігнали парламент, султан змушений був підкоритися, а його новий уряд офіційно виступив проти Представницького комітету і Кемаля-паші.
В квітні 1920 р. у Анкарі було обрано новий меджліс — Великі Національні Збори Туреччини (ВНЗТ. Головою ВНЗТ став Мустафа Кемаль-паша. Турки почали успішну воєнну кампанію, що завершилася восени 1922 р. вигнанням інтервентів. На конференції у Лозанні було визнано незалежність Туреччини в її сучасних кордонах. Ще до того, 1 листопада 1922 р., ВНЗТ прийняли закон про ліквідацію султанату, після чого восени 1923 р. Туреччину було проголошено республікою.