Файл: Семантика і функціонування фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука.docx

У цей час у Бережанах ніхто з поляків ще не вірив у бліцкріг, військові комісаріати роз’їхалися по селах проводити мобілізацію; поліцаї забирали усіх чоловіків до п’ятдесяти років, зганяли їх до міста й не знали, що з ними робити… [вогнст, с. 23]. Дієслово роз’їхалися означає вирушити у різні боки; повернутися по домівкам.

Повстанці забарикадувалися на горищі якоїсь хати в селі Устиянові, відстрілювались до останнього набою й під спів «Ще не вмерла Україна» підірвали себе гранатами… Нині таких героїв нараховуємо тисячами [вогнст, с. 30]. Дієслово забарикадувалися має значення створення перешкод для проникнення інших осіб у приміщення.

Весною тисяча вісімнадцятого року гіджри разом з багатьма галерами, каторгами і паштардами причалила до Кафської пристані невелика турецька фреката [Мальвич, с. 2]. Дієслово причалила означає пристала до берега.

2.1.2. Фазові дієслова із звуженим значенням і обмеженою сполучуваністю

Використовуючи класифікацію Н. Ю. Шведової, фазові дієслова із звуженим значенням і обмежуваною сполучуваністю, у творчості Р. Іваничука представлені дієсловами без компонента якісної характеристики; і дієслова з компонентом якісної характеристики.

У відповідності з першою групою, фазові дієслова із звуженим значенням передають значення початку дії:

Перед вечором, набувшись на пленері, ми подалися лісовою стежкою до тракту, й нам перейшов дорогу чоловічок у клепані [проща, с. 20].

Серед дієслів першої групи у досліджуваному матеріалі використовуються дієслова відновлення або продовження дії, наприклад:

Ця праця не заважала йому читати‑перечитувати заборонену літературу, яку виманював у старих комбатантів УСС, він потаємно запозичав твори Антона Крушельницького, Миколи Голубця та Степана Чарнецького товаришам, які згодом стали членами товариства «доморосів» [проща, с. 28]. Дієслово читати-перечитувати вказує на відновлення однієї і тієї ж дії.

Кінцеву фазу у творах Р. Іваничука представлено дієсловами доконаного виду. Сюди належать дієслова які вказують на завершеність процесу із префіксом за-; пере-, наприклад: записався, запручався, заверещав, перехрестився та ін.

Для підтримання престижу нового війська Урхан сам записався в першу орту, а всьому корпусові дав герб — ложку, щоб нагадувала воїнам про те, що воювати вони мають за султанський харч [Мальвич, с. 31].

Андрійко запручався, заверещав, тоді йому заткали шматою рот і поскакали по безлюдді [Мальвич, с. 38].

Правда, по дорозі він прибрався трохи по-чужинецькі: приплюснуті дахи замість високих солом’яних стріх, мечеть під горою, кам’янистий грунт замість пухкого чорнозему, піщані гори замість степу, та все-таки повіяло знайомим рідним вітром із чужої долини, і перехрестилася Марія [Мальвич, с. 55].

І тут перевтомлені нерви здали, він затрусився від приступу божевільної люті, заверещав і, вихопивши з піхви кинджал, замахнувся ним на яничара-агу [Мальвич, с. 21].

Фазові дієслова своєї семантикою передають все смислові відтінки дії і роблять це точніше, ніж видові пари дієслів, причому не всі дієслова в українській мові мають видові пари, а фазові дієслова поєднуються практично з усіма типами предикатів, крім предикатів якості, зв’язку, класу. Далі, вони співвідносять фазу дії не тільки з її внутрішнім характером здійснення, а й пов’язують в єдиний ряд події, відображені в дискурсі або тексті:

Мальва порум’яніла, посвіжіла. Підстрибуючи на одній нозі, вона наспівувала ту саму пісню, яка недавно лунала попереду кантари: про овець, про пахучі яйли, про красуню, що жде не діждеться молодого чабана із степів. [Мальвич, с. 54].

Вона зрозуміла, що трапилось у цю хвилину: дочку не злякав зикр дервішів, а заворожив; дитина увірувала в того аллаха, який заповнив тут весь її світ, свідомість, і, можливо, вже ніколи не схоче знати, яка віра була в її батьків, та й узагалі не повірить, що може бути щось інше, крім магометанського бога, на світі [Мальвич, с. 12].

Нарешті, фазові дієслова дають «оцінку» не тільки характеру протікання ситуації, але і самої фазової ситуації і дуже часто – поведенці самого суб’єкта фазової ситуації

2.2. Граматичні особливості вживання фазових дієслів у творах р. Іваничука

Граматичний характер фазовості проявляється у видових опозиціях: усі видові пари розподіляються за трьома типами фазових відносин, тобто містять фазовий інваріант видового протиставлення. Розглянемо типи фазових відносин:

1. Процесно-завершальний, що зустрічається у видових парах. Кінець процесу зазвичай пов’язаний з досягненням внутрішнього межі, з результатом: робити – зробити; відкривати – відкрити; вирішувати – вирішити; згадувати згадати і т.п. Тут фазові відносини відповідають семантичної формулі «робив , робив і нарешті зробив».

