Файл: Лекція 15 Дерева_рішень.doc

Методи ухвалення|прийняття,приймання| рішень

  Методи аналізу і вирішення проблем (методи ухвалення|прийняття,приймання| рішень) можуть бути різними залежно від типу|типа| вирішуваних|рішати,розв'язати| завдань|задач| або проблем. Проблеми можуть бути класифіковані таким чином:

• стандартні проблеми, що мають чітку структуру, причинно-наслідкові зв'язки, аналоги;

• добре структуровані проблеми, які можуть бути розчленовані на підпроблеми, блоки питань, для кожного з яких зазвичай|звично| є|наявний| набір рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|;

• слабоструктуровані проблеми, в яких далеко не завжди є видимими напрями|направлення| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, причинно-наслідкові зв'язки, самі проблеми не формулюються достатньо|досить| чітко;

• неструктуровані проблеми, які зазвичай|звично| не мають аналогів, причинно-наслідкові зв'язки не повністю|цілком| ясні, способи рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| не визначені. Класичний приклад|зразок| - природні і техногенні катастрофи з великими соціальними наслідками.

  Для дозволу стандартних і деяких добре структурованих проблем існує набір стандартних, стереотипних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| в конкретних ситуаціях, викладених в нормативних документах: інструкціях, правилах, стандартах, керівництві і тому подібне В них чітко і безумовно регламентується послідовність аналізу ситуацій і вирішення проблем.

  Проте|однак| більшість управлінських проблем вельми|дуже| далекі від стереотипу. Для їх дозволу можуть застосовуватися різні методи, використовувані на різних етапах і процедурах процесу ухвалення|прийняття,приймання| рішення.

  Всі методи ухвалення|прийняття,приймання| рішень можна розділити на дві групи: формалізовані (математичні) і неформалізовані (евристичні).

Формалізовані методи, засновані на отриманні|здобутті| кількісних результатів обчислень|підрахунків|, використовуються при дозволі добре структурованих і частково слабоструктурованих проблем для оцінки варіантів рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, вибору і обгрунтування оптимального варіанту.

Неформалізовані методи використовуються при дозволі складних слабоструктурованих і неструктурованих проблем для генерування варіантів рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, їх аналізу і оцінки, вибору і обгрунтування якнайкращого|щонайкращого,найкращого| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|.

Формалізовані методи, використовувані для обгрунтування і вибору оптимальних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, включають:

• економіко-математичні моделі і методи (ЕММ), що формалізують взаємозв'язки процесів і явищ;

• системний аналіз, що дозволяє виявити взаємодії складових частин систем, стратегію їх розвитку;

• експертні оцінки і думки, що дозволяють кваліфікованим фахівцям|спеціалістам| оцінити|оцінювати| значущість подій, явищ, чинників|факторів|, прогнози розвитку систем і підсистем, співвідношення детермінованих і імовірнісних чинників|факторів|.

  В сукупності різні математичні методи, об'єднані|з'єднані| загальним|спільним| завданням|задачею| обгрунтування якнайкращих|щонайкращих,найкращих| рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, отримали|одержували| назву методів дослідження операцій.

Методи дослідження операцій розділяються на наступних|слідуючих| чотири основні групи: аналітичні, статистичні, математичного програмування, теоретико-ігрові.

Аналітичні методи характерні|вдача| тим, що між умовами вирішуваного|рішати,розв'язати| завдання|задачі| і її результатами встановлюються аналітичні, формульні| залежності.

Статистичні методи засновані на зборі|збиранні|, обробці і аналізі статистичних даних, отриманих|одержувати| як в результаті|унаслідок,внаслідок| фактичних дій, так і вироблених штучно, шляхом статистичного моделювання.

Математичним програмуванням є ряд|лава,низка| методів, призначених для якнайкращого|щонайкращого,найкращого| розподілу наявних обмежених ресурсів, а також для складання раціонального плану операції.

