ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.03.2024
Просмотров: 110
Скачиваний: 0
4) для одержання груп II–III працівники мають:
а) чітко усвідомлювати небезпеку, пов’язану з роботою в електроустановках;
б) знати і уміти застосувати на практиці ці та інші правила безпеки в обсязі, потрібному для роботи, яка виконується;
в) знати будову і улаштування електроустановок;
г) уміти практично надавати першу допомогу потерпілим в разі нещасних випадків, в тому числі застосовувати способи штучного дихання і зовнішнього масажу серця;
5) для одержання груп IV–V додатково необхідно знати компонування електроустановок і уміти організувати безпечне проведення робіт, уміти навчити працівників інших груп Правилам безпеки і наданню першої допомоги потерпілим від електричного струму.
Електрозахисні засоби.
Електрозахисні засоби – засоби, які призначені для захисту людей, що працюють з електроустановками від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги і електромагнітного поля.
Електрозахистні засоби підрозділяються на основні та додаткові.
Огородження і блокування.
Огороджувальні електрозахисні засоби служать для запобігання випадковому дотику до неізольованих частин електроустановки, які перебувають під напругою, розташованих нижче ніж 2,5 м над підлогою.
Блокувальні пристрої (механічні, електричні, пневматичні та ін.) застосовують в електроустановках, де небезпека дотику до струмоведучих частин суттєва, або є можливість доступу до них сторонніх осіб.
Захист від атмосферної електрики. Блискавкозахист.
Розряди атмосферної електрики (блискавки) можуть завдавати значні матеріальні збитки, а також можуть уражати будівлі, споруди, людей і тварин.
Дії блискавки умовно поділяються на 2 групи: первинні (викликані прямим ударом блискавки) та вторинні (викликані близькими розрядами). Небезпека первинних і вторинних дій визначається параметрами розряду блискавки і технологічними та конструктивними характеристиками об’єкта.
Прямий удар блискавки викликає такі впливи:
електричні, пов’язані з ураженням людей і тварин та появою перенапруг на уражених елементах (до декілька мегавольт);
термічні, пов’язані з надмірним виділенням теплоти (енергія тепла на 2-3 рази перевищує мінімальну енергію займання більшості газо -, паро - і пилоповітряних суміщів), що загрожує пожежами і вибухами;
механічні, обумовлені впливом ударної хвилі, яка виникає внаслідок значного нагріву повітря, що призводить до механічних руйнувань об’єктів.
Вторинні дії блискавки пов’язані з наведенням потенціалів на металевих елементах конструкцій, устаткування, в незамкнених металевих контурах, а також з перенесенням до об’єкта через протяжні металеві комунікації (підземні чи наземні трубопроводи, кабелі тощо) електричних потенціалів, що створює небезпеку іскрування всередині об’єкта.
Блискавка в усіх випадках небезпечна не тільки великими потенціалами, але і напругами дотику та кроку.
Блискавкозахист – це комплекс захисних пристроїв, призначених для забезпечення безпеки людей, тварин, а також будівель, споруд, обладнання від можливих вибухів, спалахів, пожеж і руйнувань, які можуть виникнути через дію блискавки.
Засобом захисту від прямого удару блискавки є блискавковідвід - це пристрій, який сприймає удар блискавки та відводить її струм в землю. Блискавковідвід складається з блискавкоприймача, струмовідвода і заземлювача.
Конструктивно блискавковідводи поділяються на (Рис.7.5):
стержневі – з вертикальним розташуванням блискавкоприймача;
тросові – з горизонтальним розташуванням блискавкоприймача на двох заземлених опорах;
сітчасті – багаторазові горизонтальні блискавкоприймачі, які перетинаються під прямим кутом і укладаються зверху на дах будівлі.
Блискавковідводи можуть стояти окремо, що забезпечує розтікання струму блискавки, минаючи об’єкт, та встановлюватися на об’єкт, де розтікання струму здійснюється за контрольованими шляхами і забезпечує низьку ймовірність ураження людей, вибуху чи пожежі.
Спосіб захисту від блискавки обирають в залежності від призначення будинку чи споруди та інтенсивності грозової діяльності в цій місцевості.
Усі будівлі і споруди за блискавкозахистом поділяються на три категорії в залежності від значності, технологічних особливостей, ступеня вибухо- і пожежонебезпеки.
Захист від прямих ударів блискавки будівель і споруд І категорії має виконуватися блискавковідводами, що окремо розташовані від будівлі, або тросовими блискавковідводами. На об’єктах ІІ категорії блискавковідводи влаштовують безпосередньо на самому об’єкті. Крім того, можуть бути використані сітчасті блискавковідводи на неметалевому даху, або сам металевий дах. В обох випадках влаштовують струмовідводи через кожні 50-80м за периметром будівлі, але не ближче ніж 3м від входів чи місць, які доступні для дотику людей. Об’єкти ІІІ категорії захищають блискавковідводами будь-якого типу.
Захист від крокової напруги або напруги дотику забезпечується шляхом прокладання струмовідводів у малодоступних місцях і рівномірного розміщення заземлювачів на території об’єкта. Для захисту від дії електромагнітних полів необхідно всі металеві предмети, які знаходяться в будівлі, а також всі вводи комунікацій в будинок надійно заземлити. Для виключення іскріння в місцях з’єднань протяжних металевих комунікацій забезпечуються низькі перехідні опори – не більше 0,03 Ом.
Як блискавкоприймач використовують круглий стальний стержень, товстий стальний дріт, сталь різного профілю, стальні труби, металеві конструкції захисних споруд (труби, покрівлю), стальну сітку, стальний трос та інші. Блискавкоприймачі стержневих блискавковідводів мають довжину 200-2500мм, та переріз не менше ніж 100 мм2.
