ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.03.2024
Просмотров: 212
Скачиваний: 0
r |
r |
|
|
m |
|
|
|
|
r |
|
|
|
0 |
|
I[dl ´r ] |
|
|||||
B = òdB = |
ò |
|
|
|
|
|
. |
|||
4p |
|
r |
3 |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Модуль вектора dB , виходячи з виразу (4.1), визначається співвідношенням |
||||||||||
|
dB = m0 |
|
I ×dl ×sin a |
, |
(4.3) |
|||||
|
|
|
||||||||
|
4p |
|
|
|
|
r2 |
|
|
|
де α – кут між векторами dl й r .
2 Застосуємо закон Біо-Савара-Лапласа для обчислення індукції магнітного поля, яке створене відрізком із струмом, наприклад в точціO (див. рис. 4.2), яка знаходиться на відстані a від осі відрізка. При цьому вважаємо кути між напрямами векторів, проведених з кінців відрізка зі струмом до точки O і напрямом електричного струму I , відомими і такими, що дорівнюють відповідно a1 й a2 (див. рис. 4.2).
|
dB O |
|
|
|
da |
|
α |
|
|
|
|
|
r × dα |
|
|
a |
r |
|
|
|
|
|
|
|
a2 |
P |
K |
M |
a1 |
|
α |
|||
I |
|
dl |
N |
|
Рисунок 4.2 – До |
обчислення індукції магнітного поля, що ство- |
|||
рюється відрізком провідника зі струмом |
|
Розіб’ємо відрізок із струмом I на елементарні ділянки dl (див. рис. 4.2). Відповідно до закону Біо-Савара-Лапласа елемент зі струмом Idl створює магнітне поле з індукцією dB ,
що визначається формулою (4.1). Зауважимо, що вектори dB від усіх елементів струму I ×dl в точці O паралельні осі Z , яка перпендикулярна до площини рисунка (див. рис. 4.2). Тому
відповідно до принципу суперпозиції при визначенні індукції магнітного поля B у точці O можна перейти від геометричного до алгебраїчного підсумовування (інтегрування):
r |
ò |
r r |
ò |
r |
m |
× I |
|
ò |
sin a |
|
|
B = |
dB = ez × |
dB = ez × |
4p |
× |
r2 |
×dl , |
(4.4) |
||||
|
|
0 |
|
|
|
||||||
|
l |
|
l |
|
|
|
|
l |
|
|
|
де dB – модуль вектора dB (див. формулу (4.3)); α – кут між векторами dl й r . Проаналізуємо вираз (4.4). Зрозуміло, що під знаком інтеграла у співвідношенні (4.4)
кут α та довжина вектора r змінюються при переході від одного елемента довжини dl до іншого (див. рис. 4.2.). Тому перетворимо підінтегральний вираз так, щоб він залежав тільки від однієї змінної, наприклад кута α .
Неважко знайти зв’язок елемента dl з елементарним кутом da та довжиною вектора r . З трикутника DKMN (див. рис. 4.2) випливає, що dl ×sin a = KM , а з трикутника DOKN – KM = r ×da . Звідси маємо dl = r ×dasin a . Далі з трикутника DOPN можемо виразити
довжину вектора r через відстань a та кут α : r = a / sin a . Тоді співвідношення (4.4) набуде вигляду
r |
r m0 × I |
α2 da r m0 × |
|||
B = ez × 4p |
× ò |
r |
= ez × |
4p× |
|
|
|
α1 |
|
|
|
|
|
|
|
18 |
|
I ×αò2sin a×da . a α1
Далі проведемо інтегрування і отримаємо шуканий вираз для індукції магнітного поля, що створюється відрізком провідника зі струмом:
B = |
m0 × I |
×(cosa - cosa |
2 |
) |
. |
(4.5) |
|
||||||
|
4p×a |
1 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
3 Застосуємо закон Біо-Савара-Лапласа для обчислення індукції магнітного поля, яке створене нескінченно довгим прямим провідником зі струмом (див. рис. 4.3). Для цього використаємо формулу для індукції магнітного поля від відрізка із струмом (4.5).