Теоретико-ігрові методи служать для обгрунтування рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| в умовах невизначеності обстановки.

Дослідження операцій, орієнтоване на вирішення економіко-виробничих завдань|задач|, є|з'являється,являється| базою для економіко-математичних методів моделювання виробничих процесів в системах управління.

Разом з|поряд з,поряд із| кількісними результатами обчислень|підрахунків| необхідно при ухваленні|прийнятті,прийманні| рішень враховувати безліч обставин якісного характеру|вдачі|, що не зводяться до однозначних відповідей. Тому зберігають своє значення і методи обгрунтування рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| на основі вивчення досвіду|досліду|, інтуїції, узагальнення результатів, зокрема метод експертних оцінок.

  Неформалізовані методи ухвалення|прийняття,приймання| рішень розроблені у меншій мірі, ніж формалізовані, і використовуються в основному при груповому ухваленні|прийнятті,прийманні| рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|. Велика увага в цих методах приділяється організації роботи групового суб'єкта ухвалення|прийняття,приймання| рішення, узгодженню думок членів групи при виборі остаточного рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|. Найбільш широко поширеними методами є|з'являються,являються| метод мозкового штурму, метод Дельфи, метод сценаріїв, метод дерева рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|.

Метод мозкового штурму (або мозкової атаки) покликаний активізувати розробку нових ідей і рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| у важких|скрутних| тупикових ситуаціях, коли відомі шляхи|колії,дороги| і способи вирішення проблеми виявляються|опиняються| непридатними. Полягає в наданні кожному членові групи має рацію висловлювати самі різні ідеї по дозволу проблеми незалежно від їх обгрунтованості і здійсненності. Метою|ціллю| є|з'являється,являється| отримання|здобуття| як можна більшої кількості пропозицій|речень|. Всі пропозиції|речення| фіксуються без критики і оцінки, а їх обговорення і аналіз проводиться|виробляє,справляє| після|потім| завершення процесу генерування ідей. В процесі обговорення запропоновані ідеї аналізуються в порядку їх висунення і оцінюються|оцінюють| за відповідними показниками, що відображають|відбивають| наявні обмеження, ступінь|міру| досягнення цілей, витрати|затрати| ресурсів, можливу ефективність. Отримані|одержувати| оцінки варіантів рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| є|з'являються,являються| основою для вибору якнайкращого|щонайкращого,найкращого| варіанту. Метод застосовується для вирішення різноманітних|всіляких| прикладних проблем.

  Метод Дельфи є|з'являється,являється| одним з методів групової експертної оцінки і не вимагає спільної роботи членів групи. Більш того|більше того|, членам групи не дозволяється зустрічатися і обмінюватися думками з приводу вирішуваної|рішати,розв'язати| проблеми, тобто забезпечується незалежність думок членів групи. Метод передбачає здійснення аналізу і вибору рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| шляхом виконання наступної|слідуючої| багатокрокової циклічної процедури:

1. Членам групи надається інформація про проблемну ситуацію і пропонується оцінити|оцінювати| можливі варіанти вирішення по сукупності показників.

2. Кожен член групи анонімно і незалежно дає оцінки і обгрунтування варіантів рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| або пропонує свої варіанти.

3. Всі оцінки і думки членів групи збираються в центрі і узагальнюються в звідному|зведеному| документі.

4. Кожен член групи отримує|одержує| копію звідного|зведеного| документа. Ознайомлення з думкою інших учасників може змінити його думку з приводу можливих варіантів вирішення проблеми.

5. Кроки 3 і 4 повторюються стільки раз, скільки необхідно для досягнення узгодженого|погодженого| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|.

  Метод Дельфи найбільш ефективний при виробленні рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| для складних, маловивчених, унікальних проблем, що характеризуються великою невизначеністю початкової|вихідної| ситуації і фахівців|спеціалістів| різного профілю, що вимагають залучення. Він вимагає значних витрат|затрат| часу і чіткої організації процедури його реалізації.