2. Починальний-процесний: висвітлити – висвітлювати; зрозуміти – розуміти; очолити – очолювати і ін. В цих парах дієслово називає початок подальшого процесу або значення «зрозумів і тепер розумію».

3. Лише один раз – багаторазовий (одиничність – повторюваність, серійність процесу: відвідати – відвідувати; трапитися – траплятися; з’явитися – бути (в значенні «приходити куди-небудь»), Підстрибнути – підстрибувати і т.ін. Цей тип фазових відносин є універсальним, а для видових пар – тривіальним, Протиставлення «одиничність – багаторазовість» служить умовою об’єднання дієслів e видову пару. D інших видових парах є і нетривіальні відмінності, а в парах типу траплятися – трапитися їх немає [Титаренко].

Тимчасова послідовність, яка фіксує фазовість, носить особливий характер. Її не можна ототожнювати з граматичним часом, з яким фазовість пов’язана опосередковано через вид і через способи дієслівної дії. Фазовість в аспекті часової тривалості – це послідовність подій, де точкою відліку є момент, починаючи з якого дія або стан мисляться як існуючі, що продовжуються, або момент, після настання якого дія або припиняється, або обривається у часі, хоча потенційно здатна до продовження. Фазові дієслова не копіюють, а доповнюють видові характеристики дієслів. Крім того, вони функціонують в умовах, де вид не може служити способом характеристики ситуації, зокрема, якщо фазова ситуація виражена віддієслівним іменником або прикметником. Фазова лексика структурно організовує текст. Отже, фазова лексика розглядається як альтернатива морфологічному способу вираження аспектуальних характеристик, здатну більш чітко передавати членування дієслівної дії. В умовах контексту фазові дієслова можуть передавати такі дії, як одноактну, багаторазову, раптову, інтенсивну [Павлова].

Утворення однослівних дієслів, що позначають початок дії, в українській мові обмежено незначною кількістю префіксів за-, з- (у широкому семантичному контексті дієслів): заговорити, збурити, зазирнути, наприклад:

Ліді підійти до хлопця, взяти його під руку й заговорити з ним не про те, що зараз його мучить, – зовсім про щось інше: хай би розповів, чи працює вже над другим розділом повісті про Страдчівський монастир, або ж про останню прочитану книжку; їй з Ігорем цікаво, він уміє підхопити її думку й розвинути, незважаючи на те – погоджується з нею чи ні… [проща, с. 22].

Ми всі ніби враз відчужилися, боялися зазирнути одне одному у вічі, щоб не піддатися ще більшому почуттю резиґнації і страху; сприяла нам у цьому темінь печери, проколена пломінчиком стаєнної ліхтарні, яка щедро освітлювала лише моє обличчя, й мені здалося, що на мене дивляться мої друзі з надією на розраду [проща, с. 33].

— Назджаз! Я ж не бороню тобі ніколи. Зараз звелю запрягти карету.

— Дозволь мені самій піти до неї, пішки... [проща, с. 140].

Значення початкової фази може передаватися аналітичними інфінітивними сполуками з дієсловами-зв’язками: починати, ставати.

Вона тільки-но зварила вечерю для монахів, зараз оголосять передвечірній намаз, і знову Мурах-баба гніватиметься, що дитина не вчиться впору ставати до молитви [мальви, с. 140].

Вся наша біда, Антоне, в тому, що ми не вміємо, навіть не насмілюємося ставати модерними, ми так ніжно любимо свою ветху патріархальність, що й світського елеґанта Шевченка одягнули в старий кожух й аніруш не хочемо знімати ту одежу з нього; ми стали нецікаві світові, від нас тхне нафталіном… [проща, с. 35].

Він хоче розпочати війну з ляхами і йде в тебе просити допомоги [мальви, с. 130].

— Як, як він смів?! Ми шерть дали польським послам, як насмілився смердючий пес почати війну з Ляхистаном, не питаючи мене? [мальви, с. 147].

Хмельницький послав гінця до хана з наказом негайно почати битву і чекав відповіді [мальви, с. 161].

Поширеність іменників поряд з даними мовними засобами зумовлена їхньою схильністю передавати додаткові характеристики дії, а саме: дієслово братися (до роботи) несе у собі відтінок початку тривалої дії, вступати (у конфлікт) – значення включення в якусь дію чи процес, кидатися (у сльози) – значення з відтінком більш високого ступеня енергії, вирушати (в дорогу) – відтінок рішучості, входити (в права), впадати (в сон) – семантику виникнення стану, підніматися (на захист) передбачає важливий суспільний захід. Дієслова вдаватися, пускатися (на хитрощі) конкретизують дію, чіткіше вказуючи на початок процесу.