|
|
|
B |
|
|
|
O |
|
|
|
a2 |
|
|
|
|
a1 |
|
I |
|
|
|
|
|
a |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
Рисунок |
|
4.3 – До |
обчислення індукції магнітного поля, що ство- |
|||||
|
рюється нескінченним тонким провідником зі струмом
З рис. 4.3 випливає, що коли довжина відрізка b буде прямувати до нескінченності, то кут a1 буде прямувати до нуля, а кут a2 – до 180° . Це означає, що коли відрізок
перетвориться в нескінченно довгий провідник із струмом (b = ∞ ), кути будуть мати значення
a1 = 0, a2 =180° . |
(4.6) |
Тоді індукцію від нескінченно довгого тонкого провідника із струмом знайдемо, підставивши значення (4.6) в (4.5):
|
|
B = |
m0 × I |
×(1- (-1))= |
m0 × I |
, тобто |
|
B = |
m0 × I |
|
. |
|
|
|
(4.7) |
|||||||||||||
|
|
2p×a |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
4p×a |
|
|
|
|
2p×a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Таким чином, отримали співвідношення |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
(4.7), яке визначає індукцію магнітного поля від |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|||||||||||
нескінченного тонкого провідника із струмом I . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
O |
|
|
|
|||||||||||
Слід зазначити, що напрям вектора B |
можна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
визначити за правилом правого гвинта: коли |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
гвинт встановити паралельно струму й |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
dB |
|
|
|
|||||||||||
обертати його так, щоб поступальний рух |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p |
-b |
|
|||||||||||
гвинта був |
спрямований вздовж |
струму, |
то |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
обертання |
шапочки |
гвинта буде |
визначати |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
β |
r |
2 |
|
dB |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
|
|
||||||||||||||||||
напрям силових ліній індукції магнітного поля. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
dBxex |
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
|
|
|
x |
|
|
|
|||||||||||
4 Застосуємо |
закон Біо-Савара-Лапласа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
dB |
|
|||||||||||
для обчислення індукції магнітного поля на осі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
колового струму (див. рис. 4.4). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Розіб’ємо круговий виток, по |
якому |
|
dl |
|
|
I |
|
R |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
проходить струм I , |
на елементи |
довжини |
dl |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
O′ |
|
|
|
|||||||||
(див. рис. 4.4). Елемент довжини dl |
зі струмом I |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рисунок 4.4 |
|
|
|
|||||||||||||
створює в точці O магнітне поле dB , яке |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
визначається законом Біо-Савара-Лапласа (4.1). Відповідно до цього закону вектор |
dB є |
|||||||||||||||||||||||||||
перпендикулярним до радіуса-вектора |
r й |
вектора |
dl (див. |
рис. 4.4), а його модуль |
||||||||||||||||||||||||
відповідно до (4.3) дорівнює |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
r |
m0 |
|
I ×dl |
×sin p |
= m0 |
|
|
I ×dl |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
| dB |= |
× |
× |
|
. |
|
|
|
|
|
|
(4.8) |
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
4p |
|
|
r2 |
2 |
4p |
|
|
|
r2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
19 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тут враховано, що кут α між векторами r |
й dl |
дорівнює π / 2. |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
Подамо вектор dB у вигляді суми двох векторів: |
вектора Bxex , який спрямований |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
паралельно осі X , та вектора dB , який перпендикулярний до осі X (див. рис. 4.4). |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Знайдемо векторну суму паралельних осі X |
компонент вектора dB . Виходячи з |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
рисунка 4.4, неважко знайти проекцію |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
dBx = -dB ×cos(p/ 2 -b) = - m0 |
× |
I ×dl ×sin b |
. |
|
|
(4.9) |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
У цій формулі кут β – кут між віссю |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4p |
|
|
|
|
|
|
r2 |
|
|
|
|||||||||||||
|
X |
|
та вектором r . Зазначимо, що для всіх елементів |
|||||||||||||||||||||||||||||||
струму Idl кут β має одне і те саме значення (див. рис. 4.4) |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
sin b = |
R |
= |
|
|
|
R |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
(4.10) |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
|
|
|
R2 + x2 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
Відповідно до принципу суперпозиції знаходимо результуючу проекцію Bx |
шляхом |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
підсумовування усіх елементарних проекцій dBx |
(або, в нашому випадку, їх інтегруванням) |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
m0 |
|
|
|
I |
|
|
|
|
|
2πR |
|
|
|
|
|
I |
|
|
|
|
|
||||||
Bx = |
ò |
dBx = - |
× |
|
|
×sin b× |
ò |
dl = - |
m0 |
× |
×sin b×2pR = |
|
||||||||||||||||||||||
4p |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
r2 |
|
|
|
|
|
4p |
r2 |
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
m0 |
|
|
I |
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
m0 × I × R2 |
|
|
|
|||||||
= - |
4p |
× |
|
|
|
× |
|
|
|
|
|
×2pR = - |
2(R2 + x2 )3/ 2 |
. |
(4.11) |
|||||||||||||||||||
(R2 + x2 ) |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
R2 + x2 |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Знайдемо векторну суму перпендикулярних до осі |
X компонент вектора dB ( dB ). |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Зазначимо – у цій сумі для кожного вектора |
dB можна знайти йому протилежний. Це |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
означає, що сума усіх векторів dB буде дорівнювати нулю. |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Таким чином, результуюча індукція магнітного |
поля B |
від колового |
витка зі |
|||||||||||||||||||||||||||||||
струмом буде визначатися співвідношенням |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
r |
|
|
|
r |
|
|
|
|
m0 × I × R2 |
|
|
|
|
r |
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
B = Bxex |
= - |
2(R2 + x2 )3/ 2 |
ex |
. |
|
|
(4.12) |
|||||||||||||||||||||
§ 5 Взаємодія двох |
нескінченно |
довгих паралельних |
провідників. Ампер – |
|||||||||||||||||||||||||||||||
одиниця вимірювання сили струму [15] |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 У 1820 р. Ампер експериментально встановив, що два прямі паралельні струми притягуються, а антипаралельні відштовхуються. Знайдемо силу взаємодії двох паралельних нескінченних струмів.
