ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.03.2024
Просмотров: 179
Скачиваний: 0
2 Розглянемо ізохоричний процес. У цьому разі V1 = V2 , dV = 0 й інтеграл (65.1)
дорівнює нулю. Таким чином, для ізохоричного процесу A = 0 . Це справедливо не тільки для ідеального газу, але й взагалі для всякого тіла.
3 Розглянемо ізобаричний процес. Тут тиск p залишається сталим. Тому його можна винести у формулі (65.1) за знак інтеграла. У результаті отримуємо для ізобаричного процесу
|
|
|
A12 = p(V2 -V1) |
. |
(65.2) |
Ця формула є справедливою також для будь-якого тіла.
4 Розглянемо ізотермічний процес. У цьому випадку знайдемо залежність тиску від об’єму за допомогою рівняння Менделєєва-Клапейрона p = (m / μ)RT /V . Підставивши цю
функцію у формулу (65.1) і взявши до уваги, що при ізотермічному процесі T = const , знаходимо
A = V2 |
m |
RT |
dV |
= |
m |
RTV2 |
dV |
= |
m |
RT ln(V /V ) . |
|
|
|
|
|
|
|||||||
12 |
|
|
V |
|
m Vò |
V m |
2 |
1 |
|||
Vò m |
|
|
|
|
|||||||
1 |
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
Таким чином, робота, яка виконується ідеальним газом при ізотермічному процесі,
визначається формулою |
|
|
|
|
|
|
|
A12 |
= |
m |
RT ln(V2 /V1) |
. |
(65.3) |
|
||||||
|
|
|
m |
|
|
5 Розглянемо адіабатичний процес. Роботу, яка виконується газом при адіабатичному процесі, можна знайти декількома способами. У першому способі можна за допомогою
рівняння адіабати знайти залежність тиску від об’єму ( pV γ = p1V1γ , p = p1V1γ /V γ ), підставити цю залежність в (65.1) і знайти шукану роботу A12 . У другому способі використаємо перший закон термодинаміки, візьмемо до уваги, що для адіабатичного процесу Q = 0 . Тоді
|
|
|
|
|
|
δA = −dU |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(65.4) |
||||
або |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
A12 = -(U2 -U1) =U1 -U2 . |
|
|
|
|
|||||||||||||||
Підставивши вираз для внутрішньої енергії U в цю формулу, знаходимо роботу ідеального |
||||||||||||||||||||
газу при адіабатичному процесі |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
p1V1 |
æ |
|
|
|
p2V2 |
ö |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ç |
|
|
|
÷ |
|
|
|||||
A12 = |
|
|
( p1V1 |
- p2V2 ) = |
|
|
ç1- |
|
|
÷ . |
|
|
||||||||
g -1 |
|
g -1 |
|
p V |
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
è |
|
|
|
1 1 |
ø |
|
|
Напишемо цю формулу у вигляді |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
p1V1 |
é |
|
|
γ |
æ |
|
öγ−1 |
ù |
|
|
|
|
||||
|
A12 = |
ê |
|
|
p2V2 |
ç V1 |
÷ |
|
ú |
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
ê1- |
|
çV |
÷ |
|
ú . |
|
|
|
|||||||||
|
g -1 |
p V γ |
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
ë |
|
|
1 1 |
|
è |
2 |
ø |
|
û |
|
|
|
|
|
Використаємо рівняння Пуассона для адіабатичного процесу p V γ |
= p V γ . Тоді остаточно |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
1 |
1 |
|
|
|
|
|
p1V1 |
|
é |
æ |
|
ö |
γ−1 ù |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
ê |
ç V1 ÷ |
|
ú |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
A12 = g -1 |
|
. |
|
|
|
|
|
(65.5) |
||||||||||
|
|
ê1- çV |
÷ |
|
ú |
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
ë |
è 2 ø |
|
û |
|
|
|
|
|
|
|
З рівняння стану випливає, що p1V1 = (m / m)RT1 . Зробивши таку заміну, отримаємо ще один вираз для роботи, яка виконується ідеальним газом при адіабатичному процесі:
|
m RT1 |
é |
æ |
|
ö |
γ −1 |
ù |
|
|
|||
|
ê |
|
|
ú |
|
|
||||||
A12 = |
ç V1 |
÷ |
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
ê1 |
- ç |
|
÷ |
|
ú |
. |
(65.6) |
|
m g -1 |
V |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
ë |
è 2 |
ø |
|
û |
|
|
100
6 Розглянемо політропічний процес. Через те, що формули політропічного процесу подібні формулам для адіабатичного процесу, в яких потрібно сталу адіабати γ замінити на
сталу політропи n , то формули для роботи при політропічному процесі можемо отримати з (65.5) і (65.6), в яких замінимо γ на n .