  Метод сценаріїв, є|з'являється,являється| одним з методів прогнозування, дає можливість|спроможність| визначити вірогідні тенденції розвитку подій і можливі наслідки ухвалюваних рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| з метою вибору найбільш відповідної|придатної| альтернативи управління. Метод передбачає участь в розробці сценаріїв розвитку аналізованої ситуації фахівців|спеціалістів| різного профілю і часто з|із| різними поглядами на дану проблему. Він включає прийоми і методи змістовного і формалізованого опису проблемної ситуації і конкретні методи і алгоритми побудови|шикування| і дослідження сценаріїв її розвитку з|із| широким застосуванням|вживанням| нових інформаційних технологій.

  У сценарії в явному вигляді|виді| фіксуються причинно-наслідкові залежності параметрів, що визначають можливу динаміку зміни стану|достатку| об'єкту, чинники|фактори|, що діють, і умови, в яких ці зміни відбуватимуться|походитимуть|. Сценарій є|з'являється,являється| деякою відносною, умовною оцінкою можливого розвитку системи, оскільки|тому що| завжди будується в рамках|у рамках| припущень|гадок| про майбутні умови розвитку, які найчастіше принципово непередбачувані.

  Сценарний метод ухвалення|прийняття,приймання| рішень передбачає багатоваріантність|багатоваріантний|, тобто розробку декількох альтернативних варіантів можливого розвитку ситуації, розгляд яких дозволяє визначити критичні ситуації для ухвалення|прийняття,приймання| рішень, а також встановити можливі наслідки пропонованих варіантів рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| з метою їх зіставлення і вибору найбільш ефективного.

Існують різновиди практичної реалізації методу сценаріїв, що розрізняються змістом|вмістом,утриманням| і повнотою що розробляються окремими фахівцями|спеціалістами| сценаріїв і організацією процедур їх розробки [3].

Метод дерева рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| застосовний і при індивідуальному, і при груповому ухваленні|прийнятті,прийманні| рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|. Він використовується для дозволу складних проблем, що характеризуються великою невизначеністю і що вимагають точної послідовності рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|. Кожне рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може мати декілька можливих результатів|виходи|, причому кожен результат|вихід| має свою вірогідність|ймовірність| настання|наступу|. Кожне подальша|наступна| безліч можливих рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| залежить від конкретного результату|виходу| попереднього рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|. Деревом рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| є схемне зображення процесу ухвалення|прийняття,приймання| послідовних рішень і складається з гілок - варіантів рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| і вузлів - відповідних ним результатів|виходів|.

 Після|потім| послідовного розрахунку всіх векторів рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| вибирається оптимальний вектор рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, ведучий до максимальної величини чистого виграшу за умови, що|при умові , що,при условии | події підуть так, як передбачається|припускається|.

 Принцип більшості голосів. Відповідно до цього принципу переважним визнається рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, за яке висловилося число членів групи (голосів), що перевищує деякий поріг (С). Залежно від значення цього порогу існують різновиди даного принципу. При З|із| = 1/2 (плюс один голос) говорять про принцип простої більшості голосів, при З|із| = 2/3 - про принцип більшості в 2/3 голоси (або кваліфікованої більшості), З|із| = 1 відповідає абсолютній більшості голосів.

  Ухвалення|прийняття,приймання| групового рішення вимагає відповідної організації роботи групи і процедур вироблення рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|. Раціональна організація процедур вироблення рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, тобто технології роботи групи, вимагає обліку|урахування| поведінки членів групи і впливу різних чинників|факторів| на цю поведінку (характер|вдача| вирішуваної|рішати,розв'язати| проблеми, послідовність вислову|висловлювання| думок, принципи узгодження індивідуальних переваг, емоційний|емоціональний| стан|достаток| учасників і т. п.).

5