Розглянемо два нескінченно довгі паралельні провідники із струмами 1 і 2 (рис. 5.1). Індукція магнітного поля, що створюється нескінченно довгим провідником зі струмом I1 в точці A на відстані R від провідника 1, визначається співвідношенням
B = |
m0 I1 |
. |
(5.1) |
|
|||
1 |
2pR |
|
|
|
|
I1 |
1 |
|
2 |
I2 |
|
|
|
|
|
|
F21 |
|
F12 |
A |
|
|
|
|
|
|
|
R |
B1 |
|
|
|
|
|
|
Рисунок 5.1 |
|
Напрям вектора B1 можна визначити за правилом правого гвинта: коли гвинт
встановити паралельно струму й обертати його так, щоб поступальний рух гвинта був спрямований вздовж струму, то обертання шапочки гвинта буде визначати напрям силових
20
ліній індукції магнітного поля. У точці A відповідно до правила правого гвинта, вектор індукції магнітного поля B1 спрямований «до нас» і перпендикулярний до провідника 2. Тому кут α між провідником 2 і індукцією магнітного поля B1 в точці A буде дорівнювати π / 2. Тоді модуль сили Ампера, яка діє на відрізок довжиною l провідника 2 із струмом I2 , зможемо знайти із закону Ампера
F |
= B I |
l sin a = m0I1I2 l . |
(5.2) |
|
12 |
1 |
2 |
2pR |
|
|
|
|
|
Зрозуміло, якщо струми I1 і I2 паралельні, то сила F12 за правилом лівої руки спрямована до провідника 1. Аналогічно можна показати, що на провідник 1 із струмом I1 діє сила
|
|
|
F |
|
= m0 I2 I1 l , |
|
|
|
|
21 |
2pR |
|
|||
|
|
|
|
|
|
||
але ця сила спрямована до провідника 2, тобто F12 = -F21 (струми притягуються). |
|||||||
Якщо |
змінити напрям |
I1 (або |
I2 ), то зміняться напрями F12 і |
F21 . Оскільки |
|||
| F12 |=| -F21 |, |
то в загальному |
випадку |
|
сила взаємодії двох паралельних |
струмів буде |
||
визначатися співвідношенням |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
F = m0I2 I1 l |
. |
(5.3) |
||
|
|
|
|
|
2pR |
|
|
2 Вивчення взаємодії двох прямих сталих паралельних струмів дає змогу встановити одиницю струму – ампер як одну з основних у СІ. Ампер (А) – сила сталого струму, який,
проходячи по двох паралельних прямолінійних провідниках нескінченної довжини малого кругового перерізу, розміщених на відстані 1 м один від одного у вакуумі, утворює силу
взаємодії між ними, яка дорівнює 2×10−7 ньютон на кожний метр довжини.
|
|
З означення ампера і формули (5.3) знайдемо значення m0 : |
||||||||
2×10 |
−7 |
Н= |
m0 ×1 А ×1 А ×1м |
, звідки m0 = 4p×10 |
−7 |
Н |
= 4p×10 |
−7 |
Гн |
(генрі на метр). |
|
2p×1м |
|
А2 |
|
м |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
§ 6 Сила, що діє на контур із струмом в однорідному магнітному полі. Момент сил, що діють на контур із струмом у магнітному полі. Вимірювання індукції магнітного поля за допомогою контуру зі струмом [5]
1 Знайдемо силу F , що діє на контур із струмом в однорідному магнітному полі
( B = const ). Згідно із законом Ампера на елемент контуру dl |
зі струмом I діє сила |
dF = I[dl ´ B] . |
(6.1) |
Результуючу усіх сил, що діють на усі елементи контуру, тобто силу, яка діє на контур, знайдемо шляхом інтегрування (6.1):
F = òI[dl ´ B]. |
(6.2) |
||
Винесемо сталі величини I й B з під знака інтеграла. У результаті отримаємо |
|
||
r |
r |
r |
|
F |
= I[(òdl )´ B] . |
(6.3) |
Інтеграл òdl береться за замкненим контуром і тому він дорівнює нулю. Тоді з (6.3)
випливає, що і сила дорівнює нулю F = 0 .
21