§ 66 Класична теорія теплоємності ідеального газу [4]
1 Молекулярно-кінетична теорія дозволяє знайти теплоємність ідеального газу. Як відомо, молекули ідеального газу не взаємодіють між собою (крім відносно рідких зіткнень молекул одна з одною). Тому внутрішню енергію одного моля ідеального газу можна знайти,
помноживши середню енергію однієї молекули e на число молекул в одному молі (сталу Авогадро NA ). Як відомо, середня енергія однієї молекули дорівнює
e = (i / 2)kT ,
де
i = iпост + iоберт + 2×iкол |
(66.1) |
є сумою поступальних, обертальних та подвоєного числа коливальних ступенів вільності молекули.
Тоді енергія одного моля ідеального газу буде дорівнювати |
|
||||||||||||
Uμ = NA e |
= |
i |
N AkT = |
i |
|
|
RT . |
(66.2) |
|||||
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
2 |
|
|
|
2 |
|
|
|
|||||
Тут використали, що універсальна газова стала пов’язана зі сталою Больцмана |
R = NAk . |
||||||||||||
Відомо, що молярна теплоємність при сталому об’ємі визначається співвідношенням |
|||||||||||||
æ |
¶Q |
ö |
|
dU |
μ |
|
|
|
|
|
|||
ç |
μ |
|
÷ |
= |
|
|
. |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|||||||||
CV = ç |
¶T |
÷ |
dT |
|
|
||||||||
è |
ø |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
V |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Підставляємо в цю формулу (66.2) й отримуємо вираз молярної теплоємності ідеального газу при сталому об'ємі
|
|
|
CV |
= |
i |
R |
. |
|
|
|
|
(66.3) |
||||
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Відповідно до рівняння Майєра |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
Cp = CV |
+ R = |
i + 2 |
R |
. |
(66.4) |
||||||||||
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|||
З формул (66.3) і (66.4) випливає, що |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
g = |
Cp |
= |
|
i + 2 |
|
. |
|
|
(66.5) |
|||||
|
|
CV |
|
|
i |
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
Таким чином, значення теплоємностей CV , Cp та сталої адіабати γ |
визначається |
числом і характером ступенів вільності молекул ідеального газу i (див. формулу (66.1)). 2 Порівняємо теоретичні та експериментальні значення сталої адіабати.
Розглянемо одноатомні гази. Експеримент для гелію та аргону при T = 290 К дає такий результат
gHe =1,660 , gAr =1,650 .
101
Молекула одноатомного газу має лише три поступальні ступені вільності ( iпост = 3 ,
iоберт = 0 , iкол = 0 ). Тобто i = iпост + iоберт + 2×iкол =3. Тоді з формули (66.5) знаходимо теоретичне значення для одноатомних газів
g = (i + 2) / i = (3+ 2) / 3 = 1,6666(6) .
Бачимо, що теоретичні та експериментальні значення сталої адіабати є дуже близькими, але вони не збігаються між собою.
Розглянемо двоатомні гази. Експеримент для водню, азоту та кисню при T = 290 К дає такий результат
gH 2 =1,407 , gN2 =1,398 , gO2 =1,398 .
Якщо ці молекули вважати двоатомними молекулами з жорстким зв’язком, то вони мають
три |
поступальні |
iпост = 3 |
та дві обертальні |
|
iоберт = 2 ступені |
вільності ( iкол = 0 ). Тобто |
||||
i = iпост + iоберт + 2×iкол =5. |
Тоді |
з |
формули |
(66.5) знаходимо |
теоретичне значення для |
|||||
двоатомних молекул з жорстким зв’язком |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
g = (i + 2) / i = (5 + 2) / 5 =1,40000 . |
|
||||||
|
Бачимо, що і в цьому випадку теоретичні та експериментальні значення сталої |
|||||||||
адіабати є дуже близькими, але вони не збігаються між собою. |
|
|||||||||
|
Особливо |
разючим |
|
|
стає |
|
7R |
CV |
|
|
розбіжність |
між |
теорією |
й |
|
|
|||||
|
|
|
||||||||
експериментом, |
якщо |
звернутися |
до |
|
|
|
|
|||
2 |
|
|
||||||||
рис. 66.1, на якому показана залежність |
|
|
|
|
||||||
CV |
водню від температури. При низьких |
|
5R |
|
|
|||||
температурах двоатомний водень |
веде |
|
|
|
|
|||||
2 |
|
|
||||||||
себе |
як одноатомний |
газ |
з |
трьома |
|
3R |
|
|
||
поступальними ступенями вільності i = 3, |
|
|
|
|||||||
2 |
|
T |
||||||||
CV = i /(2R) = 3/(2R) . При |
більш |
високій |
|
|||||||
температурі (кімнатні температури) |
наче |
|
|
Рисунок 66.1 |
||||||
«вмикаються» |
обертальні |
|
ступені |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
вільності й i = 3 + 2 = 5 , CV = i /(2R) = 5/(2R) . При ще більшій температурі «вмикається» ще і коливальна ступінь вільності й i = 3 + 2 + 2×1 = 7 , CV = i /(2R) = 7 /(2R) . Класична теорія цю
температурну залежність пояснити не може.