Заключення.
В даній лекції ми розглянули основні організаційно-технічні заходи захисту людини від ураження електричним струмом; улаштування, призначення та принцип дії захисного заземлення та занулення; вимоги нормативно-правових актів до електротехнічного персоналу та організації безпечної організації електроустановок на підприємстві.
Лекція 8. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах. (Укладач ст. викладач Лоза В.Г.)
Лекція
Вступ. В минулій лекції ми розглянули основи електробезпеки, зокрема причини електротравматизму, фактори, які впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, класифікацію приміщень за небезпекою ураження. В даній лекції ми розглянемо основи пожежної безпеки, причини пожеж, властивості матеріалів і будівель, вогнестійкість будівель і споруд, категорії пожежної небезпеки виробництв та організаційні заходи з пожежної безпеки.
Мета лекції курсу: а) вивчити основні визначення з пожежної безпеки; б) розглянути види пожеж , їх причини та порядок дії у разі пожежі; в) класифікацію приміщень за небезпекою виникнення вибуху чи пожежі; г) заходи з пожежної безпеки.
В результаті опрацювання лекції студент повинен:
1) розрізняти види горіння та умови виникнення;
2) визначати горючість речовин;
3) поділяти на класи пожежі;
4)поділяти на категорії приміщення з пожежовибухонебезпеки;
5) визначати основні організаційні заходи з пожежної безпеки;
6) знати як правильно діяти у разі виникнення пожежі.
Зміст лекції 8.
8.1 Причини та наслідки пожеж та вибухів.
8.2 Основні поняття і визначення з пожежної безпеки . Особливості горіння горючих матеріалів і речовин.
8.3 Пожежна небезпека виробництв та приміщень.
8.4 Методи та засоби гасіння пожеж.
8.5 Основні заходи щодо попередження пожеж та вибухів.
Заключення
Розділ 8.1 Причини та наслідки пожеж та вибухів.
Згідно з ДСТУ 2272-93 Пожежна безпека Терміни та визначення - пожежа- неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі.
Пожежі та вибухи в більшості випадків виникають у побуті та на підприємствах хімічної промисловості, але від них страждають також і інші об’єкти промисловості. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, хлористоводневої й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.
Пожежі є однією з найбільш руйнівних сил, і там, де не створено надійної перепони вогню, вони стають великою бідою. Незважаючи на деяку стабілізацію обстановки з пожежами в Україні в останні роки, данина вогню залишається ще великою.
В Україні щорічно виникає близько 70 тис. пожеж, прямі та побічні матеріальні збитки від них становлять мільярди гривень. Щодоби в середньому в державі виникає 188 пожеж, у вогні гине 6 і отримує травми 4 особи, знищується 31 будівля, 4 одиниці техніки та матеріальних цінностей на суму близько 65 тис. грн.
Специфіка робіт на підприємствах та об’єктах і, зокрема, залізничного транспорту характеризується багатогалузевим характером, де різноманітні технологічні процеси пов’язані з використанням та перевезенням легкозаймистих і горючих рідин, газів, виділенням пилу, які здатні за певних умов створювати пожежо - та вибухонебезпечні суміші.
Як показує аналіз, найчастіше пожежі виникають на рухомому складі, у сховищах, службових і виробничих приміщеннях.
Найбільш поширеними причинами пожеж на об’єктах транспорту є : необережне поводження з вогнем; порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування, побутових електроприладів та приладів опалення; іскри електрозварювальних та інших вогневих робіт; невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки; несправність виробничого устаткування. Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів: несправність електрообладнання — 23%; куріння в неналежному місці — 18%; перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин — 10%; перегрів пальних матеріалів — 8%; контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів — 7%; контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки — 7%; запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання — 5%; самозапалювання пальних матеріалів — 4%, запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю.
Рис.8.1.1 Розподіл причин виникнення пожеж в Україні.
Рис.8.1.2 Пожежа з нафтопродуктами на залізниці.
Пожежа – неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі.
Пожежобезпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей
Для виникнення горіння необхідні 3 складові:
Горюча речовина;
Окисник;
Джерело запалювання.
Джерела запалювання заведено поділяти на відкриті (полум’я, іскри, розжарені предмети, світлове випромінювання) та заховані (теплота теплохімічних реакцій, адіабатичного стиску, тертя, удару тощо).
Займання – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем без завдавання шкоди.
Температура, при якій горюча речовина займається і продовжує горіти без джерела відкритого вогню називається температурою займання.
Самозаймання – початок горіння без впливу джерела запалювання.
Спалахування – займання, що супроводжується появою полум'я.
Загоряння - виникнення горіння під впливом джерела запалювання.
Вибух – миттєве згорання речовини, при якому виділяється велика кількість стиснутих парів чи газів.
Повне горіння виникає за наявністю надмірної кількості кисню, необхідного для окислення.
Неповне горіння (тління) має місце при недостатній кількості кисню.
Щоб виникло горіння необхідно 14% кисню у повітрі. При зниженні концентрації кисню до 10% процес горіння переходить до процесу тління. При концентрації кисню менше 10-16% процес горіння не починається.
За швидкістю поширення процес горіння ділиться на наступні групи:
Дефлаграційне – горіння з швидкістю кілька м/с;
Вибухове – швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворення стиснених газів. Швидкість кількасот м/с;
Детонаційне – горіння, що поширюється з надзвуковою швидкістю (тис. м/с).
Відповідно до ДСТУ EN 2:2014 «Класифікація пожеж», залежно від агрегатного стану і особливості горіння різних горючих речовин, всі пожежі поділяються на п’ять класів: