ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.03.2024
Просмотров: 112
Скачиваний: 0
|
|
А |
В |
С |
D |
E |
|
Вогнегасні речовини |
Класи пожеж |
||||
|
Вода Піна Тверді речовини: Вуглекислота Порошок Пісок Гази: Інертні галогеновані вуглеводні |
+ +
+ + +
+ + |
+
+ + +
+ + |
+
+ + |
+
|
+ +
+ + |
Первинні засоби пожежогасіння.
До первинних засобів пожежогасіння відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар (бочки для води, пожежні відра, азбестова тканина, ящики з піском, пожежні щити і стенди) і пожежний інструмент (багри, ломи, сокири, лопати тощо).
У нинішній час в Україні знаходяться в експлуатації та виробництві різні типи вогнегасників.
Вогнегасники поділяються:
за способом транспортування на: переносні (ручні та ранцеві), пересувні;
за видом вогнегасної речовини на: порошкові (ВП), вуглекислотні (ВВ), хладонові, комбіновані.
Вогнегасник складається з корпусу для зберігання вогнегасної речовини або компонентів для його отримання, пристрою підготовки вогнегасної речовини та подавання його на вогнище пожежі, пристроїв, що запобігають перевищуванню тиску вище допустимого й від випадкового спрацьовування, джерела надлишкового тиску (стиснений газ може знаходитись у корпусі вогнегасника).
Загальний принцип роботи вогнегасників полягає в надлишкову тиску в корпусі (для закачних), під дією котрого вогнегасна речовина подається на вогнище пожежі. Даний спосіб втілився в різних моделях вогнегасників, кожна з яких має свої особливості.
Рис.8.4.1 Вогнегасники порошкові (типу ВП-5).
Призначені для гасіння пожеж класів А,В,С,D,E. Корпус вогнегасника використовується для зберігання порошку. Робочий газ (азот) під тиском близько 16 кг/см2 витискує порошок з великою швидкістю через розпилювач.
Для приведення вогнегасника до дії необхідно натиснути на важіль, попередньо висмикнувши запобіжну чеку і спрямувавши шланг - подовжувач на місце засіння.
При гасінні пожежі класу А вогнегасний порошок необхідно подавати до осередку пожежі, переміщуючи струмінь з боку в бік з метою збиття полум'я. Після того як полум'я збито, треба наблизитись і покрити всю поверхню речовини, що горить і особливо окремі осередки шаром порошку, при цьому порошок подається переривчастими порціями.
Під час гасіння пожежі класу В струмінь порошку спочатку подають на найближчий край, переміщуючи насадок з боку в бік для покриття пожежі по всій ширині. Подачу порошку слід робити безперервно при повністю відкритому клапані, переміщуючись уперед і не залишаючи позаду й з боків непогашені ділянки, намагаючись постійно підтримувати у зоні горіння порошкову хмару.
Під час гасіння пожежі класу С струмінь вогнегасного порошку необхідно спрямувати в струмінь газу майже паралельно газовому потоку.
Під час гасіння електроустаткування струмінь вогнегасного порошку слід спрямовувати безпосередньо у джерело полум'я.
Для гасіння пожеж класів А, В, Е також застосовуються вуглекислотні вогнегасники(ВВ). Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться в рідкому стані під тиском близько 56 кг/см2.
Рис.8.4.2 Загальний вигляд вуглекислотного вогнегасника (ВВ-5).
Для приведення до дії необхідно спрямувати розтруб на вогнище пожежі, натиснути на важіль, при цьому вогнегасна речовина подається на вогнище пожежі.
Під час гасіння пожежі класу В розтруб має бути спрямований в основу вогнища пожежі, що знаходиться найближче до оператора. Під час гасіння оператор зобов'язаний виконувати рухи розтрубом з боку в бік, просуваючись уперед. При гасінні електроустаткування тактика аналогічна до користування порошковими вогнегасниками.
Заходи безпеки: під час користування вогнегасником необхідно за розтруб братися руками в рукавицях, тому що його температура сягає мінус 70 градусів.
На промислових об’єктах, де пожежі дуже швидко розповсюджуються, необхідно проектувати установки пожежогасіння, які спрацьовують в автоматичному і дистанційному режимі управління. У яких приміщеннях потрібно встановлювати автоматичні системи пожежогасіння в Україні визначено в Додатку В ДБН В.2.5-56-2014 Системи протипожежного захисту.
Основними елементами установлення автоматичної пожежної сигналізації є:
- сповіщувачі (датчики), вмонтовані в приміщення, які сповіщають про пожежу;
- прийомні апарати, які приймають сигнали від датчиків:
- лінійні мережі та кабелі, котрі з'єднують датчики з прийомними апаратами;
- джерела електроживлення.