Розходження теорії та експерименту пояснюється тим, що ньютонівська механіка стає невірною при застосуванні до об’єктів, розміри яких порівняні з розмірами атомів. Ці об’єкти описуються квантовою механікою. Саме квантова теорія теплоємності повністю узгоджується з експериментом.
ТЕМА 10 ДРУГИЙ ЗАКОН ТЕРМОДИНАМІКИ
§ 67 Будова і принцип дії теплової машини. Коефіцієнт корисної дії теплової машини [8]
1 Перший закон термодинаміки не дає ніякої інформації відносно напрямку, у якому можуть відбуватися процеси в природі. Для ізольованої системи, наприклад, перший закон вимагає тільки, щоб для всіх процесів енергія системи залишалася сталою. Якщо 1 і 2 – два стани такої системи, то перший закон нічого не може сказати, чи буде система переходити зі стану 1 у стан 2, або зі стану 2 у стан 1. Взагалі, на підставі першого закону не можна з'ясувати, чи будуть в ізольованій системі відбуватися будь-які процеси.
Другий закон термодинаміки, навпаки, дозволяє з’ясувати напрямки процесів, які можуть відбуватися в природі. Але цим значення другого закону не вичерпується. Другий та
102
перший закони термодинаміки встановлюють дуже багато точних кількісних співвідношень між різними макроскопічними параметрами тіл, що знаходяться у стані термодинамічної рівноваги.
2 Щоб перейти |
до |
формулювання другого закону |
Нагрівач |
||
термодинаміки, дотримуючись історичного ходу ідей, розглянемо |
|||||
|
|||||
|
|||||
схематично |
роботу теплової |
машини. Саме проблеми створення |
Робоче |
||
ефективних |
теплових машин |
послужили потужним поштовхом до |
тіло |
||
розвитку термодинаміки. |
|
|
|
||
Тепловою машиною |
(двигуном) називається періодично |
Холодильник |
|||
працюючий |
двигун, який |
виконує роботу за рахунок теплоти, що |
|
||
Рисунок 67.1 |
|||||
надходить до нього ззовні. Довільна теплова машина складається з |
|||||
|
трьох складових частин (див. рис. 67.1): робочого тіла, нагрівача та холодильника. Працює теплова машина таким чином. Для визначеності будемо вважати, що робочим тілом є газ, який знаходиться в циліндрі з поршнем. Будемо вважати, що початковий стан робочого тіла на діаграмі VP зображується точкою 1 (див. рис. 67.2). Приведемо робоче тіло в тепловий контакт із нагрівачем, тобто тілом, температура якого вище температури газу в циліндрі.
Газ буде нагріватися й розширюватися – цей процес зображений кривою 1 a 2. Робоче тіло
отримає від нагрівача теплоту Q й виконає додатну роботу |
A1 . |
Згідно першого закону |
|||
термодинаміки можемо записати |
|
|
|
||
|
Q1 = U2 −U1 + A1 . |
|
|
(67.1) |
|
Тепер треба повернути робоче тіло у вихідне положення |
P |
2 |
|||
(теплова машина – періодично діючий механізм), тобто стиснути |
|||||
|
a |
||||
газ. Це треба зробити так, |
щоб робота A2 , яка витрачається на |
|
|||
|
b |
||||
стиснення, була меншою за |
A1 . З цією метою приведемо робоче |
|
|||
|
|
||||
тіло в тепловий контакт із холодильником, тобто тілом, |
0 1 |
V |
|||
температура якого нижче температури газу в циліндрі, |
і |
||||
стиснемо газ по шляху 2 b 1. У результаті газ повернеться |
у |
Рисунок 67.2 |
|||
вихідний стан 1. При цьому він віддасть холодильнику кількість |
|||||
|
|
||||
теплоти Q2 . Згідно першого закону термодинаміки |
|
|
|
||
|
− Q2 = U1 −U2 − A2 . |
|
|
(67.2) |
|
Звідси, використовуючи (67.1), отримуємо |
|
|
|
||
|
Q1 − Q2 = A1 − A2 . |
|
|
(67.3) |
Таким чином, теплова машина виконала круговий процес, у результаті якого нагрівач віддав
кількість теплоти Q1 , холодильник отримав кількість теплоти Q2 , Q = Q1 − Q2 |
пішло на |
||||||
виконання роботи A = A1 − A2 . Відношення |
|
|
|
|
|||
|
η = |
A |
= |
Q1 − Q2 |
|
|
(67.4) |
|
Q1 |
|
|||||
|
|
Q1 |
|
|
називається коефіцієнтом, або коефіцієнтом корисної дії (ККД) теплової машини.
Зрозуміло, що коефіцієнт корисної дії теплової машини, як це випливає з визначення, не може перевищувати одиниці.
§ 68 Вічний двигун другого роду. Другий закон термодинаміки. Формулювання другого закону термодинаміки Томсона і Клаузіуса [8]
1 Виникає питання, чи не можна побудувати періодично діючу теплову машину без холодильника, тобто зробити так, щоб Q2 = 0 і, отже, η = 1? Така машина могла б перетворювати в роботу всю теплоту, взяту від теплового резервуара. Можливість її
103