Залежно від факторів, які діють на сповіщувачів, вони поділяються на:
- теплові - реагують на підвищення температури;
- димові - реагують на появу диму;
- світлові - реагують на ультрафіолетове випромінювання: -ультразвукові - реагують на зміну частоти коливання.
Установки автоматичного пожежогасіння за видами пожеж можуть бути: водяними, паровими, пінними, газовими, порошковими, хладоновими. Всі автоматичні установки одночасно з гасінням пожежі подають сигнал про неї.
До основних установок автоматичного пожежогасіння, які використовують піну і воду, належать:
Спринклерні системи водяного пожежогасіння згідно ДСТУ Б ЕN 12845-2011 складаються з мережі трубопроводів (зазвичай розташованих під перекриттям будівлі) і постійно заповнені водою. У трубопрово-дах на певних відстанях монтуються розбризкувачі (зрошувачі) - спринклери. Спринклер має спеціальну легкоплавку колбу, яка при пожежі (при певній температурі) плавиться і відкриває доступ воді. За рахунок спеціальних спринклерів вода йде не суцільним потоком, а у вигляді водяного туману, що істотно зменшує витрати води і запобігає нанесення збитку майну. Монтаж спринклерних систем водяного пожежогасіння зазвичай проводиться в приміщеннях, в яких передбача-ється можливість пожежі з інтенсивним тепловиділенням. Спринклерні установки складаються зі зрошувачів, розподілених трубопроводів, другорядних підживлюючих трубопроводів, магістраль-них підживлюючих трубопроводів, контрольно-сигнальних клапанів з сигнальними пристроями і не менше водопідживлювачів; центрального насоса та водонапірних баків (Рис.8.4). Під дією тепла під час пожежі розкриваються спринклерні зрошувачі, і джерело вогню гаситься водою. В цей час контрольно-сигнальні клапани подають сигнал тривоги. Спринклерні зрошувачі споряджені скляними та металевими легкоплав-кими замками, які складаються з пластин, з'єднаних між собою легкоплавким сплавом (свинець, вісмут, олово, кадмій).
Дренчерні системи не заповнені вогнегасною речовиною. Зрошувальні головки завжди відкриті. Ці установки вмикаються автоматично за допомогою автоматичного сенсора. Вода подається до місця пожежі через всі клапани, об'єднані в одну секцію. Тому використання води в цій системі значно більше, ніж у спринклерній (див.
Спринклерні та дренчерні установки пінного пожежегасіння відрізняються від водяного пінними зрошувачами, встановленими замість спринклерних і дренчерних зрошувачів і приладами для змішування піни з водою.
Рис. 8.4. Схема спринклерної установки: 1 - насос центробіжний; 2 - бак водонапірний; 3 - трубопроводи живильні другорядні; 4- - трубопровід живильний магістральний; 5 - клапан контрольно – сигнальний; 6-сигнальний пристрій; 7-зрошувачі і прилади для змішування піни з водою.
а) б)
Рис. 8.5.1 Загальний вигляд спринклерної (а) та дренчерної(б) головок.
Розділ 8.5 Основні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки.
Система попередження пожеж виключає два основних напрямки: запобігання формуванню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню в нього) джерела запалювання.
Запобігання формуванню горючого середовища досягається:
застосуванням герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах; застосуванням робочої та аварійної вентиляції; відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця; використанням інгібуючих (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизуючих (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок.
Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання досягається:
використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання; використання електроустаткування, що відпо-відає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщень та зон, групі і категорії вибухонебезпечної суміші; обмеження щодо суміс-ного зберігання речовин та матеріалів; використання устаткування, що задовшьняє вимогам електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання; заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій; використання при роботі з ЛЗР інструментів, що виключають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів.
Загальне керівництво щодо забезпечення пожежної безпеки в Україні здійснюють Центральні органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування в межах своєї компетенції організують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.
Безпосереднє керівництво і управління протипожежною службою покладено на Державну службу з надзвичайних ситуацій (ДСНС) України, яка забезпечує здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об'єктів, координує діяльність міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади з питань удосконалення пожежної охорони;
Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки здійснюють Головне управління та територіальні і місцеві управління (відділи) Державної пожежної охорони ДСНС України.
Громадський контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки здійснюється добровільними пожежними дружинами (командами) та протипожежними об'єднаннями громадян у межах їх компетенції.
З метою захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах створюються пожежні охорони.
Основними завданнями пожежної охорони є:
здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;
запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;
гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну.